Over the past decades, a large number of studies have been published to confirm the role of intestinal microbiota in the pathogenesis of functional intestinal disorders. The authors presented a review of the main mechanisms through which various microorganisms that colonize the digestive tract, have a beneficial effect on the human body. The results of experimental studies, that confirmed the ability of various bacteria to provoke the development of bacterial overgrowth syndrome, irritable bowel syndrome, functional constipation, have been presented. The data providing evidence of the intestinal microbiota role in the progression of celiac disease have been considered. The efficacy of various methods of restoration of intestinal eubiosis by non‑absorbable antibiotics (rifaximin), probiotics, fecal microbiota transplantation is analyzed. The data have been presented that confirm the expediency of rifaximin use in irritable bowel syndrome. In addition to the traditional bactericidal and bacteriostatic properties of many antibiotics, there is an evidence of additional eubiotic activity in rifaximin. The results of meta‑analyses studying the efficacy of various probiotics in the treatment of functional constipation are considered. The ambiguity of the evidence base with respect to the fecal microbiota transplantation for treatment of refractory irritable bowel syndrome is underlined. The expediency of inclusion of eubiotics in treatment of functional intestinal diseases is proved. Further research is needed to determine the prospects of treatment of intestinal dysbiosis in functional intestinal disorders with probiotics., На протяжении последних десятилетий опубликовано большое количество исследований, подтвердивших роль кишечной микробиоты в патогенезе функциональных заболеваний кишечника. Рассмотрены основные механизмы, посредством которых микроорганизмы, колонизирующие пищеварительный тракт, оказывают благотворное влияние на организм человека. Приведены данные экспериментальных исследований, подтвердившие способность разных бактерий провоцировать развитие синдрома избыточного бактериального роста, синдрома раздраженного кишечника и функционального запора. Рассмотрены доказательные данные, подтверждающие роль микробиоты кишечника в прогрессировании целиакии. Проанализирована эффективность разных способов восстановления эубиоза кишечника: посредством применения невсасывающихся антибиотиков (рифаксимина), пробиотиков, трансплантации фекальной микробиоты. Представлены данные о целесообразности применения рифаксимина при синдроме раздраженного кишечника. Приведены доказательные данные, подтверждающие наличие у рифаксимина, помимо бактерицидных и бактериостатических свойств, присущих многим антибиотикам, эубиотической активности. Рассмотрены результаты метаанализов, изучавших эффективность разных пробиотиков в лечении функционального запора. Подчеркнута неоднозначность доказательной базы в отношении проведения трансплантации фекальной микробиоты для нивелирования рефрактерного синдрома раздраженного кишечника. Доказана целесообразность включения эубиотиков в схемы лечения функциональных заболеваний кишечника. Необходимо провести исследования для определения перспектив лечения дисбиоза кишечника при функциональных заболеваниях пищеварительного тракта при помощи пробиотиков., Протягом останніх десятиліть опубліковано велику кількість досліджень, які підтвердили роль кишкової мікробіоти в патогенезі функціональних захворювань кишечника. Розглянуто основні механізми, за допомогою яких мікроорганізми, котрі колонізують травний тракт, сприятливо впливають на організм людини. Наведено результати експериментальних досліджень, які підтвердили здатність різних бактерій провокувати розвиток синдрому надлишкового бактеріального росту, синдрому подразненого кишечника і функціонального запору. Розглянуто доказові дані, котрі підтверджують роль кишкової мікробіоти у прогресуванні целіакії. Проаналізовано ефективність різних способів відновлення еубіозу кишечника: за допомогою застосування антибіотиків, які не адсорбуються (рифаксиміну), пробіотиків і трансплантації фекальної мікробіоти. Представлено дані щодо доцільності застосування рифаксиміну при синдромі подразненого кишечника. Наведено доказові дані, які підтверджують наявність у рифаксиміну, крім бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, притаманних багатьом антибіотикам, еубіотичної активності. Розглянуто результати метааналізів, в яких вивчали ефективність різних пробіотиків у лікуванні функціонального запору. Наголошено на неоднозначності доказової бази щодо доцільності проведення трансплантації фекальної мікробіоти з метою нівелювання рефрактерного синдрому подразненого кишечника. Доведено доцільність включення еубіотиків у схеми лікування функціональних захворювань кишечника. Необхідно провести дослідження для визначення перспектив лікування дисбіозу кишечника при функціональних захворюваннях травного тракту за допомогою пробіотиків.