Search

Intensive economic development leads to the inevitable consequences of anthropogenic impact on the environment. Air pollution, soil degradation, water pollution and lack of clean drinking water lead to deteriorating human health and increasing the burden on the health care system. Globalization and integration have also become important drivers of the rapid spread of the COVID-19 pandemic. All this leads to the need to transform the health care system and the model of its financing, and adapt it to these challenges. The aim of this work is to identify theoretical (based on bibliometric analysis) and empirical (based on panel data regression modelling) patterns of the impact of health care expenditure on the effectiveness of the COVID-19 combating. The theoretical part of the work involves the implementation of bibliometric analysis based on 262 Scopus publications, in the title, keywords or annotations of which both concepts such as «health expenditure» and «COVID-19» are mentioned. The practical implementation of this task is carried out using VOSviewer v.1.6.17. According to the results of the bibliometric analysis, contextual, geographical and temporal patterns of publishing activity of scientists on certain issues were revealed. The empirical part of the work involves a statistical analysis to identify the relationship between morbidity and mortality due to COVID-19 and the volatility of the share of current health expenditure in GDP and its structure. The task of this stage is to determine the benchmarking model of financial support of the health care system, which demonstrates the greatest resistance to COVID-19. The analysis was conducted on the basis of data for 13 countries in Europe and Asia (Azerbaijan, Belarus, Armenia, Georgia, Estonia, Latvia, Lithuania, Moldova, Poland, Romania, Slovakia, Hungary and Ukraine). According to statistical analysis, the most resistant to COVID-19 is the health care system of Estonia, which is characterized by the volume of health care expenditure at 4-6% of GDP. At the same time, in the structure of the current health care expenditure, 25% is private expenditure and 75% is government expenditure, and external financing is almost non-existent. However, similar proportions of public and private expenditure in other countries do not ensure similar resistance to coronavirus, so this ratio is not a benchmark. A more in-depth analysis using panel regression modelling in Stata 12/SE revealed the positive impact of public, private and external health expenditures on reducing mortality, as well as the positive impact of increasing current health expenditures on life expectancy. The obtained theoretical and practical results can be useful for scientists and government officials in the context of optimizing the financial support of the health care system, taking into account its effectiveness in resisting national and global threats (COVID-19).

Via bibliometric analysis, the research identifies the contextual vectors of the healthcare financial provision effectiveness. Moreover, we broaden the empirical substantiation of panel data regression modelling for 34 European countries. In particular, we define performance of public (budgetary) and private financing to reduce the mortality rate and raise life expectancy in pre-pandemic and pandemic periods. The systematization of existing literature sources and approaches to solving the problem is implemented by means of bibliometric and monographic analysis. Consequently, there are 6 contextual clusters of scientific research on determining the healthcare financial provision effectiveness in the modern science. Within the analysed works, researchers mainly study general prerequisites of the healthcare financial provision effectiveness. The optimal cost formation of medical services for diagnosing and treating diseases is reproduced as well. The issue urgency consists in analysing the efficient patterns of spending various funds to decrease the mortality rate and increase life expectancy in the pre-pandemic and pandemic periods. Subsequently, we detect some general parameters of healthcare resistance to counter shocks similar to the COVID-19 pandemic. In this paper, we show statistical analysis of mortality indexes (total and COVID-19). Among 34 European countries, the highest and lowest efficiency levels were identified within these parameters. The study empirical block constructs 8 regression models on panel data. They differ in dependent (mortality rate or life expectancy) or independent variables (block 1: current and capital healthcare expenditures in GDP; block 2: current healthcare expenditures), and modelling period (pre-pandemic – 2000-2019, pandemic– 2020-2022 or the current period). The modelling results represent financial drivers and change inhibitors of the mortality rate and life expectancy during the pandemic and pre-pandemic periods. Therefore, we established the most effective groups of healthcare expenditures, which is based on the country epidemiological situation. The obtained results can be useful for scientists, representatives of state and local authorities.

Державне управління суттєво трансформувалось за останні кілька десятиліть під впливом численних численними зовнішніх та внутрішніх факторів. Цифровізація соціально-економічних відносин призводить до появи та впровадження нового виду інновацій у державному управлінні - електронного врядування. Тому розробка стратегії маркетингу та менеджменту таким видом інновацій, як електронне врядування, вважається необхідною передумовою довіри до уряду. Метою статті є визначення впливу електронного врядування на довіру до уряду та розробка рекомендацій щодо маркетингу та менеджменту ним. У статті систематизовано основні національні та зарубіжні підходи до вимірювання ефективності електронного врядування як на рівні центрального, так і субцентрального урядів. Також здійснено бібліометричний аналіз за допомогою VOSviewer v.1.6.16 з метою виявлення ключових контекстуальних напрямків наукових досліджень з питань електронного врядування та маркетингу та менеджменту, а також конкретизація їх змістовних перетинів. У статті висунуто та перевірено наукову гіпотезу про позитивний вплив електронного врядування на бренд центральної та субцентральної влади та лояльність громадян. Для перевірки цієї гіпотези було здійснено регресійний аналіз на панельних даних за допомогою програмного забезпечення Stata 12/SE. У регресійній моделі як вимірник ефективності електронного врядування (незалежна змінна) обрано Індекс розвитку електронного урядування (EGDI), який є композитним індикатором з трьох індексів, таких як індекс онлайн-послуг, індекс телекомунікацій та індекс людського капіталу. У якості параметра оцінювання довіри до центрального та субцентрального уряду та лояльності громадян (залежна змінна) обрано показник показник довіри до уряду, який розраховується Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і характеризує частку людей, які повідомляють про довіру до національного уряду. Регресійна модель також включає вибірку контрольних змінних, таких як світові показники управління. Вибірка країн складається з 19 країн-членів ОЕСР (європейських країн): Австрія, Бельгія, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словацька Республіка, Швеція, Великобританія, Естонія, Латвія, Литва та Словенія. 2008-2020 (зокрема, 2008, 2010, 2012, 2014, 2016, 2018, 2020). За результатами бібліометричного та регресійного аналізу було розроблено набір практичних рекомендацій щодо перспектив маркетингу та менеджменту електронним управлінням центральних та субцентральних органів влади. Public governance significantly transformed over the last several decades that is determined by numerous external and internal factors. Digitalization of social and economic relations results in the appearance and implementation of a new kind of innovation in public management – e-governance. Therefore, developing the marketing and management strategy of such innovation as e-governance is considered a necessary precondition for trust in government. The paper aims to determine the impact of e-governance on trust in government and the development of recommendations on marketing and management of it. In the paper, the authors systematized main national and foreign approaches to measuring e-governance efficiency both at the level of central and sub-central governments. It is also realized a bibliometric analysis with VOSviewer v.1.6.16 to identify key contextual directions of scientific research on e-governance, marketing, and management and clarify its intercepts. The paper has developed a scientific hypothesis about the positive influence of e-governance on central and sub-central government brands and citizens' loyalty. To test this hypothesis, a panel data regression analysis was realized using Stata 12/SE software. In the regression model as a proxy of e-governance efficiency (independent variable), an E-Government Development Index (EGDI) is chosen, which is a composite indicator of three indices such as online service index, telecommunication index, and human capital index. It is chosen as a proxy central and sub-central government brand and citizens' loyalty (dependent variable), an indicator of Trust in Government that is calculated by the Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) and refers to the share of people who report having confidence in the national government. Besides, the regression model includes a sample of control variables such as Worldwide Governance Indicators. The country sample consists of 19 OECD member states (European countries): Austria, Belgium, Czech Republic, Denmark, Finland, France, Greece, Hungary, Italy, The Netherlands, Poland, Portugal, Slovak Republic, Sweden, Great Britain, Estonia, Latvia, Lithuania, and Slovenia. 2008-2020 (specifically, 2008, 2010, 2012, 2014, 2016, 2018, 2020). Under the bibliometric and regression analysis results, a set of practical recommendations on the perspectives of central and sub-central governments' marketing and management of egovernance.

У цій статті узагальнено аргументи та контраргументи в рамках наукової дискусії щодо визначення впливу незаконної економічної діяльності та розширення тіньової економіки на інноваційний розвиток країни. Систематизація наукових праць з вищезазначених проблем доводить, що у згаданих наукових працях немає комплексності та єдності, що, в свою чергу, доводить необхідність подальшого теоретичного та емпіричного пошуку в цій сфері. Таким чином, у роботі була висунута наукова гіпотеза про негативний вплив тіньової економіки на інноваційний розвиток країни. Для перевірки цієї гіпотези був розроблений науково-методологічний підхід, що складається з декількох етапів: 1) кореляційний аналіз з метою усунення проблеми мультиколінеарності між змінними управління; 2) аналіз описової статистики набору даних; 3) проведення тесту Хаусмана з метою уточнення специфікації моделі регресії (модель фіксованих або випадкових ефектів); 4) реалізація панельного регресійного аналізу даних для всієї вибірки країни та окремо для України, характеристика її результатів. Технічно всі етапи дослідження реалізуються за допомогою програмного забезпечення Stata 12/SE. Вибірка дослідження складається з 9 країн (Азербайджан, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка, Словенія та Україна). Часовий горизонт – 2008-2018. Запуск панельного регресійного аналізу даних (специфікація моделі – з фіксованими ефектами) дозволяє підтвердити гіпотезу дослідження для всієї вибірки країни (збільшення тіньової економіки негативно вплинуло на інноваційний розвиток країни: збільшення відношення тіньової економіки до ВВП на 1% призводить до зниження Глобального індексу інновацій на 0,5 бала), але для України це окремо не доведено. Це підводить нас до висновку, що інноваційний розвиток в Україні не залежить від масштабу тіньової економіки через те, що ми маємо більш значні перешкоди на шляху до впровадження інновацій (інституційна неефективність, недоліки регулювання тощо). This article generalises arguments and counterarguments within the scientific discussion regarding the determination of the influence of illegal economic activity and expansion of the shadow economy on innovative country development. The systematisation of the scientific works on the above problems proves that there is no one no complexity and unity in the above-mentioned scientific findings, which, in turn, demonstrates the necessity of further theoretical and empirical search in this sphere. Thus, it was developed a scientific hypothesis about the negative influence of the shadow economy on innovative country development. In order to test this hypothesis it was developed a scientific and methodological approach that consists of several stages: 1) correlation analysis in order to eliminate multicollinearity problem between control variables; 2) analysis of dataset descriptive statistics; 3) running Hausman test in order to clarify specification of the regression model (fixed or random effects model); 4) realisation of the panel data regression analysis for the whole country sample and separately for Ukraine, characteristics of its results. Technically all stages of the research are realised with the help of Stata 12/S.E. software. The country sample consists of 9 countries (Azerbaijan, Estonia, Hungary, Latvia, Lithuania, Poland, Slovak Republic, Slovenia, and Ukraine). Time horizon – 2008-2018. Running of the panel data regression analysis (model specification – with fixed effects) allow confirming research hypothesis for the whole country sample (an increase of shadow economy negatively affected innovative country development: an increase of shadow economy to GDP ratio in 1 % leads to the decrease of the Global Innovation Index in 0.5 points). However, it was not proved for Ukraine separately. It leads to the conclusion that innovative development in Ukraine does not highly dependent on the shadow economy scale because of more significant obstacles on the way on innovation adoption (institutional inefficiency, regulatory drawbacks etc.).

This article generalizes arguments and counter-arguments within the scientific discussion regarding the determination of the optimal decentralization level, which will provide the country’s innovative development, since the key task of decentralization has to be not only to expand the income and expenditure powers of the subnational formations but also to understand the final goal of this process – qualitative transformation of the country’s economic system towards improving its innovativeness and competitiveness. Thus, the decentralization reform has to be the driver of the innovative economic development, which is the expected result of the managerial decision-making freedom increase at the local level, the subnational formations’ financial self-sufficiency increase and more effective spending policy (expansion of the innovative projects financing amounts that will promote the sustainable economic growth). Systematization of the scientific works on the above problems proves that there is no one idea regarding the decentralization impact on the country’s economic and innovative development among scientists. That is why it is urgent to continue the empirical searching in this area, that will enable to take into account the dual nature of consequences regarding the activation of the decentralization processes. The empirical study is carried out through using of the non-linear analysis form of dependence (GLM regression, which enables to identify the linear and nonlinear character of the relationship between variables) based on the panel data, formed for set of 23 states-OECD members (Austria, Belgium, Canada, the Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France Germany, Greece, Hungary, Italy, Netherlands, Norway, Poland, Portugal, Slovakia, Slovenia, Spain, Sweden, Switzerland, Great Britain and the USA) during 2002-2015. The expenditure decentralization index, calculated as the ratio between the consolidated expenses amount at the subnational level and state consolidated expenses, expressed in parts of the whole, is chosen as the factorial variable model. The final variable (traditional for the economic growth models) is GDP per capita (dollars the USA). Besides, the set of control variables is added to this regression model (which explain the regularities of the resultative feature change and have a strong relationship with it). The control variables are selected on the basis of correlation analysis. The practical implementation of all stages in this research is performed using the software product Stata 12/SE. The results of the study confirm the non-linear character of dependence (the inverse U-shape) regarding the GDP change per capita on the expenditure decentralization level change, and also the maximum extremum of the function in the point with expenditure decentralization level 1.35. It means that excessive expenses load (above the specified norm) on the local budgets will be accompanied by inhibition of the innovative and economic dynamics, that should be taken into account by the relevant authorized executive bodies in investigation of the concrete measures regarding intergovernmental relationships reforming in direction of their decentralization, and in the formation of the well-balanced economic and innovative policies. Ця стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії щодо визначення оптимального рівня децентралізації, який би сприяв забезпеченню інноваційного розвитку країни, адже ключовим завданням децентралізації має бути не лише розширення дохідних та видаткових повноважень субнаціональних утворень, а й розуміння фінальної мети цього процесу – якісної трансформації економічної системи країни у напрямку поліпшення її інноваційності та конкурентоспроможності. Таким чином, реформа децентралізації повинна виступати драйвером інноваційного економічного розвитку, що є закономірним результатом збільшення свободи прийняття управлінських рішень на локальному рівні, зростання фінансової самодостатності субнаціональних утворень та більш ефективної видаткової політики (розширення обсягів фінансування інноваційних проектів, що сприятиме сталому економічному зростанню). Систематизація наукових напрацювань з означеної проблематики засвідчила, що серед науковців не існує одностайності щодо впливу децентралізації на економічний та інноваційний розвиток країни, а тому актуальності набуває продовження емпіричних пошуків у даному напрямку, що дозволили б врахувати дуальну природу наслідків активізації децентралізаційних процесів. Емпіричне дослідження проведено з використання інструментарію аналізу нелінійної форми залежності (GLM регресія, яка дозволяє ідентифікувати як лінійний, так і нелінійних характер взаємозв’язку між змінними) на основі панельних даних, сформованих для вибірки 23 держав-членів ОЕСР (Австрія, Бельгія, Канада, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія та США) за 2002-2015 рр. У якості факторної змінної моделі було обрано показник децентралізації витрат, який розраховується як співвідношення обсягу консолідованих витрат на субнаціональному рівні до обсягу консолідованих витрат держави, вираженого у частинах цілого. Результативна змінна (традиційна для моделей економічного росту) – ВВП на душу населення (дол. США). Крім того, до даної регресійної моделі було введено набір контрольних змінних (що пояснюють закономірності зміни результативної ознаки та мають сильний зв'язок з нею). Вибір контрольних змінних було проведено на основі використанням кореляційного аналізу. Практична реалізація усіх етапів даного дослідження була здійснена з використання програмного продукту Stata 12/SE. За результатами дослідження було підтверджено нелінійний характер залежності (форма оберненої параболи) зміни ВВП на душу населення від зміни рівня децентралізації витрат, а також досягнення максимального екстремуму функції у точці з рівнем децентралізації витрат 1,35, тобто надмірне видаткове навантаження (понад означений поріг) на місцеві бюджети супроводжуватиметься пригніченням інноваційної та економічної динаміки, що має бути враховано відповідними уповноваженими органами виконавчої гілки влади при розробці конкретних заходів щодо реформування міжбюджетних відносин у напрямку їх децентралізації, а також при побудові виваженої економічної та інноваційної політик.