Search

Мета - здійснити огляд ринку насіння овочевих і баштанних культур, встановити основні проблеми його розвитку в сучасних умовах; визначити напрями стабілізації та підвищення ефективності функціонування насіннєвого підкомплексу та розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо розв’язання проблем розвитку та забезпечення ефективності виробництва насіння в Україні. Методи. У процесі дослідження використано такі методи: діалектичний (пізнання процесів і явищ); монографічний (аналіз сучасного стану та перспективи розвитку виробництва насіння); порівняльного аналізу (аналіз проблем розвитку галузі); абстрактно-логічний (узагальнення та формулювання висновків). Результати. У статті розглянуто ринок насіння овочевих та баштанних культур, визначено основні проблеми його розвитку в сучасних умовах; визначено напрями стабілізації та підвищення ефективності функціонування насінницького підкомплексу та розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо вирішення проблем розвитку та забезпечення ефективності виробництва насіння в Україні. Проведено аналіз сучасного стану та перспектив насінництва в Україні, визначення потенціалу виробництва сортового насіння та садивного матеріалу та наявності таких сільськогосподарських виробників, підходи до оцінки ефективності насінництва овочевих і баштанних культур. Окреслено перспективні шляхи прискорення розвитку організації ринку насіння та садивного матеріалу в Україні. Практичне значення. Теоретико-методичні положення щодо розвитку насінництва в Україні отримали подальший розвиток, що прискорить міжнародне співробітництво для виробництва нових високоврожайних та якісних сортів вітчизняної селекції та підвищить ефективність насінництва. Висновки. В умовах всебічного врахування сучасних засад ринкової економіки, вступу України до ЄС, докорінно змінюються основні підходи щодо перспективи розвитку вітчизняного насінництва. Гостро назріло питання перерозподілу ринку насіння овочево-баштанних культур та овочевої продукції для збереження вітчизняного генофонду. Тому в умовах військової загрози, як ніколи, постало питання про гарантію продовольчої безпеки, збереження в повному обсязі насіннєвого фонду для забезпечення повноцінної діяльності компанії в Україні. Також, виходячи з того, що весь сектор, включно із виробниками та державними органами, працює над розробкою нових моделей процесу створення додаткової вартості, формування системи сплати роялті - питання щодо порядку денного не лише галузі насінництва в Україні, а й для українського АПК. Ефективне вирішення проблем овочівництва можливо лише у зменшенні його ресурсо- та енергоємності, впровадження перспективних сортів і гібридів овочевих та баштанних рослин інтенсивного типу, технологій, сучасної техніки, поєднання інтересів науки й практики через потребу ринку. Вирішення цих проблем дасть можливість налагодити міжнародне співробітництво України із закордонними країнами у виробництві насіння та садивного матеріалу, сприятиме залученню додаткових інвестиційних коштів для підтримки та розвитку вітчизняної селекції.

Мета. Здійснити маркетинговий огляд ринку зеленних культур в Україні, проаналізувати канали продажу цього виду продукції, експертно-імпортні операції, встановити основні проблеми та визначити напрями підвищення ефективності у перспективі. Результати. Проведено маркетинговий аналіз ринку зеленних культур, проаналізовано експертно-імпортні операції та канали продажу цього виду продукції, ранжування і групування основних видів овочевих і баштанних культур в Україні запоказником валового виробництва. Наукова новизна полягає у тому, що для вивчення ставлення споживачів до зеленної овочевої продукції проведено соціологічне опитування та здійснено аналіз основних факторів, що впливають на купівлю цього виду продукції. З’ясовано, що при виборі торговельної точки великий вплив на споживчу поведінку мають такі фактори, як місце розташування, сервіс, якість обслуговування в місцях купівлі зеленної продукції, асортимент, кваліфікація персоналу та ін. Проаналізовано переваги і недоліки окремих каналів збуту зелені. До переваг слід віднести: зручність, територіальну близькість, широкий асортимент, гнучкість цін, якість продукції, її свіжість та ін. До недоліків відносять: відсутність сертифікатів на продук цію, звужений асортимент та незадовільні санітарні умови торгових місць. У статті встановлено основні проблеми та визначено пріоритетні напрями розвитку ринку зеленних культур на перспективу. Висновки. Маркетинговий огляд ринку зеленних культур показав, що даний сегмент овочевого ринку поки що знаходиться в зародковому стані. Вивчення споживацьких уподобань зеленної овочевої продукції дозволило встановити, що до найбільш важливих факторів впливу на купівлю зелені слід віднести наступні: якість, ціна, виробники, упаковка та ін. Повноцінне формування та функціонування зеленного овочевого ринку гальмується відсутністю маркетингової складової в системі обміну та потребує кардинальних перетворень. Крім того, необхідно змінювати підходи у свідомості громадян щодо стилю харчування шляхом проведення інформаційно-освітньої роботи та орієнтації українців на споживання зеленних овочевих культур та мікрогріну як невичерпного джерела фітонутрієнтів та антиоксидантів, особливо в умовах пандемічних загроз. Крім того, подальший розвиток ринку зелені в Україні необхідно направити по шляху організації високоінтенсивного виробництва на основі впровадження сучасних технологій, нових високопродуктивних сортів і гібридів. При цьому в перспективі необхідним є технічне переоснащення галузі овочівництва, розвиток систем інформаційного забезпечення, створення служб маркетингу й подальший розвиток інфраструктури ринку.

Мета. Встановити можливість використання зеленних культур в якості ущільнювача помідора за його вирощування в плівкових теплицях без обігріву. Методи. Польові, лабораторні, розрахунково-статистичні. Результати. Визначено вплив виділень різних видів зеленних культур на проростки насіння помідора. Досліджено вплив рослин-ущільнювачів на біометричні параметри рослин та урожайність плодів помідора за вирощування в плівкових теплицях. Використання добрив в технологічній схемі вирощування помідора (N180P120К120) зумовлює тенденцію до зниження рівня урожайності, що пов’язане з більш активним наростанням маси зеленних культур під впливом поживних речовин добрив та посилення алелопатичної й конкуруючої взаємодії між рослинами. Висновки. Негативну алелопатичну дію на насіння помідора зумовлюють виділення проростків кропу та змієголовнику молдавського. Вирощування коріандру та кропу в міжряддях помідора нез алежно від фону удобрення зумовлює істотне збільшення кількості китиць на рослині (до 2,9–3,0 шт.) та підвищення середньої маси плоду (до 296–319 г). Негативний вплив на кількість китиць та висоту рослин помідора зумовлює вирощування васильків справжніх в рядах і міжряддях; на висоту рослин помідора – вирощування коріандру в рядах, кропу – в міжряддях (зниження показника до 110,0–146,7 см). За низького забезпечення рослин помідора елементами живлення ефективним є вирощування васильків справжніх та коріандру в рядах, змієголовнику молдавського в міжряддях, що забезпечує отримання урожайності товарних плодів на рівні 11,45–13,1 кг/м2. За використання рекомендованих норм мінеральних добрив ефективним є використання в якості ущільнювача кропу за його розміщення в радах (12,25 кг/м2) та коріандру в міжряддях (14,05 кг/м2). За вирощування зеленних культур у якості ущільнювачів помідора можна отримати урожайність коріандру 0,4–0,6 кг/м2, кропу 0,8–1,9 кг/м2, змієголовнику молдавського 1,95–2,54 кг/м2, васильків справжніх – 2,17–3,60 кг/м2.

In the oasis of Tozeur (Tunisia) a peculiar date palm ploidy chimera was discovered, showing a diploid (2n = 2x) and a tetraploid (2n =4x) sector and a uniform tetraploid offshoot. This chimera allowed to describe the effects of chromosome doubling on some selected features. Because both ploidies occur within one plant, there was no environmental bias. Tetraploid leaves are longer, bear larger leaflets and spines and have a thicker rachis than normal diploid leaves. During three seasons, tetraploid inflorescences appeared ten days later than their diploid counterparts. The tetraploid sector formed bunches with stalks bearing larger fruits, with a higher percentage of inedible parthenocarpic fruits, than bunches that arose from the diploid sector. Tetraploid fruits are significantly longer, wider and heavier than diploid fruits, with a larger pulp diameter, irrespective of whether they are seeded or parthenocarpic. Diploid parthenocarpic fruits are longer than seeded fruits, while tetraploid parthenocarpic and seeded fruits both show the same size. The occurrence of tetraploidy opens new perspectives in date palm breeding. Pollination of tetraploid pistils with pollen from diploid males gave rise to a relatively low number of triploid plantlets, suggesting a triploid block.

Environmental concerns, consumer demand, and legislation have made disease resistance a priority in garden rose breeding. To obtain sustainable roses combining beauty and disease resistance, breeders stopped the application of pesticides in the selection of new rose genotypes. The main rose pathogens are black spot (Diplocarpon rosae) and powdery mildew (Podosphaera pannosa). Black spot is the main problem for garden roses; for greenhouse-grown cut roses, powdery mildew is the most frequently occurring disease. In cut rose breeding still little effort has been made regarding their improved resistance. In last decades more information and tools became available for rose pathogens, pathogen resistance and resistance breeding as is reviewed here for the selection of both garden and cut roses.

Monospore cultures of rose powdery mildew (Sphaerotheca pannosa var. rosae) were established from isolates collected on outdoor grown roses at different locations in Belgium. These monospore cultures were tested on rose cultivars and species with different levels of natural resistance to examine the possible existence of different pathotypes. Therefore a screening protocol including scoring after artificial infection was developed on in vitro plantlets. The calculated disease indexes of the collected monospore cultures on different rose cultivars and species showed that up to now in the collected isolates no evidence of distinct pathotypes could be found. The reaction of plants towards the disease differed greatly between the examined cultivars and species. The test was validated for in vivo circumstances indicating that in vitro rose plants can be used for pathotype and resistance screening.

Powdery mildew (Podosphaera pannoso) is one of the most serious fungal diseases on both greenhouse and field grown roses. Improvement of disease resistance is a major selection aim for garden rose breeders. For rose cultivars, being mostly tetraptoid, it is complicated to develop molecular markers for resistance. Hence, a segregating diploid population was established from a cross between 'Yesterday', a commercial available rose variety susceptible to powdery mildew, and R. wichurana, a rose species with resistance to certain isolates of powdery mildew. A progeny of 94 seedlings was planted in the field. The segregation of powdery mildew resistance was studied in this population by means of a bioassay with two different monoconidial isolates of powdery mildew. Based on the response to these inoculations different groups were selected: a first group of genotypes was susceptible to both isolates, other groups were susceptible to one of both isolates and a last group was resistant to both tested isolates. The disease resistance inherits for both isolates in a quantitative way. A genetic map based on AFLP and SSR markers was established and will be used for QTL analysis of powdery mildew resistance.