Search

Мета статті — подати комплексний аналіз мовної репрезентації концепту «простір» в діахронії з позиції когнітивної лінгвістики і лінгвокультурології. Об’єктом дослідження є зміна ментального образу простору під впливом екстралінгвальних чинників, яка виражена на вербальному рівні в лексико-семантичній парадигмі мовних одиниць, що репрезентують концепт. Предмет дослідження — семантична структура вербалізаторов концепту «простір», елементи якої розглянуто як когнітивні ознаки, що формують зміст цього концепту і перебувають у ієрархічних відносинах (диференційні та класифікаційні ознаки) стосовно один одного. Результатом дослідження стала інвентаризація мовних одиниць двн., свн., рнвн., семантичні компоненти яких репрезентують когнітивні ознаки, що відображають зміст концепту. Проаналізовано зміни в системі цих ознак, виявлено найбільш і найменш яскраво виражені ознаки. На підставі цього зроблено висновок про комунікативну релевантність, значущість, цінність концептуалізованого фрагмента / об’єкта дійсності для людини певної нації в розглянутий історичний відрізок часу (дохристиянська і християнська епохи). Практичне застосування результатів дослідження є можливим у спецкурсах або науково-дослідних семінарах із лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики (розділ «Методи та прийоми опису концептів»), а також під час роботи над темою «Становлення та розвиток словникового складу німецької мови» в курсах з лексикології та історії німецької мови. Основними науково-практичними методами проведення аналізу стали метод суцільної вибірки (→ інвентаризація лексичних одиниць), семантико-етимологічний аналіз / семний аналіз, поєднаний з методом аналізу словникових дефініцій (→ встановлення набору семантичних компонентів одиниць-репрезентантів концепту), метод семантико-когнітивного опису концепту (→ інтерпретація результатів семантичного аналізу, переклад отриманих даних на когнітивний рівень)., Цель статьи — представить комплексный анализ языковой репрезентации концепта «пространство» в диахронии с позиции когнитивной лингвистики и лингвокультурологии. Объектом исследования становится изменение ментального образа пространства под воздействием экстралингвистических факторов, имеющее выражение на вербальном уровне в лексико-семантической парадигме языковых единиц — репрезентантов концепта. Предмет исследования — семантическая структура вербализаторов концепта «пространство», элементы которой рассматриваются как когнитивные признаки, формирующие содержание рассматриваемого концепта и находящиеся по отношению друг к другу в иерархических отношениях (дифференциальные и классификационные признаки). В результате исследования были инвентаризованы языковые единицы двн., свн., рнвн.1, семантические компоненты которых репрезентируют когнитивные признаки, отражающие содержание концепта; проанализировано изменение системы этих признаков, выявлены наиболее и наименее ярко выраженные, на основании чего сделан вывод о коммуникативной релевантности, значимости, ценности концептуализируемого фрагмента / объекта действительности для человека определённой нации в рассматриваемый исторический период времени (дохристианская и христианская эпохи). Практическое применение результатов исследования возможно в рамках спецкурса или научного исследовательского семинара по лингвокультурологии и когнитивной лингвистике (раздел «Методы и приёмы описания концептов»), а также при работе над темой «Становление и развитие словарного состава немецкого языка» в курсах по лексикологии и истории немецкого языка. Основными научно-практическими методами проведения анализа стали метод сплошной выборки (→ инвентаризация лексических единиц), семантико-этимологический анализ / семный анализ, сочетаемый с методом анализа словарных дефиниций (→ установление набора семантических компонентов единиц-репрезентантов концепта), метод семантико-когнитивного описания концепта (→ интерпретация результатов семантического анализа, перевод полученных данных на когнитивный уровень)., The purpose of the article is to represent complex analysis of language representation of the concept “space” in diachrony from the perspective of Linguistics and Cultural Linguistics. The object of the research is the change of a mental image of space under the infl uence of extra-linguistic factors; the change is represented on verbal level in lexicosemantic paradigm of language units, represents of the concept. The subject of the research is the semantic structure of verbalisators of the concept “space”; elements of this structure are viewed as cognitive features formulating the content of the concept and structured in hierarchic relationship with each other (distinctive and qualifi cation features). The following theoretical results are achieved: inventory of language units of OHG, MHG and ENHG1, whose semantic components represent cognitive features refl ecting the content of the concept; analysis of changes in the system of these features, revealing of the least and the most evident ones, and a conclusion about communicative relevancy and signifi cance of the conceptualized fragment / the extension for the representative of a certain nation in the viewed period of history. The theoretical results can be applied in training as a part of a special course or of a scientifi c-research seminar in Cultural Linguistics and Cognitive Linguistics (Part “Methods and techniques for concept description”), and while working on the topic “Development of German lexis” in Lexicology and History of German. The major scientifi c and practical methods of analysis are continuous sampling (→ inventory of lexical units), semantic-etymological analysis / componential analysis combined with a method of analysis of lexical defi nitions (→ revealing a pattern of semantic components of units representing the concept), a method of semantic-cognitive description of the concept (→ interpretation of the results of semantic analysis and of received data on cognitive level).

The subject of the research paper are the basic mechanisms and the main principles of phraseological neology. The circle of our scientific research includes the basic mechanisms of neology of German somatic phraseology that create phraseological units: metaphor and metonymy as cognitive-semantic mechanisms of neology of somatic German phraseology. It is proved that the conceptual transfer on the material of somatisms is based on the appearance of new meanings and the improvement of certain aspects, the characteristics of the human body and its parts that are relevant for various items what significantly enriches phraseological fund of language. These conclusions have a practical application in the development of issues of idiomatic language enrichment fund., Цель исследования заключается в выделении основных сфер, в которых происходят метонимические и метафорические переносы, в результате чего, по нашему мнению, происходит неологизация соматической фразеологии немецкого языка, и в определении значений метонимического и метафорического механизмов в когнитивной деятельности человека. Предметом исследования статьи являются основные механизмы неологизации немецкой фразеологии, создания её новых единиц на материале фразеологических единиц с соматическим компонентом. Результаты работы позволяют сделать следующие выводы. Концептульный перенос на материале соматизмов происходит на основе порождения новых смыслов и активизации аспектов, характеристик тела и частей тела человека, релевантных для тех или иных наименований. Эти положения имеют практическое применение в разработке вопросов обогащения фразеологического фонда языка., Мета дослідження полягає у виокремленні основних сфер, у яких відбуваються метонімічні та метафоричні переноси, внаслідок чого, на нашу думку, відбувається неологізація соматичної фразеології німецької мови, та у визначенні значень метонімічного й метафоричного механізмів у когнітивній діяльності людини. Предметом дослідження статті є основні фразеотворчі механізми неологізації німецької фразеології на матеріалі фразеологічних одиниць із соматичним компонентом. Результати роботи дають можливість зробити наступні висновки. Концептуальне перенесення на матеріалі соматизмів відбувається на основі народження нових смислів та активізації тих або інших аспектів, характеристик тіла та частин тіла людини, релевантних для тих чи інших найменувань. Ці положення мають практичне застосування щодо розробки питань збагачення фразеологічного фонду мови.