Search

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем цивільно-правового регулювання захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Надано визначення правовідносин з надання товарів та послуг як сукупності норм, правил, що визначають механізм реалізації споживчих прав, форми правового захисту споживачів від можливих зловживань з боку виробників та постачальників. Виділено моделі побудови споживчого законодавства відповідно до способу урегулювання статусу прав споживача на конституційному рівні та змісту відповідних правових норм в основних законах держав. Відповідно функціональних характеристик суб’єктів, що утворюють інституційну систему захисту прав споживачів, поділено на: 1) діяльність яких пов’язана із правозастосуванням та виконанням правових приписів; 2) що здійснюють нагляд за застосуванням законодавства у цій сфері; 3) що надають консультування, здійснюють інформування та споживчу освіту. Визначено специфіку договорів про надання споживчих послуг у туристичній, фінансовій та житлово-комунальній сферах. Розглянуто переваги та недоліки індивідуального (індивідуальний договір) та колективного (колективний договір) форматів взаємовідносин між постачальниками комунальних послуг та їх споживачами. Досліджено питання про несправедливі умови, що можуть міститися у договорах споживчих послуг. Розглянуто законодавство ЄС щодо визнання умов споживчих договорів з надання послуг несправедливими. Наголошено на необхідності поширення для захисту прав споживачів послуг практики колективних позовів, що є нормою у європейських країнах. Звернуто увагу на те, що керівні роз’яснення вищої судової інстанції України щодо захисту прав споживачів були надані понад двадцять років тому, нові реалії потребують формулювання нових позицій Верховного Суду з метою однакового застосування норм права щодо захисту прав споживачів судами усіх рівнів.

This Article argues that freedom of contract will take on different meaning in a world in which new technology makes information about places, goods, people, firms, and contract terms available to contracting parties anywhere, at any time. In particular, our increasingly "augmented reality" calls into question leading justifications for distrusting consumer contracts and strengthens traditional understandings of freedom of contract. This is largely a descriptive and predictive argument: This Article aims to introduce contract law to these technologies and consider their most likely effects. It certainly has normative implications, however. Given that the vast majority of consumer contracting occurs in physical space, the introduction of ubiquitous digital information into these transactions has profound consequences for contract law.