Search

The article presents theoretical approaches to the definition of language competence and speech competence. It reveals general properties of these phenomena and the author's approach to the definition of these notions. The aim of the research is the theoretical study of psychology of the development of language competence and speech competence concepts, as well as the description of the author’s approach to the definition of these notions. The goal is extrapolated to the need for theoretical substantiation of the author's approach to the definition of these concepts. One highlights the development process of these phenomena and determines the general properties of concepts, their interaction and interdependence. The article analyzes the correlation of such concepts as key competencies, competence and expertise. The research procedure involved the use of methods of analysis and synthesis, induction and deduction, in order to explain the author's approach to the definition of language competence and speech competence. This methodology allowed determining the main approaches of other scientists to these definitions. It is found that the above-mentioed definitions of the studied notions have common properties. One determines that language and speech competencies are interrelated as part and whole. The result of the study was the statement of the general properties of language competence and speech competence phenomena, as well as the explanation of the author's approach to the definition of these notions. The conclusions summarize the general properties of the definitions of language competence and speech competence. The author's definition of these concepts is described. One concludes that language and speech competencies are interrelated, and one is part of the other У змістовому наповненні статті викладені теоретичні підходи до визначення «мовна компетентність» та «мовленнєва компетентність». Розкриті загальні властивості цих феноменів. Сформульований авторський підхід до визначення цих дефініцій. Метою дослідження є теоретичне дослідження психології розвитку становлень понять «мовна компетентність» і «мовленнєва компетентність» та формулювання авторського підходу до визначення цих дефініцій. Мету екстрапольовано в потребу теоретичного обґрунтування авторського підходу до визначення цих понять. Висвітлено процес розвитку цих феноменів. Визначено загальні властивості понять, їх взаємодію та взаємозалежність. Проаналізовано кореляцію понять «ключові компетенції», «компетенція», «компетентність». Процедура дослідження передбачала використання методів аналізу і синтезу, індукції і дедукції, з метою формулювання авторського підходу до визначення понять «мовна компетентність» і «мовленнєва компетентність». Така методологія надала можливість визначити основні підходи інших науковців до означених дефініцій. Виявлено, що заявлені визначення досліджених дефініцій мають загальні властивості. Визначено, що мовна та мовленнєва компетентності взаємопов’язані між собою як частина та ціле. Результатом дослідження стало констатування загальних властивостей феноменів «мовна компетентність» і «мовленнєва компетентність» та формулювання авторського підходу до визначення цих дефініцій. У висновках підсумовано, які загальні властивості мають визначення категорій «мовна компетентність» і «мовленнєва компетентність». Сформульовано авторське визначення цих понять. Підсумовано, що мовна та мовленнєва компетентності взаємопов’язані між собою, і одна є частиною іншої

Socio-economic changes in society, the dynamic development of economic processes is the driving force for the improvement of all spheres of society. Actualization of the professional competence is an essential way in developing of modern, up-to day society that can face and solve professional tasks with the sense of understanding. The paper highlights the need for educational transformations in the system of professional training in the service sphere, in particular, search for innovation forms, new techniques, interactive technologies of teaching at all stages of educational process. The article is devoted to the problem of theoretical aspects of formation of language personality of service specialists, highlights the urgency of the problem of education of highly qualified service specialist, lists the basic laws and regulations governing the requirements for training service professionals. The competence approach to the formation of service specialists as a basis for linguistic and cultural development is considered, the main variants of classifications of competencies are singled out and characterized. The concept of language skills and different approaches to differentiation and communication strategies are revealed. Communicative competence and the main range of skills it covers are analyzed. The linguodidactic literature is studied and the comparative characteristic of such concepts as “speech competence” and “language competence” is made, the essence, structure and their basic functions and structural components are defined. Certain communication strategies have determined that language competence is the ability of an individual to use language to achieve goals in a particular professional activity, and speech competence is a broader concept that contains a set of language and speech knowledge and a prerequisite for the formation of communicative competence. The article highlights the importance of having the appropriate language norms and skills for the formation of a professional personality of a service specialist, the importance of communicative culture as a means and conditions for the formation of a professional personality. The necessity of carrying out of new scientific researches and search of corresponding didactic and practical decisions in the questions of organization and realization of professional language training of future specialist of the service sphere, creation of the appropriate educational linguistic environment in institutions of professional (vocational-technical) education has been proved., Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.

У статті проаналізовано історичний аспект формування поняття «комунікативна компетентність» (Н. Хомський) та його трактування в сучасному мовознавстві й лінгводидактиці (Ф. Бацевич, О. Селіванова, М. Пентилюк); з’ясовано складові комунікативної компетентності (за М. Пентилюк): мовна, мовленнєва, предметна та прагматична; охарактеризовано, що мовна компетентність визначається як правильне та досконале володіння мовою на лексичному, граматичному, семантичному, фонологічному, орфоепічному, орфографічному та пунктуаційному рівнях; наголошено, що на мовні знання спирається мовленнєва діяльність (аудіювання, говоріння, читання, письмо), рівень якої визначає формування мовленнєвої компетентності, що виявляється у виробленні умінь користуватися усною та писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів залежно від мети висловлювань і сфери суспільного життя; обґрунтовано критерії культуромовного аспекту формування мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця медичної галузі: правильність, нормативність, чистота, точність, логічність, естетичність мовлення; простудійовано, що до складових комунікативної компетентності вчені відносять: дискурсивну, соціолінгвістичну, іллокутивну, стратегічну, соціокультурну компетентності, визначено передумови формування професійної мовнокомунікативної компетентності.

Upgrading of educational activities in Ukraine in the context of European standards - is, first of all, raising competitiveness and quality of training of specialists, matching the European labor market, creating conditions for free movement of students in Ukraine and Europe. Creating conditions for competitive advantage in the world is the main condition for economic and social stability in Ukraine. Expected changes are possible only if the increase in labor productivity, which in turn depends on the presence in the domestic labor market today highly qualified specialists. Consequently, any transformations in the economy are impossible without reform and modernization of training competitive professionals., Модернизация образовательной деятельности в Украине в контексте европейских требований - это, прежде всего, повышение качества подготовки и конкурентоспособность специалистов, соответствие европейскому рынку труда, создание условий для свободного перемещения студентов на территории Украины и Европы. Создание условий для получения конкурентных преимуществ в мире является главным условием экономической и социальной стабильности Украины. Ожидаемые изменения возможны лишь при условии повышения производительности труда, что, в свою очередь, зависит от наличия на отечественном рынке труда современных высококвалифицированных специалистов. Итак, любые трансформационные изменения в экономике невозможны без реформирования и модернизации подготовки конкурентоспособных специалистов., Модернізація освітньої діяльності в Україні у контексті європейських вимог - це, насамперед, піднесення якості підготовки і конкурентоспроможність фахівців, відповідність європейському ринку праці, створення умов для вільного переміщення студентів на теренах України і Європи. Створення умов для отримання конкурентних переваг в світі є головною умовою економічної і соціальної стабільності України. Очікувані зміни можливі лише за умови підвищення продуктивності праці, що, в свою чергу, залежить від наявності на вітчизняному ринку праці сучасних висококваліфікованих фахівців. Отже, будь-які трансформаційні зміни в економіці неможливі без реформування та модернізації підготовки конкурентоздатних фахівців.