Search

Hepatoprotectors – drugs that form the basis of pathogenetic treatment of various liver diseases. They help restore impaired hepatocyte function, increase the resistance of liver cells to the effects of pathological factors, enhance the detoxification function of hepatocytes, have antioxidant properties. There is no generally accepted classification of hepatoprotectors today, they are divided into several groups depending on the origin: plant, animal, synthetic origin, products containing essential phospholipids, amino acids, vitamins, and other groups. One of the well-known hepatoprotectors of plant origin is glycyrrhizin – the main active ingredient of licorice root. Licorice root (Glycyrrhiza glabra) is a drug used in medicine since ancient times, as evidenced by historical data from China, Japan, India, Greece, and Europe. Licorice root is widely used today in medicine and the food industry. Glycyrrhizin – potassium and calcium salt of glycyrrhizinic acid, has a wide range of properties. It is used mainly for the treatment of chronic liver disease. In non-alcoholic fatty liver disease, the use of glycyrrhizin helps reduce steatosis, inflammation in the liver has an antifibrotic effect. Studies on the use of glycyrrhizinic acid in hepatocellular carcinoma are actively conducted, as its antitumor properties are known. It is included in the treatment of chronic viral hepatitis. In vitro studies have shown the antiviral activity of glycyrrhizin against HIV-1, SARS-associated virus, respiratory syncytial virus, arboviruses, and its potential for coronavirus control is being discussed. Possibilities of application of glycyrrhizin and cardiovascular diseases are studied. In this article, we present a review of current literature data on glycerol, its properties, and applications in liver disease, other diseases, and our own clinical observations., Гепатопротекторы – лекарственные средства, составляющие основу патогенетического лечения различных заболеваний печени. Они способствуют восстановлению нарушенных функции гепатоцитов, повышают устойчивость клеток печени к воздействию патологических факторов, усиливают дезинтоксикационную функцию гепатоцитов, обладают антиоксидантными свойствами. Общепринятой классификации гепатопротекторов на сегодняшний день нет, их разделяют на несколько групп в зависимости от происхождения: средства растительного, животного, синтетического происхождения; средства, содержащие эссенциальные фосфолипиды, аминокислоты, витамины и другие группы. Одним из широко известных гепатопротекторов растительного происхождения является глицирризин – основной активный компонент корня солодки. Корень солодки (Glycyrrhiza glabra) – лекарственное средство, применяемое в медицине с давних времен, на это указывают исторические сведения из Китая, Японии, Индии, Греции и Европы. Корень солодки на сегодня широко используется в медицине и в пищевой промышленности. Глицирризин – калиевая и кальциевая соль глицирризиновой кислоты, обладает широким спектром свойств. Применяется преимущественно для лечения хронических заболеваний печени. При неалкогольной жировой болезни печени применение глицирризина способствует уменьшению стеатоза, снижает риск развития воспаления в печени, имеет антифибротический эффект. Активно проводятся исследования по применению глицирризиновой кислоты при гепатоцеллюлярной карциноме, поскольку известны ее противоопухолевые свойства. Она входит в схемы лечения хронических вирусных гепатитов. Исследования in vitro показали противовирусную активность глицирризина против ВИЧ-1, вируса, связанного с ОРВИ, респираторно-синцитиального вируса, арбовирусов, поэтому обсуждаются его потенциальные возможности в борьбе с коронавирусом. Изучаются возможности применения глицирризина и при сердечно-сосудистых заболеваниях. В статье представлен обзор современных литературных данных о глицерризине, его свойствах и возможности применения при заболеваниях печени, других болезнях, а также свои собственные клинические наблюдения., Гепатопротектори – лікарські засоби, що є основою патогенетичного лікування різноманітних захворювань печінки. Вони сприяють відновленню порушених функції гепатоцитів, підвищують стійкість клітин печінки до впливу патологічних факторів, посилюють дезинтоксикаційну функцію гепатоцитів, володіють антиоксидантними властивостями. Загальноприйнятої класифікації гепатопротекторів на сьогодні немає, їх поділяють на декілька груп залежно від походження: засоби рослинного, тваринного, синтетичного походження; засоби, що містять ессенціальні фосфоліпіди, амінокислоти, вітаміни та інші групи. Одним із широковідомих гепатопротекторів рослинного походження є гліциризин – основний активний компонент кореня солодки. Корінь солодки (Glycyrrhiza glabra) – лікарський засіб, який застосовують у медицині з давніх часів, на це вказують історичні відомості з Китаю, Японії, Індії, Греції та Європи. Корінь солодки на сьогодні широко використовується в медицині і в харчовій промисловості. Гліциризин – калієва та кальцієва сіль гліциризинової кислоти, володіє широким спектром властивостей. Застосовується переважно для лікування хронічних захворювань печінки. При неалкогольній жировій хворобі печінки застосування гліциризину зумовлює зменшення стеатозу, знижує ризик розвитку запалення в печінці, чинить антифібротичний ефект. Активно проводяться дослідження щодо застосування гліциризинової кислоти при гепатоцелюлярній карциномі, оскільки відомі її протипухлинні властивості. Вона входить у схеми лікування хронічних вірусних гепатитів. Дослідження in vitro продемонстрували противірусну активність гліциризину проти ВІЛ-1, вірусу, пов’язаного з ГРВІ, респіраторно-синцитіального вірусу, арбовірусів, тому обговорюються його потенційні можливості у боротьбі з коронавірусом. Вивчаються можливості застосування гліциризину і при серцево-судинних захворюваннях. У статті представлено огляд сучасних літературних даних про гліцеризин, його властивості та можливості застосування при захворюваннях печінки, інших хворобах, а також свої власні клінічні спостереження.

Hepatoprotectors – drugs that form the basis of pathogenetic treatment of various liver diseases. They help restore impaired hepatocyte function, increase the resistance of liver cells to the effects of pathological factors, enhance the detoxification function of hepatocytes, have antioxidant properties. There is no generally accepted classification of hepatoprotectors today, they are divided into several groups depending on the origin: plant, animal, synthetic origin, products containing essential phospholipids, amino acids, vitamins, and other groups. One of the well-known hepatoprotectors of plant origin is glycyrrhizin – the main active ingredient of licorice root. Licorice root (Glycyrrhiza glabra) is a drug used in medicine since ancient times, as evidenced by historical data from China, Japan, India, Greece, and Europe. Licorice root is widely used today in medicine and the food industry. Glycyrrhizin – potassium and calcium salt of glycyrrhizinic acid, has a wide range of properties. It is used mainly for the treatment of chronic liver disease. In non-alcoholic fatty liver disease, the use of glycyrrhizin helps reduce steatosis, inflammation in the liver has an antifibrotic effect. Studies on the use of glycyrrhizinic acid in hepatocellular carcinoma are actively conducted, as its antitumor properties are known. It is included in the treatment of chronic viral hepatitis. In vitro studies have shown the antiviral activity of glycyrrhizin against HIV-1, SARS-associated virus, respiratory syncytial virus, arboviruses, and its potential for coronavirus control is being discussed. Possibilities of application of glycyrrhizin and cardiovascular diseases are studied. In this article, we present a review of current literature data on glycerol, its properties, and applications in liver disease, other diseases, and our own clinical observations.

Drug-induced liver injury has approximately 10 percent of adverse effects associated with pharmacotherapy. This issue is particularly important to pediatrics. The multifactorial pathogenesis of the liver injury identifies the prospects of finding new hepatoprotectors of the plant origin with a wide spectrum of the pharmacological activity. Bupleurum aureum (hare’s ear) has long been used in folk medicine for the liver diseases treatment. This plant has a choleretic, wound-healing, and tonic effect. Aqueous and alcoholic extracts of Bupleurum aureum contain a large amount of flavonoids (quercetin, isorhamnetin, rutin, narcissine), tannins and phytosterols. The aim of this study was to investigate the potential hepatoprotective and membrane-stabilizing effects of herbal extracts of the aerial part of Bupleurum Aureum on carbon tetrachloride-induced hepatitis in vivo. The study of pharmacodynamics of alcoholic and aqueous extracts from Bupleurum aureum Fisch. was carried out under conditions of the rats’ acute experimental hepatitis caused by tetrachloromethane. It has been found that prophylactic introduction of extracts of the aerial part of Bupleurum Aureum to rats restores the bile secretion and synthetic function of the liver. It has been determined that the herbal extracts studied have hepatoprotective and membrane protective properties. High effectiveness and a wide spectrum of pharmacological properties of extracts of Bupleurum Aureum can be described by their chemical composition. The alcoholic extract of Bupleurum aureum has been found to possess the maximum efficiency. This extract is not inferior to found reference drugs “Silibor” and “Quercetine”., Лекарственные поражения печени составляют 10% от побочных реакций, связанных с применением фармакологических средств. Особенно актуальной эта проблема является для педиатрии. Многофакторность патогенеза поражений печени определяет перспективность поиска новых гепатопротекторов среди лекарственных растений, которые проявляют широкий спектр фармакологической активности. Одним из таких растений является володушка золотистая (Bupleurum aureum Fisch.), которая издавна применяется в народной медицине для лечения заболеваний печени, оказывает желчегонное, ранозаживляющее и тонизирующее действие. Объектом исследования стали водный и спиртовый экстракты травы володушки золотистой, которые в своем составе содержат флавоноиды (кверцетин, рутин, изорамнетин, нарциссин), дубильные вещества и фито- стерин, что позволяет предположить наличие у экстрактов гепатопротекторного действия. На крысах с острым тетрахлорметановым гепатитом проведено изучение фармакодинамики водного и спиртового экстрактов володушки золотистой. Установлено, что при профилактическом введении экстракты володушки золотистой оказывают гепатопротекторные свойства: восстанавливают желчесекреторную и синтетическую функцию печени, а также мембранопротекторное действие. Профилактическое введение водного и спиртового экстрактов в различной степени способствовало снижению проявлений гепатотоксичности тетрахлорметана (ТХМ). На фоне применения средства у крыс восстанавливалась скорость секреции желчи, ее литогенные свойства, о чем свидетельствует нормализация холатохолестеринового коэффициента. Однако, массовый коэффициент печени оставался на уровне животных из группы положительного контроля. Наибольшая эффективность была выявлена у спиртового экстракта володушки золотистой, который по выраженности действия не уступал препаратам сравнения гранулам «Кверцетин» и капсулам «Силибор»., Ураження печінки ліками складають 10% від побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням фармакологічних засобів. Особливо актуальною ця проблема є для педіатрії. Багатофакторність патогенезу уражень печінки визначає перспективність пошуку нових гепатопротекторів серед лікарських рослин, які виявляють широкий спектр фармакологічної дії. Однією з таких рослин є ласкавець золотистий (Bupleurum aureum Fisch.), який здавна застосовується в народній медицині для лікування захворювань печінки, виявляє жовчогінну, ранозагоювальну та тонізуючу дію. Об’єктом дослідження стали водний та спиртовий екстракти з трави ласкавця золотистого, які містять флавоноїди (кверцетин, рутин, ізорамнетин, нарцисин), дубильні речовини та фітостерини, що дозволяє припустити наявність у екстрактів гепатопротекторної дії. На щурах з гострим тетрахлорометановим гепатитом проведено вивчення фармакодинамiки водного та спиртового екстрактiв ласкавця золотистого. Встановлено, що за умов профілактичного введення екстракти ласкавця золотистого виявляють гепатопротекторні властивості, а саме відновлюють жовчосекреторну і синтетичну функцію печінки, а також виявляють мембранопротекторну дію. Профілактичне введення водного та спиртового екстрактів не в однаковій мірі сприяло зниженню проявів гепатотоксичності ТХМ. На тлі застосування засобу у щурів відновлювалася швидкість секреції жовчі, її літогенні властивості, про що свідчить нормалізація холатохолестеринового коефіцієнта. Проте масовий коефіцієнт печінки залишався на рівні тварин з групи позитивного контролю. Найбільшу ефективність визначено у спиртового екстракту ласкавця золотистого, який за виразністю дії не поступався препаратам порівняння гранулам «Кверцетин» і капсулам «Силібор».