Yekhalov, V.V.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine, Khobotova, N.V.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine, Krishtafor, D.A.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine, Yekhalov, V.V.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine, Khobotova, N.V.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine, and Krishtafor, D.A.; State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine”, Dnipro, Ukraine
Strangulation asphyxia is an acute airway obstruction due to direct compression of the trachea, blood vessels and nerve trunks of the neck. It leads to fast increase of hypoxemia and hypercapnia, deep cerebral circulation disorder and hypoxic/anoxic encephalopathy. In Ukraine, hanging is the most common way of suicide, in which mortality can reach 70 %. The extent of damage and the outcome depend on the duration of strangulation, the material and mobility of the loop, location of the knot and strangulation furrow, as well as the hanging mechanism — with a jerk, quickly or slowly. The article discusses pathophysiological changes and their clinical manifestations depending on the listed factors, as well as first aid algorithms at the prehospital stage and schemes for subsequent examination and treatment in a hospital. Strangulation asphyxia is accompanied by multiple organ failure with the development of combined or metabolic acidosis, hyperlactatemia, hyperkalemia, an inflammatory reaction, possibility of rhabdomyolysis, cytolytic syndrome, acute kidney damage, DIC. It can be accompanied by injuries of the cervical spine, trachea and larynx, crushing of the neck muscles, ruptures of the cervical arteries, damage to the spinal cord and medulla oblongata, and internal hemorrhages. First aid measures include loosening, immobilization of the cervical spine, emergency oxygenation, anticonvulsant, decongestant, fluid therapy, prevention of myoglobinuric nephrosis, and, if necessary, cardiopulmonary resuscitation and/or antiarrhythmic therapy. At the hospital stage, instrumental studies are carried out, if necessary, mechanical ventilation, specialists are involved, depending on the prevailing pathology. Syndromic therapy of emerging disorders may include treatment of ARDS and pneumonia, DIC, surgical procedures on the cervical spine, administration of non-hemoglobin oxygen carriers, decongestion, diuretic, anticonvulsant therapy, correction of acid-base and water-ele, Странгуляционная асфиксия — острое нарушение проходимости дыхательных путей за счет прямого сдавления трахеи, сосудов и нервных стволов шеи. При этом быстро нарастают гипоксемия и гиперкапния, возникают глубокие нарушения мозгового кровообращения и гипоксическая/аноксическая энцефалопатия. В Украине повешение является самым частым способом самоубийства, летальность при котором может достигать 70 %. Объем повреждений и прогноз зависят от длительности странгуляции, материала и подвижности петли, расположения узла и странгуляционной борозды, а также механизма повешения — с рывком, быстро или медленно. В статье рассматриваются патофизиологические изменения и их клинические проявления в зависимости от перечисленных факторов, а также алгоритмы оказания первой помощи на догоспитальном этапе и схемы последующего обследования и лечения в стационаре. Странгуляционная асфиксия сопровождается полиорганной недостаточностью с развитием смешанного или метаболического ацидоза, гиперлактатемии, гиперкалиемии, воспалительной реакции, возможностью развития рабдомиолиза, цитолитического синдрома, острого повреждения почек, синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания (ДВС-синдрома). Она может сопровождаться травмами шейного отдела позвоночника, трахеи и гортани, размозжением мышц шеи, разрывами шейных артерий, повреждением спинного и продолговатого мозга, внутренними кровоизлияниями. Мероприятия первой помощи включают освобождение из петли, иммобилизацию шейного отдела позвоночника, экстренную оксигенацию, противосудорожную, противоотечную, инфузионную терапию, профилактику миоглобинурийного нефроза, при необходимости — сердечно-легочную реанимацию и/или антиаритмическую терапию. На госпитальном этапе проводятся инструментальные исследования, при необходимости — искусственная вентиляция легких, задействуются профильные специалисты в зависимости от преобладающей патологии. Посиндромная терапия возникающих нарушений может включать лечение острого респираторного дистресс-син, Странгуляційна асфіксія — гостре порушення прохідності дихальних шляхів за рахунок прямого здавлення трахеї, судин і нервових стовбурів шиї. При цьому швидко наростають гіпоксемія та гіперкапнія, виникають глибокі порушення мозкового кровообігу та гіпоксична/аноксична енцефалопатія. В Україні повішення є найчастішим способом самогубства, летальність при якому може досягати 70 %. Обсяг пошкоджень і прогноз залежать від тривалості странгуляції, матеріалу та рухливості петлі, розташування вузла і странгуляційної борозни, а також механізму повішення — з ривком, швидко або повільно. У статті розглядаються патофізіологічні зміни та їх клінічні прояви залежно від перерахованих факторів, а також алгоритми надання першої допомоги на догоспітальному етапі та схеми подальшого обстеження і лікування в стаціонарі. Странгуляційна асфіксія супроводжується поліорганною недостатністю з розвитком змішаного або метаболічного ацидозу, гіперлактатемії, гіперкаліємії, запальної реакції, можливістю розвитку рабдоміолізу, цитолітичного синдрому, гострого пошкодження нирок, синдрому диссемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдрому). Вона може супроводжуватися травмами шийного відділу хребта, трахеї та гортані, розчавленням м’язів шиї, розривами шийних артерій, пошкодженням спинного та довгастого мозку, внутрішніми крововиливами. Заходи першої допомоги включають звільнення з петлі, іммобілізацію шийного відділу хребта, екстрену оксигенацію, протисудомну, протинабрякову, інфузійну терапію, профілактику міоглобінурійного нефрозу, за необхідності — серцево-легеневу реанімацію та/або антиаритмічну терапію. На госпітальному етапі проводяться інструментальні дослідження, за необхідності — штучна вентиляція легенів, задіюються профільні фахівці залежно від переважної патології. Посиндромна терапія виникаючих порушень може включати лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому і пневмонії, ДВЗ-синдрому, хірургічні втручання на шийному відділі хребта, призначення негемоглобінових пере