Search

The article is devoted to the study of the organizational and legal foundations of the interaction of advocates and the system of free legal aid. It has been established that the provision of free secondary legal aid to a certain category of persons is a constitutional guarantee and a positive obligation of the state, which is implemented thanks to the system of free legal aid and to a large extent the involvement of lawyers in it, who are one of the subjects authorized to provide various types legal services. The views of scientists and practitioners on the issue of the monopoly of providing professional legal assistance by lawyers are analyzed. The author supported the arguments in her favor. Particular attention is paid to the statistical indicators of the provision of free secondary legal assistance by advocates, which demonstrate the importance of the latter's work in the system of free legal assistance and their demand. It was determined that the organizational aspects of the cooperation of advocates with the system of free legal aid are, firstly, the selection of lawyers, secondly, the distribution of cases, thirdly, the payment of fees, and fourthly, the control over the quality of their work. The features of the competitive selection of lawyers for the system of free legal aid are analyzed. The thesis that they are formalized can be refuted by clear criteria according to which advocates can provide free legal aid, because without them it is impossible to hold a competition. At the same time, the selection of advocates for the system of free legal aid should be as transparent as possible. Another problem is the distribution of cases between advocates, which can be solved by improving the information and analytical system of free legal aid, which will provide for an automated procedure for the distribution of cases. The following two organizational aspects of the interaction of advocates and the system of free legal aid are called remuneration of lawyers and control over the quality of their work. Attention is focused on the debt problem that arose before advocates during the martial law period and the importance of its solution., Стаття присвячена дослідженню організаційно-правових основ взаємодії адвокатів та системи безоплатної правової допомоги. Встановлено, що надання безоплатної вторинної правової допомоги певним категорія осіб є конституційною гарантією і позитивним обов’язком держави, який втілюється в життя завдяки системі безоплатної правової допомоги та значною мірою залученням до неї адвокатів, які є одним із суб’єктів, уповноважених надавати різні види правових послуг. Проаналізовані погляди науковців та практиків на питання монополії надання професійної правової допомоги адвокатами. Автором підтримано аргументи на її користь. Окрему увагу звернено на статистичні показники надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами, які демонструють важливість роботи останніх в системі безоплатної правової допомоги та їх затребуваність. Визначено, що організаційними аспектами співпраці адвокатів з системою безоплатної правової допомоги є по-перше, добір адвокатів, по-друге, розподіл справ, по-третє, виплата гонорарів та по-четверте, контроль за якістю їх роботи. Проаналізовані особливості конкурсного відбору адвокатів до системи безоплатної правової допомоги. Теза про їх формалізованість може бути спростована чіткими критеріями, за якими адвокати можуть займатися безоплатною правової допомогою адже без них неможливе проведення конкурсу. В той же час відбір адвокатів до системи безоплатної правової допомоги повинен бути максимально прозорим. Ще однією проблемою названо розподіл справ між адвокатами, яка може бути вирішена шляхом удосконалення інформаційно-аналітичної системи безоплатної правової допомоги, в якій передбачити автоматизований порядок розподілу справ. Наступними двома організаційними аспектами взаємодії адвокатів та системи безоплатної правової допомоги названо оплату праці адвокатів та контроль за якістю їх роботи. Акцентовано увагу на проблемі заборгованості, що виникла перед адвокатами в період воєнного стану та важливості її вирішення.

Advocacy comes from the latin word advocare, which means a person who is turned to when help is needed. In the Middle Ages, an advocatus usually acted as a representative of a feudal lord or an institution, such as a local abbey. As societydeveloped, the concept of advocacy also changed. Today, advocacy still has the same meaning - a person called to advocate for another, but instead of being the spokesman or legal representative of a powerful ruler or church, modern advocatesusually advocate or defend specific interests and rights.Article 59 of the Basic Law of the country proclaims a dogmatic idea, which consists in guaranteeing every citizen, excluding anymanifestation of discrimination, the right to professional legal assistance. In turn, the concentration of the social orientation of the legal profession can be traced in Article 131 with note 2, which delegates the exclusive right to represent public interests in court, as well as defense against criminal charges, to the bar. In turn, the functional purpose of the advocacy as a single, independent, professional, human rights institution, which consists in the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals, is implemented on the principles of the rule of law, legality, independence enshrined in the Law of Ukraine «On Advocacy and Advocacy», confidentiality and avoidance of conflict of interest.The development of the rule of law is impossible without the proper functioning of legal institutions whose activities are aimed at protecting human rights and freedoms. First of all, the scope of the professional rights of lawyers and their duties, the degree of independence, the guarantees of practicing the legal profession, the provision of legal assistance to citizens, the professionalism and availability of legal tools, and the observance of human rights in the process of carrying out activities testify to the democracy of the legal profession. Therefore, at this stage of the development of the science of constitutional law,it is extremely relevant and expedient to study the essence and social role of a lawyer in the life of civil society, which is important, through the prism of the provisions of the national and foreign concepts., Адвокація походить від латинського advocare, що означає особу, до якої звертаються, коли потрібна допомога. У середні віки advocatus, як правило, діяв як представник феодального правителя або установи, наприклад місцевого абатства. У міру розвитку суспільства змінювалася і концепція адвокатури. На сьогодні адвокація все ще має те ж саме значення – особа, покликана виступати за іншу, але замість того, щоб бути речником чи законним представником могутнього правителя чи церкви, сучасні адвокати зазвичай відстоюють або захищають конкретні інтереси та права.Основним Законом країни у статті 59 проголошено догматичну ідею, яка полягає у гарантуванні кожному громадянину, виключаючи будь-які прояви дискримінації право на професійну правничу допомогу. Своєю чергою, зосередження соціальної спрямованості адвокатури простежується у статті 131 з прим. 2, котра виключне право на представлення суспільних інтересів в суді, а також захист від кримінального обвинувачення делегує адвокатурі. Своєю чергою,функціональне призначення адвокатури, як єдиної, незалежної, професійної, правозахисної інституції, що полягає у захисті прав, свобод та законних інтересів осіб, реалізується на закріплених у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.Розвиток правової держави неможливий без належного функціонування правових інститутів, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини. Про демократичність адвокатури свідчать в першу чергу, обсяг професійних прав адвокатів та їх обов’язків, ступінь незалежності, гарантії здійснення адвокатської професії, надання правової допомоги громадянам, професіоналізм і доступність правових інструментів, дотримання в процесі провадження діяльності прав людини. Відтак, на даному етапі розвитку науки конституційного права надзвичайно актуальним та доцільним є дослідження сутності та соціальної ролі адвоката в житті громадянського суспільства, щоважливо, крізь призму положень національного та зарубіжного концепту.

A lawyer is a specialist who not only has a higher legal education, but also a lawyer who is called to perform the tasks of providing legal assistance to society in all areas of its life. The essence, content and direction of the lawyer’s activity aredetermined by his main goal - the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of the person, society and its institutions (including the state) with the help of tools for effective, competent and high-quality legal assistance.Ethics and professional responsibility are key foundations of the legal profession. Being a lawyer means holding yourself to higher standards. Members of the public must trust that lawyers will handle their case with the highest level of skill and with the highest level of attention to ethical principles. Legal ethics is a set of rules of professional behavior of practicing lawyers. These rules focus on regulating the behavior of lawyers in all aspects of legal practice, including relations with clients, the courtand third parties. The aims and legitimate purpose of these rules are to ensure the integrity of the legal profession and to define the duties of the lawyer as a representative of the client, as an official of the legal system and as a citizen who has a special responsibility for the quality of justice. The standards and requirements of legal ethics derive from a combination of statutory provisions and norms that are widespread in the legal profession. Thus, the American Bar Association’s Model Rules of Professional Conduct, state courtdirectives, state bar association instructions, and ethics experts’ opinions are among the sources of legal ethics.Despite the fact that there is broad uniformity among states regarding legal ethics, the specifics of the rules of professional conduct are determined by each jurisdiction separately.The study of the regulation of the ethical behavior of lawyers in the context of American legislation is valuable and relevant for the legal science of the constitutional law of Ukraine and the conduct of further comparative legal characteristics of the activities of highly competent, professional and fair lawyers., Адвокат – це фахівець, який не тільки має вищу юридичну освіту, а юрист, який покликаний виконувати завдання із провадження правової допомоги суспільству в усіх сферах його життєдіяльності. Сутність, зміст і спрямованість діяльності адвоката визначаються його головною метою – захистом прав, свобод і законних інтересів особи, суспільства та його інститутів (у тому числі держави) за допомогою інструментів провадження ефективної, компетентної та якісної правової допомоги.Етика та професійна відповідальність є ключовими основами професії адвоката. Бути адвокатом означає дотримуватися вищих стандартів. Представники громадськості повинні вірити, що юристи вирішуватимуть свою справу з найвищим рівнем кваліфікації та з найвищим рівнем уваги до етичних принципів. Юридична етика являє собою комплекс правил професійної поведінки практикуючих адвокатів. Дані правила зосереджують в собі регулювання поведінки адвокатів щодо всіх аспектів юридичної практики, включаючи відносини з клієнтами, судом та третіми особами. Цілі та законнамета даних правил полягають у забезпеченні чесності адвокатської професії та визначенні обов’язків адвоката як представника клієнта, як посадової особи правової системи та як громадянина, що несе особливу відповідальністьза якість правосуддя.Стандарти та вимоги юридичної етики випливають із поєднання законодавчих положень і норм, які широко поширені в юридичній професії. Відтак, серед джерел юридичної етики виокремлюють Типові правила професійної поведінки Американської асоціації юристів, директиви судів штатів, інструкції асоціацій адвокатів штату та думки експертів з етики.Незважаючи на те, що серед держав існує широка одноманітність щодо юридичної етики, особливості правил професійної поведінки визначаються кожною юрисдикцією окремо.Дослідження питання врегулювання етичної поведінки адвокатів у розрізі американського законодавства є ціннісним та актуальним для правової науки конституційного права України та проведення подальших порівняльно-правових характеристик із провадження діяльності висококомпетентними, професійними та справедливими адвокатами.

Digitization has become a buzzword in the legal world, arousing considerable interest in the future of the legal profession. A number of innovative legal service providers have entered the legal services market, which is currently challenging the monopoly of lawyers on the practice of law and, ultimately, changing the way of production in the legal field. We have already witnessed significant digitization in due diligence, contract review, legal research, electronic detection, document forecasting and automation technologies, and tools such as client portals and Internet collaboration platforms are becoming more sophisticated every day. Thus, in the broadest sense, the cloud environment is understood to mean a specific model of data storage, information that is regulated and processed by numerous servers on the World Wide Web. In the simplest terms, the cloud environment can be explained as a large spacious closet designed to store photos, videos, documents, and so on. However, the progress of digital technologies, the relentless wheel of the industrial revolution and the infusion of artificial intelligence into every cell of human life are bearing fruit, thereby greatly expanding the capabilities of cloud technology. In particular, cloud platforms are becoming not only a tool for storing information, but also a full-fledged tool for creating software products, managing them, managing computing resources and more. Yes, these technologies impress with their mobility and convenience, because wherever you are, all your experience, and almost the entire office you always have in your pocket, the user requires only a stable connection to the network. The ubiquitous advertising of digital products is a very tempting proposition, but we will try to unravel the impact it has on a particular research area. Advocacy is a set of procedural tasks that fall into the part of everyday life of a lawyer. The digitalization of advocacy is a pressing and topical issue in terms of the large-scale digital revolution. And given the controversial and lack of a single clear position on this issue, we consider this issue timely and appropriate., Цифровізація стала модним словом у юридичному світі, викликаючи значний інтерес до майбутнього юридичної професії. На ринок юридичних послуг вийшла низка інноваційних юридичних компаній постачальників послуг, що в даний час кидає виклик монополії юристів на практику права і, зрештою, змінює спосіб виробництва в юридичній сфері. Ми вже стали свідками значної цифровізації у належній обачності, перевірці договорів, юридичних дослідженнях, електронному виявленні, технології прогнозування та автоматизації документів, а такі інструменти, як клієнтські портали та платформи для співпраці на базі Інтернет, щодня стають все більш досконалими. Відтак, у самому широкому розумінні під хмарним середовищем прийнято розуміти конкретну модель збереження даних, інформації, яка регулюється та обробляється численними серверами у всесвітній павутині. Найбільш простими словами, хмарне середовище можна пояснити як велику містку шафу, призначену для зберігання фото, відео, документів, і так далі. Однак, прогресивність цифрових технологій, невпинне колесо промислової революції та вкраплення штучного інтелекту в кожну клітинку людського життя дають свої плоди, тим самим, масштабно розширюючи можливості хмарних технологій. Зокрема, хмарні платформи стають не тільки інструментом для зберігання інформації, а й повноцінним засобом із створення програмних продуктів, керування ними, оперування обчислювальними ресурсами тощо. Так, зазначені технології вражають своєю мобільністю та зручністю, адже, де б ти не був, всі твої напрацювання, та майже весь офіс у тебе завжди в кишені, від користувача вимагається лише стабільне підключення до мережі. Повсюдна реклама цифрової продукції є дуже заманливою пропозицією, але який вона чинить вплив на конкретну досліджувану галузь спробуємо розкрити в межах нашого дослідження. Адвокатська діяльність являє собою комплекс процедурних завдань, які лягають в томи щоденних буднів адвоката. Цифровізація ж адвокатської діяльності є назрілим та актуальним, з точки зору масштабної інформаційно-телекомунікаційної революції питанням. А з огляду на дискусійність та відсутність єдиної чіткої позиції з даної проблематики, вважаємо це питання своєчасним та доречним.

During the 20th century, technological progress rewarded the convergence of telecommunications and computer technology. This marked the beginning of an era known as the information age. The information age is characterized by the growth of digitalization, which mainly performs the technological transition from analog and electromechanical technologies to digital technologies. A very characteristic feature of the information age is the continuous integration of computer and digital communication technologies into virtually every aspect of life. This has led to the emergence of the information society, which has fundamentally changed traditional perceptions of security. The security of digital data, computers, digital communications technologies and information networks now has a predominant impact on all aspects of life and society. Thus, with the advent of the information society, malicious actions against information systems, such as computer systems and networks, can now affect individuals, the country and the global economy in a way that was previously unheard of. Measures to address these information security issues have given rise to a new concept known as «cybersecurity». Cybersecurity of information is aimed at promoting and ensuring the overall security of digital and information systems with the security of the information society. Thus, the concept of a wide range of social, legal, regulatory and technological measures that ensure the integrity, confidentiality, accessibility and overall security of digital information and information systems to achieve the high level of trust and security necessary for the development of a sustainable information society. Advocacy is inextricably linked to confidential information. Providing protection and security of information about one of the best tasks of advocacy. The age of digitization of advocacy is transforming the usual procedural agenda. This creates a new mystery for lawyers. In a profession where trust and confidentiality are as sacred as keeping clients secret, is the amount of information that comes to your attention increasingly beyond your control?, Протягом 20-го століття технологічний прогрес призвів до конвергенції телекомунікацій і комп'ютерних технологій. Це означало початок ери, відомої як інформаційна епоха. Інформаційна ера характеризується зростанням цифровізації, яка в основному передбачає технологічний перехід від аналогових та електромеханічних технологій до цифрових технологій. Дуже характерною рисою інформаційної ери є безперервна інтеграція комп’ютерних та цифрових комунікаційних технологій практично у всі аспекти життя. Це призвело до появи інформаційного суспільства, що за своєю суттю докорінно змінило традиційні уявлення про безпеку. Безпека цифрових даних, комп’ютерів, цифрових комунікаційних технологій та інформаційних мереж зараз має переважний вплив майже на всі аспекти життя та суспільства. Таким чином, з появою інформаційного суспільства, зловмисні дії проти інформаційних систем, таких як комп’ютерні системи та мережі, тепер можуть вплинути на окремих людей, країни та глобальну економіку таким чином, яким раніше не можна було уявити. Заходи щодо вирішення цих проблем безпеки інформаційного суспільства породили нову концепцію, відому як «кібербезпека». Кібербезпека спрямована на сприяння та забезпечення загальної безпеки цифрової інформації та інформаційних систем з метою забезпечення безпеки інформаційного суспільства. Таким чином, концепція широко стосується соціальних, правових, нормативних та технологічних заходів, які забезпечать цілісність, конфіденційність, доступність та загальну безпеку цифрової інформації та інформаційних систем для досягнення високого рівня довіри та безпеки, необхідного для розвитку сталого інформаційного суспільства. Адвокатська діяльність є нерозривно пов’язаною з конфіденційною інформацією. Забезпечення захисту та схоронності такої інформації становить одне із пріоритетних завдань адвокатської діяльності. Доба цифровізації адвокатської діяльності трансформує звичний процедурний порядок денний. Це створює нову загадку для адвокатів.У професії, де довіра та конфіденційність є священними, як зберегти таємниці клієнтів, коли інформація, яка входить до вашого відому все більше виходять за межі вашого контролю?

For a certain category of persons in particular cases legislator provides for a special procedure of criminal proceedings as well as mandatory participation of a defender (Article 52, The Code of Criminal Procedure) to create additional person defense guarantees in criminal proceedings. The article is devoted to study of problem aspects of legislative regulation of defense mandatory participation in criminal proceedings. The importance of defense mandatory participation is emphasized as rendering legal aid to a person in criminal proceedings. This article is devoted to study the importance of the mandatory participation of a defender in criminal proceedings and on the basis of obtained data, with due consideration of international standards of human rights protection in criminal proceedings, to submit substantiated author’s proposals as regards the expansion of the circle of grounds for the mandatory participation of a defender in Ukrainian criminal proceedings. Within the topic of study we analyzed criminal procedural legislation in force, research works in this area, decisions of European Court oh Human Rights, aiming to reveal deficiencies in law and submit author’s proposals as regards their elimination. According to normative sense of Article 52, The Code of Criminal Procedure of Ukraine, the article gives classification of the grounds for mandatory participation of a defender depending on: 1) consideration of severity of a crime; 2) consideration of personal data of a defendant held criminally liable; 3) peculiarities of criminal proceedings. Proposals are presented aimed to improve legislative regulation of Ukrainian criminal procedural law. It is proposed to add one more reason connected to the circumstance that the defendant denies suspicion against him/her and/or denies his/her guilt in commission of criminal offense. The proposal consists in addition to Article 52, Part 2, The Code of Criminal Procedure of Ukraine of new Item 10 postulating the mandatory participation of a defender in criminal proceedings against persons who deny a suspicion as specified in Suspicion Notice on deny pleading guilty at court session., Для определенной категории лиц в отдельных случаях законодатель предусматривает особые порядки уголовного производства, а также обязательное участие защитника (ст. 52 Уголовного процессуального кодекса Украины, далее – УПК Украины), что создает дополнительные гарантии для защиты лица в уголовном производстве. В статье исследованы проблемные аспекты нормативного регулирования обязательного участия защитника в уголовном производстве. Раскрывается значение обязательного участия защитника, который предоставляет лицу профессиональную правовую помощь в уголовном производстве. Целью статьи определено исследование значения обязательного участия защитника в уголовном производстве и на основании полученных данных с учетом международных стандартов защиты прав лиц в уголовном производстве аргументируются авторские предложения по расширению круга оснований обязательного участия защитника в уголовном процессе Украины. В пределах исследуемой тематики, с целью выявления пробелов нормативного регулирования и предоставления авторских предложений по их решению, проанализировано действующее уголовное процессуальное законодательство, исследования соответствующей направленности, решения Европейского суда по правам человека. В соответствии с нормативным содержанием ст. 52 УПК Украины, в статье проводится группировка оснований обязательного участия защитника на следующие группы в зависимости от: 1) учета тяжести преступления; 2) учета личных данных лица, привлекаемого к уголовной ответственности; 3) особенностей уголовного производства. Вносятся предложения, направленные на совершенствование норм Уголовного процессуального законодательства Украины. Предлагается дополнение данной классификации еще одним основанием, которое связано с наличием возражения лица против подозрения и / или не признание виновности в совершении уголовного преступления. Вносятся предложения дополнить ч. 2 ст. 52 УПК Украины новым п. 10 о том, что участие защитника является обязательным в уголовном производстве при не признании подзащитным лицом подозрения, изложенное в сообщении о подозрении, и/или не признании виновным во время судебного разбирательства., Для певної категорії осіб в окремих випадках законодавець передбачає особливі порядки кримінального провадження, а також обов’язкову участь захисника (ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України, далі – КПК України), що створює додаткові гарантії для захисту особи у кримінальному провадженні. Тож у статті досліджено проблемні аспекти нормативного регулювання обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Розкривається значення обов’язкової участі захисника, який надає особі професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні. Метою статті визначено дослідження значення обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні та на підставі отриманих даних, з урахуванням міжнародних стандартів захисту прав осіб у кримінальному провадженні надані аргументовані авторські пропозиції щодо розширення кола підстав обов’язкової участі захисника у кримінальному процесі України. У межах досліджуваної тематики, з метою виявлення прогалин нормативного регулювання та надання авторських пропозицій щодо їх вирішення, проаналізоване чинне кримінальне процесуальне законодавство, дослідження відповідної спрямованості, рішення Європейського суду з прав людини. Відповідно до нормативного змісту ст. 52 КПК України у статті проводиться групування підстав обов’язкової участі захисника на такі групи залежно від: 1) урахування тяжкості злочину; 2) урахування особистих даних особи, яка притягується до кримінальної відповідальності; 3) особливостей кримінального провадження. Внесено пропозиції, спрямовані на удосконалення норм Кримінального процесуального законодавства України, зокрема, доповнення даної класифікації ще однією підставою, яка пов’язана з наявністю заперечення особою підозри та/або не визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 52 КПК України новим п. 10 про те, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб при запереченні ними підозри, викладеної у повідомленні про підозру, та/або не визнанні себе винним під час судового розгляду.

Проводится анализ норм действующего административно-деликтного законодательства, а также норм проекта Процессуального Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях, которые регламентируют юридическую помощь по делам об административный правонарушениях. Сформулированы некоторые предложения по устранению выявленных дефектов во взаимосвязи норм, регламентирующих данный сегмент производства по делам об административных правонарушениях., An analysis is made of the norms of the current administrative and tort legislation, as well as the norms of the draft Procedural Code of the Russian Federation on administrative offenses, which regulate legal assistance in cases of administrative offenses. Some proposals are formulated to eliminate the identified defects in the relationship of the norms governing this segment of proceedings in cases of administrative offenses.

In the current conditions of European integration processes in Ukraine, the issues of activity of institutions aimed at guaranteeing and protecting the rights and interests of all the participants in public relations have become important. The study of the genesis of legal regulation of the status of legal entities engaged in the provision of legal services in our country have been become particularly relevant. In Ukraine, advocates have the right to provide all types of legal services, in particular to represent interests in court in all types of proceedings. An advocate is a natural person who practices law on the grounds and in the manner prescribed by the Law of Ukraine «On Advocacy and Advocatory Activity». In studying the genesis of the legal regulation of the status of legal entities engaged in the provision of legal services under the laws of Ukraine, special attention has been paid to the period after the restoration of our state's independence on August 24, 1991. Legal entities engaged in the provision of legal services were created and operated in various organizational and legal forms, the most common of which were and remain private enterprises and limited liability companies. The peculiarity of our legal system is also that the Law of Ukraine «On Free Legal Aid» was adopted and regulates, in particular, the status of centers for free secondary legal aid and the peculiarities of providing such aid by advocates, who are included in the Register of free secondary legal aid advocates. At the same time, the key role in providing participants of public relations with legal services in our state belongs to the bar. Therefore, despite the possibility of carrying out activities in the field of legal services by legal entities of all types and organizational and legal forms, a special place among them has been occupied by advocatory association and advocatory bureau. In the scientific article it has been summarized and highlighted the periods in the history of normative regulation of the legal status of these legal entities after August 24, 1991., У сучасних умовах євроінтеграційних процесів в Україні важливого значення набувають питання діяльності інституцій, що спрямована на гарантування та захист прав і інтересів усіх учасників суспільних відносин. Дослідження ґенези правового регулювання статусу юридичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері надання правничих послуг у нашій державі, набуває особливої актуальності. В Україні надавати усі види правничих послуг, зокрема по представництву інтересів у суді в усіх видах проваджень мають право адвокати. Адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». При дослідженні ґенези правового регулювання статусу юридичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері надання правничих послуг за законодавством України особливу увагу приділено періоду після відновлення нашою державою незалежності 24 серпня 1991 року. Юридичні особи, які провадили діяльність у сфері надання правничих послуг створювалися і здійснювали свою діяльність у різноманітних організаційно-правових формах, найпоширенішими з яких були і залишаються приватні підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю. Особливістю нашої правової системи є також те, що було прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який регламентує, зокрема, статус центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та особливості надання такої адвокатами, які включені у Реєстр адвокатів, що надають безоплатну вторинну правову допомогу. Поряд з тим, ключова роль у забезпеченні учасників суспільних відносин правничими послугами у нашій державі належить адвокатурі. Тому, незважаючи на можливість провадження діяльності у сфері надання правничих послуг юридичними особами будь-яких видів та організаційно-правових форм, особливе місце серед таких посідають саме адвокатські об’єднання та адвокатські бюро. У науковій статті здійснено узагальнення та виокремлено періоди в історії нормативної регламентації правового статусу названих юридичних осіб після 24 серпня 1991 року.

In the article, the author investigated confidentiality as a principle of the organization and activity of the advocacy. The difference between confidentiality and attorney-client privilege was analyzed. The author concludes that confidentiality as a principle of the advocacy is a set of legal prescriptions that determine the mechanism for observing attorney-client privilege, protecting personal data and other types of information with limited access in the process of practicing law, as well as qualification, disciplinary and other types of proceedings in the system of advocate's self-government. Attention is drawn to the fact that, unlike many other principles of the advocacy, the principle of confidentiality applies to a wider range of subjects, including not only advocates, but also assistant advocates and interns of advocates, persons who have an employment relationship with a advocate, as well as persons in respect of whom the right to practice law has been terminated or suspended. Arguments were given in favor of applying the concept of limited protection of attorney-client privilege in Ukraine. The author justified the need to supplement article 22 of the Law of Ukraine “On advocacy and advocate's activity" with part eight of the following content: "An advocate does not bear disciplinary, administrative, civil and criminal responsibility for providing the central executive body implementing state policy in the field of crime prevention and counteraction with information that constitutes attorney-client privilege, in order to prevent the commission of a serious or particularly serious crime against the life and health of an individual”., У статті досліджено конфіденційність як принцип організації та діяльності адвокатури. Проаналізовано відмінність конфіденційності від адвокатської таємниці. Аргументовано, що вказані категорії співвідносяться між собою як загальне й окреме, оскільки, окрім збереження адвокатської таємниці, адвокат повинен здійснити захист інших відомостей, що можуть не охоплюватися цим поняттям (персональні дані, інформація про фізичну особу тощо). Зроблено висновок, що конфіденційність як принцип адвокатури становить сукупність правоположень, що визначають механізм дотримання адвокатської таємниці, захисту персональних даних особи та інших видів інформації з обмеженим доступом у процесі здійснення адвокатської діяльності, а також кваліфікаційного, дисциплінарного та інших видів проваджень у системі органів адвокатського самоврядування. Звернуто увагу, що на відміну від багатьох інших принципів адвокатури, принцип конфіденційності поширюється на ширше коло суб’єктів, охоплюючи не тільки адвокатів, але й помічників адвоката, стажистів адвоката, осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, а також осіб, стосовно яких припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Обгрунтовано необхідність доповнення статті 22 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” частиною восьмою наступного змісту: “Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії злочинності, відомостей, які становлять адвокатську таємницю, з метою попередження вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи”.

Розглянуто окремі проблемні питання функціонування адвокатського самоврядування в Україні. Акцентовано на його значущості як недержавного інституту, створеного для самостійного вирішення питань самоорганізації та діяльності адвокатури. Розглянуто завдання, які покладаються на органи адвокатського самоврядування. Звернено увагу на проблеми оплати адвокатами щорічних внесків на забезпечення діяльності адвокатського самоврядування. Зазначено, що зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю звільняє адвокатів від сплати щорічного внеску на період зупинення такого права. Наголошено на проблемних аспектах забезпечення незалежності адвокатури, що передусім стосується правовідносин між адвокатурою та державою. Підкреслено важливість зміцнення довіри громадянського суспільства до надання адвокатами кваліфікованої правової правої допомоги. Проаналізовано позиції науковців щодо членства адвокатів у єдиній професійній організації – Національній асоціації адвокатів України. Вважаємо, що для забезпечення адвокатського самоврядування та незалежності інституту адвокатури членство у Національній асоціації адвокатів України є необхідною умовою, оскільки самоврядування здатне забезпечити колективну незалежність членів адвокатської спільноти. Опрацьовано нову редакція Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України. Проведено порівняльний аналіз деяких видів підвищення кваліфікації адвокатів та нотаріусів. Зроблено висновки про позитивні та негативі сторони цієї редакції. Висловлені міркування щодо необхідності проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів, оскільки вони спрямовані на професійне зростання адвоката, підвищення його компетенції, іміджу та професіоналізму. Дослідження дозволяє зробити висновок, що інститут адвокатського самоврядування в Україні є доволі розвиненим, а правові положення законодавства в цій сфері достатньо деталізовані. Проте реалізація правових норм на практиці виявила, що система органів адвокатського самоврядування має певні недоліки, а окремі норми законодавства потребують вдосконалення. The article is devoted to a consideration of some problematic issues of functioning of the advocatory self-government in Ukraine. It is accentuated on its importance as a non-governmental institute created for the independent resolution of self-organization and advocacy activities. The tasks entrusted to units of advocatory self-government are considered. Attention is drawn to problems of advocates’ annual fees for providing the advocatory self-government activities. It is noted that the stop of the right to advocate practice exempts advocate from paying an annual fee for the termination period of such right. Problematic aspects of ensuring bar independence are emphasized, which primarily concerns a legal relationship between bar and state. The importance of strengthening the confidence of civil society in providing qualified legal assistance of advocates is emphasized. Positions of scientists on membership of advocates in the only professional organization — Ukrainian National Bar Association — are analyzed. We believe that membership of the Ukrainian National Bar Association is a prerequisite for ensuring self-government and independence of the advocacy institute, as selfgovernment is able to ensure the collective independence of members of the bar community. The new version of the order of professional advancement of advocates of Ukraine has been analyzed. A comparative analysis of some types of professional development of advocates and notaries is carried out. Conclusions have been made about the positive and negative sides of this new version. Consideration is given to the need for events to improve the skills of advocates as they aim at the professional advancement of advocates, enhancing their image, competence, and professionalism. The conducted research allows concluding that the advocatory self-government in Ukraine is quite advanced and the legal provisions in this area are sufficiently detailed. However, the implementation of legal norms in practice revealed that the system of self-government units has certain disadvantages and that certain norms of legislation need improvement.

Належний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль, оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та громадянського суспільства. Розбудова правової держави неможлива без дотримання гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура. Значення правових інститутів, котрі покликані захищати права людини, істотно зростає у теперішніх умовах. Їхня дієвість та суспільна вартість повинна розглядатися через призму їх здатності гарантувати задекларовані та визнані права і свободи кожної людини. Без створення гарантій юридичного захисту побудувати демократичне правове суспільство неможливо. Дуже важливо задля виконання поставленої мети забезпечити механізм діяльності адвокатури як спеціального правозахисного інституту. Від її розвитку великою мірою залежить рівень захисту людини. Усі завдання та функції, котрі покладені на адвокатуру, вимагають від неї, щоб вона була самостійною та високопрофесійною. Для її успішної діяльності та забезпечення громадян фаховою юридичною допомогою, а у встановлених законом окремих випадках навіть безоплатною, держава зобов’язується створити всі відповідні умови. Adequate legal protection in the criminal process plays a leading role, as it is an extremely important and obligatory element of state and public development, and serves as the basis for the formation of a democratic rule of law and civil society. Building a rule of law is impossible without respecting the guarantees of human rights protection, without providing a clear mechanism for the functioning of such a specific democratic institution, such as the bar. The value of legal institutions that are called upon to protect human rights is growing significantly in the current context. Their effectiveness and social value must be viewed in the light of their ability to guarantee the declared and recognized rights and freedoms of each person. Without creating guarantees of legal protection, it is impossible to build a democratic legal society. It is very important for the purpose of fulfilling this purpose to provide a mechanism for the activity of the Bar, as a special human rights institute. The level of human protection depends on its development. All the tasks and functions assigned to the bar require the lawyer to be independent and highly professional. For its successful activity and providing citizens with professional legal assistance, and in some cases even free of charge by law, the state is obliged to create all appropriate conditions. Надлежащая правовая защита в уголовном процессе играет ведущую роль, поскольку является чрезвычайно важным и обязательным элементом государственного и общественного развития, основой для формирования демократического правового государства и гражданского общества. Развитие правового государства невозможно без соблюдения гарантий защиты прав человека, без обеспечения четкого механизма функционирования такого специфического демократического института, каким является адвокатура. Значение правовых институтов, которые призваны защищать права человека, значительно возрастает в нынешних условиях. Их действенность и общественная ценность должны рассматриваться через призму их способности гарантировать задекларированные и признанные права и свободы каждого человека. Без создания гарантий юридической защиты построить демократическое правовое общество невозможно. Очень важно для выполнения поставленной цели обеспечить механизм деятельности адвокатуры как специального правозащитного института. От ее развития в немалой степени зависит уровень защиты человека. Все задачи и функции, которые возложены на адвокатуру, требуют от нее, чтобы она была самостоятельной и высокопрофессиональной. Для ее успешной деятельности и обеспечения граждан профессиональной юридической помощью, в установленных законом отдельных случаях даже бесплатной, государство обязуется создать все соответствующие условия.

Визначено процесуальну суть доказування обставин з метою спростування підозри. Проаналізовано нормативні акти, які надають можливість процесуально спростувати підозру. Визначено обставини, які впливають на зменшення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Окреслено основні обов’язкові елементи адвоката з спростування підозри у злочині. In the article judicial maintenance of finishing telling of circumstances is certain with the aim of refutation of suspicion. Normative acts that give possibility judicially to refute suspicion are analysed.Circumstances that influence on diminishing of degree to weight of perfect criminal offence are certain. The basic mandatory members of advocate are outlined from refutation of suspecting of crime. В статье определено процессуальное содержание доказывания обстоятельств с целью опровержения подозрения. Проанализированы нормативные акты, которые предоставляют возможность процессуально опровергнуть подозрение.Определены обстоятельства, которые влияют на уменьшение степени тяжести совершенного крими- нального правонарушения. Очерчены основные обязательные элементы адвоката из опровержения подозрения в преступлении.

В статье рассматриваются актуальные проблемы свидетельского иммунитета адвоката, защитника. Действующее уголовно-процессуальное законодательство предусматривает, что защитник не подлежит допросу в судебном заседании об обстоятельствах, ставших ему известными в связи с обращением к нему за юридической помощью или в связи с ее оказанием, а адвокат — об обстоятельствах, которые стали ему известны в связи с оказанием юридической помощи. Однако по данному вопросу в теории уголовного процесса не существует однозначной позиции. В статье анализируются судебная практика, мнения ученых по указанной проблеме. Обосновывается позиция, что недопустимо допрашивать в качестве свидетеля адвоката, защитника о сведениях, ставших им известными в связи с обращением к ним за юридической помощью или в связи с ее оказанием., In the article urgent problems immunity of witness advocates. The criminal procedure law provides that advocate not interrogates in the trial. In theory of criminal procedure there are several opinions. In the article analyze law of practice, opinions of scientists. The author substantiate the position that advocate not interrogates in the trial about information which known because people appeal for legal assistance.

Problem formulation. One of the conditions of Ukraine’s integration into the European Union is building of such an advocacy system and creation of legislation on its organization and operation, which standards would represent the democratic legal advocacy model. Because only with the proper functioning of this institution the development of democracy and the rule of law are possible, what, in turn, is one of the main criteria for Ukraine’s membership in the European Union. Analysis of recent research and publications. The issue of the advocacy legal status in one way or another is considered in the works of foreign and domestic scientists. However, firstly, most studies were conducted before the adoption of the Law of Ukraine «About advocacy and legal practice» 2012, secondly, many issues still require their scientific research, including from the point of view of the revaluation of the role and importance of the advocacy in the light of European integration aspirations of Ukraine. Presentation of the research main material. The article gives the definition of the constitutional and legal status of advocacy in Ukraine, its purpose and functions at the present stage of the statehood development, the relationships between the advocacy and the public, including the judiciary, civil society are investigated, the existence of the institution of legal lawyer’s aid are substantiated on the basis of the analysis of international documents, domestic legislation and scientific literature on these issues. Conclusion. Fundamental in determining the advocacy place and role as one of the human rights institutions of the state is that at the same time it is an integral part of the state machinery of the administration of justice and vital for the effective functioning of the judiciary, designed to control constitutionally the activity of executive and legislative power in the sphere of ensuring the constitutional rights and freedoms. The advocacy place in the modern legal system can be characterized as a way of limiting state power by means of establishment and operation of an independent human rights institution that facilitates with its activity to implement the constitutional function of the state – to realize and to protect human rights and freedoms. Constitutional-legal status allows lawyers to participate actively in ensuring the rights not only of every individual but also the whole civil society, to implement a human rights function effectively, providing interoperability of the institutional systems of the state and civil society., На основе анализа международных документов, отечественного законодательства и научной литературы определен конституционно-правовой статус адвокатуры Украины, ее назначение и функции на современном этапе развития государственности, исследованы взаимоотношения адвокатуры с органами государственной, в том числе судебной власти, гражданским обществом, обосновано существование института правовой помощи адвоката, На основі аналізу міжнародних документів, вітчизняного законодавства та наукової літератури визначено конституційно-правовий статус адвокатури України, її призначення та функції на сучасному етапі розвитку державності, досліджено взаємовідносини адвокатури з органами державної, в тому числі судової влади, громадянським суспільством, обґрунтовано існування інституту правової допомоги адвоката

Research of advocate query as facilities of receipt of advocate information for realization by the advocate of the professional activity is conducted in work.Author also analyses the legal nature of this right, as well as the practical aspects of its implementation.The attention is drawn to a number of problems that impede the proper use of this mechanism by lawyer., У роботі проведено дослідження адвокатського запиту як засобу отримання адвокатської інформації для здійснення адвокатом своєї професійної діяльності. Аналізуються правова природа цього права та практичні аспекти його реалізації. Звертається увага на ряд проблем, які ускладнюють належне використання адвокатом даного механізму.

У статті проаналізовано умови набуття правого статусу адвоката іноземцями в Німеччині і обмеження, що стосуються ведення власної канцелярії такими адвокатами. Іноземець, що здійснює адвокатську діяльність, повинен вступити до адвокатської палати та бути зареєстрованим в суді у списку адвокатів. Після допуску до здійснення адвокатської діяльності, внесення до списку в німецькому суді, професійна позиція іноземного адвоката зрівнюється з позицією німецького адвоката. The terms of acquisition of legal status of advocate by foreigners in Germany and limitations that touch the conducting of professional activities by such advocates are analysed in the article. A study of experience of countries of Central and Eastern Europe in the questions of realization of advocate practice in the separate countries-members of EU is very actual. A foreigner who carries out advocate activity must enter the advocate chamber and must be registered in a court in the list of advocates. Carrying out the professional activity, he can allude to membership in the German advocate chamber. After admitting to realization of advocate activity, professional position of foreign advocate is evened with position of the German advocate. The right on the German professional title is given after handing over of qualifying examination or at presence of three-year work experience in the sphere of the German law. Although requirements to the person, who wishes to be engaged in advocate practice, are relatively simple, in practice facts of admittance of advocates from the countries of Central Europe are single.