Background. The purpose was to present a differentiated approach and analysis of the results of surgical treatment of mobile planovalgus deformity in children with cerebral palsy. Materials and methods. There was performed a retrospective analysis of the cases of 39 patients with mobile planovalgus deformity and spastic cerebral palsy, who underwent various surgical treatment options. According to the applied regimen of surgical treatment with mobile planovalgus deformity, the patients were divided into 3 groups. Results. It was found that surgical treatment of mobile planovalgus deformity in children aged 7–11 years with cerebral palsy using techniques that are isolated aimed at correcting contractures and tendon-muscle balance of the ankle joint and foot is accompanied by a significant percentage of relapses (66.7 %). Additional use of a minimally invasive surgical technique for arthroereisis of the talocalcaneus joint allows improving the clinical and radiological results of surgical correction of mobile planovalgus deformity, but 80 % cases are accompanied by the development of chronic pain syndrome. In patients older than 12 years, it was clinically and radiographically confirmed the effectiveness of surgical treatment of mobile planovalgus deformity of a moderate and severe degree in children with cerebral palsy using corrective lateral lengthening osteotomy of the calcaneus bone. A hollow two-stage cone implant for arthroereisis has been developed and implemented to prevent the occurrence of pain syndrome, reduce the frequency of migrations and the need for repeated surgical interventions. The effectiveness of the developed implant for arthroereisis of the talocalcaneus joint has been proven during clinical testing. Conclusions. The developed algorithm of differentiated choice of surgical treatment methods for mobile planovalgus deformity in children with cerebral palsy, depending on age, level of gross motor functions and clinical characteristics of mobile planovalgus deformity, allows making a choice between minimally invasive techniques (arthroereisis, soft tissues surgery) and surgical interventions on the bones and joints of the foot (corrective lateral osteotomy of the calcaneus bone, arthrodesis of large joints of the posterior and middle compartments of the foot)., Цель работы: предоставить дифференцированный подход и анализ результатов хирургического лечения мобильной плосковальгусной деформации стоп (МПВДС) у детей, больных детским церебральным параличом (ДЦП). Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ историй болезни 39 пациентов с мобильной плосковальгусной деформацией стоп, со спастическим типом ДЦП, которым были выполнены различные варианты хирургического лечения. Согласно примененному варианту хирургического лечения МПВДС, пациенты были разделены на 3 группы. Результаты. Установлено, что хирургическое лечение МПВДС у детей в возрасте 7–11 лет, больных ДЦП, с использованием методик, изолированно направленных на коррекцию контрактур и сухожильно-мышечного баланса голени и стопы, сопровождается значительным процентом рецидивов (66,7 %). Дополнительное использование малоинвазивной хирургической методики артроэреза подтаранного сустава (АЭПТС) позволяет улучшить клинико-рентгенологические результаты хирургической коррекции МПВДС, однако в 80 % случаев сопровождается развитием хронического болевого синдрома. Клинико-рентгенологически подтверждена эффективность хирургического лечения МПВДС среднего и тяжелой степени у детей старше 12 лет, больных ДЦП, с использованием корректирующей латеральной удлиняющей остеотомии пяточной кости. Разработан и внедрен полый двуступенчатый конусный имплантат для подтаранного артроэреза, который позволяет предупредить возникновение болевого синдрома, снизить частоту миграций и необходимость повторных хирургических вмешательств. Эффективность разработанного имплантата для артроэреза подтаранного сустава доказана при клинической апробации. Выводы. Разработанный алгоритм дифференцированного выбора методики хирургического лечения МПВДС у детей, больных ДЦП, в зависимости от возраста, уровня моторных функций и клинических характеристик МПВДС позволяет провести выбор между малоинвазивными методиками (АЭПТС, вмешательство на мягких тканях) и хирургическими вмешательствами на костях и суставах стопы (корректирующая латеральная остеотомия пяточной кости, артродез крупных суставов заднего и среднего отделов стопы)., Мета роботи: навести диференційований підхід та аналіз результатів хірургічного лікування мобільної плосковальгусної деформації стоп (МПВДС) у дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП). Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 39 пацієнтів із мобільною плосковальгусною деформацією стоп, зі спастичним типом ДЦП, яким були виконано різні варіанти хірургічного лікування. Відповідно до застосованого варіанта хірургічного лікуванням МПВДС, пацієнти були розподілені на 3 групи. Результати. Встановлено, що хірургічне лікування МПВДС у дітей віком 7–11 років, хворих на ДЦП, із використанням методик, що ізольовано спрямовані на корекцію контрактур та сухожилково-м’язового балансу гомілки та стопи, супроводжується значним відсотком рецидивів (66,7 %). Додаткове використання малоінвазивної хірургічної методики артроерезу піднадп’яткового суглоба (АЕПНС) дозволяє покращити клініко-рентгенологічні результати хірургічної корекції МПВДС, проте у 80 % супроводжується розвитком хронічного больового синдрому. Клініко-рентгенологічно підтверджена ефективність хірургічного лікування МПВДС середнього та тяжкого ступеня у дітей віком понад 12 років, хворих на ДЦП, із використанням коригуючої латеральної подовжуючої остеотомії п’яткової кістки. Розроблено та впроваджено порожнистий двоступеневий конусний імплантат для піднадп’яткового артроерезу, який дозволяє запобігти виникненню больового синдрому, знизити частоту міграцій і необхідність повторних хірургічних втручань. Ефективність розробленого імплантату для АЕПНС доведено при клінічній апробації. Висновки. Розроблений алгоритм диференційованого вибору методики хірургічного лікування МПВДС у дітей, хворих на ДЦП, що залежно від віку, рівня великих моторних функцій і клінічних характеристик МПВДС дозволяє провести вибір між малоінвазивними методиками (АЕПНС, втручання на м’яких тканинах) та хірургічними втручаннями на кістках і суглобах стопи (коригуюча латеральна остеотомія п’яткової кістки, артродези великих суглобів заднього та середнього відділів стопи).