Objective — to analyze medical records, clinical and laboratory research data and autopsies of deceased HIVinfected adults in the hospital, to assess the level of coincidences and discrepancies of clinical and pathologic diagnoses.Materials and methods. A retrospective study of fatal outcomes was conducted at the NIFP NAMS of Ukraine clinic with a verified diagnosis of HIV infection over a 5year period. In total, 157 people died during this period, 20 of them (12.7 %) had HIV infection. The analysis included a number of clinical and anamnestic data, laboratory parameters presented in the patient’s case histories, as well as the results of macroscopic and microscopic examination at autopsy according to autopsy protocols. Comparison of the final clinical and pathologic diagnoses was made; the main cause of death was established in each case. We took into account the stage of HIV infection at the time of hospitalization of patients, the time of its detection.Results and discussion. Among all the deceased patients with HIV infection, Pneumocystis pneumonia was the most frequent diagnosis — 12 (60.0) % of cases, and it was quite often (10 cases, 83.3 %) combined with other infections — fungal, not identified in vivo (2 cases), cytomegalovirus infection (4 cases), mycobacteriosis (1 case), aspergillosis (2 cases), generalized tuberculosis (1 case). Only in 2 cases without autopsy, pneumocystic pneumonia was diagnosed without indicating other significant lung pathologies. In other cases mycobacterial infection was diagnosed, 5 cases (25.0 %), including verified tuberculosis (2 cases), and two cases — cryptococcal infection, invasive aspergillosis, hepatitis C and fungal infection without laboratory verification of a specific infection. Fatalities with HIV infection occurred at the AIDS stage, with a CD4 cell count below 250/µL. The proportion of discrepancies in the final clinical and pathologic diagnoses was 6 (54.5 %) of 11 cases according to the autopsy results. Moreover, in 5 cases from all 6 discrepancies, this was associated with the development of a fungal/mycobacterial infection. Almost all of the deceased patients had a significant amount of both background diseases and comorbidities, which made their timely intravital diagnostics very difficult.Conclusions. Pathological analysis of fatal outcomes among adult patients with HIV infection in a highly specialized hospital showed that in the vast majority of cases (70 % of our data) there was a combined or competing pathology as the main cause of death. Currently, the proportion of tuberculosis lesions as the main fatal disease has decreased, and fungal infections predominate. In the differential diagnosis of lung lesions in HIV-associated diseases, there is an urgent needing to use a wide range of modern various methods of studying biological material in order to identify one or more etiological agents and adequately assess the activity of inflammatory changes caused by different pathogens., Цель работы — проанализировать истории болезни, данные клинико-лабораторных исследований и материалы аутопсий умерших в стационаре ВИЧ-инфицированных взрослых, оценить уровень совпадений и несоответствия клинического и патологоанатомического диагнозов.Материалы и методы. Проведено ретроспективное исследование летальных исходов в клинике Национального института фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского НАМН Украины с верифицированным диагнозом ВИЧ-инфекции за 5-летний период. Всего за указанный период умерло 157 лиц, из них 20 (12,7 %) с ВИЧ-инфекцией. Проанализирован ряд клинико-анамнестических данных и лабораторные показатели, приведенные в истории болезни пациентов, а также результаты макроскопического и микроскопического исследования при аутопсии согласно протоколам вскрытий. Выполнено сопоставление заключительного клинического и патологоанатомического диагнозов. Установлена основная причина смерти в каждом случае. Учитывали стадию ВИЧ-инфекции на момент госпитализации пациентов и время ее выявления.Результаты и обсуждение. Среди всех умерших пациентов с ВИЧ-инфекцией наиболее частым диагнозом основного вторичного заболевания была пневмоцистная пневмония — 12 (60,0) % случаев, причем она достаточно часто (10 случаев (83,3 %)) сочеталась с другими инфекциями — грибковой, прижизненно не идентифицированной (2 случая), цитомегаловирусной инфекцией (4), микобактериозом (1), аспергиллезом (2), генерализованным туберкулезом (1). Только в 2 случаях без аутопсии был установлен диагноз пневмоцистной пневмонии без указания других значимых патологий легких. В остальных случаях диагностированы микобактериальная инфекция (5 случаев (25,0 %)), в том числе по 2 случая верифицированного туберкулеза, криптококковой инфекции, инвазивного аспергиллеза, гепатита С и грибковой инфекции без лабораторной верификации конкретного инфекта. Летальный исход произошел на стадии СПИДа при уровне CD4+клеток < 250 кл./мкл. Количество случаев несоответствия заключительного клинического и патологоанатомического диагноза по результатам аутопсии составило 6 (54,5 %) из 11. В 5 случаях из 6 это было связано с развитием грибковой/микобактериальной инфекции. Практически у всех умерших больных было значительное количество как фоновых заболеваний, так и сопутствующей патологии, что весьма затрудняло их своевременную прижизненную диагностику.Выводы. Патологоанатомический анализ летальных исходов у взрослых пациентов с ВИЧ-инфекцией в высокоспециализированном стационаре показал, что в 70 % случаев имела место сочетанная или конкурирующая патология как основная причина смерти. В настоящее время удельный вес туберкулезного поражения как основного смертельного заболевания уменьшился, а возросло количество грибковых инфекций. Для дифференциальной диагностики поражений легких при ВИЧ-ассоциированных заболеваниях необходимо использовать широкий спектр современных методов исследования биологического материала для выявления одного или нескольких этиологических агентов и адекватной оценки активности воспалительных изменений, вызванных разными возбудителями., Мета роботи — проаналізувати історії хвороби, дані клініко-лабораторних досліджень та матеріали автопсій померлих у стаціонарі ВІЛ-інфікованих дорослих, оцінити рівень збігів і невідповідності клінічного та патологоанатомічного діагнозів.Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження летальних наслідків у клініці Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України з верифікованим діагнозом ВІЛ-інфекції за 5-річний період. Загалом за цей період часу померло 157 осіб, із них 20 (12,7 %) з ВІЛ-інфекцією. Проаналізовано низку клініко-анамнестичних та лабораторних показників, наведених в історії хвороби пацієнтів, а також результати макроскопічного і мікроскопічного дослідження при автопсії згідно із протоколами розтину. Виконано зіставлення остаточного клінічного та патологоанатомічного діагнозів. Установлено основну причину смерті в кожному випадку. Враховували стадію ВІЛ-інфекції на момент госпіталізації пацієнтів і час її виявлення.Результати та обговорення.Серед усіх померлих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією найчастішим діагнозом основного вторинного захворювання була пневмоцистна пневмонія — 12 (60,0) % випадків, причому вона досить часто (10 випадків (83,3 %)) поєднувалася з іншими інфекціями — грибковою, прижиттєво не ідентифікованою (2 випадки), цитомегаловірусною інфекцією (4), мікобактеріозом (1), аспергільозом (2), генералізованим туберкульозом (1). Лише в 2 випадках без автопсії було встановлено діагноз пневмоцистної пневмонії без зазначення інших значущих хвороб легень. В інших випадках діагностовано мікобактеріальну інфекцію (5 випадків (25,0 %)), зокрема по 2 випадки верифікованого туберкульозу, криптококової інфекції, інвазивного аспергільозу, гепатиту С і грибкової інфекції без лабораторної верифікації конкретного збудника. Летальний наслідок відбувся на стадії СНІДу з рівнем CD4+клітин < 250 кл./мкл. Кількість випадків невідповідності остаточного клінічного і патологоанатомічного діагнозів за результатами автопсії становила 6 (54,5 %) з 11 випадків. У 5 випадках із 6 це було пов’язано з розвитком грибкової/мікобактеріальної інфекції. Практично в усіх померлих хворих була значна кількість як фонових захворювань, так і супутньої патології, що значно утруднювало їх своєчасну прижиттєву діагностику.Висновки. Патологоанатомічний аналіз летальних наслідків у дорослих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією у високоспеціалізованому стаціонарі показав, що у 70 % випадків мала місце поєднана або конкуруюча патологія як основна причина смерті. Нині питома вага туберкульозного ураження як основної смертельної хвороби зменшилася, а зросла кількість грибкових інфекцій. Для диференційної діагностики уражень легень при ВІЛ-асоційованих хворобах необхідно використовувати широкий спектр сучасних методів дослідження біологічного матеріалу для виявлення одного або кількох етіологічних чинників та адекватної оцінки активності запальних змін, спричинених різними збудниками.