Актуальность. Железодефицитная анемия (ЖДА) — это наиболее частый внекишечный симптом при целиакии у взрослых. Исследований наличия или отсутствия железодефицита, в том числе скрытого, у пациентов, имеющих как целиакию, так и непереносимость глютена без целиакии (НГБЦ), ранее в нашей стране не проводилось. Цель исследования: изучить и проанализировать общеклинические и биохимические показатели крови, отражающие наличие анемии и/или железодефицита у больных целиакией и непереносимостью глютена без целиакии, находящихся на АГД. Материалы и методы. В исследование были включены 38 взрослых с диагностированными ранее основными видами непереносимости злаков — целиакией и НГБЦ. Все они находились на диете с полным исключением глютена. Всем исследуемым определялись гематологические показатели: общая железосвязывающая способность сыворотки, содержание эритроцитов, гемоглобина, ферритина, железа и трансферрина крови. Результаты. В результате обследования 38 пациентов, находящихся на аглиадиновой диете продолжительностью 6,5 (IQR 4–12) года, выявлено наличие ЖДА легкой степени у 13,16 % обследованных, при этом латентный железодефицит выявлялся у 18,42 % обследованных. Снижение концентрации сывороточного железа крови отмечено у 23,08 % больных общей группы, но частота железодефицита (в том числе латентного) в обследованной группе по анализу показателей концентрации сывороточного ферритина достигла 31,58 %, превалируя над частотой выявления ЖДА почти вдвое. При этом содержание эритроцитов было нормальным у 100 % обследованных. Среди пациентов с железодефицитом лица с целиакией встречаются чаще, чем среди пациентов с НГБЦ (83,3 и 16,7 % соответственно). Выводы. Больные целиакией и НГБЦ остаются в группе риска по развитию ЖДА, несмотря на то, что они находятся на аглиадиновой диете. Изолированный показатель эритроцитов не является информативным для диагностики не только скрытого железодефицита, но и ЖДА. Изолированный сывороточный уровень железа также не является показательным для диагностики данных состояний. В этом отношении именно ферритин становится наиболее показательным маркером железодефицита. Необходимо целенаправленное наблюдение за этой группой больных с целью выявления скрытых форм микронутриентного дефицита, в частности железа, и осуществления обоснованной, индивидуализированной коррекции их последствий., Актуальність. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) — це найпоширеніший позакишковий симптом при целіакії у дорослих. Досліджень наявності або відсутності залізодефіциту, зокрема прихованого, у пацієнтів, які мають целіакію, так само як і непереносимості глютену без целіакії (НГБЦ), раніше в нашій країні не проводилося. Мета дослідження: вивчити та проаналізувати загальноклінічні та біохімічні показники крові, що відображають наявність анемії та/або залізодефіциту у хворих на целіакію та НГБЦ на агліадиновій дієті (АГД). Матеріали та методи. У дослідження було включено 38 дорослих із діагностованими раніше видами непереносимості злаків — целіакією та НГБЦ. Усі вони перебували на дієті з повним виключенням глютену. Всім досліджуваним визначалися гематологічні показники: загальна залізозв’язуюча здатність крові, вміст еритроцитів, гемоглобіну, феритину, заліза та трансферину крові. Результати. Внаслідок обстеження 38 пацієнтів, які перебували на агліадиновій дієті протягом 6,5 (IQR 4–12) року, ЗДА легкого ступеня була виявлена у 13,16 % обстежених, при цьому латентний залізодефіцит визначався у 18,42 % обстежених. Зниження концентрації сироваткового заліза крові відзначено у 23,08 % хворих загальної групи, але частота залізодефіциту (зокрема латентного) в обстеженій групі за аналізом показників концентрації сироваткового феритину досягла 31,58 %, превалюючи над частотою виявлення ЗДА майже вдвічі. При цьому вміст еритроцитів був нормальним у 100 % обстежених. Серед пацієнтів із залізодефіцитом частіше зустрічаються особи з целіакію, ніж із НГБЦ (83,3 і 16,7 % відповідно). Висновки. Хворі на целіакію та НГБЦ залишаються в групі ризику з розвитку ЗДА, незважаючи на те, що вони знаходяться на агліадиновій дієті. Ізольований показник еритроцитів не є інформативним для діагностики не тільки прихованого залізодефіциту, але і ЗДА. Ізольований сироватковий рівень заліза також не є показовим для діагностики цих станів. Щодо цього саме феритин стає найбільш показовим маркером залізодефіциту. Необхідно цілеспрямовано спостерігати за цією групою хворих з метою виявлення прихованих форм мікронутрієнтного дефіциту, зокрема заліза, і здійснення обґрунтованої, індивідуалізованої корекції їх наслідків., Background. Iron deficiency anemia (IDA) is the most common extraintestinal symptom of celiac disease in adults. Studies of the presence or absence of iron deficiency, including cases of latent anemia, in patients with both celiac disease and non-celiac gluten sensitivity (NCGS) has not been previously carried out in our country. The purpose was to study and analyze general clinical and biochemical blood parameters of patients who are on a gluten-free diet with regards to the presence of anemia and/or iron deficiency. Materials and methods. The study included 38 adults previously diagnosed with one of the major types of cereal intolerance — celiac disease or NCGS. All of them were on a gluten-free diet. The following hematological parameters were studied and analyzed for each subject: erythrocyte count, hemoglobin, ferritin, total iron-binding capacity, iron, and blood transferrin levels. Results. The analysis revealed that 13.16 % of 38 patients had mild IDA as measured by hemoglobin levels, and latent iron deficiency was found in 18.42 % patients. In general, analysis of serum ferritin concentrations revealed the rate of iron deficiency of 31.58 % despite following a gluten-free diet for 6.5 (interquartile range of 4–12) years, suggesting that the rate of all iron deficiency cases (including the latent ones) almost twice exceeds the rate of IDA detected by hemoglobin analysis. Withal, the red blood cell count was normal in 100 % of the examined people, but a decrease in the concentration of serum iron in the blood was observed in 23.08 % of patients. Among individuals with iron deficiency, people with celiac disease are more likely to be found than those with NCGS (83.3 and 16.7 %, respectively). Conclusions. Patients with celiac disease and NCGS remain at risk for the development of IDA despite following a gluten-free diet. The isolated indicator of red blood cells is not informative for the diagnosis of not only latent iron deficiency but IDA as well. Isolated serum iron levels are also not indicative for the diagnosis of these conditions. In this regard, ferritin becomes the most significant marker of iron deficiency. Thus, it is necessary to carefully monitor this group of patients to identify latent forms of nutritional deficiency, in particular, iron deficiency, and to carry out the well-grounded individualized correction of their consequences.