Мета дослідження – проаналізувати основні тенденції у сучасній архітектурі на прикладі тимчасових літніх павільйонів художньої галереї Серпентайн, розташованої у Кенсінгтонських садах Гайд-парку у Лондоні, до створення яких протягом 2000–2018 років залучались найвідоміші архітектори з усього світу. Методи дослідження. Використано методи синтезу, порівняння, узагальнення, а також історичний підхід із залученням вивчення наукових праць провідних теоретиків історії архітектури й аналізу проектної практики. Наукова новизна полягає у тому, що у статті вперше здійснено спробу проаналізувати сучасні тенденції в архітектурі виставкових павільйонів з виявленням нових підходів у архітектурному проектуванні, формоутворенні, застосуванні нових будівельних матеріалів з урахуванням стилістичних трансформацій і творчого почерку автора. Висновки. Ретроспективний огляд вісімнадцяти павільйонів галереї Серпентайн у Лондоні дозволяє виділити низку тенденцій у сучасній архітектурі. Спочатку до створення павільйонів залучалися видатні архітектори старшого покоління, переважно представники стилю деконструктивізм. Останнім часом запрошуються порівняно молоді авангардні архітектори, які поєднують у своїй творчості як технологічні інновації, так і автентичні етнічні мотиви. Окрім архітекторів у творчому процесі активну участь беруть художники, скульптори, ландшафтні дизайнери й інженери, які на час створення унікального об’єкту об’єднуються в мережеву форму організації архітектурного проектування. У формотворенні спостерігається тенденція перетікання внутрішнього простору у зовнішній, трактування споруди як арт-об’єкта. Поряд із застосуванням традиційних для павільйонного будівництва матеріалів (сталеві, дерев’яні конструкції), використовується скловолокно і полімерна плівка., The aim of the research is to analyse basic tendencies in modern architecture on the example of temporal summer pavilions of art-gallery of Serpentine, located in Kensington Gardens, Hyde Park, London, into the creation of which during 2000s–2018s the best-known architects from all over the world were engaged. Research methods. The methods of synthesis, comparison, generalization, and historical approach have been used, as well as a thorough analysis of the project practice and the works of leading theorists in history of architecture. The scientific novelty is in the analysis of modern tendencies in architecture of exhibition pavilions with the discovery of new approaches in the architectural planning, formation, application of new building materials, taking into consideration stylistic transformations and creative handwriting of the author. Conclusions. The retrospective review of eighteen pavilions of Serpentine Gallery in London allows to distinguish a number of tendencies in modern architecture. At first, prominent architects of senior generation, by and large representing the style of deconstructivism, were engaged in creation of pavilions. More recently, a tendency has emerged to invite young avant-garde architects who successfully combine both technological innovations and authentic ethnic patterns in their works. Besides architects, artists, sculptors, landscape designers and engineers take part in a creative process, joining together to create a unique object. There is a notable tendency of transition from internal space into external, and interpretation of building as an object of art. Along with traditional building materials for pavilions such as steel and wooden constructions, fiberglass and polymeric foil are used.