Search

Об’єкт дослідження – низьколеговані борвміщуючи конструкційні стали. Метод дослідження – аналіз впливу режиму розкислення на ступінь засвоєння бору і якість металу за даними статистичної обробки плавок поточного виробництва. Мета роботи – визначення оптимального ступеня розкислення сталі в контексті отримання стабільних механічних властивостей готового металу. Проаналізовано особливості виробництва борвміщуючих сталей. Показано, що ефективність мікролегування бором залежить від технології розкислення і наявності в технологічному циклі відділень термічної обробки. В умовах ММК ім. Ілліча відсутність відділень термічної обробки для тонкого прокату і обмежена варіативність операцій для товстого прокату обмежує можливість виробництва борвміщуючих сталей. Проаналізовано структуру виробництва борвміщуючих сталей за період 2016-2018 рр. Показано, що, в основному, це середньовуглецеві конструкційні сталі рядового сортаменту, леговані марганцем і алюмінієм. За відсутності сучасних засобів позапічної обробки мікролегування бором (ФБ20, із розміром кусків 10-50 мм) виконують після повного розкислення металу, при цьому ступінь засвоєння бору досить велика і складає 77-92%. На прикладі сталі А36 проаналізовано основні механічні властивості готового прокату. Позитивним впливом бору на якість сталі слід вважати стабілізацію механічних властивостей в більш вузьких межах і можливість скорочення витрат алюмінію на 8-10%. Оптимальним вмістом в металі кислоторозчиненого алюмінію слід вважати 0,028-0,032%. Економія алюмінію дозволить використовувати для стабілізації показників якості готового металу сильніші нітрідоутворюючі елементи, наприклад, титан