The purpose of the article is to substantiate the emergence of online culture as a new phenomenon of our time, the development of which was stimulated by the comprehensive approval of the online space as a space of existence of culture in the broad sense of this concept in the context of the COVID-19 pandemic with the reference to the cultural and philosophical ideas of the 20th-century thinkers (on the example of K. Jaspers, J. Ortega y Gasset and W. Benjamin’s ideas) and the 21st-century thinkers (on the example of E. Schmidt, J. Cohen and U. Eco’s ideas). The article outlines the main prerequisites for its rise and argues favouring the concept of “online culture” in its own right. Today, a new cultural phenomenon is being actively formed, which we mean as “online culture”. The impetus for its rapid development was the challenges common to all humanity caused by the COVID-19 pandemic, which stimulated the active search for new forms and opportunities for selfrealisation and communication by the world community. Online culture is a voluminous and multi-component phenomenon, and it has every reason to become a characteristic of contemporary culture and a new cultural form. The study uses elements of methods of hermeneutical reading of texts, comparative historical and cultural analysis of texts, as well as the method of participant observation. Conclusions. The study results show that a new stage of cultural development is currently being formed, which the authors of the study called “online culture”. The emergence of such a new cultural reality is closely linked to the online environment and digital forms of representation of cultural products. It is demonstrated that predictive reasoning about its occurrence took place in cultural and philosophical studios of the 20th and the 21st centuries, overcoming pandemic challenges by humanity; its entry becomes the realities of the present. The concept of “online culture” correlates with other cultural phenomena close to it in content and forms of representation, such as “information culture”, “digital culture”, “virtual culture”, etc. Still, it exists independently and denotes a fundamentally different cultural cross-section of the present. Now online culture is in its infancy, but the pace of its formation, inspired by the exponential development of the online space, is swift., Цель статьи — со ссылкой на культурфилософские идеи мыслителей ХХ века (на примере идей К. Ясперса, Х. Ортега-и-Гассета, В. Беньямина) и XXI века (на примере идей Э. Шмидта, Дж. Коэна, У. Эко) обосновать появление онлайн-культуры как нового явления настоящего, стимулом развития которого стало всестороннее утверждение в условиях пандемии, вызванной COVID-19, онлайн-пространства как пространства существования культуры в широком смысле этого понятия. В исследовании обозначены основные предпосылки ее появления, приведены аргументы в пользу выделения понятия «онлайн-культура» как самостоятельного. В современных условиях происходит активное формирование нового культурного явления, которое обозначается нами как «онлайн-культура». Стимулом к стремительному становлению стали общие для всего человечества вызовы, созданные пандемией COVID-19, которые стимулировали активный поиск мировым сообществом новых форм и возможностей для самореализации и коммуникации. Онлайн-культура является объемным и многосложным явлением, она имеет все основания стать не только характеристикой современной культуры, но и новой культурной формой. В исследовании используются элементы методов герменевтического прочтения текстов, сравнительного историко- культурного анализа текстов, а также метод включенного наблюдения. Выводы. Результаты проведенного исследования свидетельствуют, что в настоящее время происходит становление нового этапа развития культуры, который авторами исследования назван «онлайн-культура». Появление такой новой культурной реальности тесно связано с онлайн-средой и цифровыми формами репрезентации культурных продуктов. Продемонстрировано, что прогностические соображения о ее возникновении имели место в культурфилософских студиях XX и XXI вв., в ситуации преодоления человечеством пандемических вызовов ее появление становится реалиями сегодняшнего дня. Понятие «онлайн-культура» соотносится с близкими к нему по содержанию и формам репрезентации другими культурными явлениями, такими, как «информационная культура», «цифровая культура», «виртуальная культура» и т. п., но имеет самостоятельное существование и обозначает принципиально другой культурный срез настоящего. Онлайн-культура сейчас находится на начальном этапе своего формирования, но темпы ее становления, инспирированные экспоненциальным развитием онлайн-пространства, являются крайне высокими, что обостряет необходимость ее культурфилософского анализа., Мета статті — з посиланням на культурфілософські ідеї мислителів ХХ ст. (К. Ясперса, Х. Ортега-і-Гассета, В. Беньяміна) і ХХІ ст. (Е. Шмідта, Дж. Коена, У. Еко) обґрунтувати появу онлайн-культури як новітнього явища сьогодення, стимулом розвитку якого стало всебічне утвердження в умовах пандемії, що спричинена COVID-19, онлайн- простору як простору існування культури в широкому сенсі цього поняття. В дослідженні окреслені головні передумови її появи, наведені аргументи на користь виокремлення поняття «онлайн-культура» як самостійного. В умовах сьогодення відбувається активне формування нового культурного явища, що означається нами як «онлайн-культура». Стимулом до його стрімкого становлення стали спільні для усього людства виклики, спричинені пандемією COVID-19, які стимулювали активний пошук світовою спільнотою нових форм і можливостей для самореалізації та комунікації. Онлайн-культура є об’ємним та багатоскладовим явищем, вона має всі підстави стати не лише характеристикою сучасної культури, але й новою культурною формою. У дослідженні використовуються елементи методів герменевтичного прочитання текстів, порівняльного історико- культурного аналізу текстів, а також метод включеного спостереження. Висновки. Результати дослідження засвідчують, що нині відбувається становлення нового етапу розвитку культури, який авторами розвідки названий «онлайн-культура». Поява такої нової культурної реальності тісно пов’язана з онлайн-середовищем та цифровими формами репрезентації культурних продуктів. Продемонстровано, що прогностичні міркування про її виникнення мали місце в культурфілософських студіях ХХ та ХХІ ст., у ситуації подолання людством пандемічних викликів її поява стає реаліями сьогодення. Поняття «онлайн-культура» корелюється з близькими до нього за змістом та формами репрезентації іншими культурними явищами, такими, як «інформаційна культура», «цифрова культура», «віртуальна культура» тощо, але має самостійне існування та позначає принципово інший культурний зріз сьогодення. Онлайн-культура нині перебуває на початковому етапі свого формування, але темпи її становлення, інспіровані експоненціальним розвитком онлайн-простору, є вкрай високими, що загострює необхідність її культурфілософського аналізу.