Search

The article presents an attempt to analyze the legend by Natalena Koroleva "Kyrylo Kozhumiaka" in terms of determining the specifics of the author's reinterpretation of the folklore plot, traditional motives and images. The material for generalizations is the texts of the Ukrainian folk tale "Kyrylo Kozhumiaka", published by Panteleimon Kulish in "Notes on Southern Rus" and the legend by Natalena Koroleva (collection "Ancient Kyivan Legends") under the same title. The study observes that Natalena Koroleva revealed a steady interest in folklore and literary legends throughout her creative life, masterfully weaving the legend material into almost every artistic text. The article notes that the legend "Kyrylo Kozhumiaka" was written in ancient traditions: this is expressed in the active use of the means of epic recitative songs, in the depiction of popular folklore characters, in the stylization of oral folk poetry. The variety of stylistic devices typical of domestic folklore envokes the reader’s sense of authenticity and highlights the truthfulness of the depicted image of a distant epoch. The article reveals that in the collection "Ancient Kyivan Legends" the author continued and creatively reinterpreted the ancient traditions of Ukrainian and European legends. The comparative analysis of the folk tale "Kyrylo Kozhumiaka" and the legend by Natalena Koroleva under the same title, on the one hand, evinced the writer's admiration for the Ukrainian oral folk poetic heritage and a deep understanding of folk poetics; on the other hand, it demonstrated her ability and talent to fill a well-known plot with new ideas and collisions, to create full-blooded and bright heroes, to decorate the text with brilliant means and techniques of artistic expression. Natalena Koroleva convincingly proved that the legend as a literary genre can harmoniously exist in the modern literary process., У статті представлена спроба аналізу легенди Наталени Королевої "Кирило Кожум’яка" в плані визначення специфіки авторського переосмислення фольклорного сюжету, традиційних мотивів та образів. Матеріалом для узагальнень стали тексти української народної казки "Кирило Кожум’яка", опублікованої Пантелеймоном Кулішем у "Записках о Южной Руси", та однойменної легенди Наталени Королевої (збірка "Легенди старокиївські"). Спостережено, що письменниця виявляла стійкий інтерес до фольклорних та літературних легенд упродовж усього творчого життя, практично в кожний свій художній текст віртуозно вплітаючи легендний матеріал. Зазначено, що легенда "Кирило Кожум’яка" написана в билинних традиціях: це виражається в активному використанні засобів епічних речитативних пісень, у зображенні популярних фольклорних персонажів, у стилізації під усну народну поезію. Багатоманіття стилістичних прийомів, характерних для вітчизняного фольклору, створює в читача відчуття достовірності, правдивості зображуваних картин далекої епохи. З’ясовано, що в збірці "Легенди старокиївські" авторка продовжила й творчо переосмислила стародавні традиції української та європейської легенди. Порівняльний аналіз фольклорної казки "Кирило Кожум’яка" й однойменної легенди Наталени Королевої показав, з одного боку, захоплення письменниці українською усною народнопоетичною спадщиною й глибоке осягнення фольклорної поетики; з іншого - її уміння й хист наповнювати новими ідеями та колізіями відомий сюжет, створювати повнокровних і яскравих героїв, оздоблювати текст блискучими засобами і прийомами художнього мовлення. Наталена Королева переконливо довела, що легенда як літературний жанр може гармонійно існувати й у новітньому літературному процесі.

The article examines the novel by the American writer and film actress K. Walker "Stop in Venice" (2008), which fits into the Venetian text, which includes a stable set of spatial features – traditional loci (San Marco Square, Rialto Bridge, Zattere Embankment, etc.) and descriptions (water, sky, lion sculptures, gondoliers etc.). It is shown that the natural fairy-tale space of Venice stands out as the leading one in the novel by K. Walker. The relevance of the research is connected with the study of national images as variants of "one's own" and "someone else's". The main character – American Cornelia Everett – stops in a city that looks like a fairy tale. Therefore, the leading motives in the novel are trials, rewards, transformations, secrets, etc. The situation of the "stop in Venice" is correlated with other characters of the novel. Having come into contact with the past of Venice, the heroes participate in solving the mystery of picturesque masterpieces, which changes their lives. Special attention is paid to the image of the House, an ancient palazzo, whose history is connected with the biography of the famous Venetian artist Giorgione. The chronicle of the events of the past fits into the "literary plot" based on diaries, letters, notes of the beginning of the XVI century. The knowledge of the "authentic Venice" allowed the main character to make the right life choice. The novelty of the research is connected with the analysis of one of the main world images of Venice as a "wonderland" and the individual author's content of the traditional model. This approach allowed us to present the features of the evolution of the Venetian text of the beginning of the XXI century, highlighting as one of the main – the motive of the secondary modernity., В статье рассматривается роман американского писателя и киноактрисы К. Уокер «Остановка в Венеции» (2008), который вписывается в венецианский текст, включающий в себя устойчивый набор пространственных черт – традиционных локусов (площадь Сан-Марко, мост Риальто, набережная Дзаттере и др.) и описаний (воды, неба, скульптур льва, гондольеров и др.). Показано, что природно-сказочное пространство Венеции выделяется как ведущее в романе К. Уокер. Актуальность исследования связана с изучением национальных образов как вариантов «своего» и «чужого». Главная героиня – американка Корнелия Эверетт – останавливается в городе, похожем на сказку. Поэтому ведущими в романе становятся мотивы испытания, вознаграждения, превращения, тайны и др. Ситуация «остановки в Венеции» соотносима и с другими персонажами романа. Соприкоснувшись с прошлым Венеции, герои участвуют в разгадке тайны живописных шедевров, что меняет их жизнь. Особое внимание уделяется образу Дома, старинного палаццо, история которого связана с биографией знаменитого венецианского художника Джорджоне. Хроника событий прошлого вписывается в «литературный сюжет», основанный на дневниках, письмах, записках начала XVI в. Познание «подлинной Венеции» позволило главной героине сделать правильный жизненный выбор. Новизна исследования связана с анализом одного из основных мирообразов Венеции как «страны чудес» и индивидуально-авторского наполнения традиционной модели. Такой подход позволил представить особенности эволюции венецианского текста начала XXI в., выделение в качестве одного из основных – мотива вторичности современности., Вестник гуманитарного образования, Выпуск 4 (28) 2023, Pages 98-103

Тайна – это особое состояние сознания, основой которого является смыслообраз, формирующийся на мотивационном этапе становления деятельности, когда ограничены объективные или (и) субъективные возможности целеполагания. Когнитивная составляющая тайны характеризуется непониманием объекта, а в ценностно-смысловой концентрированы два экзистенциальных отношения – зависимость субъекта от объекта тайны и волевая нацеленность на преодоление такой зависимости, на раскрытие тайны. Их взаимодействие порождает ту высокую чувственно-эмоциональную напряженность, проявлениями которой выступают «экзотические» свойства тайны –экстазы, медитации, «трансперсональный» опыт переживания мира, «выход» в бессознательное и др. Мотивационная модель тайнотворчества объясняет связи мифотворчества и тайнотворчеством, истоки сакрализации имагинарной образности, а также способность тайны, как и мифа, властвовать над человеком., Mystery is a special state of consciousness, which is formed on the motivational stage of activity, when restricted to objective or (and) subjective opportunities for goal setting. The basis of the mystery is the image of its object, containing cognitive and value-semantic components. Cognitive component is characterized by secrecy lack of understanding of the object, and the axiological concentrated two existential relations –the dependence of the subject from the object of secrecy, and strong-willed determination to overcome such addiction, to disclose the secret. Their interaction generates that high sensuously-emotional tension which manifestations are "exotic" properties of a secret-ecstasies, meditations, "transpersonal" experience of experience of the world, "exit" in unconscious, etc. The motivational model of the mystery of creativity explains the connections between myth-making and secret creativity, the origins of the sacralisation of imaginative imagery, and the ability of mystery, like myth, to dominate a person.

The given article deals with the first attempt in the Ukrainian literary criticism to consider Christian motifs, images, symbols in creation of pr.Kyrylo Seleckyi. The religious writer’s world view, appearing in literary creations, organically inscribes an artist in the traditional catholic literature. It is found out in the research, that literary inheritance of pr.Kyrylo has genre varieties: poetry, hagiographic prose, fiction bible stories, fairy-tales, legends, biographies etc. Almost all works are marked frequent appeals to God, by the special piety to Holy Mother. It is stated, that the writer often applies to the Holy Scriptures, creates literary illustrations to a catechism truth, and also Christian and national values are indissolubly combined in his works. The writer’s stylish manner was influenced by that time Homiletics which had an old and unique tradition in Ukraine. The most authoritative source for Christian preachers always was Divine Word which pr.Kyrylo cognized by mind and experienced by heart during his life, and afterwards it germinated by numerous images, symbols, allusions and reminiscences in his works. Notably, that the writer skilfully brings over not only The New Testament’s but also The Old Testament’s texts to artistic turnover, adapting them to Ukrainian realities of that time. Since ancient times the Ukrainian preaching tradition used examples from domestic life for education of moral imperatives for believers. The Ukrainian way of life, environment, many years’ practice as a priest and simply vital experience became for pr. Seletskyi a real treasure which he used for the artistic illustrations in his works and also sincerely partaken with the reader, creating simple and accessible, but at the same time living and unexpected artistic images. The writer was persuaded that in our life nothing happens by chance: each person or other God’s creations, every situation or event is not accidental, but serves for an attentive person as a great school of life; that is why one of the most developed themes in his work is a theme of education and studying. So it is clear that pr.Kyrylo Seletskyi often represents people that deal with this process: parents, priests and teachers. In conclusion, creativity by Kyrylo Seletskyi is marked by the high Christian sounding and it is organically merge with his vital feat., У статті вперше в українському літературознавстві зроблено спробу розглянути християнські мотиви, образи, символи у творчості о.Кирила Селецького. Релігійний світогляд письменника, виявляючись у художній творчості, органічно вписує митця у традиції католицької літератури. У дослідженні з҆ясовано, що художня спадщина о.Кирила жанрово розмаїта: це поезія, агіографічна проза, охудожнені біблійні оповідання, казки, легенди, біографії тощо. Майже всі твори позначені частими апеляціями до Бога, особливою набожністю до Богородиці. У статті наголошено, що письменник часто звертається до Святого Письма, творить художні ілюстрації до катехизмових правд, у його творах нерозривно поєднуються християнські й національні цінності. Стильова манера письменника зазнала впливу тогочасної гомілетики, яка в Україні мала давню й неповторну традицію. Найавторитетнішим джерелом для християнських проповідників завжди було Слово Боже, яке о.Кирило упродовж життя пізнавав розумом і переживав серцем, а згодом воно проросло численними образами, символами, алюзіями й ремінісценціями в його творах. Прикметно, що письменник уміло залучає до художнього обігу не лише новозавітні, а й старозавітні тексти, адаптуючи їх до тогочасних українських реалій. Українська проповідницька традиція з давніх-давен послуговувалася прикладами з побутового життя для виховання моральних імператирів у вірян. Для о.Селецького такою скарбницею для художніх ілюстрації у його творах став український побут, наколишнє середовище, довголітня священича практика і просто життєвий досвід, яким він щиро ділився зі своїм читачем, витворюючи прості й доступні, але водночас живі й несподівані художні образи. Письменник мав переконання, що в житті немає нічого випадкового: кожна людина чи будь-яке інше Боже творіння, кожна ситуація чи подія не є випадковістю, а слугує для уважної особи великою школою життя, тому одна з найбільш розвинених тем у його творчості − тема виховання та навчання, і зрозуміло, що о.Кирило Селецький часто зображає людей, дотичних до цього процесу, − батьків, священників, учителів. Загалом творчість о.Кирила Селецького відзначається високим християнським звучанням і вона органічно злилася з його життєвим подвигом.

Введение. Исследуется повесть «Демон» Николая Филипповича Павлова, чье имя малоизвестно широкому кругу современных читателей. Цель – анализ основных мотивов и образов повести о «бедном чиновнике», в основе которой лежит один из магистральных сюжетов русской литературы XIX века. Материал и методы. Материалом исследования послужило произведение, вошедшее в сборник «Новые повести», опубликованный в 1839 г. Предпринят комплексный анализ текста с использованием культурно-исторического и сравнительно-исторического методов. Результаты и обсуждение. Основные приемы, используемые Павловым при создании мотивов и образов, – антитеза и контраст. В системе персонажей повести центральное место занимает образ Петербурга. «Гигант Севера», соединивший в себе добро и зло, предстает самостоятельным персонажем, обладающим противоречивой фантастической силой, подавляющей волю, меняющей сознание и судьбы людей. Такой город близок Петербургу Достоевского, называвшего его «самым фантастическим» и «умышленным». Главный герой – немолодой, небогатый чиновник, образ которого близок героям Достоевского (Макар Девушкин) и Гоголя (Акакий Акакиевич). Женитьба на молодой красавице лишь усиливает неудовлетворенность жизнью. Орден Святой Анны, о котором мечтает герой, становится символом счастья и успешности. Ради этого он идет на противоречащий морали и здравому смыслу шаг – умело предлагает жену в любовники своему начальнику. Эта мысль приходит к нему как «дьявольское наваждение», посланное Петербургом. Подобное развитие сюжетной линии «чиновник – жена» происходит и в рассказе А. П. Чехова «Анна на шее». Схожи причины замужества женщин, выбранные мужьями способы поправить свое положение, а также итог семейных и человеческих отношений героев. Заключение. В раскрытии темы «маленького человека» Павлов выступил продолжателем традиций А. С. Пушкина и предшественником Гоголя, Достоевского, Чехова. Повесть «Демон» стала подтверждением суждений А. Г. Цейтлина, А. Г. Горнфельда о том, что произведения писателей «не первой величины» не должны быть забыты.

The aim of the study is to identify the problems of the generation of the 1990s, raised in the poetry collection of S. Zhadan “Ballads of war and reconstruction” and to clarify the specifics of the author's vision of their causes and impact on society. Research methods: cultural-historical, biographical, comparative. Scientific novelty. For the first time, the article analyzes the author's artistic vision of the crisis of the generation of the 90s, acute social problems, the causes of which are caused by the socio-political circumstances of the last century, and also highlights the key thematic features of the collection. Conclusions. The collection “Ballads of war and reconstruction” is the author's revelation about his attitude to the past. S. Zhadan does not hide anything and not afraid to be incomprehensible. The poet does not disguise the truth and does not try to smooth it out. The collection contains works that raise important problems of the last century, including war, its consequences and influence on the formation of consciousness of subsequent generations, the destruction of cultural figures by the Soviet regime, population migration and criticism of the political system. The author draws attention to details that often contradict the subject and the dissonance “high / low” becomes noticeable. But this technique only exacerbates the problem, causes even more attention and reflection. In general S. Zhadan's collection testifies to the development of the author's style at different levels as well as continues the main motives of his literary work and shows the peculiarities of artistic vision. Prospects for further research of S. Zhadan's poetic work are seen in the observation of the development and in the detailed analysis of the problems and topics of the author's collections of poems as well as in the study of emphony, stylistic and artistic means in his texts, features of versification etc., Par la méthode de reconnaissance et de dénigrement des principaux motifs et images de la collection de S. Zhadan "Baladi sur la guerre et l'inspiration", et quelques particularités. Méthodes de suivi : historico-culturelles, biographiques, séquentielles. Nouveauté scientifique. L'article a d'abord analysé la crise artistique de l'auteur de la génération des années 90, les problèmes sociaux les plus importants, les causes d'une situation politique suspecte aussi époustouflante du siècle dernier, ainsi que les principaux dessins thématiques du Kremlin. Visnovki. Compilation "Balady sur la guerre et le souvenir" pour venger le travail qui détruit les problèmes importants du siècle passé, le milieu de la guerre, її nasledki qui a versé dans le moulage de la mémoire des générations à venir, le déclin du pouvoir radian de enfants culturels, migration de la population., Целью исследования является определение и толкование основных мотивов и образов сборника С.Жадана “Баллады о войне и восстановлении”, его особенностей. Методы исследования: культурно-исторический, биографический, сравнительный. Научная новизна. В статье впервые проанализированы авторское художественное видение кризиса поколения 90‑х, острые социальные проблемы, причины которых обусловлены общественно-политическими обстоятельствами прошлого века, а также выделены ключевые тематические черты сборника. Выводы. Сборник “Баллады о войне и восстановлении” содержит произведения, поднимающие важные проблемы прошлого века, среди которых война, ее последствия и влияние на формирование сознания последующих поколений, уничтожение советской властью культурных деятелей, миграция населения и критика политического строя., Метою дослідження є визначення та тлумачення основних мотивів та образів збірки С. Жадана “Балади про війну та відновлення”, його особливостей. Методи дослідження: культурно-історичний, біографічний, порівняльний. Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано авторське художнє бачення кризи покоління 90-х, гострі соціальні проблеми, причини яких зумовлені суспільно-політичними обставинами минулого століття, а також виокремлено ключові тематичні риси збірки. Висновки. Збірник “Балади про війну та відновлення” містить твори, що порушують важливі проблеми минулого століття, серед яких війна, її наслідки та вплив на формування свідомості наступних поколінь, знищення радянською владою культурних діячів, міграція населення та критика політичного устрою.

Романтик тафаккурга эга рассомларнинг эстетик дунѐси орзу ва хаѐлпарастликни, маънавий ва улуғворликни, илиқлик ва самимийликни, поклик ва ахлоқий баркамолликни, эзгу туйғулар ва чуқур фикрлар уйғунлигини ўзлаштиради. Ушбу мақолада Ш.Рашидовнинг «Кашмир қўшиғи» қиссасининг романтик хусусиятлари тахлил қилинган бўлиб, афсонада идеал ва реал, ҳақиқий ва керакли, хаѐл ва конкрет туйғулар бир-бирига боғланган. Ҳикояда севги мавзуси Марказий Осиѐ романтик шеъриятига жуда хос бўлган рамзий бадиий умумлаштириш усули орқали ѐритилган . Шароф Рашидов Наргиз, Бамбур ва Бўрон образлари орқали гўзал қиз, хушсурат йигит ва инсон бахтига қарши турувчи қора кучлар образларини ифодалаган., The aesthetic world of romantic-minded artists embraces dreams and fantasies, spirituality and grandeur, warmth and sincerity, purity and moral perfection, a harmony of noble feelings and deep thoughts. This article analyzes the romantic features of the story "Kashmir song" by Sh. Rashidov, in which the legend combines ideal and real, real and necessary, fantasy and concrete feelings. The theme of love in the story is illuminated through a method of symbolic artistic generalization that is very specific to Central Asian romantic poetry. Through the images of Nargiz, Bambur and Buron, Sharof Rashidov portrayed a beautiful girl, a happy young man and dark forces that oppose human happiness.

The article deals with novel by modern French author Sylvie Germain “L’Enfant Mèduse”. A careful study of the connection between place and role of corporeal paradigm (images, motives, elements of ritual, symbols, etc.) in the novel and author’s conception of unilateralism as a way to destruction and death. The author of the article takes into account not only text of novel but also symbolic meaning of pretext elements: the title of novel as well the titles of heads and their parts, epigraph etc. all these pretext elements are connected with corporeal paradigm: operation of eyes, methods of drawing of body, metamorphoses. The heroine of the novel, Lucy, passes several stages of growing up, as well as changes in her relationships with family members and residents of a provincial city. Her childhood is a time of harmony. Lucy has a friend whom she calls her twin brother. There is a step-brother, whom she admires. There are mother, a father, and many relatives. But along with her growing up a tragedy comes to Lucy. A girl has been subjected to sexual violence by her brother. And none of her relatives came toher aid. Lucy was forced to stand alone against her enemy. Shame, despair and fear gave way to determination. At first, Lucy revolted against all which could make her body beautiful (hair, clothes, beauty of body shapes). Then she turned her body into a weapon with the help of coping aggressive paints, poses, sounds of animals and insects. The girl changed internally. Her heart became dry, dry and fierce became her eyes With the help of her look, like Medusa in myth, she paralyzes her enemy. Lucy managed to win. However, her transformation from the victim to the torturer did not pass without a trace. Lucy needed to learn again all what is characteristic of people – to endure, forgive, love, rejoice, У статті йдеться про сучасний роман французької письменниці Сільві Жермен «Погляд Медузи». Встановлюється зв'язок між парадигмою тілесності (образами – очі, голос, мотивами – сексуальне насильство, перевтілення;елементами ритуалу, символікою) та авторською концепцією однобокості як шляху до деструкції та смерті.Авторка статті враховує не тільки саме текст роману, але й так звані паратекстуальні елементи (назва твору, назви глав та частин глав, епіграф). Усі ці елементи безпосередньо пов’язані с тілесною парадигмою (назва діючої сили зору, перелік засобів відтворення тіла на малюнку, перевтілення тіла). Героїня роману, Люсі, переживає декілька стадій у своєму підростанні, а також у розвитку своїх відношень з родичами та мешканцями провінційногомістечка. Дитинство – це пора гармонії і любові до усіх. У Люсі є друг, якого вона вважає своїм братом-близнюком, є і інший, зведений (у них одна матір і різні батьки) брат. Але разом з підростанням у життя Люсі приходить ітрагедія: вона стає жертвою сексуальних домагань з боку свого зведеного брата. І тут Люсі залишається один на один зі своїм ворогом. Спочатку вона переживає жах, образу, безпорадність. Потім – відразу до усього, що можезробити її тіло привабливим. У кінці кінців вона робить своє власне тіло зброєю від ворога. Вона уважно навчається у природних істот вбивати і захищатися від загрози. А потім – використовує знання про агресивні кольори, пози, звуки у природі для того, щоб паралізувати свого ворога. Вона перемагає. Але перевтілення жертви у ката не пройшло безслідно. Люсі втратила людські здібності дарувати, чекати, відчувати радість і так інше. Тому їй залишалося навчатися усьому знову.

Введение. Образ ребенка в искусстве является универсальным, поскольку связан с самым широким спектром проблематики: от социально-психологической до философской и культурологической. Весьма релевантным оказывается эстетический комплекс детскости для выражения сущности субъекта современной переходной эпохи в силу специфичности образа ребенка, с которым связаны не только идеи естественности и творческой фантазии, но и инфантилизма и примитивизма. Целью настоящей работы является раскрытие символического содержания мотивно-образного комплекса детскости в романе П. В. Крусанова «Американская дырка» (2005). Материал и методы. Методика исследования базируется на принципах структурно-семиотического анализа в литературоведении и фольклористике, а также на идеях метода мифореставрации. Результаты и обсуждение. В результате проведенного исследования выявлено, что глубинная символика образа ребенка в романе П. Крусанова создается путем обыгрывания юнгианского архетипа Дитя («младенец-сирота», «божественный младенец»), а также связанных с этим архетипом мифо-фольклорных мотивов («дети в лесу», «инициация»). Несмотря на господствующую в произведении стихию карнавала, подвергающего инверсии всю его идеологию и аксиологию, анализ мифологического кода текста позволяет обнаружить серьезные смыслы, составляющие авторское «послание» читателю. Сюжет преображения реальности в процессе игры, организованной предельно свободным художником Сергеем Курёхиным и вечным Мальчиком Евграфом, отменяет идею неизбежности элиминации детства и детского во взрослой жизни. Архетипический ореол героев романа не исключает злободневности выведенных в них современных социальных типов. Однако исследуя современность посредством мифологической образности, П. Крусанов создает такие модели человеческих отношений, в которых жизнеспособными оказываются подлинные ценности добра, любви, дружбы, резче обозначенные на фоне внешнего, деформированного и дисгармоничного мира. Заключение. Автор статьи приходит к следующим выводам. Во-первых, игровая инверсия создает в романе П. Крусанова аксиологически амбивалентные образы современной переходной эпохи. Во-вторых, противоречивость образа ребенка становится средством идентификации современного человека с его инфантилизмом, с одной стороны, и культом креативности, с другой. В-третьих, дитя продолжает оставаться для современного человека символом надежды и духовного просветления.

В статье анализируются легенды хакасов, записанные Н.Ф. Катановым и опубликованные в его труде «Образцы народной литературы тюркских племен» (1907 г.). Автор статьи предлагает тематическую квалификацию легенд, считая это отправной точкой в решении проблемы классификации жанра в целом. В ракурсе тематики легенды соотносятся с религиозными или суеверными понятиями монорелигий или язычества, семейными традициями. Исследуется идейно-эстетическое своеобразие легенд, помогающее раскрыть народное толкование изображаемых событий и персонажей. Для сопоставления в статье также использованы хакасские легенды из книги поэта и переводчика А.В. Преловского «Колчан сердечных стрел»: «Умыкание невесты», «ПахлонТас», «Чинар-Хус» и «Абахай-Пахта», взятые им из «Образцов народной литературы тюркских племен»., The article analyzes the Khakass legends recorded by N.F. Katanov and published in his work “Samples of Turkic tribes’ folk literature” (1907). The author of the article offers a thematic qualification of legends, considering it a starting point in solving the problem of classification of the genre as a whole. From the perspective of the theme, legends relate to religious or superstitious concepts of monoreligies or paganism, family traditions. The ideological and aesthetic originality of legends is studied, which helps to reveal the folk interpretation of the depicted events and characters. For comparison, the article also uses Khakass legends taken by poet and translator A.V. Prelovsky from “Samples of Turkic tribes’ folk literature”, in A.V. Prelovsky’s book “Quiver of heart arrows”: “Stealing the bride”, “Pakhlon-Tas”, “Chinar-Khus” and “Abakhai-Pakhta”.

В статье рассматривается тема Востока в творчестве Дины Рубиной на примере рассказа «Бабка». В данном исследовании анализируется заглавие, образная система, время и пространственная организация текста. Среди центральных образов в статье выделяется образ Ташкента, который воссоздан при помощи наименования улиц, названия остановочных станций, рынков, водоемов, названия предметов быта., The article deals with the theme of the East in the work of Dina Rubina on the example of the story "Babka". This study analyzes the title, image system, time, and spatial organization of the text. Among the central images in the article, the image of Tashkent is highlighted, which is recreated using the names of streets, names of bus stops, markets, reservoirs, names of household items.

The article outlines the typological relationship between the poems of G. Byron and T. Shevchenko. It is determined the genre characteristics of Byron’s poem in Shevchenko’s poem «Katerina» and artistic innovation of the artist, which went beyond the established romantic genres, giving them a contemporary national content. The similarities and differences of G. Byron and T. Shevchenko’s poems are revealed at different levels of textual structure (plot, composition, motif organization, author’s position, the form of narratives, etc.). The specific of the poem «Katerina» as a synthetic genre is defined, in which combined both European and national traditions, biblical and folkloric structures (archetypes, concepts, motifs, images, symbols), romantic and realistic tendencies., У статті визначено типологічні зв’язки між поемами Дж. Г. Байрона і Т. Г. Шевченка. Установлено жанрові ознаки байронічної поеми у творі Т. Г. Шевченка «Катерина», а також художнє новаторство митця, котрий виходив за межі усталених романтичних жанрів, надаючи їм актуального національного змісту. Виявлено схожість і відмінність поем Дж. Г. Байрона і Т. Г. Шевченка на різних рівнях текстової структури (сюжет, композиція, мотивна організація, авторська позиція, форма оповіді тощо). Розкрито специфіку поеми «Катерина» як синтетичного жанру, в якому поєдналися європейські й національні традиції, біблійні й фольклорні структури (архетипи, концепти, мотиви, образи, символи), романтичні й реалістичні тенденції.

Важливим досягненням епохи реалізму став роман В. М. Теккерея «Ярмарок марнославства», у якому достовірне зображення історичних подій поєдналося із соціально- філософською та моральною проблематикою. У зв’язку з цим мета дослідження – розглянути образ наратора в романі «Ярмарок марнославства», установити зв’язки наратора з іншими персонажами твору, а також виявити особливості художнього світу в романі в аспекті оповідних форм.Образ наратора в романі В. М. Теккерея виконує такі функції: проблемно-тематичну, імагогічну, композиційну, динамічну. Наратор у романі «Ярмарок марнославства» активно взаємодіє з іншими персонажами твору, простежуючи перебіг їхніх життєвих колізій, а також уступає в діалог із читачем (за допомогою риторичних запитань, звертань, моральних настанов). Провідними засобами створення художнього світу є іронія, алегорія, антитеза, контрасти, алюзії та ремінісценції тощо. Художній світ у романі «Ярмарок марнославства» є багатоплановим, унаслідок чого розкриття головних сюжетних ліній та динаміки характерів героїв роману відбувається через поєднання індивідуального, конкретно-історичного та загальнолюдського планів., This article explores W. M. Thackeray’s satirical novel “Vanity Fair” as a prominent example of British realism. First published in 1847-48, the book exposes common human vices and provides a vibrant depiction of society in early 19th-century Britain.The aim of this study is to examine the narrator’s role in “Vanity Fair”, determine his relations with other characters, and describe the peculiarities of the fictional world created by W. M. Thackeray. Accordingly, the main idea of the article is as follows: Because the narrator is present in every chapter, following the characters through their successes and failures, making assumptions and predictions, his ubiquitous presence is vital to the plot development.This article gives a detailed analysis of the stylistic tools employed by W. M. Thackeray with the purpose of creating a unique fictional world, determines their functions and their relation to the novels’ idea. These tools include irony, allegory, antithesis, juxtaposition and the like. Thus, due to the diversity of characters, plot lines, linguistic and stylistic elements, W. M. Thackeray’s fictional world is presented to the reader as a vivid and dynamic system, which possesses its own values and laws.The article is of interest to students, teachers of schools and universities, and to everybody who enjoys studying British realism and 19th-century literature.

У статті розглянуто роман австралійського письменника Томаса Кініллі (Thomas Keneally) «Список Шиндлера» («Schindler’s Ark», 1982), у якому висвітлено трагедію Другої світової війни. У жанрі історичного роману, створеного на документальній основі, автор відобразив складні соціальні процеси, що відбувалися в Європі 1930–1940х рр. Значну роль у розкритті теми Другої світової війни та Голокосту відіграє іронія, теоретичні засади якої були закладені романтиками у XIX ст. Т. Кініллі продовжив традиції романтичної іронії, надавши їй соціального, психологічного й філософського значення. У творі Т. Кініллі іронія виявляється на різних рівнях – сюжетнокомпозиційному, імагогічному, просторовочасовому, стильовому, мовному. Іронія в романі «Список Шиндлера» виконує різні функції: соціальнокритичну (викриття антигуманності сутності фашизму, війни, расової ненависті), дослідницьку (дослідження трагедії Голокосту та її наслідків), психологічну (розкриття психології людей із різних верств суспільства), філософську (порушення важливих питань буття людства у світовому масштабі), ціннісну (утвердження милосердя, моралі, стійкості людського духу, протистояння насильству). Іронія в романі Т. Кініллі виявляється в різних формах: авторська іронія, персонажна іронія, поєднання документальних фактів, протиставлення несумісних понять і явищ, перехід від однієї точки зору до іншої, зіставлення різних точок зору, самоіронія, підтекст, іронія як духовне прозріння й очищення (катарсис). У романі Т. Кініллі «Список Шиндлера» виявлені традиції світової літератури – Б. Брехта (мотив збагачення за рахунок війни) та М. Гоголя (мотив купівліпродажу людських душ), а також біблійні мотиви (Потоп, Ковчег Ноя, Мойсей, служіння Христа)., The article deals with the novel “Schindler’s Ark” written in 1982 by Australian writer Thomas Keneally (born 1935). The subject matter of the novel is the description of tragic event during the II World War such as Holocaust. In the genre of a historic novel based on the documents, the writer revealed the complicated social processes in Europe during 1930–1940 ties. Thomas Keneally described the historic events within the life of ordinary people who lived in the terrible circumstances of the totalitarian system. The irony played the main role in revealing the subject Holocaust in this novel. The fundamentals of irony in European literature could be found in the literary works by the writers of Romanticism in the XIXth century. They explained the role of romantic irony which became a tool for criticism the negative phenomenon in society and depicting the psychology of characters.Thomas Keneally continues the traditions of romantic irony and added to it some social, psychological and philosophical meaning. The irony in the novel by Thomas Keneally “Schindler’s Ark” plays an important role in the investigation of European society in the tragic period of the XXth century. In the novels by Thomas Keneally irony takes place on the different levels such as plot, composition, imagology, time and space, style and language. T. Keneally broadens the meaning of irony and its function in the documentary and historic novel. The irony in the novel “Schindler’s Ark” maintains some main functions: social for explaining the antihumanistic essence of fascism, war, racial hatred, research in investigating the tragedy of Holocaust and its consequences, psychological in revealing the psychology of people of different social class, philosophical in discussing the important issues of human life in the word, axiological dealing with the values of mercy, morality, the ability to resist violence. T. Kenealy represents the different forms of irony such as the irony of the narrator, the irony of the author, the combination of controversial documentary facts, the contradiction of phenomenon and notions, the comparison of the different points of view, selfirony, irony as inner enlightenment, catharsis. In the novel “Schindler’s Ark” by T. Kenealy the author of the article analyzed the traditions of world literature such as B. Brecht within the motive of personal financial profit from the war, N. Gogol within the motive of buying and selling the dead souls.The writer represented these motives in his own way as the events took place during the real historic time, and he found the inner power in people of past century to keep their life, humanity and culture on the Earth. The irony is a unique feature of T. Keneally’s individual style and it enriched the genre of novel.

У статті розглянуто поняття «мотив» у аспекті його теоретичного змісту й конкретно-історичній реалізації на різних етапах літературного процесу та у спадщині митців. Головний об’єкт уваги – це роман Джека Лондона «Серця трьох» як яскравий приклад утілення авантюрно-пригодницьких мотивів у художній літературі XX ст. Установлено, що мотив як формально-змістова одиниця виконує структуротвірну, динамічну, імагогічну, жанротвірну та стильову функції. Він є реалізацією теми, рушієм сюжету, впливає на характеристику образу, сприяє творенню художнього світу загалом. У мотиві виявляється діалектика форми та змісту, загального та індивідуального. У кожного письменника свій спектр мотивів, що дозволяє визначити домінанти творчості, своєрідність світобачення, еволюцію художнього методу, традиції та новаторство митця.Характерною особливістю художнього світу Джек Лондона є розгалужена мотивна організація.Мотивне мислення притаманне митцеві на всіх етапах його творчого шляху. У романі «Серця трьох» виявлено складну систему мотивів, які розвиваються у наступних, повторюються, поєднуються, розкладаються, накладаються, трансформуються. Мотиви охоплюють усі рівні твору Джека Лондона (фабульно-сюжетний, композиційний, образний, жанровий, стильовий та ін.) і дозволяють розглядати його текст різнобічно.У романі «Серця трьох» виокремлено такі авантюрно-пригодницькі мотиви, як випробування, мандри героїв, порівняння сучасної та давньої цивілізацій, кохання, пошуку скарбів. Ці мотиви обумовлені не тільки творчою еволюцією митця, а й взаємодією різних видів мистецтва на початку XX ст. – літератури й кіно., The article deals with the concept of «motive» in the aspect of its theoretical content and concrete historical implementation at various stages of the literary process and in the artists’ heritage. The main object of the article is Jack London’s novel «Hearts of Three» as a vivid example of the ventureadventure motives in the 20th century literature. It is established that the motive as a formallycontent unit performs structural, dynamic, imgagogical, genotypic and stylistic functions. A characteristic feature of the artistic world of Jack London is an extensive, motivated organization. In the novel «Hearts of Three» writer found a complex system of motives that develop in the following, repeat, combine, decompose, overlay, transform. Motives cover all levels of Jack London’s work (plot, composition, genre, stylistic, etc.) and allow you to view its text in a versatile way. In the novel «Hearts of Three» distinguished such ventureadventure motives as trials, journeys of heroes, comparison of modern and ancient civilizations, love, treasure hunt. These motives are due not only to the creative evolution of the artist, but also to the interaction of various types of art in the early XX century – literature and cinema.

В данной статье анализируется образ Капри в рассказе И. А. Бунина «Господин из Сан-Франциско». При помощи методов компаративистики, мотивнообразного анализа текстов и «культурологического» литературоведения, с учетом культурно-исторического контекста были выявлены основные компоненты «мифа о Капри» в русской культуре рубежа XIX-XX вв., отмечены процессы его трансформации и деконструкции, проанализированы истоки и функциональная роль основных мотивно-образных комплексов в структуре рассматриваемого рассказа (мотивы смерти, путешествия, театра, обретения рая, дихотомия христианства и язычества и т.д.), а также их место в парадигме феномена русского литературного Капри, This article analyzes the image of Capri in the story The Gentleman from San Francisco by Ivan Bunin. Using methods of comparative studies, motive and image text analysis and cultural studies of literature and taking into account historical and cultural context, the main elements of the myth about Capri are identified in Russian culture on the cusp of the 19th and 20th centuries. What is more, the process of myth transformation and deconstruction is demonstrated; the origins and the function of the main motive and image units within the story structure are analyzed, such as motives of death, travelling, theatre, paradise, dichotomy of Christianity and paganism, as well as the way they influence the paradigm of phenomenon of Capri in Russian literature.

Статья посвящена актуальной проблеме изучения жанра послания в лирике А.С. Пушкина. Послание является стилеобразующим жанром в творчестве поэта, трансформация жанровой природы дружеского послания определяет поэзию Пушкина и становится основой многих его лирических произведений. Такой ракурс изучения дружеского послания позволяет учащимся понять своеобразие индивидуального стиля поэта, что является важным этапом в дальнейшем освоении его лирики. Не менее целесообразным в обучении является процесс приобщения учащихся к прекрасному образцу пушкинского слога, художественному воплощению идеи дружеского общения и взаимодействия с внешним миром. На наш взгляд, именно метод комментированного чтения и толкования ключевых слов становится продуктивным не только для изучения стихотворений А.С. Пушкина, но и других лирических произведений., The article is devoted to a topical subject: studying the genre of the message in Alexander Pushkin's poetry. The message is significant for his style, and the transformation of the genre of the message defines Pushkin's poetry and is in the basis of many of his writings. Studying of the amical message from this perspective allows students to understand the peculiarity of the poet's individual style which is an important stage in learning Pushkin's writing. It is also beneficial for students to learn about Pushkin's outstanding writing style, artistic presentation of amical communication, and social interaction. We believe that the method of commented reading with explanation of the keywords is a productive way of studying Alexander Pushkin's poetry as well as other writings., Педагогика искусства, Выпуск 3 2020

В українській прозі перших десятиліть ХХІ ст. чи не найбільшу увагу чистоті художнього слова приділяє Олена Печорна, малодосліджена романістика якої заслуговує на системне вивчення. Роман "Химерниця" займає важливе місце в її доробку й органічний парадигматиці її ідіостилю, але поки не отримав фахової оцінки. Уперше здійснюємо спробу визначити специфіку домінантного в романі "Химерниця" концепту води. Ключовими в розвідці стають висвітлення характеру реалізації концепту води в книзі і простеження змін його вираження порівняно з попередніми романами письменниці, з’ясування способу підпорядкованості поетики "Химерниці" названому концепту. У процесі роботи використані психоаналітичний, системний і зіставний методи дослідження, елементи тілесно-міметичного методу. "Химерницею" продовжено ряд квазімістичних романів, де атмосфері ірраціонального сприяють виражена тілесність і системне уособлення природних явищ, об’єктів, абстракцій тощо. Уособлення тут вибірковіше, його прийоми перенесені в описи душевного стану, пейзажу, інтер’єру. На перший план виходять "кільцеві елементи", які сприяють концептуалізації низки явищ. Це лейтмотивні імітації: оновлення; елементів уживання їжі та / чи смакових відчуттів; анатомізації явищ, предметів, абстракцій тощо; підкресленої тактильності. У персоналізованій системі образів і мікрообразів "Химерниці" окреме місце належить концепту води. Як і в "Колах на воді" чи "Фортеці для серця", вода жива, але вже не анатомізована і частіше змальовувана в описі процесів і станів. Доповнюють водний диктат відповідно оформлені описи переживань і властивостей персонажів. Панівне жіноче начало, властиве пантеїстичній картині світу письменниці, підкреслено домінантністю стихії води й відповідним ключовим концептом. Він реалізується через варіативну поетику і підпорядковує структуру твору, взаємодіє з аналогічними кластерами уособлення, лейтмотивними імітаціями, з концептами пам’яті, повернення, раю, пекла й под., сприяючи формуванню в романі міфопоетичної парадигми мозаїчного типу. Актуалізовані в романі концепти пам’яті, "крилатої" жінки. In Ukrainian prose of the first decades of the ХХІ century nearly greatest attention to the artistic word cleanness is spared by Olena Pechorna, her scantily explored novels deserve a system study. The novel The Witch occupies an important place in her artistic work and it is organic for her idiostyle paradigm, but while did not get a professional estimation. In our article we carry out an attempt to define the specific of dominant water concept in the novel The Witch for the first time. The key in the article become the study of the realization type of the water concept of in the book, and also the research of changes of its expression by comparison to the previous novels of authoress, finding out of method of subordination of The Witch poetics to the named concept. In the article are used psychoanalytic, system and comparable methods of research, elements of corporeal-mimetic method. The Witch continues a row of pseudomystic novels, where the expressed corporalness and system personification of the natural phenomena, objects, abstractions, etc. assists to the irrational atmosphere. Personification here is more electoral, its receptions are carried in descriptions of the emotional state, landscape, interior. "Circular elements" go out on the first plan and they assists to conceptualization of the different phenomena row. That are leit-motif imitations: updating; elements of application of meal and / whether taste feelings; the anatomy-type description of the phenomena, objects, abstractions, etc.; expressed corporalness. In The Witch system of images and microimages a separate place belongs to the water concept. As well as in "The Circles on the Water" or "A Fortress for the Heart", a water is living here, but already not anatomic and it is more frequent represented in description of processes and states. The accordingly executed descriptions of personages experiencing and properties complement a water dictate in the novel. The dominating woman beginning, incident to the pantheistic picture of the authoress’ art world, is underlined by the dominant role of water element and by proper key concept. This concept is realized through variant poetics and subordinates the work structure, co-operates with the analogical clusters of personification, leit-motif imitations, with the concepts of memory, returning, paradise, hell, etc. The named water concept also assists in forming in the novel of the mosaic mythopoetic paradigm. The concepts of memory, "winged" woman are actualized in the novel.

Тема выпускной квалификационной работы: «Античные образы и мотивы в романе Д. Фаулза „Волхв“». Данная работа посвящена выявлению, классификации и анализу античных образов и мотивов, а также средств их репрезентации в тексте романа «Волхв» Д. Фаулза. Задачи, которые решались в ходе исследования: 1) определение понятия «образ» и «мотив» в литературоведении; 2) раскрытие понятия аллюзии и рассмотрение ее в двух аспектах – как стилистического приема, а также в рамках теории интертекстуальности; 3) изучение биографии Д. Фаулза и выявление автобиографических влияний в романе; 4) определение философских концепций и литературных направлений, которые оказали влияние на создание романа; 5) выявление в тексте романа аллюзивных античных единиц, определение их этимологии, обозначение их функции и классификация; 6) анализ личности героев и установление их связи с мифологическими архетипами и образами. Нами были изучены труды отечественных и зарубежных ученых для последующего анализа репрезентации античных мотивов и образов в романе «Волхв». Далее в тексте романа были выявлены античные аллюзии (99 единиц) и составлено 2 таблицы. В первой таблице представлены примеры аллюзий и описание контекста, в котором они были использованы. Во второй таблице приведена аллюзия, ее этимология и функция в произведении. Также были составлены схемы с классификациями аллюзий по источнику и по связи теонимов с героями. На основании данных таблиц и схем была выполнена практическая часть работы. Теонимы были рассмотрены в качестве архетипов., The subject of the graduate qualification work is «Antique images and motifs in John Fowles's novel ‘The Magus’». The given work deals with classification and analysis of antique images and motifs as well as means of their representation in the novel "The Magus" by J. Fowles. The following problems were discussed: 1) the terms “image” and “motive” were analyzed; 2) the analysis of the notion of allusion and its usage in two aspects –as a stylistic device and in the context of intertextuality was provided; 3) the biography of J. Fowles was analyzed, the autobiographical elements in the novel were examined; 4) the analysis of philosophical concepts and literary movements, which influenced the novel’s creation was carried out; 5) the antique allusions with their etymology and function were defined and classified; 6) the characters’ personalities and their connection with mythological archetypes and images were analyzed. The means of representation of antique images and motifs in the novel “The Magus” were identified and analyzed basing upon the works of Russian and foreign authors. The antique allusions (99 units) presented in 2 tables were examined and carefully classified. The first table includes an allusion and a description of the context in which it appears. In the second one, an allusion is presented together with its etymology and its function in the novel. Allusions were also classified according to their origin and the theonyms (the diagrams). The tables and diagrams were carefully described in the second part of the work given. The archetypical nature of the theonyms was analyzed.

Рассматриваются новеллы Э. Т. А. Гофмана «Дож и догаресса» и Т. Манна «Смерть в Венеции» как знаковые произведения венецианского текста. Показано, что немецкие писатели в начале веков – XIX и XX – использовали мотивы, которые определили двойственность образа Венеции как города любви и смерти: томления, тайны, родства душ, маски, праздника/карнавала и др.; символы: воды, гондолы/гондольера, цветов/деревьев, их запахов и др. В контексте Венеции как разлагающегося города любовь и смерть оказываются неразделимыми, и одним из определяющих становится мотив невозможности ее покинуть. Такой подход позволил представить в исторической перспективе литературно-художественные образы, уточняющие особенности формирования венецианского мифа, его связи с пространством Германии.

Современные литературоведческие исследования с каждым годом уделяют все большее внимание анализу художественного пространства, изучению его смыслового и образного наполнения. Как неоднократно подчеркивали многие ученые (М.М. Бахтин, Ю.М. Лотман, В.Н. Топоров, В.Е. Хализев и др.), литература – вид искусства, наиболее тесно связанный с пространственными категориями. Общим смысловым полем для современной поэзии Челябинска является сгущенность передачи местной атмосферы через пространственные мотивы и образы, их смысловое единство и связность ключевых аспектов описания города и региона (таких как экология, климат, флора, фауна, ландшафт, архитектура, периферийное положение города). В данной статье представлен анализ системы пространственных мотивов и образов современной поэзии Челябинска. Исследуются самые распространенные аспекты описания пространства города и региона, а также демонстрируется преемственность и развитие тех или иных пространственных моделей в трех поколениях современной поэзии Челябинска. Доминирующим пространственным образом современной поэзии Челябинска является образ города, что реализуется в обилии топонимики. В поэзии старшего поколения пространство Челябинска чаще изображается в серых, мрачных тонах, пробуждая ощущение тоски и безысходности, характерных при описании провинциальных локусов. Тема южноуральской природы становится общим смысловым полем для тех челябинских поэтов старшего поколения, которые продолжают традиции классической и советской поэзии (например, для Н.И. Годины, Н.А. Ягодинцевой). Точкой пересечения среднего поколения со старшими авторами служит восприятие и репрезентация городского пространства как провинциального: город предельно сужен, локализован определенными топонимами, связанными с геобиографией авторов. При описании челябинского пространства А. Самойлов и Я. Грантс наследуют эстетику минимализма и концептуализма. Актуальным для современных челябинских поэтов молодого поколения становится космополитичный лирический субъект, перемещающийся в интертекстуальном пространстве, которое объединяет множество локальных текстов культуры. Таким образом, челябинский локус делается лишь одним из множества мест пребывания лирического героя., Every year contemporary literary studies tend to increase the importance of the interpretational analysis of a particular space, identifying its semantic and figurative content. Many scholars (M.M. Bakhtin, Yu.M. Lotman, V.N. Toporov, V.E. Khalizev and others) have repeatedly emphasized that literature is an art form most closely associated with spatial categories. The common semantic field for contemporary poetry of Chelyabinsk is the concentration of local atmosphere transmission through spatial motifs and images, their semantic unity and coherence of main aspects of the description of a city and region (such as ecology, climate, flora, fauna, landscape, architecture, marginal city location). This article presents an analysis of the system of spatial motifs and images of modern poetry of Chelyabinsk. The most frequent aspects of locus description of the city and the region are revealed. The continuity and development of various spatial models in three generations of contemporary poetry of Chelyabinsk is demonstrated. Nowadays the prevailing spatial model in the poetry of Chelyabinsk is the theme of the city manifested in the abundance of toponyms and urban imagery. In the poetry of the older generation, the space of Chelyabinsk is more often depicted in gray, dark tones, evoking a sense of melancholy and hopelessness. The theme of the nature in the South Ural becomes a common semantic field for those older Chelyabinsk poets who carry on with the traditions of classical and Soviet poetry (for example, N.I. Godina, N.A. Yagodintseva). The intersection point of the middle generation with the older authors is the perception and representation of urban space as a provincial one: the city is extremely narrowed, localized by certain toponyms associated with the authors’ geobiography. A. Samoilov and J. Grants adopt the aesthetics of minimalism and conceptualism when describing the Chelyabinsk space. The cosmopolitan lyric subject moving in the intertextual space that combines many local cultural texts becomes relevant for modern Chelyabinsk poets of the younger generation. Thus, the Chelyabinsk locus appears to be only one of the many places where the lyric character lives.

Мета дослідження. Стаття присвячена особливостям втілення феномена ліризму і СОЦІАЛЬНОГО міфу в романі-трилогії «Прапороносці» О. Гончара. Методи дослідження. У статті були використані описово-аналітичний, культурно-історичний, міфокритичний методи. Наукова новизна. Доведено, що О. Гончар створював роман «Прапороносці», керуючись установками соцреалізму і з огляду на потребу свого часу творити офіційний міф війни. Встановлено, що важливою складовою для відтворення ідейно- естетичного задуму письменника в романі «Прапороносці» є ліризм, пов'язаний насамперед з поглибленим розкриттям внутрішнього світу особистості. Висновки. О. Гончар подає художнє бачення війни в романі «Знеменоносци» практично не відступаючи від соцреалістичного канону, але своєрідність ліризму надає твору естетичної цінності., Purpose of the study. The article is dedicated to the peculiarities of the embodiment of the phenomenon of lyricism and the social myth in the novel-trilogy "The Standard-bearers" by O. Gonchar. Research methods. The article used descriptive-analytical, cultural-historical, myth-critical methods. Scientific novelty. It is proved that O. Gonchar created the novel “Standard-bearers”, guided by the attitudes of social realism and taking into account the need to create the official myth of war from time to time. It has been established that an important component for the reconstruction of the writer's ideological and aesthetic idea in the novel “Bearers” is lyricism, associated primarily with the indepth disclosure of the inner world of the individual. Findings. O. Gonchar gives an artistic vision of the war in the novel “Znommannosetsy” almost without departing from the socialist realistic canon, but the peculiarity of lyricism lends the work aesthetic value., Le but de l'étude. L'article est consacré aux particularités de l'incarnation du phénomène du lyrisme et du mythe social dans la nouvelle trilogie "Les porte-drapeaux" d'O. Gonchar. Méthodes de recherche. L'article utilisait des méthodes descriptives, analytiques, culturo-historiques et critiques du mythe. Nouveauté scientifique. Il est prouvé qu'O. Gonchar a créé le roman «Porte-étendards», guidé par les attitudes du réalisme social et tenant compte de la nécessité de créer de temps à autre le mythe officiel de la guerre. Il a été établi qu'un élément important de la reconstruction de l'idée idéologique et esthétique de l'auteur dans le roman «Bearers» est le lyrisme, associé principalement à la divulgation en profondeur du monde intérieur de l'individu. Conclusions. O. Gonchar donne une vision artistique de la guerre dans le roman «Znommannosetsy» presque sans se départir du canon réaliste socialiste, mais la particularité du lyrisme confère à l'œuvre une valeur esthétique., Цель исследования. Статья посвячена особенностям воплощения феномена лиризма и соціального мифа в романе-трилогии «Знаменосцы» О. Гончара. Методы исследования. В статье были использованы описательно-аналитический, культурно-исторический, мифокритический методы. Научная новизна. Доказано, что О. Гончар создавал роман «Знаменосцы», руководствуясь установками соцреализма и учитывая потребность свого времени творить официальный миф войны. Установлено, что важной составляющей для воссоздания идейно-эстетического замысла писателя в романе «Знаменосцы» является лиризм, связанный прежде всего с углубленным раскрытием внутреннего мира личности. Выводы. О. Гончар подаёт художественное видение войны в романе «Знеманеносцы» практически не отступая от соцреалистического канона, но своеобразие лиризма придает произведению эстетической ценности.

The article is devoted to the analysis of Oles Honchar’s essay collection “Yaponski etiudy” (“Japanese sketches”), which had not been analysed yet as an integrally whole literary creation. It is proven that the collection’s integrity is based on mutual basement of its motives. There is an analysis of Japan’s image in the book, rationale of its writer’s publicist nature.The collection’s composition analysis conveys the suggestion that it is essayistic. It includes different forms and discourse styles (description, contemplation, narrative) that tightly coexist by flowing into each other. As it is known, essay is oriented not at the description of a real fact and not even at the thought that had been caused by this fact, but rather at the modelling of an autonomous reality – the world of a pervasive individual self. Essayistic phenomenon always touches upon a number of questions connected with a certain innovation of something that had already been known, with construction of something new, with the individual understanding of the reality, understanding that is shown through the achieved integrity of a new image. Essayistic form functions according to the laws of artistic form, as an essence that is in the state of constant self-reproach and realizes the absolute need of the content to be not only a thought-fact, but also an opportunity for the reality to go through the creator. The inner integrated structure of the work has various existing types of values, and makes them a part of its content. However, it also prevails above them, by absorbing them and recreating in its organization the principles of various valuable orders (social, historical, cultural), while making them its own principles of writer’s publicist structure. It becomes evident in “Yaponski etiudy” (“Japanese sketches”), both on the level of separate works and the book as a whole, in which the world picture becomes visible based on the comprehension of different layers of author’s conscience – social, historical, cultural and, of course, philosophical. Structural analysis of episode and fragment combination in “Yaponski etiudy” (“Japanese sketches”) proves it, because images set in each of them give a basis for the assumption that it is the act of unification and their reflexive processing., Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова Статья посвящена анализу сборника очерков Олеся Гончара «Японские этюды», которая как целостное образование еще не была проанализирована. Доказано, что целостность сборника основывается на общем начале её мотивов. Проанализирован и образ Японии в книге, обоснована её писательско-публицистическая природа., Стаття присвячена аналізу збірки нарисів Олеся Гончара «Японські етюди», яка як цілісне утворення ще не була проаналізована. Доведено, що цілісність збірки ґрунтується на спільному підложжі її мотивів. Проаналізовано й образ Японії у книзі, обґрунтована її письменницько-публіцистична природа.

The paper analyzes the motif of music in Ch. Aitmatov’s novels. The author pays attention to the features of the novels’ compositional structure and the image of musician. The motif of music is considered in its relation to other motives (the ones of life, death, love, space and time). Статья посвящена анализу мотива музыки в романах Ч.Т. Айтматова. Автор уделяет внимание особенностям композиционного построения романов, образу музыканта в творчестве писателя. Мотив музыки рассматривается в контексте его связи с другими мотивами (мотивы жизни, смерти, любви, пространственно-временные мотивы).

The article deals with the image of the boat in A. Nesmelov’s poetry. It is considered how this image functions in the poet’s late and early lyrics. The main motives related to the image are defined. В статье рассматривается образ ладьи в поэзии А.И. Несмелова, выявляются особенности функционирования образа в поздней и ранней лирике поэта, а также определяется круг мотивов, связанных с данным образом.

The article deals with the images and symbols of the Dignity Revolution poetry. The author traces the role of visual thinking in the folk traditions. The Dignity Revolution poetry has not been investigated yet, therefore, it is an actual theme. The relation between modern poetry and folk and myths has been explored. The aim of the investigation is the analysis of the system of symbols in Maidan Poetry and of national symbols as the basis of new literary works. The object of the investigation is the poetry written during the Dignity Revolution, the subject is the images and symbols and the peculiarities of their usage in the poetry. In the analysis, the comparative and historic, systematical and esthetic, and descriptive methods have been used. The scientific value of the investigation lies in the fact that the peculiarities of the authors’ poetic views during dramatic events have been described and the revolutionary poetry has been put in the rank of the typologically similar ones, one of the components of the genre creation of the poetry such as visual symbolism has been defined. The object of the investigation defines the scientific value as well, since Maidan poetry is a new phenomenon in the Ukrainian literary discourse of the 21st century and it has not been investigated conjointly. The obtained results can be used in the course of History of Ukrainian literature of the 21st century, in the optional courses of the Maidan poetry or Modern poetry, in the process of preparing for secondary or tertiary school classes, in further investigation of the Dignity Revolution poetry. The investigation proves that folk national symbols are mainly used in the poetry. In order to symbolize the strength and power of the nation, the revitalization of the country, its hope for better, the symbols of guelderrose, falcon, oak, crane, dove, daisy are used. The negative connotation is attached to the symbols of blood, death, raven, goshawk, papaver, cuckoo. The creation of typical maidan symbols has been observed. Such symbols are characteristic of the time of changes in the society. The author compares them with those in the works of the periods of Kozaks, Striltsi, war time and the struggle for independence. Such works are proved to be the sign of moral and psychological changes and the indicator of social breaks., В статье рассмотрены образы-символы поэзии Революции Достоинства сквозь призму этнокультурных и национальных особенностей миропонимания украинцев, эволюции символизма в украинской литературе ХХ с. В творческой практике авторов майданной поэзии как активных участников революции Достоинства проанализи- рованы фольклорное, мифологическое, философское, эстетическое ее основания, что позволило определить ори- гинальную поэтику символического моделирования апокалиптической действительности и пути трансфор- мации образной символики; очерчен процесс психологизации поэтического нарратива сквозь применение тради- ционных и новаторских символов, колористики и художественных средств, усиливающих их экспрессивный влия- ние на реципиента, суггестию морально-духовных, социальных и национальных идеалов., У статті розглянуто образи-символи поезії Революції Гідності крізь призму етнокуль- турних та національних особливостей світорозуміння українців, еволюції символізму в українській літературі ХХ с. У творчій практиці авторів майданної поезії як активних учас- ників Революції Гідності проаналізовано фольклорне, міфологічне, філософське, естетичне її підґрунтя, що дозволило окреслити оригінальну поетику символічного моделювання апо- каліптичної дійсності і шляхи трансформації образної символіки; окреслено процес психо- логізації поетичного наративу через застосування традиційних і новаторських символів, колористики і художніх засобів, що посилюють їх експресивний вплив на реципієнта, сугес- тію морально-духовних, соціальних і національних ідеалів

У статті йдеться про концепти художньої антропології, проілюстровані су- часним українським письменником Юрієм Мушкетиком в епічних творах малої форми про реалії українського села 1932-1933 років, В статье идет речь о концептах художественной антропологии, проиллюст- рированных современным украинским писателем Юрием Мушкетиком в эпичес- ких произведениях малой формы о реалиях украинского села 1932-1933 годов., The article deals with the concepts of artistic anthropology illustrated by modern Ukrainian writer Yuriy Mushketyk in epic small form works about realities of Ukrainian village in 1932-1933 years.

в данной статье рассмотрены пути взаимодействия искусства и печатной рекламы; иллюстрации дают представления о различных способах их работы. Предложенный анализ рекламного продукта позволяет с позиции искусствоведения выявить его качество и эффективность., this article describes the way of art and print advertising interaction; illustrations give an idea about the different ways they work. The proposed analysis allows to reveal quality and efficiency of product advertising from the perspective of art.

У статті розкривається суть явища руху опору, що зародився й активно розвивався в 1960–1980-х роках на території України, коли всі сфери життя зазнавали великого впливу комуністичної ідеології. Найбільше цей процес позначився на літераторах. Основну увагу зосереджено на постатях таких волинських шістдесятників, як Євген Сверстюк та Кость Шишко, котрі потрапили під дві хвилі тогочасних репресій проти інтелігенції. Простежено, як вплинула суспільно-політична атмосфера на життєвий шлях митців, а також спільні мотиви у творчому доробку, ідеї та принципи, які вони відстоювали.The article disclose the content of the phenomenon of the resistance movement, which was established and actively developed in Ukraine in 1960–1980-ies, when all domains of life have tempted the immense influence of communist ideology. Above all this process was reflected at the bookmen. The main point in the article is focused on such figures as Evgen Sverstyuk and Kostya Shyshko, who fell under two waves of repression against intellectuals. As well is observed the influence by the socio-political atmosphere the way of their life. The common subject, reasons and images in the works are reviewed on the material of publicism and poetry of Evgen Sverstyuk and Kostya Shyshko, as well as drew attention to the main ideas and principles which they defended.

У статті окреслено місце універсальних структур у художній, зокрема літературній, творчості, розглянуто культурно-універсальні підходи до художньо-літературного твору в сучасних гуманітар¬них науках. Обґрунтовано зміст категорії культурна універсалія у співвідношенні з такими літературознавчими поняттями, як тема, мотив, образ, міфологема тощо. In the paper the place of the universal structures in the art, notably literature, works is determined, culture-universal approaches to the fiction works in the system of contemporary humanities are observed. The content of the category of cultural universal is substantiated in the context of such literary concepts as theme, motif, image, etc. The ways of searching cultural, historical and ontological universal in fiction are described, this methodological approach in literature studies is promising, as it provides an opportunity to recognize the signs of the time and the originality of the author's personality in work, to identify the shapes of national and world culture.

У статті окреслено вплив поетики символізму, найважливішим складником якої стала лірична настроє-вість і музичність поетичної фрази, які створювали в уяві візії, що презентували синтез життя природи й магічний вплив його на душу та настрій людини. Проаналізовано образ природи, що не ототожнюється зі світом реальним, а залишається тільки світом романтичним, набуваючи у своєму вираженні певних імпре-сіоністичних рис із кольористими крайобразами. Репрезентовано настрої людини, її почуття за допомогою символів, що відтворюють локальний колорит рідного краю у творчості Олександра Олеся та К. Тетмаєра.The creativity of Oleksandr Oles is marked by the influence of the romantic poetics, the most important component of which was the lyrical mood and the melodiousness of the phrases, that created the individual image of the spiritual being on the way to the beauty and dream. Oleksandr Oles brought the idea of the «inner individual», who revolted against the world and the public and government norms. The originality of the system of the artistic images, motives, spirits, rhythm and melodic absorbed the powerful lyricism of the poets' sensitive soul. That’s why the purpose of this article is the revelation the images, which creates the metaphorical universe, filled with symbols of the human existence. Obtaining the purpose envisages to investigate the system of symbols of Oleksandr Oles and European symbolists and to reveal its realization in the authors’ interpretations. The methods of the research is based on the main principles of the philological analysis of the text. The determined tasks foresee the use of elements of comparative and hermeneutic analysis as a general interpretation of literary texts.

У статті розглянуто типи образних структур, які художньо втілюють архетипний мотив двійництва в повістях Івана Франка. Виокремлено синтаксичні й семантичні типи формування означеного мотиву. Часте вдавання до образів двійників (змалювання образів-антиподів, бестіарних і пародійних двійників центральних персонажів творів, різні види семантичного подвоєння змодельованої у творах реальності за допомогою прийому сну, тропічних засобів та ін.) обґрунтовано окремими фактами біографії письменника, його приходом у літературу на хвилі зацікавлення романтизмом, науковими студіями актуальних тогочасних проблем у галузі психології та психіатрії (зокрема поняттями верхньої й нижньої свідомості, психологічної дисоціації, проекції), поєднанням культу пізнання з чуттєво-інтуїтивними осягненнями світу.The types of image structures that artistically implement the archetypical motive of duality in the narrations by Ivan Franko have been reviewed in the article. Syntactical and semantic types of forming the definite motive have been distinguished. Frequent usage of double images (description of images-antipodes, rouge and parody doubles of central characters, different types of semantic duality modeled in works of reality with the help of method of sleep, tropical methods and others) is justified by some facts from the writer`s biography, his emergence in literature in the period of interest to romanticism, scientific studios, actual for the problems of those days in the fields of psychology and psychiatry (in particular, the concepts of upper and lower consciousness, psychological dissociation, projection, combining the cult of cognition with sensitively-intuitive understanding of the world).

The concept of synthesis of the arts began long ago, but a fundamentally new incarnation has been in the direction of romanticism. Romantic artists, for the first time comprehended it as the original was intended to usher in a brand new art. In the present article makes an attempt to identify the route Chayanova traditions romantics. The study helps to understand what are the objectives A. V. Chayanov pursued, joining in the story «Julia...» elements of different art forms, what tools he used. Our task was to examine the relationship of the story of the beginning of XX century and illustrations to her with the traditions of romanticism. After analyzing the work Chayanova, we came to the conclusion that the writer of influenced the reader with techniques of different kinds of art, primarily he aimed to the romantic universalism., Концепция синтеза искусств зародилась давно, но принципиально новое воплощение получила в направлении романтизма. Художники-романтики, впервые осмыслившие её в качестве самобытной, намеревались положить начало абсолютно новому искусству. В настоящей статье предпринята попытка обозначить пути следования Чаянова традициям романтиков. Исследование позволяет понять, какие цели преследовал А. В. Чаянов, соединяя в повести «Юлия...» элементы различных видов искусств, какие средства он для этого использовал. Наша задача также состояла в изучении связи повести начала XX века и иллюстраций к ней с традициями эпохи романтизма. Проанализировав произведение Чаянова, мы пришли к выводу, что писатель, воздействуя на читателя приёмами разных видов искусств, в первую очередь стремился к романтическому универсализму., Концепція синтезу мистецтв зародилася давно, але принципово нове втілення отримала в напрямку романтизму. Художники-романтики вперше осмислили її як самобутню, мали намір покласти початок абсолютно новому мистецтву. У цій статті зроблена спроба визначити шлях спрямування Чаянова до традицій романтиків. Дослідження дозволяє зрозуміти, які цілі переслідував А. В. Чаянов, поєднуючи в повісті «Юлія...» елементи різних видів мистецтв, які засоби він для цього використовував. Наше завдання також полягало у вивченні зв’язку повісті початку XX століття та ілюстрацій до неї з традиціями епохи романтизму. Проаналізувавши твір Чаянова, ми дійшли висновку, що письменник, впливаючи на читача прийомами різних видів мистецтв, в першу чергу прагнув до романтичного універсалізму.

Описывается феномен Уральского поэтического движения (УПД), место и роль в этом явлении челябинской поэзии. Рассматриваются художественные особенности поэтических текстов челябинских авторов трёх поколений – старшего, среднего и младшего – как представителей литературного процесса не только Челябинска, но и региона. В статье указывается, что эти поколения находятся в тесном взаимодействии друг с другом, что обусловлено не только общностью пространства, но и общностью идей, мировоззрения, мироощущения. The article is devoted the phenomenon of the Ural poetic movement, the place and the role of Chelyabinsk poetry in it. The authors consider artistic features of Chelyabinsk authors’ poetic texts of three generations (the senior, the middle and the younger) as representatives of the literary process, not only in Chelyabinsk, but also in the region. The article shows that the three generations are in close interaction with one another, which is caused not only by the place, but also by similar ideas, philosophy and worldview. Семьян Татьяна Федоровна, доктор филологических наук, профессор кафедры русского языка и литературы, Южно-Уральский государственный университет (г. Челябинск), tatyana_semyan@mail.ru Смышляев Евгений Александрович, аспирант кафедры русского языка и литературы, Южно-Уральский государственный университет (г. Челябинск), smyshlyaeve@gmail.com. Научный руководитель – профессор Т.Ф. Семьян. T.F. Semyan, South Ural State University, Chelyabinsk, Russian Federation, tatyana_semyan@mail.ru, E.A. Smyshlyaev, South Ural State University, Chelyabinsk, Russian Federation, smyshlyaev@gmail.com

In the article considered the mythical type of a hero formation in poetry by S. Yovenko. Allocated the typical features of a hero as fighter and creatordemiurge, antithesis hero — antihero in the context of a mythical world. Distinguished the opposition fighter — timeserver, protector — killer, an artist by birth — artist uses talent for profit., В статье рассматривается формирование мифического типа героя в поэзии С. Йовенко. Выделяются типичные черты героя как борца и творца-демиурга, антитезис герой — антигерой в контексте мифического мира. Выделяются оппозиции борец — приспособленец, защитник — убийца, художник по призванию — художник, использующий талант для наживы., У статті розглядається формування міфічного типу героя в поез ії С. Йовенко. Виокремлюються типові риси героя як борця і творцядем іурга, антитеза герой — антигерой у контексті міфічного світу. Виділяються опозиції борець — пристосуванець, захисник — вбивця, митець за покликом — митець, який використовує талант для наживи.

Статья поступила в редакцию 10.07.2014 г. Рассматриваются особенности изображения последних мгновений на родине четырех писателей младшего литературного поколения первой эмиграции. Автор статьи приходит к выводу, что каждый из них в изображении расставания с отечеством проявил свои, неповторимые черты. Вместе с тем, общим для писателей стал не только «крымский» сюжет, но и переживание исторического излома, который заставил каждого искать свой ответ на изменения в мире и в человеческом сознании. The author considers the descriptions of the last moments spent in the homeland in the works of four writers belonging to the young literary generation of the first emigration. The author comes to the conclusion that each of them demonstrates their inimitable traits in the description of the separation from one’s motherland. It was not only the a Crimean storyline that become common for the writers, but also the experience of the historical break that forced everyone to seek a response to the changes in the world and in the human mind.

У статті проаналізовано специфіку образу села в колумністиці В. Жежери. Доведено, що образ села розгортається одночасно в духовній (сакральній) та побутовій площинах. Визначено, що автор, конструюючи художньо-публіцистичну реальність, найчастіше звертається до таких мотивів, як пригадування, каяття, духовного і фізичного повернення. В статье проанализирована специфика образа села в колумнистике В. Жежеры. Доказано, что образ села разворачивается одновременно в духовной (сакральной) и бытовой плоскостях. Определено, что автор, конструируя художественно-публицистическую реальность, чаще всего обращается к таким мотивам, как припоминание, раскаяние, духовное и физическое возвращения. The article analyzes the specific image of the village in columns of V. Zhezhera. The author proves that the image of the village is displayed simultaneously in spiritual (sacral) and domestic areas and etermines that the columnist, constructing artistic and journalistic reality, often refers to such motifs as recollection, remorse, spiritual and physical return.

Стаття присвячена аналізові текстів пісень М. Ткача на тему кохання. Детально розглядаються їхні мотиви, символічно-образна система та художні особливості. На цій основі простежується тісний зв’язок між індивідуальним авторським началом, поетикою народної пісні та традиціями української класичної поезії. Статья посвящена анализу текстов песен М. Ткача на тему любви. Подробно рассматриваются их мотивы, символично-образная система и художественные особенности. На этой основе прослеживается тесная связь между индивидуальным авторским началом, поэтикой народной песни и традициями украинской классической поэзии. This article analyzes Mykhailo Tkach`s love songs. Their motives, symbolic-imaginative system and artistic features are considered here. It was observed that there is a close connection between the author`s style, the poetics of folk song and the traditions of Ukrainian classical poetry.

The article considers the method of analysis system of images works. It is used to detectincriminating information, Статья посвящена рассмотрению особенностей выявления порочащего характера информации в публицистическом произведении путём анализа его образной системы.

В статье рассмотрена интерпретация мифологемы города в поэзии Н. Винграновского и Б. - И. Антонича. В исследовании проанализированы основные мотивы урбанистической лирики упомянутых авторов, определена роль урбанистической составляющей в формировании авторского мифомира поэзии. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30640 The article deals with the interpretation of mythologem of city in poetic creation of М.Vingranovskyi and B.-I. Аntonych. The main motives of urban poetry of these authors are examined and role of urban component in formation of the author’s mythoworld of the poetry is determined in the survey. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30640

The article explores cultural intertext and forms of intertextuality in G.B. Shaw’s play “Candida”. The cultural intertext in the play was influenced by the author’s life circumstances, namely his position as an art critic, and his social stance alike. G.B. Shaw studied H. Ibsen’s legacy extensively and developed the Norwegian playwright’s views in his own works – which resulted in Shaw developing his own art theory and the principles of “drama of ideas”. “Candida” is a vivid example of “drama of ideas”, wherein the conflicts are determined not by external circumstances, but rather by ideas and philosophies expressed by the characters. Cultural intertext plays an important role in characters’ descriptions. In his play, G.B. Shaw uses different kinds of cultural intertext: artistic and literary (Titian, R. Browning, E.T.A. Hoffmann, Voltaire, the legend of Tristan and Isolde), religious (F. D. Maurice, the Virgin Mary, archangel Zadkiel), social (S. Grand, K. Marx, Fabian Society). It was determined that the name ‘Candida’ has been widely employed in culture, both in biblical stories and classical works of literature (Voltaire, E.T.A. Hoffmann etc). However, G.B. Shaw’s reception of this literary context is critical. While associations can be drawn between “Candida” and “Little Zaches, Great Zinnober” (in terms of plot, imagery, symbols and motives), it is clear that the British playwright seeks to enrich classical images with modern meaning. Therefore, he turns to the genre of mystery play, which allows for use of biblical imagery while also securing a tight bond to reality. The plot is based around the framework of a love triangles. As to how the conflict is resolved, on the surface level (text), the status quo pertains and societal norms are reinforced; however, on a deeper level (subtext), deciphering intertextual allusions and reminiscences changes perception of the conflict by the reader and allows to connect it to a broader cultural realm., Статтю присвячено розгляду культурного інтертексту та форм інтертекстуальності у п’єсі британського драматурга Дж. Б. Шоу «Кандида». Культурний інтертекст твору зумовлений театральною діяльністю автора, його творчістю як критика й теоретика мистецтва, а також громадською позицією. Дж. Б. Шоу творчо розвивав традиції норвезького драматурга Г. Ібсена, на підставі здобутків якого він розробляв власну теорію сучасного мистецтва і створив жанр «драма ідей». «Кандида» є яскравим зразком «драми ідей», у якій сюжетні колізії зумовлені не зовнішніми подіями, а зіткненням позицій і поглядів персонажів. Велику роль у характеристиках героїв відіграє культурний інтертекст. У статті визначено такі його різновиди: 1) мистецький, пов’язаний із традиціями класичної літератури й мистецтва (Тіціан, Р. Браунінг, легенда про Трістана та Ізольду та ін.); 2) суспільний, пов’язаний із сучасною дійсністю, соціальними рухами (суфражизм, С. Гренд, К. Маркс, Фабіанське товариство); 3) біблійний, пов’язаний з образом Діви Марії, своєрідною рецепцією якої у п’єсі Дж. Б. Шоу є образ Кандіди. У статті встановлено літературний ореол імені головної героїні твору Дж. Б. Шоу. Зокрема ім’я Кандід або Кандіда зустрічається в біблійних оповідках, античності, творах європейських письменників XVIII–XIX сс. (Вольтер, Е. Т. А. Гофман). Беручи за основу значення імені «чистий, білий, святий», Дж. Б. Шоу проєктує образ Кандіди на сучасність, ставлячи головну героїню перед реальними дилемами життя. Англійський драматург творчо переосмислив спадщину Е. Т. А. Гофмана. Подібність між «Кандідою» Дж. Б. Шоу і «Крихіткою Цахесом, на прізвисько Цинобер» виявляється на багатьох рівнях художньої структури тексту (сюжетно-композиційному, образному, мотивному, символьному тощо). Проте якщо Е. Т. А. Гофман активно використовує фантастику й гротеск у межах романтичного напряму, то Дж. Б. Шоу свідомо уникає всього незвичайного і змальовує повсякденні ситуації із життя пересічних людей. Настанова драматурга на сучасність спричинила розвиток реалістичної та модерністської тенденцій в англійському театрі. Дж. Б. Шоу оновив середньовічний жанр містерії, надавши йому актуального звучання. Культурний інтертекст зумовлює декілька смислових рівнів п’єси «Кандіда»: любовний і сімейний (любовний трикутник персонажів); реінтерпретаційний (коли образ Діви Марії переосмислено й уведено в сучасний контекст, у систему сучасних соціальних відносин).