Search

The purpose of the study. The topic's relevance has been caused by the fact that research on S. Uvarov's ideological heritage was done mainly within the Marxist paradigm from the standpoint of social and class competition for many years. The Soviet historical science argued that imperial education had served the interests of autocracy; therefore, it had adopted the idea of Official Nationality. At the same time, historians quite carefully omitted the fact that S.S. Uvarov had laid the ideological tool for organizing the linguistic and cultural assimilation of the peoples of the Russian Empire. Scientific novelty. There has recently been a tendency to study the complicated bureaucratic and intellectual heritage of S. Uvarov (C.H. Whittaker, R. Wortman, E.D. Dneprov, A. Miller). Such attention has been related to a growing interest of contemporaries in the philosophy of conservatism with the intensification of national processes. The research aims to clarify the content and objectives of Uvarov's conservative and ideological doctrine, which became «an intellectual weapon» of modernization of the educational sphere and part of the domestic imperial national policy. The object of research is the ideological system of the Russian autocracy. The subject is S. Uvarov's intellectual heritage, specifically his Official Nationality program, which provided an algorithm for the «evolutionary» correlation of the ideological foundation of the Russian educational environment for many years. Conclusion. Hence, Uvarov took his place in the history of the empire not just as a talented bureaucrat and reformer of the educational environment but as a politician who tried to emancipate the Russian national consciousness against the background of the imperial ideology, in the key of loyalty to the autocracy. His Triad served to ideologize society to maintain control over the public. Uvarov's proclamation of the Official Nationality program contrasted the uncontrolled spread of materialistic and liberal ideas with a conscious conservative barrier in the form of strengthening bureaucratic regulation in the sphere of education. Within the domestic policy of state nationalism framework, the minister combined «public education» «with the spirit of Orthodoxy, Autocracy, and Nationality»., Мета дослідження спрямована на з’ясування змісту і завдань уваровської консервативно-ідеологічної доктрини, що стала «інтелектуальною зброєю» модернізації інформаційно-освітньої сфери та частиною внутрішньої імперської національної політики. Об’єктом дослідження є ідеологічна система російського самодержавства, предметом – інтелектуальна спадщина С. Уварова, а конкретно його програма «офіційної народності», яка на багато років забезпечила алгоритм «еволюційної» кореляції ідеологічного фундаменту російського інформаційно-освітнього середовища. Методологія спирається на принципи історизму, системності та цивілізаційної теорії розвитку соціумів. Такий підхід дозволяє, об’єктивно і неупереджено висвітлити реформаторську діяльність С. Уварова та визначити імперський зміст його освітніх реформ. Наукова новизна обумовлена тим, що довгі роки дослідження ідеологічної спадщини Уварова велися переважно в межах марксистської парадигми і безумовно з позиції соціально-класової конкуренції. Відповідно, радянська історична наука доводила, що імперська освіта виключно обслуговувала інтереси самодержавства, а тому й взяла на озброєння ідею офіційної народності. При цьому формаційні історики досить акуратно обходили той факт, за яким С.С. Уваровим до змісту інформаційно-освітньої системи було закладено ідеологічний інструмент з організації мовної і культурної асиміляції народів Російської імперії. Фактично Уваров посів своє місце в історії імперії не просто, як талановитий бюрократ-реформатор інформаційно-освітнього середовища, а як політик, який намагався емансипувати російську національну свідомість на тлі імперської ідеології, в ключі вірнопідданого ставлення до самодержавства. Проголошена Уваровим програма «офіційної народності» протиставила неконтрольованому поширенню матеріалістичних і ліберальних ідей свідомий консервативний бар’єр у формі посилення бюрократичного регулювання інформаційно-освітньої сфери. На практиці, до системи народної освіти був закладений ідеологічний інструмент, що впливав на адміністративну систему самодержавства у плані організації мовної і культурної асиміляції народів імперії.

The relevance of the research is conditioned by the necessity of scientific comprehension of the influence of the journalistic activity of V. Jabotinsky in the European and Ukrainian historical heritage. The study of publicist activity of V. Jabotinsky allows to trace the transformation of his political and ideological views, to analyze what issues were covered on the pages of periodicals. The purpose of the study lies in complex analysis and evaluation of publicist activity of V. Jabotinsky in Ukrainian and European cultural and historical heritage. The methodological basis of the research was determined taking into account the goals and objectives of the study in the format of interdisciplinary approach. Historical and political principles of research, general scientific methods, ��� analysis and synthesis, induction and deduction, analogy and generalization, ��� were used. The methodological basis of the article consists of the principles of historical knowledge: the principle of historicism, integrity and objectivity. Scientific novelty of the study lies in an attempt of a comprehensive study of the publicist activity of V. Jabotinsky. Determination of its influence on the cultural centers of Europe and Ukraine in modern times. Conclusions. The author examines the personal and ideological transformation of V. Jabotinsky, traces the influence of Vladimir Jabotinsky���s works on the Italian cultural heritage. Also, the thematic content of his articles was analyzed and the influence of the environment on the formation of V. Jabotinsky���s worldview was examined. Analysis of the sources established that for the Italian reader political events of the Russian Empire were interesting, topic of the cultural heritage of Russian authors was requested too. Now European scientists are studying the political activity of V. Jabotinsky, introducing into scientific turnover the sources, available in the national periodicals. In the periodicals of the Russian Empire V. Jabotinsky���s works were devoted to the issues of European political and cultural life. The contribution of V. Jabotinsky to the Ukrainian historical heritage deserves special attention. The development of the issue of Ukrainian-Jewish relations, the dependence of autonomist tendencies for the self-determination of nations prevails in the works devoted to the national question. V. Jabotinsky understood the interdependence of the Jewish and Ukrainian national liberation movement. Particular interest to Ukrainian scholars is the involvement of V. Jabotinsky to the Ukrainian national liberation movement, the interaction with the Ukrainian revolutionary figures., {"references":["Dziuba, I. (1996). Vladimir Zhabotynskyi yak prykhylnyk ukrainskoi spravy [Vladimir Jabotinsky as a supporter of the Ukrainian cause]. Mala entsyklopediia etnoderzhavoznavstva – Small encyclopedia of ethno-source studies. Kyiv, Ukraine.","Heizer, M.M. (2001). Russko-evreiskaia lyteratura XX veka [Russian-Jewish literature of the twentieth century]. Doctor's thesis. Moscow, Russia.","Nakahava Yumy. (2009). Polemyka o evreiskom voprose v russkoi publytsystyky kontsa XIX–nachala XX vekov [Controversy about the Jewish question in Russian journalism of the late XX-early XX centuries]. Extended abstract of PhD dissertation. Moscow, Russia.","Pinto, V. (2017). Imparare a sparare: Vita di Vladimir Ze'ev Jabotinsky. Turin, Italy.","Podolskyi, A. (2012). Volodymyr Zhabotynskyi ta ukrainski natsionalni zmahannia pershoi chverti XX stolittia: dyskusiia shchodo tsinnostei mizhetnichnykh vzaiemyn [Volodymyr Jabotynsky and Ukrainian national competitions of the first quarter of the twentieth century: a discussion on the values of interethnic relations]. Istoriia v suchasnii shkoli – History in the modern school, 6.","Semenova, A.L. (2012). Russkaya filosofskaya publiczistika nachala XX veka [Russian philosophical journalism of the early twentieth century]. Extended abstract of PhD dissertation. Saint Petersburg, Russia.","Sokolianskii, M.H. (2005). Konechno v Odesse: malaia Rodina Vl. Zhabotinskoho [Of course in Odessa: the small homeland of Vl. Zhabotinsky]. Odessa, Ukraine.","Streshinskii, I. (2005). Zeiev Zhabotinskii i Yevreiskaia traditsiia [Zeev Jabotinsky and Jewish tradition]. Khroniki Iierusalima – Chronicles of Jerusalem.","Zucchelli, M.A. (2010). Vskol'z' iz Rima. La formazione di Vladimir Ze'ev Jabotinsky tra Russia e Italia. Milano, Italy."]}

У статті проаналізовано розвиток кримськотатарського національного руху в історичній ретроспективі. На підставі історичних подій та документів XX–XXI ст. встановлено, що активізація діяльності національного руху збігалася з революційними настроями народів Російської імперії (1917), Радянського Союзу (1990) та України (2014). Обґрунтовується висновок, що історія національного руху корінного народу Криму постійно супроводжувалася боротьбою за право створювати свої національні органи самоврядування. According to the UN, there are approximately 300–500 million indigenous peoples in the world, occupying 20% of the globe. Despite the breadth of differences between indigenous peoples around the world, they have one thing in common – they share past injustices against them. The Crimean Tatars, the indigenous people of Ukraine, have not missed this fate. The purpose of the article is to reveal the main historical stages of the development of the Crimean Tatar national movement during the 20th — 21st cent. The research methodology is based on the principles of historicism, systemicity, scientific objectivity, as well as the application of general scientific (analysis, synthesis, deduction, induction, generalization), as well as special historical (problem historical, historical systemic, problem chronological, historical and typological) methods. The scientific novelty of the article is that for the first time, on the basis of analysis of historical events and documents for the period of the 20th — 21st cent., it has been established that the activation of the activities of the national representative bodies of the Crimean Tatar people – the Kurultay and Mejlis – is historically connected with the revolutionary sentiments among the peoples of the Russian Empire (1917), the Soviet Union (1990) and Ukraine (2014), aimed at preserving national identity and the practical realization by Crimean Tatars of their fundamental right to self-determination. Summing up, the analysis shows that the centennial history of the national movement of the Crimean Tatars was constantly accompanied by the struggle for the right to preserve and strengthen their political and legal national institutions.

Мало хто, крім краєзнавців, знає, що місто Алчевськ, названо так на честь Олексія Кириловича Алчевського, який 1835 року народився в Сумах у родині купця, торговця бакалійними та колоніальними товарами. І зовсім небагатьом відомо, що сім’я нашого земляка була знайома зі знаменитим письменником Антоном Павловичем Чеховим і навіть обмінялася з ним пам’ятними презентами. Як же й коли звела їх доля? Відповіді на таке запитання й присвячено надрукований матеріал. Мало кто, кроме краеведов, знает, что город Алчевск назван так в честь Алексея Кирилловича Алчевского, который в 1835 году родился в Сумах в семье купца, торговца бакалейными и колониальными товарами. И совсем немногим известно, что семья нашего земляка была знакома со знаменитым писателем Антоном Павловичем Чеховым и даже обменялась с ним памятными презентами. Как же и когда свела их судьба? Ответу на такой вопрос и посвящен предлагаемый материал. Although known by few people, apart from regional ethnographers, Alchevsk was named after Oleksiy Kyrylovych Alchevskyi, who was born in Sumy in 1835. His father was a merchant, grocer and colonial products trader. Few people know that our compatriot’s family was acquainted with Anton Pavlovych Chekhov, a famous writer. They even exchanged some commemorative gifts. How did they happen to meet? The following article provides an answer to this question. In particular, it is stated that Chekhov was interested into the Ukrainian culture including the literature. There was a lot of talking about it when the Chekhovs were renting a summer house in the manor of the landowners Lyntvariovs supporting the national movement. Alchevskyi, as well as the members of his family, especially his wife and daughter, Khryctyna took part in the movement. It were they who initiated the meeting with A. P. Chekhov in Yalta in the spring of 1900. They presented him with books intended for public education, and the writer, who also was interested in the issue, presented them with his photo with a donatives inscription.

У статті висвітлено відображення на сторінках журналу «Киевская старина» українського руху в Галичині. Редакція підтримувала діяльність галицьких народців, давала уявлення про слабкість зв’язків підросійської України з краєм, що відіграли особливу роль у процесі формування ідеї української національної єдності. The article of magazine «Kyevskaya staryna» describes a reflection of Ukrainian national movement in Galicia. In particular, the attention is payed to publications of Galicia history in the context of relations of local population with Poles and Russians. The articles in Galician topics of famous Ukrainian leaders such as M.Kostomarov, V.Antonovych, Ja.Holovats’ky, the editor of the magazine V.Naumenko etc are analysed. The edition supported people movement, the activity of local «Prosvita» and T.Shevchenko organization, where they criticised moskvofils, who were called «quasi-velykorusy». The magazine gave an idea about weakness of relations between Russian Ukraine and Galicia, but regularly contained the information about Rusyn-Ukrainian’s life under Austrian authorities, that promoted formation process of Ukrainian national unity idea in public consciousness.

The article considers the problem of recognizing the legal status of Crimean Tatars as the indigenous people of Ukraine. It studies the contemporary condition of the legislative basis regarding the regulation of Crimean Tatar issue, focuses on the activity of Crimean Tatars’ non-governmental organizations and political parties., У статті розглядається проблема визначення правового статусу кримськотатарського народу як корінного народу України. Досліджено сучасний стан законодавчої бази щодо регулювання кримськотатарського питання. Акцентується увага на діяльності громадських організацій та політичних партій кримських татар.

Foreign scholars have made a substantial contribution to the study of the Ukrainian National Movement, their works, however, for the most part remained unavailable in Ukraine until the early 1990s. The purpose of the article is to reveal the main achievements of foreign historians in the study of the formation of Ukrainian national and political consciousness in Galicia throughout the 19th – the beginning of the 20th centuries, which is traditionally covered in native historiography as the Age of National Revival. Among foreign researchers (German, Austrian, British, and others), Polish and Russian historiographers, as well as diaspora scholars, took the greatest interest in the Ukrainian National Movement. The distinctive feature of many publications is a manifold picture of historical writing, reflecting consideration of national and political preferences: from traditional positivist to modernist approaches. Diaspora historians of the older generation advocated primordialist approach, according to which the paramount goal of the Ukrainian historical process is the formation of the nation state. The works of Polish and Russian historians, who eschewed comparative studies of national problems, were characterized by excessive subjectivity, the attitude towards the Ukrainian National Movement remained explicitly critical up to the mid-20th century (in some works – up to now). In modern Western historiography, including diaspora studies, in line with current scientific theories of nation and nationalism, the Ukrainian National Movement is regarded in the light of the consolidation of national consciousness, cross-influenced by Austrophile, Polonophile, Russophile, and in fact Ukrainophile orientations. Among the publications of Western scholars of the late 20th and early 21st centuries, the process of «national revival» (nation-building in the modern period) in Austrian Galicia is especially foregrounded in the works of Canadian scholars J.-P. Himka and P.-R. Magocsi, American scholar R. Szporluk, German and Austrian researchers A.-V. Wendland, A. Kappeler, M. Moser, and others. Their studies gave impetus to reconsider the political history of the land, in particular the National Movement in native post-Soviet historiographical literature., Среди иностранных исследователей (немецких, австрийских, британских и др.) наибольший интерес к украинскому национальному движению в подавстрийской Галиции ХIХ – начала ХХ вв. проявляла польская и российская историография, а также диаспорные историки. Характерной чертой многих работ есть разнообразная картина историописания: от традиционной позитивистской до модернистских подходов. В новейшей западной историографии в русле современных научных теорий наций и национализма украинское движение предстает сквозь призму формирования национально-политического сознания, что рассматривается в контексте перекрестного действия австрофильской, полонофильской, руссофильской и собственно украинофильской ориентаций, Серед зарубіжних дослідників (німецьких, австрійських, британських та ін.) найбільший інтерес до українського національного руху в підавстрійській Галичині ХІХ – початку ХХ ст. виявляла польська і російська історіографія, а також діаспорні історики. Характерною рисою багатьох праць є багатоманітна картина історіописання, з урахуванням національних і політичних симпатій: від традиційної позитивістської до модерністських підходів. У новітній західній історіографії в руслі сучасних наукових теорій нації та націоналізму український рух постає крізь призму формування новочасної національно-політичної свідомості, що розглядається в контексті перехресної дії австрофільської, полонофільської, русофільської та власне українофільської орієнтацій.

На основі аналізу архівних документів та наукових здобутків інших дослідників, зроблено висновки щодо того, в якій зі сфер послуговування українською мовою: освіта, побут, література, книговидання і т.д. було більше звершень і на якому рівні воно здійснювалося. А також дано відповідь на питання, чому виник і мав місце рух за впровадження української мови в освіту., На основе анализа архивных документов и научных достижений других исследователей, сделаны выводы относительно того, в какой из сфер использования украинского языка: образование, быт, литература, книгоиздание и т.д. было больше свершений и на каком уровне оно осуществлялось. А также дан ответ на вопрос, почему возникло и имело место движение за внедрение украинского языка в образование., In the article on the basis of analysis of the archival documents and scientific researches it was concluded that the use of the Ukrainian language in Dnieper Ukraine at the beginning of XX century had success in education, life, literature, publishing. Also the reasons for the existence of the movement for the introduction of the Ukrainian language in education were disclosed.In the late XIX – early XX century the Ukrainian language in Ukrainian educational establishments because of Russification policies of the Russian Empire was oppressed. It was displaced of all educational establishments, it was considered to be the language of common people. Not paying attention to national needs of the Ukrainians, the government led anti-Ukrainian policy aimed at stopping the national revival of the Ukrainian population. The Prohibition of the Ukrainian language is associated with numerous government decrees, circulars, orders that affect all areas of Ukrainians. This policy caused irreparable harm to education and culture of Dnieper Ukraine, threatened extinction of the Ukrainian nation and at the same time facilitated the emergence of the Ukrainization education movement in the region. The cause of the movement was to increase the level of national consciousness of the population.The revolution of 1905 in Russia was a real event in social position of the Ukrainian language. Till 1910 the number of Ukrainian press increased, the number of publications multiplied, there were some changes in language mentality of common people and burghers: The confidence in the fact that the Ukrainian language was the language of common people, and the Russian language was the language of nobles shook.Democratic changes in the state had an important meaning for the deployment of struggle. The conductors of the movement were the intellectuals, but only some of common people supported the introduction of the Ukrainian language into the education. The movement for the introduction of the Ukrainian language into education is closely interweaved with the national movement which depended on the socio-political and cultural-historical development of individual Ukrainian lands. The feature of the movement was the predominance of literary, scientific and cultural work over the social and political activities. Most progressive ideas about the existence of schools with the Ukrainian language of teaching remained on paper. The organizers failed to get a significant support of common people.The publishing of Ukrainian books was on the 8th position in the Russian Empire: The Ukrainian book was persecuted, it was not printed, even in those cases where it was children’s grammar or handbook for pregnant women. Revival in this direction was also noticeable during the revolution from 1903 to 1910.In addition, the loss of ties with Western Ukraine population, disunion in the actions of conductors, indecision and reduced activity in some stages of the struggle led to its curtailment. The fact that the struggle was for the rights of Ukrainian literary language, rather than colloquial speech of common people contributed to deconsolidation of Dnieper population. Thus, these circumstances did not let the movement get the desired results.The lack of conditions for the use of the Ukrainian language, led to the struggle for permission to study in the Ukrainian language. But the movement united eastern and western Ukrainians on the basis of common spiritual interests.Politically, the revival of organizations representing ethnic Ukrainians and the first attempts of the Ukrainian political activity in the first decade of the XX century were strongly suppressed by restoring imperial administrative repression and persecution by the Russian public opinion.In everyday life, church services and communication at school (on the breaks) in Ukrainian were forbidden. So, the locals were the objects of Russian national movement at school, church or army. And when the farmer – an ethnic Ukrainian – left the village, he found himself in «Russian city», even on the Ukrainian lands where all official communication – in factory workplaces, state establishments, railways etc. – occurred in Russian.Education, media and church and all those areas that depended on the government and authorities suffered from Russification. Slightly less suffered such areas as literature, publishing and life because these areas can be controlled by the government only indirectly. But even in them the development of the Ukrainian language and the national idea stopped

У статті висвітлюється уявлення українських діячів Наддніпрянщини про Галичину в останній чверті ХІХ ст. Особливу увагу звернуто на листування, спогади, періодику, наукові праці наддніпрянських діячів, що засвідчили усвідомлення національної єдності українських земель по обидва боки кордону між Російською та Австро-Угорською імперіями, брак інформації про край, В статье освещается представление украинских деятелей Приднепровья о Галиции в последней четверти XIX в. Особое внимание обращено на переписку, воспоминания, периодику, научные труды приднепровских деятелей, которые показали осознание национального единства украинских земель по обе стороны границы между Российской и Австро-Венгерской империями., The article deals with the ideas of the Naddniprianska part of Ukraine leaders about Galicia in the last quarter of the nineteenth century. Particular attention is paid to the correspondence, memoirs, periodicals, scientific works of public figures from Naddniprianska part of Ukraine, which proved awareness of National Unity of Ukrainian lands on both sides of the border between the Russian and Austro-Hungarian empires, lack of information about the region.

У статті висвітлюються причини ліквідації польською владою культурно-освітнього товариства «Просвіта» на території Волинського воєводства наприкінці 1920 – початку 1930-х рр. Показано наслідки, яка мала ця подія на суспільно-політичні та культурні процеси в краї. This article studies the cultural and educational activity of the society «Prosvita» on the territory of the Volyn region in 1920–1930-s. We show that Prosvita became one of the main centers of ukrainian national and cultural movement in the Volyn region during the interwar period. The regeneration of the Ukrainian folk choreography traditions, the development of the instrumental folk music and professional theatre on the Western Volyn lands were connected with that organization.The society took care of the ukrainian schooling and it had developed different forms of out-of-school education among local Ukrainians. Another aspect of this research is the character of the relation between Polish administration and local Ukrainian community. We come to a conclusion that the main goal of the Poland's state policy concerning Ukrainian population in Volyn was step by step elimination of any organizational forms of Ukrainian cultural and educational life in the region and a gradual denationalization of the Ukrainians.

У статті висвітлено перебування на Гуцульщині видатних українських письменників, учених і громадських діячів із Наддніпрянщини, котрі приїжджали на початку ХХ ст. для відпочинку та творчої діяльності. Це було проявом зближення двох «гілок» українського руху в Росії й Австро-Угорщині, але така тенденція не набула масового характеру.The article deals with analyses of staying in Hutsulshchyna famous Ukrainian writers, scientists and public figures from part of Ukraine, which belonged to Russia. In particular, at the beginning of XX century Lesya Ukrainka, M. Kotsyubynskyy, F. Vovk, M. Mikhnovskyy, Oleksandr Oles’ and others came in this picturesque corner of Galicia for recreation and creative activities. M. Hrushevskyy had acquired in village Kryvorivnia, which was called «Ukrainian Athens», a house, where he spent his summer holidays, hosted guests from Ukrainian lands, belonging to Russia. G. Khotkevych, after emigration from Russia, founded here the famous Hutsul theatre; the actors were illiterate peasants- Hutsuls.

In the article cultural and enlighten mental activities of I. Naumovych in 1850s and the beginning of 1860s in Galicia are analyzed. This aspect is described in the context of the development and dissemination of literature, the formation of enlighten mental programs and the development of schools in Galicia., У статті проаналізовано культурно-просвітницьку діяльність письменника, видавця, відомого галицького церковного і громадсько-політичного діяча, одного з провідників москвофільства Івана Григоровича Наумовича в 1850-х - на початку 1860-х рр. у контексті розвитку та по¬ширення літератури, формування просвітницьких програм та розвитку шкільництва в Галичині.