Search

Congenital kyphosis occurs as a result of a disruption in the formation or vertebral segmentation in the presence of active semi-vertebra, characterized by rapid progression and, as a rule, development of significant neurological complications. The main surgeries at congenital kyphosis are: ventral and/or posterior fusion in situ, with or without metal devices, vertebroectomy and osteotomy in different modifications. Among postoperative complications in patients with congenital kyphosis, the most common are neurological and fractures of metal devices.Objective: to conduct a retrospective analysis of surgical outcomes of the treatment of congenital kyphosis in children. Methods: case histories were analyzed, patients with congenital kyphosis, whose age did not exceed 18 years, and the follow-up period was at least 2 years after the operation. We assessed the value of the total and local kyphosis, lumbar lordosis. Infectious complications, deformity progression, as well as the complications associated with the instability of metal devices were analyzed.Results: of the 25 patients, 5 had complications: metal device instability with the loss of correction in 3 cases, the infectious — 1, the increase in total kyphosis — 1. In 4 patients revision surgeries were made.Conclusions: use of existing technologies for surgical treatment of congenital kyphosis leads to development of complications after operations. Their main reasons were tactical errors associated with inadequate evaluation of growth potential of the spine, as well as instability of metal devices due to lack of mature bone block. It is necessary to create a technology that can model the growth of the spine and contribute the bone block in the place of osteotomy., Врожденный кифоз возникает вследствие нарушения формирования или сегментации позвонков и при наличии активного полупозвонка, характеризуется быстрым прогрессированием и, как правило, развитием значительных неврологических осложнений. Основными хирургическими вмешательствами при врожденном кифозе являются: вентральный и/или задний аутоспондилодез in situ, с металлоконструкциями или без них, вертебрэктомии и остеотомии в разных модификациях. Среди послеоперационных осложнений у пациентов с врожденным кифозом наиболее часто встречаются неврологические и переломы элементов конструкции.Цель: провести ретроспективный анализ результатов хирургического лечения врожденного кифоза у детей.Методы: проанализированы истории болезни пациентов с врожденным кифозом, возраст которых не превышал 18 лет, а срок наблюдения был не менее 2 лет после операции. Оценивали величину общего и локального кифозов, поясничного лордоза, инфекционные осложнения, прогрессирование деформации, а также осложнения, связанные с нестабильностью металлоконструкции.Результаты: из 25 пациентов у 5 выявлены осложнения: нестабильность конструкции с потерей коррекции — 3, инфекционные — 1, увеличение общего кифоза — 1. У 4 из 5 больных проведены ревизионные операции.Выводы: использование существующих технологий хирургического лечения пациентов с врожденным кифозом приводит к развитию послеоперационных осложнений. Основными их причинами стали тактические ошибки, связанные с неадекватной оценкой потенциала роста позвоночника, а также нестабильность металлоконструкции из-за отсутствия зрелого костного блока. Необходимо создание технологии, которая моделировала бы рост позвоночника и способствовала формированию костного блока в месте остеотомии., Уроджений кіфоз виникає внаслідок порушення формування або сегментації хребців і за наявності активного напівхребця, характеризується швидким прогресуванням і, зазвичай, розвитком значних неврологічних ускладнень. Основними хірургічними втручаннями в разі уродженого кіфозу є: вентральний та/або задній аутоспондилодез in situ, із металевими конструкціями або без них, вертебректомії й остеотомії в різних модифікаціях. Серед післяопераційних ускладнень у пацієнтів із уродженим кіфозом найчастіше трапляються неврологічні та переломи елементів конструкції.Мета: провести ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування уродженого кіфозу в дітей.Методи: проаналізовано історії хвороби пацієнтів із уродженим кіфозом, вік яких не перевищував 18 років, а термін спостереження був не менше ніж 2 роки після операції. Оцінювали величину загального та локального кіфозів, поперекового лордозу, інфекційні ускладнення, прогресування деформації, а також ускладнення, пов’язані з нестабільністю металоконструкції.Результати: серед 25 пацієнтів у 5 виявлені ускладнення: нестабільність конструкції з втратою корекції — 3, інфекційні — 1, збільшення загального кіфозу — 1. У 4 із 5 хворих проведені ревізійні операції.Висновки: використання наявних технологій хірургічного лікування пацієнтів з уродженим кіфозом призводить до розвитку післяопераційних ускладнень. Основними їхніми причинами стали тактичні помилки, пов’язані з неадекватною оцінкою потенціалу зростання хребта, а також нестабільність металоконструкції через відсутність зрілого кісткового блоку. Необхідним є створення технології, яка моделювала б зростання хребта і сприяла формуванню кісткового блоку в місці остеотомії.

The final stage of spine neoplasm diagnostics is histological examination. In order to obtain the tissue from neoplasm punction biopsy is used.Objective: to assess the efficacy of punctional biopsy with further pathohistological examination in patients with neoplasm in thoracic and lumbar spine.Methods: we analyzed 259 case histories of patients with pathological spine changes.Results: punction biopsy was made in 238 patients (89 %). In 30 (11 %) patients it was no effective because of the large amount of obtained material, in 27 (10 %) pathohistological diagnosis was not established. Pepeated biopsy was made in these cases. As a result at primary and secondary biopsies the diagnosis was confirmed in 95.5 %.Conclusions: punctional biopsy with pathohystological examination is integral part of diagnostic process at spine neoplasm. It allows to obtain enough material for studying (inspite of the dense of tissues) to decrease the risks of contamination of surrounded tissues. Such minimalinvasive method gives possibility to use it in patients with comorbidities. Most of primary spine cancer is represented by myeloma and malignant lymphoma. Episodic were cases of hondrosarcoma, osteosarcoma and fibrosarcoma, when the lesion was spread on one or two vertebrae. Most frequent non malignant lesions were haemangioma and eosino­philic granuloma. Metastatic disease were revealed in 74 (28 %) of patients and often appeared in cases of low grade cancer and adenocarcinoma., Заключительным этапом диагностики опухолевых заболеваний позвоночника является гистологическое исследование. Для получения ткани из очага поражения используют пункционную биопсию.Цель: оценить эффективность пункционной биопсии (с последующим патогистологическим исследованием) у пациентов с новообразованиями в грудном и поясничном отделах позвоночника.Методы: проанализировано 259 историй болезни пациентов с патологическими изменениями в позвоночнике.Результаты: пункционная биопсия выполнена всем больным. При этом у 30 (11 %) человек она оказалась неэффективной из-за небольшого количества полученного материала, а у 27 (10 %) не установлен патогистологический диагноз. Этим 57 (21 %) пациентам проведена повторная биопсия очага поражения. В результате первичной и вторичной биопсии у 95,5 % обследованных патоморфологически диагноз подтвержден.Выводы: пункционная биопсия с последующим патогистологическим исследованием является неотъемлемым этапом диагностического процесса при новообразованиях позвоночника. Она позволяет получить достаточное количество материала (независимо от плотности ткани) для изучения и уменьшить риск контаминации окружающих тканей. Малоинвазивность метода дает возможность использовать его у пациентов с тяжелыми сопутствующими соматическими патологиями. Большинство злокачествен­ных первичных поражений позвоночника представлены плазмоклеточной миеломой (миеломной болезнью) и злокачественной лимфомой; одиночными были случаи хондросаркомы, остеосаркомы и фибросаркомы, когда очаг поражения распространялся на один или два позвонка. Наиболее часто обнаружены такие доброкачественные поражения позвоночника, как гемангиома и эозинофильная гранулема. Метастатические изменения в позвоночнике выявлены у 74 (28 %) пациентов и чаще всего развивались в случае низкодифференцированного рака и аденокарциномы., Заключним етапом діагностики пухлинних захворювань хребта є гістологічне дослідження. Для отримання тканини з вогнища ураження використовують пункційну біопсію.Мета: оцінити ефективність пункційної біопсії (з подальшим патогістологічним дослідженням) у пацієнтів із новоутвореннями в грудному та поперековому відділах хребта.Методи: проаналізовано 259 історій хвороби пацієнтів із патологічними змінами в хребті.Результати: пункційну біопсію виконано всім хворим. При цьому в 30 (11 %) осіб вона виявилася неефективною через невелику кількість отриманого матеріалу, а у 27 (10 %) не встановлено патогістологічний діагноз. Цим 57 (21 %) пацієнтам проведено повторну біопсію вогнища ураження. У результаті первинної та вторинної біопсії у 95,5 % обстежених патоморфологічно діагноз підтверджений.Висновки: пункційна біопсія з наступним патогістологічним дослідженням є невід’ємним етапом діагностичного процесу в разі новоутворень хребта. Вона дозволяє отримати достатню кількість матеріалу (незалежно від щільності тканини) для вивчення та зменшити ризик контамінації прилеглих тканин. Малоінвазивність методу дає можливість використовувати його в пацієнтів із важкими супутніми соматичними патологіями. Більшість злоякісних первинних уражень хребта представлені плазмоклітинною мієломою (мієломною хворобою) і злоякісною лімфомою; поодинокими були випадки хондросаркоми, остеосаркоми та фібросаркоми, коли вогнище ураження поширювалося на один або два хребця. Найчастіше визначали такі доброякісні ураження хребта, як гемангіома й еозинофільна гранульома. Метастатичні зміни в хребті виявлено в 74 (28 %) пацієнтів і найчастіше розвивалися в разі низькодиференційованого раку й аденокарциноми.

The article is devoted to the 70th anniversary of foundation and developmentOrthopedic and Traumatological Service of Ivano-Frankivsk region, Статья посвящена 70-летию основания и развитияортопедо-травматологической службы Ивано-Франковщины., Стаття присвячена 70-річчю заснування і розвиткуортопедо-травматологічної служби Івано-Франківщини.

Today, palliative care (PC) as a system has a complex structure with stable orderliness, interrelated elements and subsystems. The problem of providing PD with an appropriate level and quality to the children population is particularly acute; it is due to differences in the duration of provision, the necessity to provide educational services, and the socialization of palliative children. At the same time, an important aspect in achieving an appropriate quality of life for children and their families related to health is the assessment of not only medical and social, but also pharmaceutical provision. The aim of the work is to substantiate the approaches to optimization of pharmaceutical support of pediatric palliative patients with paralytic syndromes. The study objects were data from medical records, theactual consumption of medicines by pediatric patients of the Kharkiv healthcare institution where palliative care was provided, as well as data on the state registration of medicines in Ukraine. During the study, clinical and anamnestic, sociological, and marketing methods were used. Based on the results of the analysis of clinical and anamnestic data and the overall assessment of symptoms in a sample group of palliative children with paralytic syndromes, which was 115 people, pathological conditions that led to frequent or permanent distress were identified. Among them, the spastic syndrome prevailed in 100% of cases, the pain syndrome in 66% of cases, the convulsive syndrome in 59%, respectively, and digestive disorders were observed in 82.6% of patients in the sample. It was found that a large proportions of drugs for pharmacological correction of symptoms in the sample of patients were formed by antiepileptic drugs, laxatives and centrally acting muscle relaxants. The results of the marketing analysis of a definite segment of the pharmaceutical market showed a rather limited range of drugs for pediatric dosage forms and concentrations, and it on average ranged from 3.1% to 25% in the pharmacotherapeutic groups studied. Thus, the results obtained prove the need to develop mechanisms for optimizing the pharmaceutical supply of pediatric palliative patients, in particular, expanding the range of medicines approved for use in pediatric practice.

Rational pharmacotherapy of COVID-19 in the world, treatment protocols, prescriptions of antibacterial (AB), antiviral (AV) medicines have been systematically improved due to updated data of evidence-based medicine. The study aim was to analyze the trends of AB, AV consumption for outpatients with confirmed COVID-19: to study the reasons of the growing demand for AB, AV; optimization of pharmaceutical care directions for rational cost-effectiveness use, prevention antibiotic resistance. Methods – the survey on consumption trends of AB and AV, side effects of AB; survey data of 205 pharmacists, 5 regions of Ukraine; pharmacoeconomic analysis «cost-minimization», content analysis of instructions, side effects. Analysis of surveys showed that the demand on AB, AV increased by 50.1% to 2019, such groups: beta-lactams, respiratory fluoroquinolones, macrolides. We found the most often were released: azithromycin, cefoperazone, cefipime, piperacillin with tazobactam, meropenem. Pharmacists noted that patients often used AB, AV without a prescriptions, it complicates the release from pharmacies. So it is necessary to implement e-prescriptions for AB, AV for monitoring of effectiveness, side effects, to prevent antibiotic resistance in pandemic. We found 53.7% of pharmacists noted about insufficient of trade names, stocks of AB and AV. It is the difficulties to provide outpatients with covid-19. Content-analysis data showed the most common side effects during AB course. We identified the main directions of information pharmacist providing to prevent side effects, antibiotic resistance. We conducted the demand for AV, AV medicines increased by 50.1% vs to 2019. It was identified the AB groups, trade names in high demand. Used pharmacoeconomic analysis «cost-minimization», we established that depending on the manufacturer, an antibiotic course costs differ by 15.1 times. The necessity of including in the list of the reimbursement program «Affordable Medicines» the essential AB, AV, to reduce costs for COVID-19 outpatients was substantiated. We showed 83,1% of pharmacists consider the need of approval, implementation of «Protocol for symptomatic treatment of uncomplicated forms of COVID-19». It will improve the results of pharmaceutical care for COVID-19 patients due to GPP requirements.

The world has been in a pandemic for more than a year. During this time, 155 million people worldwide fell ill, including 3,24 million people who died. In Ukraine, 2,15 million cases were recorded, including 47 thousand deaths. Establishing the biosocial characteristics of patients will make it possible to predict the probability of infection and the subsequent course of COVID-19. The aim of the study was to establish correlations of social, biological and medical characteristics of patients with severity of COVID-19. The study was based on information and analytical database, which contained personal data of 294 students of the Pharmacy Department of National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsya and members of their families who were ill with COVID-19 for the period March 2020–March 2021. The questionnaire contained 24 questions related to gender and age structure, compliance with quarantine norms, frequency of visits to public places, the size of the work or training team, the course of the disease and the presence of comorbidities, blood groups of patients with COVID-19. The study used sociological and medical-statistical methods. According to the survey, it can be concluded that the patient with COVID-19 is in the vast majority of cases a woman (75%) with the second blood group (50%), who attends work or study groups (74%) or has family members who attend them (17%). The patient with severe and very severe course or complications after COVID-19, according to our study, is mainly a woman over 50 years old, with second (44%) or third (31%) group of blood. She is actively attends small social groups or has members families who visit them (74% and 17%, respectively, have concomitant pathologies of the cardiovascular system (59%) or metabolic disorders (22.7%). Students of the Pharmacy Department of National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsya were infected with SARS-CoV-2, are mostly boys and girls aged 19–23 (89%); they are studying in the second (19%), third (36%) and fourth (34%) course, have a second (41%) or the third (31%) blood group. Usually with mild (39%) and moderate (47%) course of coronavirus disease, socially active (74%) or have family members who frequently visit public places, work or study groups (17%).

Cough is a typical symptom of common cold and a frequent reason for visiting the pharmacies and purchasing over-the-counter (OTC) medicines. Dispensing drugs for the symptomatic relief of cough is carried out in accordance with the current pharmacist’s protocol, which describes the algorithm of pharmaceutical care. Aim of the study – to determine the permanent problems of pharmacist’s protocol realization concerning wet cough by questionnaire survey of pharmacy workers. The study was carried out by 2 steps: step 1 – in 2015 (May–December), step 2 – in 2020 (January–October). One developed questionnaire was used for both steps of the research process. 168 of pharmacy employees took part in step 1, and 144 – in step 2. Methods: systemic approach, questionnaire survey, analytical, statistical and comparative. It was found that 75,6% of pharmaceutical workers in 2015 and 97,2% in 2020 (p < 0,05) asked pharmacy customers about «threatening» symptoms in patients with cough. If any «threatening» symptom was identified, 73,2% of respondents in 2015 compared with 96,4% in 2020 referred patients to a doctor (p < 0,05), 18,9% vs 29,3% of respondents recommended and dispensed antibiotics (p < 0,05), 13,4% vs 19,3% – antiviral drugs (p > 0,05), 18,1% vs 65,7% – analgesics-antipyretics/non-steroidal anti-inflammatory drugs (p < 0,05), 3,1% vs 37,1% – vitamin and mineral complexes (p < 0,05). Acetylcysteine (76,2% of respondents in 2015 vs 89,6% in 2020, p < 0,05) and ambroxol (59,5% of respondents in 2015 vs 84,7% in 2020, p < 0,05) were the most frequently recommended and dispensed medicines from pharmacies for symptomatic pharmacotherapy of wet cough. At the same time, 11,3% of respondents in 2015 vs 8.3% in 2020 (p > 0.05) still dispensed antitussive drugs which are contraindicated in this case. In 2015 priority was given to syrups (85,1%) and tablets for oral administration (62,5%), but in 2020 – sachets (80,6%) and tablets for oral administration (79,9%). However, 8,3% of pharmacy workers in 2015 vs 15,2% in 2020 never interviewed pharmacy customers regarding co-morbidity in patients (p > 0.05). Quality and safety of drugs were the most important motivating factors in OTC-drugs choice at both steps of the study. In 2020 their influence on the choice of OTC-drugs increased significantly (p < 0.05). According to the results of the questionnaire survey, 5 main permanent problems associated with the pharmacist’s protocol realization concerning wet cough have been identified, the solution of which will improve the quality of pharmaceutical care in pharmacies.

Pulmonary hypertension (PH) is a group of rare diseases, malignant in nature, without optimal treatment quickly lead to death. Such patients usually require expensive, continuous and lifelong treatment. Therefore, the study of the assortment structure of drugs used for the treatment of drugs in adults in the domestic market of medicines (drugs) is very relevant. The aim of the study was to analyze the range of drugs for the pharmacotherapy of drugs in the modern pharmaceutical market of Ukraine. The object of the study was information on drugs registered in Ukraine, which are included in the protocol of treatment of patients with PH. In the process of research, system-review, graphic, documentary and marketing research methods were used. The result of the study showed that in the pharmaceutical market of Ukraine there are no drugs based on INN Epoprostenolum, Treprostinil, Beraprostum, Selexipagum, Macitentan, Tadalafilum, Vardenafilum, recommended by the Adapted clinical guidelines for the treatment of adult patients with PH and Unified clinical protocol of emergency, primary, secondary (specialized) and tertiary (hypersensitivity) medical care «Pulmonary hypertension in adults». Simultaneously INN Rivaroxabanum, Apixabanum, Dabigatranum etaxilatum, Iloprostum, Torasemide, Bosentanum, Ambrisentanum, Riociguat are included in the Unified clinical protocol of emergency, primary, secondary (specialized) and tertiary (hypersensitivity) medical care «Pulmonary hypertension in adults» and tertiary (hypersensitivity) Ukraine, however, are not included in the National List of Essential Medicines, which legally limits the possibility of their purchase by health care institutions for budget funds, but only centrally by the Ministry of Health of Ukraine. The structure of drugs for the treatment of PH in adults according to the ATX classification indicates that the largest share have groups С03С – Diuretics – 36.47%, С08С – Selective calcium antagonists with a predominant effect on blood vessels – 32.94%. The import dependence of the pharmaceutical market of medication for PH treatment is relatively high and constitutes about 60% of the number of trade names of medication for PH pharmacotherapy that needs research in the directions of its expansion through import substitution and legislative settlement of questions of improving the accessibility of this medication group.

The dry eye syndrome (DES) belongs to the group of tear film disorders, which are caused by either lowering of tear secretion or by the tear film instability. DES lowers the working capacity, worsens the quality of life and, if its symptoms are ignored for a long time, may lead to serious vision disorders, including blindness. The influence of environmental factors may be one of the reasons for intensification of the DES caused symptoms. In addition, there is a concept of iatrogenic DES, caused by a systemic and local use of medicinal drugs, by contact lenses, and by ophthalmological surgical and non-surgical manipulations. The purpose of the research was to study the clinical-pharmacological characteristics of medicinal drugs in terms of peculiarities of their application in patients with DES who have adjoining disorders as well as to determine medicines that may contribute to DES occurrence and exacerbation causing secondary lowering of tear production and sensor glandular secretion, inflammation of Meibomian glands or direct irritation. Materials of the research included the data of the medicinal drugs’ register, the search database of medicinal drugs Compendium, prescribing information and labelling of the drugs. Methods of research: biblio-semantic, content-analysis, segmenting, graphic, system analysis. It has been determined that 194 medicinal drugs, which in accordance to the 1st level of ATC-classification system belong to 10 pharmaco-therapeutic groups, have certain treatment peculiarities in patients with dry eye syndrome. DES is mentioned in different sections of prescribing information and labelling of the drugs: «side effects» – 172 drugs, «peculiarities of use» – 21 drug, «drug-to-drug interaction» – 1 drug. Segmentation of the market by the type of medicinal form demonstrated a significant prevalence of eye drops and pills (34.02% and 33.50% respectively). Taking into consideration the prevailing share of eye drops among other medicinal forms, which cause iatrogenic DES, further research is required to study their composition and define the correlation between the content of excipients and the risk of development of side effects in the form of dry keratoconjunctivitis of local ophthalmological medicinal drugs. The results of the conducted complex research determine the groups of medicinal drugs that should be prescribed with special caution for pharmacotherapy of various organs and systems in patients with the risk of DES acquisition or exacerbation. The most numerous among them are such groups as S01E – Antiglaucoma drugs and myotics, L01X – Antineoplastic drugs and N02B – Analgesics and antipyretics, which account for 21.13%, 12.37% and 9.79%, respectively. Presence of information about the risk of DES development as a result of drug-to-drug interaction in only 1 of 194 prescribing information and labelling of the drugs signifies an extremely low level of attention to the issue of medicinal drugs’ synergy in terms of their side effects.

Since the beginning of the quarantine, pharmacists, especially those who work in pharmacies, are at the forefront of the fight against COVID-19 coronavirus infection, and they do their best to provide quality pharmaceutical assistance. The aim of the study was to study the opinions of pharmacists on the organizational features of their work in pharmacies during quarantine associated with the coronavirus COVID-19 pandemic. The methods of survey, mathematical statistics, generalization and interpretation of the results are used. 499 pharmacists from 25 regions of Ukraine except for territories not controlled by the Government, were interviewed. The study was conducted from 7 to 19 April 2020. Pharmacists' anxious expectations and pessimistic sentiments elucidated through the COVID-19 coronavirus have been. It is shown that social distance in pharmacies is primarily aimed at limiting the number of people admitted to the pharmacy at the same time, then – to install a protective screen in the sales hall, as well as its planning. It has been found that pharmacists often have to deal with inappropriate visitor behavior. The increase of physical load of pharmacists, the main reason for which is the peculiarities of working with visitors during social distance, as well as finding a large part of them under constant psychological pressure, is revealed. The degree of concern of pharmacists through the Covid-19 coronavirus, the availability of various safety measures in pharmacies, the levels of aggressive behavior on the part of pharmacy visitors, exercise stress and being under constant psychological pressure from pharmacists have been established.

Ukraine has launched a government program «Affordable Medicines» for patients with cardiovascular disease, type 2 diabetes and bronchial asthma in 2017, which reimburses essential medicines for outpatients. Since April 2019, electronic prescriptions for the «Affordable Medicines» program have been introduced. The purpose of this study was to analyze and compare the development of a government drug reimbursement program, including the dynamics of the number of prescription and dispensed electronic prescriptions for medicinal products in the «Affordable Medicines» program in 2019, both in Ukraine and at the level of Lviv city and Lviv region. For research and analysis, we have obtained statistics from the National Health Service of Ukraine (NHSU) on the number of e-prescriptions for medicines in the Affordable Medicines program and pharmacy facilities involved in the program over certain periods from April to December 2019 across Ukraine and at the level of Lviv city and Lviv region. We used informative, comparative research methods and a method of retrospective analysis of the dynamics of prescribed and dispensed e-prescriptions for medicines. The results of the study showed that Lviv region is consistently among the leaders of e-dispensing medicines. E-prescriptions are most commonly prescribed for patients aged over 65 years old with cardiovascular disease. Differences in e-appointments of pharmacies by INN at the level of Lviv city and Lviv region are revealed in comparison with the average data of Ukraine. E-prescribing has been shown to increase access to medication for patients, as at the end of 2019 through the «Affordable Medicines» program, 1.77 million patients were enrolled and 10.86 million e-prescriptions were written out, of which 9.23 million (84.94%) were released from pharmacies. Lviv region has actively implemented e-prescriptions and according to the NHSU 43% of the pharmacies in the region are connected to this system and they issue e-prescriptions, that is higher than the average data in Ukraine of 35%. The positive dynamics of the growth of e-prescriptions written and released of essential drugs from 29% to 85% indicates the effective implementation of the e-prescription in Ukraine and confirms the effective implementation of the drug reimbursement program. Considering the benefits of electronic prescriptions, reducing the number of errors, time, monitoring appointments, it is promising to expand the list of drugs, including. those that are purchased for budgetary or accounting purposes to optimize pharmaceutical assistance to the public.

Oral diseases occupy the leading position among common disorders. The etiological factors of the inflammatory processes of the oral cavity can be some general disturbances of the body. Today, the topical medications are important component of the treatment and prophylactic measures of range of pathological conditions in dental practice. Among this type of medicines widely used herbal preparations, which are known for their broad spectrum of activity. The aim of the research was to scrutiny the treatment methods for OD, to study the topical medications assortment of the pharmaceutical market of used in pharmacotherapy of OD with a view to further developing the dosage form and determining the feasibility of its use in the apitherapy of OD and the possibility of occupying it with certain market niche. The data from official information sources, in particular, the List of registered drugs approved for use in Ukraine as of 01. 01. 2019 were used as the objects of study. Market analysis was carried out using the ATC classification system (Anatomical Therapeutic Chemical) taking into consideration international non-patented and trade names, dosage forms, country of manufacture. Statistical, graphic, logical and marketing studies were conducted during the work. Information was used to determine the assortment of the modern pharmaceutical market of drugs that can be used in pharmacotherapy of OD, was the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 566 dated 11. 23. 2004. «On approval of protocols for the provision of medical care in the fields of "orthopedic dentistry", "therapeutic dentistry", "surgical dentistry", "orthodontics", "pediatric therapeutic dentistry" and "pediatric surgical dentistry"». According to the official website of the SEC of the Ministry of Health of Ukraine as of 01. 01. 2019, 76 drugs were registered as the A01A group and 59 drugs under trade names. According to the АТС classification system major topical medications belong to group A01A. The share of domestic drugs prevails over foreign ones and amounts to 60.5%. Attention was drawn to the limited range of drugs from beekeeping products, whose share is only 6.6%. It has been found that the production of original propolis-based drugs at pharmaceutical enterprises of Ukraine with a sufficient raw material base is topical issue of pharmacy.

Purpose — to study the effects of vitamin D3 and specific immune prophylaxis of pneumococcus on the frequency of acute respiratory diseases by children with undifferentiated connective tissue dysplasia (UCTD).Patients and methods. Retrospectively analyzed data of anamnesis and general morbidity of children for acute respiratory diseases by children with and with: out clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia according to the data of 138 patient cards of children from 1 to 10 years, which are observed at LLC «DMC«Dobrobut», among them 79 children had clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia and 59 children with: out clinical manifestations of dysplasia.Results. Children with clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia are likely to suffer twice as common from acute respiratory diseases, are tend to long:term course of illness, often have complications in the form of otitis media, bronchitis, adenoiditis. The results of the analysis show, that by children with clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia was observed a significant difference between registered acute res: piratory diseases with complications and prolonged course before vaccination and after vaccination against pneumococcus. The course of taking vitamin D3 in the dose of 2000 IU for 1–3 months reduces the incidence of acute respiratory diseases by both categoris of children with and without clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia.Conclusions. Our research showed, that children with clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia are more likely to suffer from acute respiratory diseases. Conducting vaccine prophylaxis against pneumococcal vaccines on the background of taking vitamin D3 is effective in reducing the fre: quency of bacterial complications on the background of acute respiratory diseases by children with undifferentiated connective tissue dysplasia and without clinical manifestations of undifferentiated connective tissue dysplasia., Цель — изучить влияние витамина D3 и специфической иммунопрофилактики от пневмококка на частоту острых респираторных заболеваний у детей с недифференцированной дисплазией соединительной ткани.Пациенты и методы. Ретроспективно проанализированы данные анамнеза и общая заболеваемость острыми респираторными заболеваниями по 138 амбулаторным карточкам детей в возрасте от 1 до 10 лет, которые наблюдаются в ТОВ «ДМЦ «Добробут», из них 79 детей имели признаки недифференцированной дисплазии соединительной ткани и 59 детей без клинических проявлений дисплазии.Результаты. Дети с клиническими проявлениями недифференцированной дисплазии соединительной ткани вдвое чаще болеют острыми респираторными заболеваниями и склонны к длительному их течению, чаще имеют осложнения в виде отитов, бронхитов, аденоидитов. По результатам анализа, у детей с клиническими проявлениями недифференцированной дисплазии соединительной ткани отмечается достоверная разница зарегистрированных острых респираторных заболеваний с осложнениями и длительным течением до и после вакцинации против пневмококка. Курс приема витамина D3 в дозе 2000 МО на протяжении 1–3 месяцев снижает частоту заболеваемости острыми респираторными заболеваниями у детей с недифференцированной дисплазией соединительной ткани.Выводы. Показано, что дети с клиническими проявлениями недифференцированной дисплазии соединительной ткани значительно чаще болеют острыми респираторными заболеваниями. Проведение вакцинопрофилактики противпневмококковыми вакцинами на фоне приема витамина D3 эффективно уменьшает частоту бактериальных осложнений на фоне острых респираторных заболеваний у детей с недифференцированной дисплазией соединительной ткани и без клинических проявлений дисплазии., Мета — вивчити вплив вітаміну D3 та специфічної імунопрофілактики від пневмококу на частоту гострих респіраторних захворювань у дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини.Пацієнти та методи. Ретроспективно проаналізовано дані анамнезу та загальну захворюваність дітей на гострі респіраторні захворювання за 138 амбулаторними картками дітей віком від 1 до 10 років, які спостерігаються в ТОВ «ДМЦ «Добробут», з них 79 дітей мали ознаки недиференційованої дисплазії сполучної тканини та 59 дітей без клінічних проявів дисплазії.Результати. Діти з клінічними проявами недиференційованої дисплазії сполучної тканини вдвічі частіше хворіють на гострі респіраторні захворювання та схильні до довготривалого перебігу, частіше мають ускладнення у вигляді отитів, бронхітів, аденоїдитів. За результатами аналізу, в дітей з клінічними проявами недиференційованої дисплазії сполучної тканини відмічається достовірна різниця зареєстрованих гострих респіраторних захворювань з ускладненнями і тривалим перебігом до та після вакцинації проти пневмококу. Курс застосування вітаміну D3 у дозі 2000 МО протягом 1–3 місяців знижує частоту захворюваності на гострі респіраторні захворювання, як у дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини, так і в дітей без клінічних проявів дисплазії.Висновки. Показано, що діти з клінічними проявами недиференційованої дисплазії сполучної тканини значно частіше хворіють на гострі респіраторні захворювання. Проведення вакцинопрофілактики протипневмококовими вакцинами на тлі застосування вітаміну D3 ефективно зменшує частоту бактеріальних ускладнень на тлі гострих респіраторних захворювань у дітей з недиференційованою дисплазією сполучної тканини та без клінічних проявів дисплазії.

Objective: to study the features of changes of the immune status of patients with gynaecological, surgical and simultaneous pathology in the pre- and postoperative periods for injury evaluation of surgical interventions.Material and methods. The study involved 97 patients who provided surgical service in the Department of Operative Gynaecology of SI «Lukyanova Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of NAMS of Ukraine». They were divided into two groups: group I comprised 70 patients with isolated gynaecological pathology, in group II included 27 women with simultaneous pathology. In the study 26 patients (group III) were also enrolled with isolated surgical pathology, who were provided a surgical care in the Surgical Department of Municipal Clinical Hospital No. 10 in Kyiv. The study was conducted within 10 months of 2017. The parameters of immune homeostasis in the pre- and postoperative periods were studied in 27 women with simultaneous operations, in 31 women operated for gynecological pathology, and in 26 women - for surgical pathology. Interleukin-6 was determined using Access 2 Beckman Counter's immune analyser, and C-reactive protein was measured with the Beckman Counter AU 480 immune analyser.Results. It was established that irrespective of the increasing extent of operation for simultaneous pathology as compared with isolated surgical interventions for gynaecological and surgical pathology, the degree of tissue injury or operational trauma is relatively the same, confirming the gradual reduction the concentration of interleukin-6 to almost reference values.Conclusions. The most informative indicator of the severity of surgical aggression is interleukin-6. It proportionally reflects the degree and dynamics of operational trauma. In turn, C-reactive protein indirectly reacts to injury and can be used as an additional indicator in monitoring in the postoperative period., Цель — изучить особенности изменений иммунного статуса пациенток с гинекологической, хирургической и симультанной патологией в пред- и послеоперационном периодах.Пациенты и методы. В исследовании взяли участие 97 пациенток, которым оказывали хирургическую помощь в отделении оперативной гинекологии ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии имени академика Е.Н. Лукьяновой НАМН Украины». Их распределили на две группы: первую — 70 пациенток с изолированной гинекологической патологией; вторую — 27 женщин с симультанной патологией. В исследование также включены 26 пациенток (3-я группа) с изолированной хирургической патологией, которым оказывали хирургическую помощь в хирургическом отделении городской клинической больницы № 10 г. Киева. Исследование проведено в течение 10 месяцев 2017 г. Показатели иммунного гомеостаза в пред- и послеоперационном периоде изучены у 27 женщин с симультанными операциями, у 31 женщины, прооперированной по поводу гинекологической патологии, и у 26 женщин — по поводу хирургической патологии. Концентрация интерлейкина-6 определена с помощью иммунного анализатора Access 2 Beckman Couter, а концентрацию С-реактивного протеина — с помощью иммунного анализатора Beckman Couter AU 480.Результаты. Установлено, что независимо от увеличения объема операции при симультанной патологии по отношению к изолированным оперативным вмешательствам при гинекологической и хирургической патологии степень травматизации тканей или операционная травма сопоставимо одинаковы, что подтверждает постепенное снижение концентрации интерлекина-6 до почти референтных значений.Выводы. Наиболее информативным показателем степени тяжести хирургической агрессии является интерлейкин-6. Он пропорционально отображает степень и динамику хирургической травмы. В свою очередь, С-реактивный протеин опосредствовано реагирует на травму и может быть использован в качестве дополнительного исследования при мониторинге в послеоперационном периоде., Мета — вивчити особливості змін імунного статусу пацієнток із гінекологічною, хірургічною та симультанною патологією в перед- та післяопераційному періоді для оцінки травматичності оперативних втручань.Пацієнти та методи. У дослідженні взяли участь 97 пацієнток, яким надавали хірургічну допомогу у відділенні оперативної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України». Їх розподілено на дві групи: першу — 70 пацієнток з ізольованою гінекологічною патологією; другу — 27 жінок із симультанною патологією. До дослідження також залучено 26 пацієнток (3-тя група) з ізольованою хірургічною патологією, яким надавали хірургічну допомогу в хірургічному відділенні міської клінічної лікарні № 10 м. Києва. Дослідження проведено протягом 10 місяців 2017 р. Показники імунного гомеостазу в перед- та післяопераційному періоді вивчено у 27 жінок із симультанними операціями, у 31 жінки, прооперованої з приводу гінекологічної патології, та у 26 жінок — із приводу хірургічної патології. Концентрацію інтерлейкіну-6 визначено за допомогою імунного аналізатора Access 2 Beckman Couter, а концентрацію С-реактивного протеїну — за допомогою імунного аналізатора Beckman Couter AU 480.Результати. Встановлено, що незалежно від збільшення об'єму операції при симультанній патології відносно ізольованих оперативних втручань при гінекологічній та хірургічній патології ступінь травматизації тканин чи операційна травма порівняно однакові, що підтверджує поступове зниження концентрації інтерлейкіну-6 до майже референтних значень.Висновки. Найбільш інформативним показником ступеня тяжкості хірургічної агресії є інтерлейкін-6. Він пропорційно відображає ступінь і динаміку хірургічної травми. Своєю чергою, С-реактивний протеїн опосередковано реагує на травму і може бути використаний як додаткове дослідження при моніторингу в післяопераційному періоді.

The modern European Guidelines (2018) on the treatment of hypertension, which propose new targets of blood pressure values, increase the importance of out-of-office BP measurements, focus on less conservative treatment of elderly patients (BP, Освещены современные Европейские рекомендации (2018) по лечению артериальной гипертензии, в которых предложены новые целевые показатели артериального давления, повышено значение неофисных измерений артериального давления, акцентировано внимание на менее консервативном лечении больных старшого возраста (артериальное давление, Висвітлено сучасні Європейські рекомендації (2018) щодо лікування артеріальної гіпертензії, в яких запропоновано нові цільові показники артеріального тиску, підвищено значення неофісних вимірів артеріального тиску, акцентовано увагу на менш консервативному лікуванні літніх хворих (артеріальний тиск

The study aimed at optimization of diagnosis and evaluation of chronic kidney disease (CKD) in hypertensive patients by studying the role of adipokines (leptin, omentin, visfatin, resistin) in patients with hypertension combined with chronic kidney di­sease. Materials and methods. The study enrolled 100 patients with hypertension of II and III degrees of Stage 2, of which 51 patients were diagnosed with chronic kidney disease. The control group consisted of 20 apparently healthy people. Results. Our study showed that leptin, omentin, resistin, and visfatin levels were significantly higher in patients with essential hypertension (EH) combined with CKD, in contrast to patients with EH without CKD and in the control group. The results of the Kraskel-Wallis dispersion analysis demonstrated that in patients with EH combined with CKD, adipokines significantly correlated with systolic blood pressure (BP), diastolic blood pressure, hypertension degree, body mass index, low-density lipoproteins, thyroglobulin, glomerular filtration rate, creatinine, end-diastolic size, relative wall thickness index, left ventricular myocardial mass, left ventricular myocardial mass index, presence of diastolic dysfunction, type of diastolic function. Conclusions. Hypertensive patients with CKD presented with a significant increase in adipokine levels (leptin, omentin, resistin, visfatin) in the blood compared to patients with EH without CKD (p < 0.05) and apparently healthy individuals (p < 0.05). The data obtained indicate that adipokines (leptin, omentin, resistin, visfatin) have a significant pathogenetic role in patients with hypertension combined with chronic kidney disease., Цель — оптимизация диагностики и оценки хронической болезни почек (ХБП) у больных гипертонической болезнью (ГБ) путем изучения роли адипокинов (лептина, оментина, висфатина, резистина) у больных с гипертонической болезнью в сочетании с хронической болезнью почек. Материалы и методы. В исследование было включено 100 больных гипертонической болезнью II и III степени 2-й стадии, у 51 пациента была диагностирована хроническая болезнь почек. Группу контроля составили 20 практически здоровых лиц. Результаты. Наше исследование показало, что уровни лептина, оментина, резистина и висфатина были значительно выше у пациентов с ГБ в сочетании с ХБП, в отличие от пациентов с ГБ без ХБП и группы контроля. По результатам дисперсионного анализа Краскела — Уоллиса, у больных ГБ в сочетании с ХБП адипокины достоверно коррелировали с систолическим артериальным давлением (АД), диастолическим АД, степенью ГБ, индексом массы тела, липопротеинами низкой плотности, тиреоглобулином, скоростью клубочковой фильтрации, креатинином, конечно-диастолическим размером, индексом относительной толщины стенок, массой миокарда левого желудочка, индексом массы миокарда левого желудочка, наличием диастолической дисфункции, типом диастолической функции. Выводы. У больных с ГБ в сочетании с ХБП отмечается достоверное повышение показателей уровней адипокинов (лептина, оментина, резистина, висфатина) в крови по сравнению с больными ГБ без ХБП (р, Мета — оптимізація діагностики та оцінки хронічної хвороби нирок (ХХН) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) шляхом вивчення ролі адипокінів (лептину, оментину, вісфатину, резистину) у хворих з гіпертонічною хворобою у поєднанні з хронічною хворобою нирок. Матеріали та методи. У дослідження було включено 100 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ та ІІІ ступеня 2-ї стадії, із них у 51 пацієнта було діагностовано хронічну хворобу нирок. Групу контролю становили 20 практично здорових осіб. Результати. Наше дослідження показало, що рівні лептину, оментину, резистину та вісфатину були значно вищі у пацієнтів з ГХ у поєднанні з ХХН, на відміну від пацієнтів з ГХ без ХХН та групи контролю. За результатами дисперсійного аналізу Краскела — Уолліса, у хворих на ГХ у поєднанні з ХХН адипокіни вірогідно корелювали із систолічним артеріальним тиском (АТ), діастолічним АТ, ступенем ГХ, індексом маси тіла, ліпопротеїнами низької щільності, тиреоглобуліном, швидкістю клубочкової фільтрації, креатиніном, кінцево-діастолічним розміром, індексом відносної товщини стінок, масою міокарда лівого шлуночка, індексом маси міокарда лівого шлуночка, наявністю діастолічної дисфункції, типом діастолічної функції. Висновки. У хворих на ГХ у поєднанні з ХХН відмічається вірогідне підвищення показників рівнів адипокінів (лептину, оментину, резистину, вісфатину) в крові порівняно з хворими на ГХ без ХХН (р < 0,05) та практично здоровими особами (р < 0,05). Отримані дані свідчать про те, що адипокіни (лептин, оментин, резистин, вісфатин) відіграють суттєву патогенетичну роль у хворих з гіпертонічною хворобою у поєднанні з хронічною хворобою нирок.

Peritoneal dialysis (PD) for acute kidney injury (AKI) in children has a long track record and shows similar outcomes when compared to extracorporeal therapies. It is still used extensively in low resource settings as well as in some high resource regions especially in Europe. In these regions, there is particular interest in the use of PD for AKI in post cardiac surgery neonates and low birthweight neonates. Here, we present the update of the International Society for Peritoneal Dialysis guidelines for PD in AKI in paediatrics. These guidelines extensively review the available literature and present updated recommendations regarding peritoneal access, dialysis solutions and prescription of dialysis.Summary of recommendations1.1 Peritoneal dialysis is a suitable renal replacement therapy modality for treatment of acute kidney injury in children. (1C) 2. Access and fluid delivery for acute PD in children. 2.1 We recommend a Tenckhoff catheter inserted by a surgeon in the operating theatre as the optimal choice for PD access. (1B) (optimal) 2.2 Insertion of a PD catheter with an insertion kit and using Seldinger technique is an acceptable alternative. (1C) (optimal) 2.3 Interventional radiological placement of PD catheters combining ultrasound and fluoroscopy is an acceptable alternative. (1D) (optimal) 2.4 Rigid catheters placed using a stylet should only be used when soft Seldinger catheters are not available, with the duration of use limited to 2) may occur as tolerated by the patient. (practice point) 4.2 The initial exchange duration, including inflow, dwell and drain times, should generally be every 60–90 min; gradual prolongation of the dwell time can occur as fluid and solute removal targets are achieved. In neonates and small infants, the cycle duration may need to be reduced to achieve adequate ultrafiltration. (practice point) 4.3 Close monitoring of total fluid intake and output is mandatory with a goal to achieve and maintain normotension and euvolemia. (1B) 4.4 Acute PD should be continuous throughout the full 24-h period for the initial 1–3 days of therapy. (1C) 4.5 Close monitoring of drug dosages and levels, where available, should be conducted when providing acute PD. (practice point) 5. Continuous flow peritoneal dialysis (CFPD) 5.1 Continuous flow peritoneal dialysis can be considered as a PD treatment option when an increase in solute clearance and ultrafiltration is desired but cannot be achieved with standard acute PD. Therapy with this technique should be considered experimental since experience with the therapy is limited. (practice point) 5.2 Continuous flow peritoneal dialysis can be considered for dialysis therapy in children with AKI when the use of only very small fill volumes is preferred (e.g. children with high ventilator pressures). (practice point)

The article provides an overview of the world literature data on lesions of the nervous system in patients who had COVID-19. The results of our own open comparative study on the effectiveness of combined use of Xavron, Tivor-L and Xylat in patients with neurological disorders in the post-COVID period are also presented. The positive effect of the above combination of drugs on cognitive functions was demonstrated, which manifested itself in increasing the rate of mental activity, improving short-term and operative memory, increasing the stability of mental processes and reducing the levels of reactive and personal anxiety., У статті подано огляд даних світової літератури стосовно уражень нервової системи в пацієнтів, які перенесли COVID-19. Також наведені результати власного відкритого порівняльного дослідження ефективності комплексного застосування Ксаврону, Тіворелю й Ксилату в пацієнтів з неврологічними порушеннями в постковідному періоді. Був продемонстрований позитивний вплив вищезазначеного комплексу препаратів на когнітивні функції, що виражалось в збільшенні темпу психічної діяльності, покращанні короткочасної і оперативної пам’яті, підвищенні стійкості психічних процесів і зниженні рівнів реактивної та особистісної тривожності.

The article is dedicated to the 135th anniversary of the birth of prof. MI Sitenko. November 2020 marked the 135th anniversary of the birth of the outstanding orthopedic traumatologist and health care organizer, corresponding member of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, Professor Mykhailo Ivanovych Sytenko. The merits of Professor MI Sytenko are difficult to overestimate. His name is associated with the formation and development of orthopedics, traumatology, prosthetics and rehabilitation care in our country. With his assistance, a wide state network of institutions was created, which provided the population with highly qualified orthopedic-traumatological and prosthetic-orthopedic care, and carried out rehabilitation measures., Статья посвящена 135-летию со дня рождения проф. М. И. Ситенко. В ноябре 2020 исполнилось 135 лет со дня рождения выдающегося ученого ортопеда-травматолога и организатора здравоохранения, члена-корреспондента Академии наук УССР, профессора Михаила Ивановича Ситенко. Заслуги профессора М. И. Ситенко трудно переоценить. С его именем связано становление и развитие ортопедии, травматологии, протезирования и реабилитационной помощи в нашей стране. При его содействии создана широкая государственную сеть заведений, которые предоставляли населению высококвалифицированную ортопедо-травматологическую и протезно-ортопедическую помощь, проводили реабилитационные мероприятия., Статтю присвячено 135-річчю від дня народження проф. М. І. Ситенка. У листопаді 2020 року виповнилося 135 років від дня народження видатного вченого ортопеда-травматолога й організатора охорони здоров’я, члена-кореспондента Академії наук УРСР, професора Михайла Івановича Ситенка. Заслуги професора М. І. Ситенка важко переоцінити. Із його ім’ям пов’язане становлення та розвиток ортопедії, травматології, протезування та реабілітаційної допомоги в нашій країні. За його сприяння створено широку державну мережу закладів, які надавали населенню висококваліфіковану ортопедо-травматологічну та протезно-ортопедичну допомогу, проводили реабілітаційні заходи.

The main goal of the primary and metastatic spinal tumors treatment are local control, preservation of weight bearing and protective function of the spine with improvement patients quality of life. Objective. To develop mathematical algorithm for selection of surgical treatment volume in spinal tumor cases. Methods. Spinal instability neoplastic score supplemented with additional signs such as ASIA scale, tumor type, epidural spinal cord compression scale by Bilsky, local kyphosis, adjacent vertebras lesions was used for the model developing. Point system that takes 9 signs has been tested in 237 metastatic spinal tumor patients. Cluster analysis for the decision tree development was applied. Results. It has been confirmed the hypothesis about decreasing surgical volume with higher SINS score. But, it was not defined which boundary indicator to define specific volume of the surgery is precise. Two patients clusters were defined, that have differences in the surgical volume, degree of tumor lesion, epidural compression and local kyphosis, neurological symptoms. Cluster I included 115 patients with higher score (severe condition, higher volume of the surgical intervention) in comparison with 122 patients from the cluster II. Decision tree for the surgical volume selection in spinal tumor patients has been developed. Conclusions. The most important signes that affect the choice of the surgical volume selection are: neurological symptoms, type of vertebra lesion, spinal stenosis and type of the surgery (radical vs palliative). Application of the deve­loped decision tree in the clinical practise gives the opportunity to select appropriate volume of the surgical intervention in spinal tumor patient with the high significance level that provides satisfactory treatment outcome., Задачей лечения первичных и метастатических новообразований позвоночника является локальный контроль над опухолью, сохранение опорной и защитной функции позвоночника, улучшение качества жизни пациента.Цель. Разработать математический алгоритм выбора объема хирургического вмешательства в случаях новообразований позвоночника.Методы. Для разработки модели использована шкала нестабильности SINS, дополненная следующими показателями: оценка неврологического статуса по шкале ASIA, вид опухоли, степень эпидуральной компрессии по шкале Bilsky, величина локального кифоза, наличие деструкции смежных позвонков. Балльная система, которая учитывает 9 показателей, апробирована на выборке из 237 пациентов с патологическими изменениями в позвоночнике вследствие новообразований. Для построения дерева решений применен кластерный анализ.Результаты. Подтверждена гипотеза об увеличении объема необходимого хирургического вмешательства с повышением суммы баллов по модифицированной шкале SINS. Однако не установлены предельные значения баллов, по которым с достаточной точностью можно было бы определить конкретный объем операции. Выделено два кластера пациентов, которые отличались по объему хирургического вмешательства, степени поражения позвонка, эпидуральной компрессии и локального кифоза, неврологической симптоматикой. Кластер 1 составили 115 человек с несколько более высокими значениями указанных показателей (тяжелее состояние, больший объем хирургического вмешательства) по сравнению с 122 пациентами кластера 2. Разработана модель дерева решений для выбора объема хирургического вмешательства у пациентов с новообразованиями позвоночника.Выводы. Наиболее значимыми характеристиками, которые влияют на выбор объема хирургического вмешательства, являются: неврологическая симптоматика, тип поражения позвонка, стеноз позвоночного канала и вид хирургического вмешательства (радикальное или паллиативное). Применение в клинической практике разработанного дерева решений позволяет с высокой степенью достоверности выбрать для пациента с новообразованием позвоночника соответствующий объем хирургического вмешательства для обеспечения удовлетворительного результата лечения., Завданням лікування первинних і метастатичних новоутворень хребта є локальний контроль над пухлиною, збереження опорної та захисної функції хребта, поліпшення якості життя пацієнта. Мета. Розробити математичний алгоритм вибору обсягу хірургічного втручання у випадках новоутворень хребта. Методи. Для розроблення моделі використано шкалу нестабільності SINS, доповнену такими показниками: оцінка неврологічного статусу за шкалою ASIA, вид пухлини, ступінь епідуральної компресії за шкалою Bilsky, величина локального кіфозу, наявність деструкції суміжних хребців. Бальна система, яка враховує 9 показників, апробована на вибірці з 237 пацієнтів із патологічними змінами в хребті внаслідок новоутворень. Для побудови дерева рішень застосовано кластерний аналіз. Результати. Підтверджено гіпотезу про збільшення обсягу необхідного хірургічного втручання з підвищенням суми балів за модифікованою шкалою SINS. Проте не встановлено граничні значення балів, за якими з достатньою точністю можна було б визначати конкретний обсяг операції. Виділено два кластери пацієнтів, які відрізнялися за обсягом хірургічного втручання, ступенем ураження хребця, епідуральної компресії та локального кіфозу, неврологічною симптоматикою. Кластер 1 склали 115 осіб із дещо вищими значеннями зазначених показників (тяжчий стан, більший обсяг хірургічного втручання) порівняно із 122 пацієнтами кластера 2. Розроблено модель дерева рішень для вибору обсягу хірургічного втручання в пацієнтів із новоутвореннями хребта. Висновки. Найбільш значущими характеристиками, які впливають на вибір обсягу хірургічного втручання, є: неврологічна симптоматика, тип ураження хребця, стеноз хребтового каналу та вид хірургічного втручання (радикальне або паліативне). Застосування в клінічній практиці розробленого дерева рішень дає змогу з високим ступенем достовірності обрати для пацієнта з новоутворенням хребта відповідний обсяг хірургічного втручання для забезпечення задовільного результату лікування.

Excessive dryness in the nose is very common among the population. The diagnosis of rhinitis sicca anterior is established quite often. Therefore, such patients need multicomponent treatment, taking into account all possible factors. The objective of this study was to investigate the effectiveness of sesame seed oil nasal spray (Sezorin manufactured by JSC “Farmak”) in rhinitis sicca anterior among children. As a result of using this drug, we achieved a fairly rapid and sustained reduction in clinical symptoms in our patients, and it is important to note that the effect of treatment with Sezorin spray was long-lasting., Надмірна сухість у носі дуже поширена серед населення. Діагноз «передній сухий риніт» встановлюють досить часто. Тому такі пацієнти потребують багатокомпонентного лікування з урахуванням усіх можливих факторів виникнення. Метою цієї роботи було дослідити ефективність використання носового спрею кунжутної олії (препарат Сезорін, виробник АТ «Фармак») при передньому сухому риніті в дітей. У результаті використання даного препарату ми отримали досить швидке й стійке зменшення клінічних симптомів у наших пацієнтів, і важливо зазначити, що ефект від лікування спреєм Сезорін був довготривалим.

Background. The imbalance of innate defense early mechanisms in children from pathogens — peroxidation and antioxidant system, can lead to a decrease in the efficiency of the entire immune system. The study of the lipid peroxidation (LPO) and antioxidant protection (AOP) status in children with recurrent acute respiratory diseases will complement the scientific data on the antimicrobial immunity formation processes. The study was aimed to increase the information value of timely detected pro- and antioxidant processes disorders in children with recurrent acute respiratory diseases by studying the primary, secondary, tertiary, and quaternary compounds of LPO and AOP in the serum. Materials and methods. Sixty children aged from 2 to 5 years were examined. Two groups were formed: group 1 — children with respiratory acute infectious more than six times per year (n = 30); group 2 — children with respiratory acute infectious six or fewer times per year (n = 30). Results. The children in group 1 more often presented with high serum levels of lipid hydroperoxides (by 80.0 %; p, Актуальність. Дисбаланс ранніх механізмів вродженого захисту дитини від патогенів — перекисного окиснення та антиоксидантної системи — здатний призводити до зниження ефективності функціонування всієї ланки імунітету. Дослідження стану перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ) у дітей із частими гострими респіраторними захворюваннями (ГРЗ) доповнить наукові дані щодо процесів формування протимікробного імунітету. Мета дослідження: підвищення інформативності своєчасного виявлення порушень про- та антиоксидантних процесів у дітей із частими ГРЗ шляхом дослідження первинних, вторинних, третинних та четвертинних сполук ПОЛ та АОЗ у крові. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 60 дітей віком від 2 до 5 років, із яких було сформовано 2 групи: 1) діти, які хворіють на гострі інфекційні захворювання респіраторного тракту більш ніж 6 разів на рік (n = 30); 2) діти, які хворіють на гострі інфекційні захворювання респіраторного тракту 6 та менше разів на рік (n = 30). Результати. Серед дітей, які хворіють на ГРЗ більше 6 разів на рік, збільшується частота реєстрації високих показників сироваткового вмісту гідроперекисів ліпідів (на 80,0 %, р < 0,05), дієнових кон’югат (на 80,0 %, р

The literature review provides a definition of the essence of subclinical Cushing’s syndrome. Subclinical Cushing’s syndrome (subclinical hypercortisolism) is a pathological condition of the body characterized by an autonomous, excessive secretion of glucocorticoids, most often an adrenal cortex adenoma, suppression of the adrenocorticotropic function of the pituitary gland and the functional state of the opposite adrenal gland. Such a condition may be clini-cally asymptomatic or be accompanied by some nonspecific signs of hypercortisolism (arterial hypertension, diabetes mellitus, obesity, osteoporosis). Noteworthy is the large variability in the frequency of its detection, which is possibly due to the use of various criteria for assigning individual cases to this category. As a basic screening test for the detection of subclinical hypercortisolism, most researchers consider the most acceptable and effective night suppressive test with 1.0 mg of dexamethasone. Modern tactical and technical approaches to the treatment of subclinical Cushing’s syndrome are quite diverse and are more often based on pragmatic principles than on reliably substantiated ones. The author raises the question: could subclinical Cushing’s syndrome be the result of hyperfunction of normal or diffusely enlarged (hyperplastic) adrenal glands as a result of some disturbances in the hypothalamic-pituitary-adrenal hierarchy. And, finally, are the disorders “accompanying” subclinical Cushing’s syndrome a consequence of the overproduction of cortisol, although often insignificant, or can they be the cause of the onset of subclinical hypercortisolism? For the treatment of subclinical hypercortisolism, adrenalectomy is currently proposed, with the aim of reducing the intake of excessive amounts of glucocorticoids into the patient’s body, leading to the development of these disorders. Known drug methods of suppressing the function of the adrenal cortex — drugs chloditan, mitotane, ketoconazole., В огляді літератури наводиться визначення сутності субклінічного синдрому Кушинга. Субклінічний синдром Кушинга (субклінічний гіперкортизолізм) — це патологічний стан організму, що характеризується автономною надмірною секрецією глюкокортикоїдів, найчастіше аденомою кори наднирника; пригніченням адренокортикотропної функції гіпофіза і функціонального стану протилежної надниркової залози. Подібний стан може бути клінічно безсимптомним або супроводжуватися деякими неспецифічними ознаками гіперкортицизму (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, остеопороз). Звертає на себе увагу велика варіабельність частоти його виявлення, що, можливо, пов’язано з використанням різних критеріїв для віднесення окремих випадків до цієї категорії. Як базовий скринінговий тест для виявлення субклінічного гіперкортизолізму більшість дослідників вважають найбільш прийнятною і ефективною нічну супресивну пробу з 1,0 мг дексаметазону. Сучасні тактико-технічні підходи до лікування субклінічного синдрому Кушинга досить різноманітні й частіше будуються на прагматичних засадах, ніж на вірогідно обґрунтованих. Автор ставить питання: чи не може субклінічний синдром Кушинга бути плодом гіперфункції нормальних або дифузно збільшених (гіперплазованих) наднирників у результаті якихось порушень у гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій ієрархії? І нарешті, чи є супутні субклінічному синдрому Кушинга порушення наслідком гіперпродукції кортизолу, хоча нерідко і незначної, або вони можуть бути причиною виникнення субклінічного гіперкортизолізму? Для лікування субклінічного гіперкортизолізму на сьогодні пропонується адреналектомія, що має на меті знизити надходження в організм хворого надлишкової кількості глюкокортикоїдів, що приводить до розвитку названих порушень. Відомі медикаментозні способи пригнічення функції кори надниркових залоз — використовуючи препарати хлодитан, мітотан, кетоконазол.

The second part of review article highlights modern views on the diagnosis and treatment of erectile dysfunction (ED) in men with diabetes mellitus (DM). Google Scholar and PubMed databases were used to search for literature sources. The role of comorbid diseases in the development of ED in men with diabetes mellitus has been shown. The generalized data on the main clinical manifestations of erectile dysfunction, methods of its diagnosis and treatment are given. A number of epidemiological studies over the past 20 years have found that erectile dysfunction in men with diabetes may be an early marker of cardiovascular complications. Thus, in the algorithm for the diagnosis of ED in patients with diabetes it is necessary to conduct a thorough examination of the cardiovascular system. The article describes modern therapeutic and surgical methods of ED treatment. Numerous literature sources indicate an important role of the correction of androgen deficiency in men with type 2 diabetes to enhance the effectiveness of phosphodiesterase type 5 (PDE5) inhibitors. The literature review shows the data on the emergence of new PDE5 inhibitors, which have a higher selectivity compared to existing ones that provides a better therapeutic effect and reduces the frequency and severity of side effects. The modern algorithm for the treatment of ED in men involves the sequential stages of using different treatments. The last link of therapy, in case of inefficiency of the previous ones, is penile prosthesis. Implantation of three-piece penile prosthesis is an effective method of ED treatment. The use of this method in patients with severe forms of ED on the background of diabetes, in case of ineffectiveness of PDE5 inhibitors and intracavernous injections of vasoactive drugs, is considered promising., У другій частині оглядової статті висвітлено сучасні погляди на діагностику, лікування еректильної дисфункції (ЕД) у чоловіків, хворих на цукровий діабет (ЦД). Для пошуку літературних джерел використовувалися бази даних Google Scholar та PubMed. Показано роль коморбідних захворювань в розвитку ЕД у чоловіків із цукровим діабетом. Наведено узагальнені дані щодо основних клінічних проявів еректильної дисфункції, методів її діагностики та лікування. В низці епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 20 років, встановлено, що еректильна дисфункція у чоловіків із ЦД може бути раннім маркером серцево-судинних ускладнень. Отже, в алгоритмі діагностики ЕД у пацієнтів із ЦД необхідним є проведення ретельного обстеження серцево-судинної системи. У статті описано сучасні терапевтичні та хірургічні методи лікування еректильної дисфункції. Численні літературні джерела вказують на вагому роль корекції андрогенного дефіциту у чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, з метою посилення ефективності застосування препаратів інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (ІФДЕ-5). В огляді літератури висвітлюються дані про появу нових препаратів ІФДЕ-5, що мають вищу селективність порівняно із наявними, що забезпечує кращий терапевтичний ефект і зменшує частоту та вираженість побічних ефектів. Сучасний алгоритм терапії ЕД у чоловіків передбачає послідовну етапність застосування різних методів лікування. Останньою ланкою терапії, за умови неефективності попередніх, є фалопротезування. Імплантація трикомпонентних фалопротезів є ефективним методом лікування еректильної дисфункції. Перспективним вважається застосування цього методу у пацієнтів з тяжкими формами ЕД на фоні ЦД, у разі неефективності ІФДЕ-5 та інтракавернозних ін’єкцій вазоактивних препаратів.

Background. The study was aimed to determine the correlation between the blood concentration of vitamin D and factors that influence the function of the endothelium and the hemodynamic of gonads in women with polycystic ovary syndrome (PCOS). Material and methods. Sixty women aged from 18 to 26 years were examined: 30 women with a diagnosis of PCOS and 30 healthy women. The blood serum concentration of vitamin D, C-reactive protein (CRP), interleukin-6 (IL-6), homocysteine (Hcy), nitrites/nitrates (NOx), and arginine were investigated. Maximum systolic velocity (Vmax), resistance index (RI), and pulsatility index (PI) were measured with Doppler ultrasound. Cholecalciferol was used in a dose of 4000 IU per day for 12 weeks for the correction of deficiency of vitamin D. Results. The patients with PCOS were found to have a lower (Р 0.05), Hcy (r = 0.176; P > 0.05); between vitamin D and Vmax (r = 0.231; P > 0.05), RI (r = 0.201; P > 0.05), PI (r = 0.181; P > 0.05). The therapy of cholecalciferol level was accompanied by an increase (P, Мета: визначити наявність зв’язку між концентрацією вітаміну D у крові та факторами, що впливають на функцію ендотелію та відображають стан гемодинаміки гонад у жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок віком 18–26 років: основна група — 30 хворих із СПКЯ, контрольна — 30 здорових жінок. У сироватці крові досліджували: вміст вітаміну D, С-реактивного білка (СРБ), інтерлейкіну-6 (IL-6), гомоцистеїну (ГЦ), нітритів і нітратів (NOx) та аргініну. Проводили ультразвукове та допплерометричне дослідження, оцінювали максимальну систолічну швидкість кровотоку (Vmax), індекс резистентності (RI), пульсаційний індекс (РІ). Для корекції дефіциту вітаміну D застосовували холекальциферол у дозі 4000 МО на добу впродовж 12 тижнів. Результати. Хворі із СПКЯ мали більш низький (Р 0,05), ГЦ (r = 0,176; Р > 0,05); між вітаміном D і Vmax (r = 0,231; Р > 0,05), RI (r = 0,201; Р > 0,05), РІ (r = 0,181; Р > 0,05). Призначення холекальциферолу супроводжувалось підвищенням (Р

Congenital pseudarthrosis of the tibia (CPT) is a rare disease that is detected with a frequency of 1 in 140–250,000 newborns. The disease is characterized by a wide range of clinical and radiological signs from progressive antecurvature deformation of the tibia to nonunion with a significant bone defect. Changes in the CPT area are caused by the influence of pathologically altered periosteum, which forms a fibrous hamartoma and is responsible for the deformityof the biomechanical properties of bone tissue. CPT can be formed at the moment of birth or developed spontaneously or as a result of minimal trauma in the early years. The main method of treatment of CPT is a surgery. Nowadays a number of surgical techniques, which are actively used and improved by specialists in the world, has been developed, The most used methods are the Ilizarovʼs method, application of intramedullary fixators, techniques with the use of vascularized tibial autograft, «induced membrane» technique. However, there are a few studies on comparing the effectiveness of different techniques or metal fixatives, most of them are presented in the format of a retrospective analysis of clinical cases series. This is due to the rarity of the disease and the lack of unified approaches on the choice of surgical treatment techniques. The main aim of surgical treatment of CPT is to achieveconsolidation in the area of pseudoarthrosis, which may restore the limb resistance. The part of primary consolidation of CPT after using the surgical treatment various techniques varies very much, range from 60 to 100 %. The percentage of children with CPT tibial amputations has decreased significantly over the past 30 years, which generally indicates an improvement of the results of surgical treatment of the mentioned pathology. However, CPT still remains one of the most difficult diseases of pediatric orthopedics due to the large number of unsatisfactory results and complications after surgery., Уроджений псевдоартроз кісток гомілки (УПКГ) — є рідкісним захворюванням, яке виявляють із частотою 1 на 140–250 000 новонароджених. Хвороба характеризується широким спектром клініко-рентгенологічних проявів від прогресованої антекурваційної деформації кісток гомілки до незрощення зі значним дефектом кісткової тканини. Зміни в ділянці УПКГ обумовлені впливом патологічно зміненого окістя, що формує фіброзну гамартому та відповідає за порушення біомеханічних властивостей кісткової тканини. УПКГ може бути сформованим на момент народженя чи розвинутись у перші роки життя спонтанно або внаслідок мінімальної травми. Основним методом лікування УПКГ є хірургічний. На сьогодні розроблено велику кількість хірургічних методик, які активно використовують і вдосконалюють фахівці у світі. Найуживанішими серед них є: метод Ілізарова, застосування інтрамедулярних фіксаторів, методики з використанням васкуляризованого автотрансплантата малогомілкової кістки, методика «індукованої мембрани». Проте досліджень щодо порівняння ефективності різних методик чи металофіксаторів наразі небагато, більшість подано у форматі ретроспективного аналізу серії клінічних випадків. Це пояснюється рідкістю захворювання та відсутністю уніфікованих підходів до вибору методики хірургічного лікування. Основною метою хірургічного лікування УПКГ є досягнення консолідації в зоні псевдоартрозу, що має дозволити відновити опорність кінцівки. Зосереджені на цьому хірурги, зазвичай, нехтують супутніми ортопедичними деформаціями кінцівки. Частка первинної консолідація УПКГ після застосування різних методик оперативного втручання дуже варіює, становлячи від 60 до 100 %. Відсоток ампутацій кісток гомілки за УПКГ у дітей значно знизився за останні 30 років, що, загалом, свідчить про покращення результатів хірургічного лікування зазначеної патології. Проте УПКГ і на сьогодні залишається одним із найскладніших захворювань дитячої ортопедії через велику кількість незадовільних результатів та ускладнень.

An important component of the development of degenerative changes in the spine is damage and disruption of the vital acti­vity oftheparavertebral muscles. Objective. Based on the analysis ofbiochemical parameters of laboratory rats serum we evaluated the suitability of the studied models of dystrophic muscle tissue lesions for further study of the development of degenerative-dystrophic disorders in the spinal motor segments. Methods. Simulated: group I (5 female rats) — alimentary obesity by keeping for 3months. on a high-calorie diet (hyperlipidemic diet); groupII(5)— ischemia by ligation for 45 days of large back rectus muscles the with suture material that is not absorbed. Control— 5intact animals of the same age and sex, which were kept on astandard diet. Serum levels of glycoproteins, haptoglobin, total chondroitin sulfates (CHS), glucose, cholesterol, low-density lipoproteins, triglycerides, total lipids, activity of alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (AST), alkaline and acid phosphatases, creatine phosphokinase were defined, thymol test was determined. Parameters were processed by the Fisher–Student method. Results. In the I group of rats, the content of glycoproteins, total cholesterol and lipids, low-density lipoproteins, triglycerides, glucose, CHS, ALT and AST activity, thymol test va­lues were increased and the level of creatine phosphokinase activi­ty was decreased. In animals of group II, an increase in serum activity ofcreatine phosphokinase, glycoproteins and CHS was recorded. Conclusions. Changes in the serum biochemical parameters ofwhite rats recorded on a hyperlipidemic diet indicate the development of fatty degeneration, including in muscle tissue. Biochemical signs of degenerative processes in muscle tissue have been identified as a result of simulation of paravertebral muscle ischemia. Key words. Muscle, disorders, degeneration, spine, mo­deling, hyperlipidemia, ligation, biochemistry., Важливою складовою розвитку дегенеративних змін у хребті є ушкодження й порушення життєдіяльності м’язової тканини паравертебральних м’язів. Мета. На основі аналізу біохімічних показників сироватки крові лабораторних щурів оцінити придатність досліджуваних моделей дистрофічного ураження м’язової тканини для подальшого вивчення розвитку дегенеративно-дистрофічних порушень у хребтових рухових сегментах. Методи. Моделювали: І група (5самиць щурів) — аліментарне ожиріння шляхом утримання упродовж 3 міс. на висококалорійному раціоні харчування (гіперліпідемічній дієті); ІІ група (5) — ішемію шляхом перев’язування на термін 45 діб великих прямих м’язів спини шовним матеріалом, який не розсмоктується. Контроль— 5 інтактних тварин аналогічного віку та статі, яких утримували на стандартному раціоні харчування. У сироватці крові визначали вміст глікопротеїнів, гаптоглобіну, загальних хондроїтинсульфатів (ХС), глюкози, холестеролу, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, загальних ліпідів, активність аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної та кислої фосфатаз, креатинфосфокінази, проводили тимолову пробу. Показники оброблені за методом Фішера–Стьюдента. Результати. У щурів І групи в сироватці крові збільшився вміст глікопротеїнів, загального холестеролу та ліпідів, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, глюкози, ХС, активності АЛТ і АСТ, значення тимолової проби та знизилася активність креатинфосфокінази. Утварин ІІ групи зафіксовано підвищення в сироватці крові активності креатинфосфокінази, глікопротеїнів і ХС. Висновки. Зміни біохімічних показників сироватки крові білих щурів, зафіксовані після утримання на гіперліпідемічній дієті, свідчать про розвиток жирової дистрофії, зокрема й у м’язовій тканині. Унаслідок моделювання ішемії паравертебральних м’язів визначено біохімічні ознаки перебігу дегенеративних процесів у м’язовій тканині. Ключові слова. М’яз, порушення, дегенерація, хребет, моделювання, гіперліпідемія, перев’язування, біохімія

Low back pain is the most widespread manifestation of pathology in the locomotor system. This pain has a multifactorial nature and in a number of cases can be caused by ligament defects in the lumbosacral region, particularly in the iliolumbar ligaments. Objective. To find out the modern trends in the development, clinical manifestation and diagnosis of iliolumbar ligament (ILL) syndrome based on the analysis of scientific-medical information. Results. ILL syndrome is characterized by variability of its form, attachment sites and even number. It has been revealed that ILL’s play an important biomechanical role in providing of stability in the frontal plane on the level of LV vertebra, and in the horizontal plane they restrict rotation of LІV with respect to the pelvis. Asymmetry of the spatial orientation of ILL causes an increased risk of formation of disc herniation in LІV–SІ. Under the effect of overloads ILL’s developstructural changes or damages, whose risk increases with age. Diagnostic algorithms usually provide use of physical and radial techniques for revealing of ILL damages. Difficulties in physical diagnosis and blocking of ILL syndrome are caused by their insufficient specificity. Also rather weak is an association between pain manifestations in the low back and results of radiological examinations. CT and MRI make it possible to visualize ILL’s, but so far these opportunities do not give too much for practice because of absence of any signs, whose relationship with the appearance and dynamics of low back pain would be doubtless. Ultrasound examination is a more informative method for instrumental diagnosis of ILL syndrome. Conclusions. Development of provocative tests and therapeutic-diagnostic blocks, which hold on the principles of evidence-based medicine, is a promising trend in improving diagnosisof ILL syndrome. Biochemical criteria for revealing and monitoring ILL pathology and their correlation with sonographic characteristics of different stages in the development of ligamentopathy require specification., Біль у нижній частині спини є найпоширенішим проявом патології опорно-рухової системи. Він має мультифакторіальну природу і в низці випадків може бути обумовленим порушеннями зв’язок попереково-крижової ділянки, зокрема, клубово-поперекових. Мета. На підставі аналізу науково-медичної інформації визначити сучасні тенденції щодо розвитку, клінічних проявів і діагностики синдрому клубово-поперекової зв’язки (КПЗ). Результати. КПЗ характеризуються варіабельністю форми, місць прикріплення та навіть їхньої кількості. З’ясовано, що КПЗ відіграють важливу біомеханічну роль у забезпеченні стабільності у фронтальній площині на рівні LV х ребця, у г оризонтальній — о бмежують о бертання LІV по відношенню до таза. Асиметрія просторової орієнтації КПЗ обумовлює підвищення ризику формування грижі міжхребцевих дисків LІV–SІ. Під дією перенавантажень у КПЗ виникають структурні зміни або ушкодження, ризик яких збільшується з віком. Діагностичні алгоритми, зазвичай, передбачають використання фізикальних і променевих методик виявлення ушкоджень КПЗ. Труднощі фізикальної діагностики та блокад синдрому КПЗ обумовлені недостатньою їхньою специфічністю. Також досить слабка асоціація між проявами болю в нижній частині спини та ре-зультатами променевих досліджень. КТ і МРТ дають змогу візуалізувати КПЗ, проте для практики ці можливості наразі малоінформативні через відсутність будь-яких ознак, взаємозв’язок яких з виникненням і динамікою болю в нижній частині спини є безсумнівним. Інформаційнійшим методом інструментальної діагностики синдрому КПЗ є ультразвукове обстеження. Висновки. Перспективними напрямами поліпшення діагностики синдрому КПЗ є розроблення фізикальних провокативних тестів і лікувально-діагностичних блокад, які базуються на принципах доказової медицини. Потребують уточнення біохімічні критерії виявлення та моніторингу патології КПЗ, їхня кореляція з сонографічнимихарактеристиками різних стадій розвитку лігаментопатії.

Surgical intervention remains a gold standard for the treatment of giant cell tumors (GCT) of long bones. The significant risk of recurrence after the curettage and a high complication rate after radical resections is still an unsolved problem. Targeted therapy with denosumab could solve this problem in favor of curettage, but recent studies have shown negative results with denosumab in such situation. Objective. To analyze the results of the denosumab application in patients with long bone GCP with indications for joint salvage surgery. Methods. We compared the treatment results in two groupsof patients: 1st retrospective (control) group — 57 patients, who underwent curettage with surgical treatment and the 2nd prospective (main) group — 42 patients with combination of surgery with neoadjuvant and adjuvant denosumab tretment. In the 2nd group of patients received 5 neoadjuvant and 5 adjuvant cycles of denosumab. The median follow-up period was 189 months in the control group, and 45 months in the main group. Results. Disease progression which identified as a local recurrence was revealed in the control group in 15 patients (25.4 %) and in 7 patients (16.7 %) in the maingroup (p = 0.19). In the main group, the median time to relapse was 19.8 months (8–34 months) from the date of surgery, in the control group — 15.1 months (9–28 months), respectively. The statistically significant difference in relapse-free survival (RFS) between patients in the main group and in the control group (p = 0.18) was not revealed. But the 5-year RFS in the main group was higher and reached to 85 % (95 % CI 74–96 %) versus 75 % (95 % CI 64–86 %) in control group, respectively. There was no evidence of malignant transformation in the main group and one case in retrospective group. Conclusions. The application of denosumab in the regimen before and after curettage is associated with lees number of relapses — 16.7 % vs. 25.4 % without denosumab, respectively. The lack of statistically significant difference between groups does not provide the sufficient reasons for denosumab prescription in neoadjuvant regimen. But adjuvant administration of denosumab can be considered as preventing factor of recurrence after primary tumor curettage, which may be perspective for further study and optimization of indications for its application in patients with GCT., Хірургічне втручання дотепер є золотим стандартом лікування гігантоклітинної пухлини (ГКП) довгих кісток. Проте існує значний ризик розвитку рецидивів після екскохлеації та велика кількість ускладнень після радикальних резекцій. Таргетна терапія деносумабом змогла б вирішити проблему на користь екскохлеації, але останні дослідження показали негативні результати використання препарату. Мета. Дослідити результати застосування деносумабу у хворих на ГКП довгих кісток із показаннями до збережних хірургічних втручань. Методи. Проведено порівняльний аналіз результатів лікування двох груп хворих: ретроспективної (контрольної) групи — 57 пацієнтів після хірургічного лікування у вигляді екскохлеації (кюретажу), проспективної (основної) — 42 особи після комбінації екскохлеації з неоад’ювантним і ад’ювантним введенням деносумабу (5 курсів перед операцією, 5 — після неї). Медіана часу спостереження за хворими склала в контрольній групі 189 міс., в основній — 45 міс. Результати. Прогресування захворювання у вигляді локального рецидиву відзначено в контрольній групі у 15 пацієнтів (25,4 %), в основній —у 7 (16,7 %) (p = 0,190). В основній групі час розвитку рецидиву склав у середньому 19,8 (8–34) міс. після втручання, у контрольній — 15,1 (9–28) міс. Суттєвої відмінності показника безрецидивної виживаності між групами пацієнтів не виявлено (p = 0,180). Утім, п’ятирічна безрецидивна виживаність в основній групі була вищою і склала 85 % (95 % ДІ 74–96 %), а в контрольній — 75 % (95 % ДІ 64–86 %). Висновки. Використання деносумабу в режимі до та після екскохлеації зменшує частоту рецидивів — 16,7 % проти 25,4 % без нього. Відсутність суттєвої різниці показникаміж групами не надає переконливих обґрунтованих аргументів до застосування деносумабу в неоад’ювантному режимі. Разом із тим, післяопераційне введення препарату можна розглядати як чинник профілактики виникнення рецидиву після первинної екскохлеації пухлини, що може бути перспективним для подальшого дослідження й оптимізації показань до його застосування у хворих на ГКП.

The increasing number of hip replacement surgeries in the worldwide practice causes the progressive increase in revision cases. Thetreatment of patients with instability of the hip implants requires the individual approach, taking into account the size ofthedefect, the loss of bone mass and the structural state of the bone in each case. Objective. To show the technical opportunities ofthe revision cementless implants in combination with 3D-modeling for thetreatment of acetabulum massive defects. Methods. It was shown thecli­nical case of hip replacement surgery ofthepatient with the aseptic instability of endoprosthesis components. A3D-model ofthepelvis and femur was created on the basis oftheСT scan in order tomake an analysis of bone tissue defects and to select the exact size ofimplant components for revision surgery. Results. It was suggested astandardized methodology of the preoperative examination tomake the high-tech operation easier and maximally effective. It is necessary not only to take into account the results of the X- ray analysis, but also to pay attention to all changes in the damaged segments. It was shown that the real plastic model make the work of the surgeon easier during all steps of the treatment. The opportunity to use the standard revision components for the restoration of the complex geometrically shaped bone was demonstrated with the good nearest clinical and radiological and functional results. Conclusions. The success of therevision arthroplasty depends on thecarefully preoperative planning, the maximum approximation of the parameters of the artificial joint to theanatomical parameters of the patient and biomechanics ofthehip join. No less important is the individual recovery program during the postoperative period., Щорічне істотне збільшення кількості операцій первинного ендопротезування кульшових суглобів у світовій практиці призводить до прогресивного підвищення виконаних ревізійних втручань. Лікування пацієнтів із нестабільністю компонентів кульшового суглоба вимагає індивідуального підходу в кожному випадку з урахуванням величини дефекту, втраченої кісткової маси і структурного стану кістки. Мета. Показати технічні можливості ревізійних безцементних імплантатів за умов масивних дефектів кісткової тканини. Методи. Наведено клінічний випадок ревізійного ендопротезування кульшового суглоба в пацієнтки засептичною нестабільністю компонентів ендопротеза. На підставі результатів КТ створено 3D-модель таза та стегнової кістки для аналізу дефектів кісткової тканини і точного підбору компонентів ендопротеза. Результати. Запропоновано стандартизовану методику передопераційного обстеження для полегшення та максимальної ефективності високотехнологічної операції. Наголошено на необхідності враховувати всі зміни ушкоджених сегментів, а не лише результати аналізу рентгенограм. Показано, що використання реальної пластикової моделі значно полегшує роботу хірурга на всіх етапах лікування. Продемонстровано можливість використання стандартних ревізійних компонентів для відновлення великих дефектів кістки складної геомет­ричної форми з хорошим найближчим клініко-рентгенологічним і функціональним результатом. Висновки. Успіх ревізійного ендопротезування залежить від ретельного передопераційного планування, максимального наближення параметрів штучного суглоба до анатомічних параметрів пацієнта й біомеханіки кульшового суглоба. Не менш важливою є індивідуальна програма реабілітації в післяопераційному періоді.

Anatomical features of the leg create prerequisites for the occurrence of severe damage to bone-soft structures with the further development of infection-necrotic complications and osteoielitus. Adifficult problem is the development of infected soft tissue defects. Objective. To study the effectiveness of the use of plastic surgical technologies using skin-fascial and muscular patches based on angiosomal concept by Taylor & Palmer. Methods. Treatment results analysis of 3 patients with necrotic defects of the leg soft tissues. All patients initially received high-energy different sites fractures of theleg bones and they were given metaloostheosynthesis using plates. In all cases, treatment was complicated by the occurrence of trophic disorders with infected full-layer defects of soft tissues that did not heal. Results. According to the angiosomal Taylor’s & Palmer’s theory, the human body is divided into 40 three-dimensional zones that combine skin with subordinate fiber and muscles, and have clear limits of blood supply to one nourishing artery. Full-haired soft-blooded patches, taking into account areas of angiosomes, are supplied throughout the plane and to the full depth, which guarantees much better results at the transplant site. The use of traditional plastics technologies in study group patients, on previous treatment did not lead to positive results, and the use of combined plastics based on the angiosomes concept allowed to obtain 100 % positive results, with complete healing of the foci ofinfection and theabsence of relapses. Conclusions. A new stage in the development ofplastic surgery, based on the angiosomes theory of human body structure by the blood supply to Taylor & Palmer, is promising for use in traumatology orthopaedics. Theexperience ofusing angiosomal patches for plastics of infected defects oftheleg soft tissues has proved the high efficiency of this technology, which confirms the expediency of continuing research into theangiosomal theory in the treatment of such pathology another sites. Retrospective analysis of the etiology and pathogenesis for the leg tissues post-traumatic infected defects can be used to correct fracture treatment tactics in order to avoid the development of such complications., Анатомічні особливості гомілки створюють передумови для виникнення тяжких ушкоджень кістково-м’якотканинних структур із подальшим розвитком інфекційно-некротичних ускладнень та остеомієліту. Важкою проблемою є розвиток інфікованих дефектів м’яких тканин. Мета. Вивчити ефективність використання пластичних хірургічних технологій зі застосуванням шкірно-фасціальних і м’язових шматків на основі концепції ангіосом Taylor іPalmer. Методи. Проаналізовано результати лікування 3пацієнтів із некротичними дефектами м’яких тканин гомілки. Усі хворі первинно отримали високоенергетичні переломи кісток гомілки різної локалізації та їм було проведено накістковий металоостеосинтез. Увсіх випадках лікування ускладнилось виникненням трофічних розладів зінфікованими повношаровими дефектами м’яких тканин гомілки, які не загоювалися. Результати. Згідно з тео­рією ангіосом Taylor і Palmer, тіло людини розподілено на 40тривимірних зон, які поєднують у собі шкіру з підлег­лою жировою клітковиною та м’язами, мають чіткі межі кровопостачання однією живлячою артерією. Повношарові м’якотканинні шматки з урахуванням ділянок ангіосом кровопостачаються на всій площині та на всю глибину, що гарантує краще приживлення на місці пересадки. Застосування традиційних технологій пластики в пацієнтів на попередніх етапах лікування не призвело до позитивних результатів, а використання комбінованої пластики на основі концепції ангіосом дозволило отримати 100 % позитивних результатів із повним загоєнням вогнищ інфекції та відсутністю рецидивів. Висновки. Новий етап розвит­ку пластичної хірургії, який базується на ангіосомальній теорії будови тіла людини з боку кровопостачання Taylor іPalmer, є перспективним для застосування в ортопедії та травматології. Використання ангіосомальних шматків для пластики інфікованих дефектів м’яких тканин гомілки є ефективною технологією. Доцільно продовжити дослідження теорії ангіосом у лікуванні зазначеної патології іншої локалізації.

Proximal femur fractures are uncommon injuries in children, accounting for less than 1 % of all fractures per year, but usually result in hospitalization and are at risk of complications. We have designed a device for bone fragments fixation in the case of proximal femur fractures and the method of its application in adults. Thedevice consists of rods that are screwed into the cap ofthehead, thediaphyseal part and the module, which is located in thesubtrochanter area. The rods can be connected to the module at any angle in the frontal plane. The device provides a certain stage of installation of the elements, which allows you to effectively place it with minimal bone destruction. Objective. Share your own experience in the treatment of femoral neck and proximal femur fractures in children. Material. The experience of treatment of 28children with femoral neck fracture or proximal femur fractures for the period 2005–2020 is presented, 11 of them were treated conservatively with the skeletal traction. Osteosynthesis by the author’s device was performed in 17 patients: 15 closed reduction, 2 in case of intertrochanteric fracture, — open reduction. The method of osteosynthesis and postoperative management of patients is described in detail. Results. In children who were treated conservatively, thefracture consolidation was achieved within 5–7 months, in one of them — in the position of varus deformity. In contrast to conservative treatment, children began to walk with crutches after a few days after surgery, with partial weight-bearing on injured limb. The device was removed in 16 patients after 5–8 months, and complete fracture consolidation of the fragments in their anatomical position was noted. There were no pathological tissue reactions to the metal device. Conclusions. The proposed device and method of closed osteosynthesis with its usage in the case of proximal femur and femoral neck fractures in children can be recommended in the practice of pediatric traumatology., Переломи проксимального відділу стегнової кістки — нечаста травма в дітей, що становить менш ніж 1 % від усіх переломів на рік, проте, зазвичай, обумовлює госпіталізацію та супроводжується ризиком розвитку ускладнень. Нами створено пристрій для з’єднання відламків уразі переломів проксимального відділу стегнової кістки та методику його застосування в дорослих. Пристрій складається зі стрижнів, які загвинчують у шийку голов­ки, діафізарну частину і модуль, який розташовують упідвертлюговій зоні. Стрижні можна з’єднати з модулем під будь-яким кутом уфронтальній площині. Пристрій передбачає певну етапність установлення елементів, що дозволяє ефективно його розташувати з мінімальним руйнуванням кістки. Мета. Викласти власний досвід лікування переломів шийки або вертлюгової зони стегнової кістки вдітей. Матеріал. Наведено досвід лікування 28 дітей із переломом шийки або вертлюгової ділянки стегнової кістки за період 2005– 2020рр., 11 із них проліковано консервативно зі зас­тосуванням скелетного витягнення. Остеосинтез авторсь­ким пристроєм виконано 17 пацієнтам: 15 проведено закриту репозицію, 2, у разі міжвертлюгового перелому,— відкриту. Детально описано методику остеосинтезу та післяопераційного ведення пацієнтів. Результати. У дітей, яких лікували консервативно, зрощення відламків досягнуто втерміни 5–7 міс., у одного з них — у положенні варусної деформації. На відміну від консервативного лікування після остеосинтезу діти через декілька днів починали ходити за допомогою милиць, дозовано приступаючи на ушкоджену кінцівку. Видалення пристрою проведено 16 пацієнтам через 5–8 міс., констатовано повне зрощення відламків в анатомічному їхньому положенні. Патологічних реакцій тканин на металевий пристрій небуло. Висновки. Запропонований пристрій і методику закритого остеосинтезу з його використанням у разі переломів вертлюгової зони в дітей можна рекомендувати впрактику дитячої травматології.

Objective. To develop a conceptual model of patho- and sanogene­sis of the sacroiliac joint (SIJ) osteoarthritis on base of the known data about the SIJ, the results of our own biomechanical studies of this joint, its ligaments and stabilizing muscles by finite element modelling, data of clinical verification of these results. Methods. The object of the model is the SIJ as a link, which connects thespine and pelvis. The proposed conceptual model is based on the M.Panjabi hypothesis of chronic lumbar pain in the case of partial dama­ge to ligaments, which leads to muscle dysfunction. Results. Anew conceptual model of SIJ osteoarthritis was developed. In this model we tried to take into account the limitations of the existing SIJ stability hypotheses and models of the appearance ofthepelvic girdle pain, SIJ dysfunction and SIJ arthrosis. Themodel is based on theresults of our own research. It was proved, that patients with SIJ osteoarthritis have an asymmetry of the width ofthejoint slits, theinclination of the sacrum and pelvis, sacral rotation, hyperlordosis in the LV–SI segment. These factors lead toa shift ofthehorizontal axis of sacral rotational mobility relative tothe pelvic bones. This horizontal axis shift leads to the instabili­ty oftheSIJ on one side of the joint, and to the functional block on another side. Theresults of these functional changes were damage ofthe SIJ ligaments-stabilizers, dysfunction of the SIJ muscles-stabilizers, degenerative changes ofSIJ elements and pain. The deve­loped model allows toexplain the distortion of muscular response pattern in patients with improper SIJ biomechanics in conditions ofSIJ osteoarthritis. The increase of the SIJ biomechanics changes enlarges thethemuscle response pattern distortion. Conclusions. The developed conceptual model explains many clinical manifestations oftheSIJ osteoarthritis and will help to understand better themechanics ofthepelvic girdle pain in such conditions, will improve theresults ofdiagnosis and treatment., Мета. На підставі відомих уявлень про крижово-клубовий суглоб (ККС), результатів власних біомеханічних досліджень методом скінченних елементів особливостей цього суглоба, його зв’язок і м’язів-стабілізаторів, їхньої клінічної верифікації розробити концептуальну модель пато- ісаногенезу артрозу ККС. Методи. Об’єктом моделювання була система ККС як ланка, що з’єднує хребет ітаз. За основу передбачуваної концептуальної моделі взято модель М. Panjabi виникнення хронічного поперекового болю в разі часткового ушкодження зв’язок, що призводить до порушення функції м’язів. Результати. Розроблено нову концептуальну модель розвитку артрозу ККС, в якій ми намагалися врахувати обмеження наявних моделей стабільності ККС і появу хребтово-тазового болю, виникнення дисфункції та розвитку артрозу ККС. Модель побудована за результатами власних досліджень. Доведено, що у хворих на артроз ККС є асиметрія ширини суглобових щілин, нахил крижів і таза, ротація крижів, гіперлордоз ухребтовому руховому сегменті LV–SІ. Це призводить до зсуву горизонтальної осі ротаційної рухомості крижів щодо тазових кісток і, відповідно, виникнення, з одного боку, нестабільності ККС, а з іншого, — функціонального блока. Унаслідок цього виникають ушкодження зв’язок-стабілізаторів ККС, біль іпорушення функції м’язів-стабілізаторів суглоба і дегенеративні зміні в його елементах. Розроблена модель дає змогу пояснити зміну патерна м’язової відповіді в пацієнтів із порушенням біомеханіки ККС за умов артрозу. Чим більше змінюється біомеханіка ККС, тим більше спотворюється патерн м’язової відповіді. Висновки. Розроблена концептуальна модель пояснює багато клінічних проявів артрозу ККС і допоможе кращому розумінню механізму виникнення хребтово-тазового болю за таких умов, дозволить поліпшити результати діагностики та лікування.

An adequate planning of the curative measures is an important factor providing good functional results in the treatment of consequences of long bones injuries, in particular, malunions (post traumatic deformities). 3D-modeling in the preoperative planing gives an opportunity to assess both deformity itself and joint status. Visua­lization of injured segment with three-dimensional model manufactured using 3D-print in actual size (1:1 scale) provides additional capacities. Objective. To analyze the capacity provided by the usage of three-dimensional models of damaged segments in scale 1:1 while the planning of corrective surgery. Methods. Practicability of the usage of 3D-models, that was worked out on thebase of CT-scanning, was studied in the treatment of 52 patients with different post traumatic extraarticular deformities of femur and tibia, after the fractures with intraarticular extension. Clinical results were evaluated using SF-36 and AOFAS scales. Results. Calculation for 3D-modeling was performed mostly virtually using standard computer programs with 3D-reconstruction, but 3D-print technology was used for 5 patients with the most severe and sophisticated deformities of the lower extremities. Changes in functional outcomes, according to SF-36 and AOFAS, for the patients undergone opera- tive treatment, were positive at 12 month offollow-up. Fore­ign colleagues expose analogous results oftheinvestigations and suggest that the modeling with 3D-print provides mostly more safe, reliable and standardized clinical decisions for every particular patient. Conclusions. Preoperative usage of 3D-print on thestage of preoperative planing allows the surgeons tosimulate different stages ofoperative intervention on the physical model, thus, help him torealize possible technical problems, choose adequate fixation device and proper instrumentation. It facilitates theshortening of surgery time, elimination of possible complications rate and achievement, in sum, good functional results in thetreatment of this kind of patients., Під час лікування наслідків ушкоджень довгих кісток, зокрема, деформації, украй важливою запорукою отримання хороших функціональних результатів є адекватне планування лікувальних заходів. Використання 3D-моделювання в процесі передопераційного планування дає змогу повніше оцінити як деформацію, так і стан суглобів. Додаткові можливості для планування надає візуалізація ушкодженого сегмента за допомогою об’ємної моделі в реальному розмірі, виготовленої методом 3D-друку в масштабі 1:1. Мета. Проаналізувати можливості використання об’ємних моделей деформованого сегмента в масштабі 1:1 під час планування коригувальних операцій. Методи. Вивчено доцільність використання 3D-моделей, розроблених за результатами КТ-обстеження, у лікуванні 52 хворих із різними післятравматичними поза­суглобовими деформаціями стегна ігомілки, де під час первинної травми лінія перелому була поширена на ділянку суглоба. Клінічні результати оцінювали за класифікаціями SF-36 іAOFAS. Результати. Розрахунок 3D-моделей проводили переважно віртуально за допомогою стандартних комп’ютерних програм із 3D-реконструкцією, а технологію 3D-друку використано для 5 пацієнтів із найскладнішими випадками післятравматичних деформацій нижніх кінцівок. Динаміка функціональних результатів прооперованих хворих за SF-36 іAOFAS за 12 міс. була позитивною. Аналогічні результати досліджень демонструють зарубіжні колеги та вважають, що моделювання за допомогою 3D-друку здебільшого може сприяти розробленню безпечних, надійних істандартизованих клінічних рішень для конкретного пацієнта. Висновки. Передопераційне використання 3D-друку на етапах планування хірургічного втручання дозволяє хірургу моделювати його етапи на фізичній моделі, усвідомити можливі технічні проблеми, адекватно вибрати конструкцію та інструментарій для її встановлення. Це сприяє скороченню часу операції, уникненню потенційних ускладнень ідосягненню позитивних результатів функціонального лікування таких пацієнтів.

As a result of screw fixation at the surgical treatment of patients with spinal diseases, certain complications may occur, of which soft tissues inflammation is frequent. Therefore, it is especially important to study the metabolic status of patients before surgery to determine the increased possibility of complications. Objective. Tostudy the biochemical and immunological blood serum parameters and determine their diagnostic sensitivity in patients with thethoracic and lumbar spine diseases after screw fixation with postoperative inflammatory response. Methods. Comparisons ofblood parame­ters were carried out in two groups of 20 patients in each group: the first one — patients at whom the postoperative period passed without complications, the second group — a soft tissues inflammation around the metal structure was observed in thepostoperative period. Blood for the study was taken before the surgery on an empty stomach for determination of: C-reactive protein (CRP), sialic acid, alkaline phosphatase (ALP) activity, haptoglobin, content of total chondroitin sulfate (ChS), glycoproteins, circulating immune complexes (CIC), the rate of spontaneous lymphocyte mig­ration, the level of lymphocyte migration with antibodies to bone and cartilage antigens. For quantitative characterization of diagnostic reliability of laboratory test was used the criterion ofdiagnostic sensitivity. Results. In patients with postoperative soft tissue inflammation around the metal device before surgery, thefollowing indicators were the most informative: the content ofChS (95%), CRP (80%), glycoproteins (95%), haptoglobin (92%), ALP activi­ty (80%), sialic acid content (90%), CIC concentration (70%), the rate of spontaneous lymphocyte migration (65%). Conclusions. Thelaboratory parameters complex with the highest diagnostic sensitivity can be recommended for the selection of preventive measures in the preoperative period, which will improve the results ofsurgical treatment, reduce its duration and costs., У результаті використання транспедикулярної фіксації вхірургічному лікуванні пацієнтів зі захворюваннями хребта можуть виникнути певні ускладнення, з яких частим є запалення м’яких тканин навколо конструкції. У зв’язку з цим особливу актуальність набуває дослідження метаболічного статусу пацієнтів до початку хірургічного лікування для визначення підвищеної вірогідності ускладнень. Мета. Дослідити біохімічні й імунологічні показники крові та визначити їхню діагностичну чутливість у пацієнтів зі захворюваннями грудного та поперекового відділів хребта після транспедикулярної фіксації зі запальними ускладненнями в післяопераційному періоді. Методи. Порівняння проводили у двох групах по 20 хворих у кожній: І — особи, в яких післяопераційний період перебігав без ускладнень, ІІ — у післяопераційному періоді спостерігали запалення м’яких тканин навколо металоконструкції. Кров для дослідження відбирали до операції натщесерце та визначали: С-реактивний білок (СРБ), сіалові кислоти, активність лужної фосфатази (ЛФ), гаптоглобін, вміст загальних хонд­роїтинсульфатів (ХС), глікопротеїни, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), коефіцієнт спонтанної міграції лімфоцитів, рівень міграції лімфоцитів із антитілами на кістковий і хрящовий антигени. Для кількісної характеристики діаг­ностичної надійності лабораторного тесту використаний критерій діагностичної чутливості. Результати. У пацієнтів із післяопераційним запаленням м’яких тканин навколо конструкцій до операції найінформативнішими виявилися: вміст ХС (95 %), СРБ (80 %), глікопротеїнів (95%), гаптоглобіну (92 %), активність ЛФ (80 %), вміст сіалових кислот (90 %), концентрація ЦІК (70 %), коефіцієнт спонтанної міграції лімфоцитів (65 %). Висновки. Комплекс лабораторних показників із найбільшою діагностичною чутливістю може бути рекомендований для вибору профілактичних заходів у передопераційному періоді, що дозволить покращити результати хірургічного лікування, зменшити його тривалість та вартість.

Every year the number of cases of anterior cruciate ligament reconstruction, total hip and knee arthroplasty increases. This leads tothe improvement of rehabilitation protocols for patients after surgery to quickly restore normal range of motion and return to normal life. Objective. Provide physical therapists with an evidence-based resource that can guide clinical decision making, thereby enabling clinicians to make effective use of electrical stimulation to improve muscle function in patients after orthopedic operations and increase awareness of the range of applications for neuromuscular electrical stimulation (NMES). Metods. Electronic databases PMC, PUBMED and SCOPUS were used tosearch the relevant literature, which was published in the period from thecreation ofdatabases to December 2020. Additional articles were identified by analyzing bibliographies in systematic reviews. We have reviewed the full text of selected articles to confirm that all included studies meet the stated objectives of the review. Results. In patients after orthopedic surgery on the hip and knee joints, theinclusion of NMES in standard physical therapy significantly increases thestrength ofthe quadriceps muscle compared to conventional physical therapy. Early activation can be helpful to avoid suppression of quadriceps function and atrophy, provide the patient with the most effective course of rehabilitation, and return to active life after anterior cruciate ligament reconstruction or knee arthroplasty. It is also advisable to use NMES as an alternative mechanical prevention of deep vein thrombosis and edema in the early period after hip arthroplasty. In the presented studies, patients tolerated NMES well even when it initiated on 1–2 postoperative days. However, no standardized NMES protocols reported in the literature, so the choice of stimulation parameters is at the discretion of the physician and usually depends on the individual tolerability of the patients., Щорічне збільшення випадків виконання операцій реконструкції передньої схрещеної зв’язки, тотального ендопротезування кульшового та колінного суглобів обумовлює вдосконалення протоколів реабілітації пацієнтів після хірургічного втручання для швидшого відновлення нормального обсягу рухів і повернення до звичного способу життя. Мета. Надання доказового ресурсу, який може дозволити клініцистам ефективно використовувати електричну стимуляцію для поліпшення функції м’язів у пацієнтів після ортопедичних операцій і збільшити обізнаність щодо сфери застосувань нейром’язової електричної стимуляції (НМЕС). Методи. Електронні бази даних PMC, PUBMED іSCOPUS застосовано для пошуку відповідної літератури, яка була опублікована в період від створення баз до грудня 2020 року. Додаткові статті виявлено шляхом аналізу бібліографій усистематичних оглядах. Переглянуто повні тексти обраних статей, щоб підтвердити, що всі включені дослідження відповідають меті огляду. Результати. Ухворих після ортопедичних операцій на кульшових і колінних суглобах включення НМЕС до стандартної фізичної терапії дає змогу суттєво збільшити силу чотириголового м’яза стегна порівняно зі звичайною фізичною терапією. Рання активація може бути корисною для уникнення пригнічення функції й атрофії чотириголового м’яза, забезпечення пацієнта найефективнішим курсом реабілітації та повернення до активного способу життя після реконструкції передньої схрещеної зв’язки чи ендопротезування колінних суглобів. Також доцільно використовувати НМЕС як альтернативну механічну профілактику тромбозу глибоких вен і набряку вранньому періоді після ендопротезування кульшового суглоба. У проаналізованих роботах відмічено, що пацієнти добре переносили призначення НМЕС на 1–2-й день після операції. Проте протоколи НМЕС дуже відрізняються, тому вибір параметрів стимуляції залишається на розсуд лікаря та, зазвичай, залежить від толерантності до стимуляції пацієнта.

This article is devoted to the effectiveness of postoperative pain relief in surgical hospitals in Ukraine. Multicenter study of the effectiveness of postoperative pain relief in Ukraine using paracetаmol in surgical hospitals – ROZUM is descibed. The effectiveness of multimodal analgesia and other analgesia in the postoperative period has been determined. Predictors of inadequate pain relief in surgical patients were identified, and the risks of pain syndrome development in a surgical hospital were assessed. The use of paracetamol in the schemes of multim, Статья посвящена эффективности проведения послеоперационного обезболивания в хирургических стационарах Украины. Определена эффективность мультимодальной анальгезии и других видов обезболивания в послеоперационном периоде. Выявлены предикторы возникновения неадекватного обезболивания у хирургических больных, оценены риски развития болевого синдрома у пациентов хирургического стационара. Проведена оценка использования парацетамола в схемах мультимодальной анальгезии в послеоперационном периоде., Стаття присвячена ефективності проведення післяопераційного знеболювання в хірургічних стаціонарах України. Описано багатоцентрове дослідження ефективності післяопераційного знеболення в Україні з використанням парацетамолу в хірургічних стаціонарах – “РОЗУМ”. Визначено ефективність мультимодальної аналгезії та інших методів знеболювання в післяопераційному періоді. Виявлено предиктори виникнення неадекватного знеболювання хірургічних хворих, оцінено ризики розвитку больового синдрому у хірургічному стаціонарі. Проведено оцінку використання парацетамолу в схемах мультимодальної аналгезії в післяопераційному періоді.

Introduction. The problem of pre-start management in sports has always aroused the interest of scientists, coaches and athletes. Everyone who does sports knows how important it is to exercise self-control and self-regulation of emotional state before the competition. It should be recognized that the pre-start condition becomes an integral part of a sports match. In modern sports, the peculiarities of the manifestation of this phenomenon and its impact on the performance of athletes are actively studied. Therefore, the search for new effective tools and methods to increase the effectiveness of competitive activities of athletes through the management of pre-start condition is relevant and timely. Today, a youth sport is one of the main directions of sports development of the future, which makes it necessary to comprehensively study this area. The most urgent problems facing young taekwondo fighters are considered. It is shown that the formation of the optimal pre-start state is based on the complex manifestation of the athlete's high level of emotional and volitional qualities and mental abilities. The aim of the study: identify and analyze the psychological characteristics of young taekwondo fighters in the category of cadets, which affect their pre-start condition. Material and methods: analysis of scientific and methodological literature, method of psychodiagnostics – Rogers-Diamond questionnaire to determine the socio-psychological adaptation, the method of expert assessments, methods of mathematical statistics. The contingent of subjects – 20 taekwondo athletes of the cadet category. 8 highly qualified coaches took part in the expert survey. The survey was conducted in August 2021 during a training camp in the Odessa region (Koblevo) at the sports base "Cypress". Results: the model characteristics of taekwondo fighters of the cadet category and the key problems faced by young athletes in the process of preparation for competitions and before the start are determined. Conclusions: Pre-start management is one of the leading problems of preparing young athletes for competitions, which affects the effectiveness of their competitive activities. The obtained indicators of psychological personality traits will allow correcting the pre-start condition of young taekwondo fighters and improving their performance., Актуальність. Проблема управління достартовим станом у спорті завжди викликала інтерес учених, тренерів і спортсменів. Кожен, хто займається спортом, знає, як важливо здійснювати самоконтроль та саморегуляцію емоційного стану перед початком змагань. Слід визнати, що достартовий стан стає невід'ємною складовою спортивного поєдинку. Усучасному спорті активно досліджуються особливості прояву цього феномену та його впливу на результативність виступів спортсменів. Тому пошук нових дієвих засобів і методів підвищення ефективності змагальної діяльності спортсменів за допомогою управління достартовим станом є актуальним і своєчасним. На сьогоднішній день юнацький спорт є одним з основних напрямів розвитку спорту майбутнього, що робить необхідним всебічне дослідження цієї сфери. Розглянуто найактуальніші проблеми, що постають перед юними тхеквондистами. Показано, що формування оптимального достартового стану ґрунтується на комплексному прояві у спортсмена високого рівня емоційно-вольових якостей і психічних здібностей. Мета дослідження: визначити та проаналізувати психологічні особливості юних тхеквондистів категорії кадети, що впливають на їх достартовий стан. Матеріал і методи: аналіз науково-методичної літератури, метод психодіагностики – опитувальник Роджерса-Даймонда на визначення соціально-психологічної адаптації, метод експертних оцінок, методи математичної статистики. Контингент випробуваних – 20 спортсменів-тхеквондистів категорії кадети. В експертному опитуванні брали участь 8 тренерів високої кваліфікації. Обстеження проводили у серпні 2021 року під час навчально-тренувальних зборів в Одеській області (м. Коблево) на спортивній базі «Кіпаріс». Результати: визначено модельні характеристики тхеквондистів категорії кадети та ключові проблеми, з якими зіштовхуються юні спортсмени в процесі підготовки до змагань та перед стартом. Висновки: управління достартовим станом є однією з провідних проблем підготовки юних спортсменів до змагань, що впливає на ефективність їх змагальної діяльності. Отримані показники психологічних властивостей особистості дозволять скорегувати достартовий стан у юних тхеквондистів та покращити їхню результативність.

The first part of the review article highlights modern views on the prevalence, etiology and features of the pathogenesis of erectile dysfunction (ED) in men with diabetes mellitus. Google Scholar and PubMed databases were used to search for literature sources. The role of comorbid diseases in the development of ED in men with diabetes mellitus has been shown. The generalized data on the main clinical manifestations of erectile dysfunction, methods of its diagnosis and treatment are given. A number of epidemiological studies over the past 20 years have found that erectile dysfunction in men with diabetes may be an early marker of cardiovascular complications. Thus, in the algorithm for ED diagnosis in patients with diabetes it is necessary to conduct a thorough examination of the cardiovascular system. Numerous literature sources indicate an important role in the correction of androgen deficiency in men with type 2 diabetes, in order to enhance the effectiveness of phosphodiesterase type 5 inhibitors. Erectile dysfunction involves a change in any of the components of an erectile response. ED can negatively affect a man’s quality of life because most patients experience symptoms of depression and anxiety related to their sexual capabilities. These symptoms also affect a partner’s sexual experience and the couple’s quality of life. Clinical features of ED have many key features in the anamnesis, including some physical signs during examination depending on a type of diabetes. With age, comorbid conditions play an increasing role in the development of ED. Diabetes mellitus, cardiovascular diseases, obesity can lead to the development of ED before accelerated deterioration of erectile function and disorders at the molecular level of the mechanisms underlying erection. Patients with diabetes and ED have higher scores on the depression rating scale, and poorer overall health and quality of life. Early detection of ED in individuals with diabetes can improve the overall health and quality of life of patients. Patients with diabetes with poor glycemic control and older age are more likely to develop severe ED, which further exacerbates an already compromised health and quality of life. According to the National Health and Nutrition Examination Survey (2001–2002), diabetes mellitus is a modified risk factor independently associated with the development of ED (odds ratio (OR) 2.69), obesity (OR 1.60), smoking (OR 1.74) and hypertension (OR 1.56). Erectile dysfunction is a common complication of diabetes, and diabetes is a risk factor for ED; men with diabetes are three times more likely to have ED., У першій частині оглядової статті висвітлено сучасні погляди на поширеність, етіологію та особливості патогенезу еректильної дисфункції (ЕД) у чоловіків, хворих на цукровий діабет (ЦД). Для пошуку літературних джерел використано бази даних Google Scholar та PubMed. Показано роль коморбідних захворювань в розвитку ЕД у чоловіків із цукровим діабетом. Наведено узагальнені дані щодо основних клінічних проявів еректильної дисфункції, методів її діагностики. У низці епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 20 років, встановлено, що еректильна дисфункція у чоловіків із цукровим діабетом може бути раннім маркером серцево-судинних ускладнень. Отже, в алгоритмі діагностики ЕД у пацієнтів із ЦД необхідним є проведення ретельного обстеження серцево-судинної системи. Численні літературні джерела вказують на вагому роль корекції андрогенодефіциту в чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, з метою посилення ефективності застосування інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу. Еректильна дисфункція включає зміну будь-якого з компонентів еректильної реакції. ЕД може негативно впливати на якість життя чоловіка через те, що в більшості пацієнтів спостерігаються симптоми депресії та тривоги, пов’язані з їхніми сексуальними можливостями. Ці симптоми так само впливають на сексуальний досвід партнера та якість життя пари. Клінічні особливості ЕД містять багато ключових ознак в анамнезі, зокрема й деякі фізичні ознаки при обстеженні залежно від типу цукрового діабету. Зі збільшенням віку пацієнта коморбідні стани відіграють усе більшу роль в розвитку еректильної дисфункції. Цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, ожиріння можуть сприяти розвитку ЕД до прискореного погіршення еректильної функції та порушення на молекулярному рівні механізмів, які лежать в основі ерекції. За даними дослідження Natіоnal Health and Nutrіtіоn Examіnatіоn Survey (2001–2002), ЦД належить до модифікованих чинників ризику, незалежно асоційованих з розвитком ЕД (ОR 2,69), ожиріння (ОR 1,60), куріння (ОR 1,74) та гіпертензії (ОR 1,56). Еректильна дисфункція є частим ускладненням цукрового діабету, який також є фактором ризику ЕД; у чоловіків при ЦД ризик розвитку ЕД утричі збільшений.

Background. Vitamin D (VD) is a versatile steroid hormone that regulates the activity of several thousand genes. Over the past decades, numerous diseases associated with VD deficiency have been reported, including cancer and autoimmune thyroid disorders. Researches revealed that VD can influence the development and course of these diseases. The VD participation in modulation of the hypothalamus-pituitary-thyroid gland axis, both at the level of the pituitary gland and at that of the thyroid, has been shown. The effect of VD on autoimmune diseases, including thyroid autoimmune diseases, is widely studied. Most of the existing data support the relationship between VD deficiency and a greater tendency to develop and higher antibody titers associated with Hashimoto’s thyroiditis, Graves’ disease (GD) and postpartum thyroiditis. An important fact is that epidemiological studies have demonstrated a high prevalence of VD deficiency or insufficiency throughout the world. VD insufficiency is a potent dietary trigger that results in severe, chronic diseases. The question arises how reliable is the relationship between VD and autoimmune thyroid diseases (AITD). Although the results of the studies performed are somewhat contradictory, the vast majority of data indicates a link between VD deficiency and an increased risk of developing the disease, high antibody titers, and difficulties in treatment. Genetic polymorphisms associated with VD function and metabolism also have some influence on the risk of ATD. With regard to the precise nature of the relationship between VD and AITD, it is believed that VD plays a small but significant role in the AITD pathogenesis. After the AITD development, its consequence may be an increase in VD deficiency. It is the need to determine the effect of VD supplementation in the prevention and treatment of AITD and its optimal level directly for clinical practice. It is necessary for clinical practice to determine the effect of VD supplements in the prevention and treatment of AITD and its optimal level. A study, the purpose of which was to study the content of VD, namely 25(OH)D in 176 patients with GD complicated by autoimmune ophthalmopathy (AO) and to identify a correlation relationship with antithyroid antibodies (TPO, TSHR-Ab) was carried out at the State Institution “V.P. Komissarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. Materials and methods. The levels of 25(OH)D, TSH, TSHR-Ab, TPO were determined by enzyme immunoassay using standard kits from Siemens firm. During the study, 176 patients were divided into two groups, depending on the presence of AO: the first group consisted of patients with GD without AO (62 people), the second group included patients with GD and AO (114 people). Results. In GD, 91.78 % of patients (161 people) have an insufficient level of 25(OH)D content: a suboptimal level was recorded in 42 patients (23.86 %), and a deficit — in 119 patients (67.61 %). A significant negative correlation relationship was revealed between TSHR-Ab and 25(OH)D in the group of patients with GD and AO — with a lower level of 25(OH)D, the higher values of TSHR-Ab correlate. Compensation of the 25(OH)D deficiency leads to a significant (P < 0.05) decrease in the levels of TSHR-Ab and TPO in patients with GD. Besides, there is a large body of literature available lin-king vitamin D to thyroid autoimmunity as a result of cross-sectional studies and observations. Conclusions. Thus, there is still an urgent need for large multicenter studies to evaluate the effect of vitamin D supplementation on meaningful long-term clinical endpoints in AITD., Актуальність. Вітамін D (VD) — універсальний стероїдний гормон, що регулює активність декількох тисяч генів. За останні десятиліття були зареєстровані численні захворювання, асоційовані з дефіцитом VD, у тому числі рак та автоімунні захворювання щитоподібної залози (ЩЗ). Дослідження показали, що VD може впливати на розвиток і перебіг цих захворювань. Показана участь VD у модуляції осі «гіпоталамус — гіпофіз — ЩЗ» як на рівні гіпофіза, так і на рівні ЩЗ. Вплив вітаміну D на автоімунні захворювання, у тому числі автоімунні захворювання ЩЗ, широко досліджується. Більшість існуючих даних підтверджують взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D і більш значною тенденцією до розвитку тиреоїдиту Хашимото, хвороби Грейвса (ХГ) і післяпологового тиреоїдиту і вищими титрами антитіл, пов’язаних із цими захворюваннями. Важливим фактом є те, що епідеміологічні дослідження продемонстрували високий рівень поширеності дефіциту або недостатності VD у всьому світі. Недостатність VD є сильним дієтичним пусковим механізмом, наслідком якого є тяжкі хронічні захворювання. Виникає питання, наскільки надійним є зв’язок між VD та автоімунними захворюваннями ЩЗ (АЗЩЗ). Хоча результати проведених досліджень є дещо суперечливими, переважна більшість даних вказують на зв’язок між дефіцитом VD і підвищеним ризиком розвитку захворювання, вищими титрами антитіл, труднощами в лікуванні. Поліморфізми в генах, пов’язані з функцією і метаболізмом VD, також мають певний вплив на ризик АЗЩЗ. Щодо точного характеру відносин між VD та АЗЩЗ, то вважається, що VD відіграє невелику, але суттєву роль у патогенезі AЗЩЗ. Після розвитку AЗЩЗ його наслідком може бути посилення дефіциту VD. Безпосередньо для клінічної практики є необхідність визначення ефекту добавок VD у профілактиці й лікуванні AЗЩЗ і його оптимального рівня. У ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» було проведено дослідження, метою якого було вивчення вмісту VD, а саме 25(OH)D, у 176 пацієнтів із ХГ, ускладненою автоімунною офтальмопатією (АО), і визначення його кореляційних зв’язків з антитиреоїдними антитілами (антитіла до тиреопероксидази (АТПО), антитіла до рецепторів тиреотропного гормону (АТ рТТГ)). Матеріали та методи. Визначення 25(OH)D, ТТГ, АТ рТТГ, АТПО проводилось методом імуноферментного аналізу за допомогою стандартних наборів фірми Siemens. Під час дослідження 176 осіб були розподілені на дві групи залежно від наявності АО: перша група — пацієнти з ХГ без АО (62 особи), друга група — пацієнти з ХГ з АО (114 осіб). Результати. Серед пацієнтів із ХГ 91,78 % (161 особа) мають недостатній рівень 25(ОН)D: субоптимальний рівень зафіксовано у 42 осіб (23,86 %), а дефіцит — у 119 осіб (67,61 %). Вірогідний від’ємний кореляційний зв’язок між АТ рТТГ і 25(OH)D виявлено в групі хворих із ХГ і АО — з меншим рівнем 25(OH)D корелюють вищі значення АТ рТТГ. Компенсація нестачі 25(ОН)D призводить до вірогідного (Р < 0,05) зменшення рівнів АТ рТТГ та АТПО у пацієнтів із ХГ. Висновки. З перехресних досліджень і спостережень доступний великий обсяг даних, що пов’язують вітамін D з автоімунними захворюваннями ЩЗ. Усе ще існує нагальна потреба у великих багатоцентрових дослідженнях для оцінки впливу добавок вітаміну D на значущі довгострокові клінічні кінцеві точки при AЗЩЗ.

Background. The treatment of cicatricial deformities of the periorbital region is one of the most difficult problems of ophthalmoplasty. The choice of treatment tactics depends on the correct assessment of the type of periorbital scarring, which further determines its effectiveness. Based on the analysis of literature sources, the causes of periorbital scarring are determined, and modern me­thods of their clinical assessment and treatment are presented. The purpose: to analyze the current state of the issues of pathogenesis, classification, diagnosis, and treatment of post-traumatic cicatricial deformities of the periorbital region. Materials and methods. The research was carried out using the search and information systems PubMed, eLibrary, Google Scholar, and library databases for the period 2012–2020. Results. It was found that the formation and type of scars depend on many internal and external factors. The most common classification divides the scars into normotrophic, atrophic, hypotrophic, which refer to superficial scars, as well as deep — hypertrophic, keloid, and mixed. Determining the stages of scar tissue formation is important for choosing a method of treating a patient and obtaining the most positive result. Various thoughts are given regar­ding the stages and timing of the wound healing and scar formation process. The main modern methods of assessing and diagnosing scars have been determined, their advantages and disadvantages have been analyzed. The modern approaches to the treatment of scars based on their type were analyzed. Conclusions. The results of the analysis of modern literary sources showed that the issue of the etiology and pathogenesis of pathological scars has not yet been finally resolved. There is no single approach to diagnosis and treatment of scars, the optimal timing of treatment initiation. A particular problem is the treatment of cicatricial deformities of the periorbital region, which is predetermined by its anatomical and functional complexity. All this makes the task of studying the features of the course of scar formation of this particular area and the development of individualized algorithms for their treatment urgent., Актуальність. Лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки є однією із найбільш складних проблем офтальмопластики. Від правильної оцінки типу рубцювання залежить вибір тактики лікування, що в подальшому визначає його ефективність. На основі аналізу літературних джерел визначено причини виникнення рубців періорбітальної ділянки, наведено сучасні методи їх клінічної оцінки та лікування. Метою роботи був аналіз сучасного стану питань патогенезу, класифікації, діагностики та лікування посттравматичних рубцевих деформацій періорбітальної ділянки. Матеріали та методи. Дослідження проведено з використанням пошуково-інформаційних систем PubMed, eLibrary, Google Scolar та бібліотечних баз даних за період 2012–2020 рр. Результати. Встановлено, що утворення та тип рубців залежать від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. За найбільш поширеною класифікацією рубці поділяються на нормотрофічні, атрофічні, гіпотрофічні, які відносяться до поверхневих рубців, а також глибокі — гіпертрофічні, келоїдні та змішані. Визначення етапів формування рубцевої тканини є важливим для вибору методу лікування хворого та отримання максимально можливого позитивного результату. Наведено різні думки щодо етапів та термінів процесу загоєння рани та формування рубців. Визначено основні сучасні методи оцінювання та діагностики рубців, проаналізовано їх переваги та недоліки. Проаналізовано сучасні підходи до лікування рубців, зважаючи на їх тип. Висновки. На основі проведеного аналізу сучасних літературних джерел можна зазначити, що питання етіології і патогенезу патологічних рубців дотепер остаточно не вирішено. Не існує єдиного підходу до діагностики та лікування рубців, оптимальних термінів початку лікування. Особливу проблему становить лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки, що зумовлено її анатомо-функціональною складністю. Все це робить актуальним вивчення особливостей перебігу формування рубців саме цієї ділянки та розроблення індивідуалізованих алгоритмів їх лікування.

Background. One of the key advances in psychiatry is an elucidation of the association of hereditary folate malabsorption (HFM) with autistic spectrum disorders (ASD), the evidence for which is based on the results of 5 meta-analyses of randomized controlled trials. It is shown that in such cases the antineuronal autoimmune reaction is an important mechanism of encephalopathy formation. The purpose of the study was to investigate the efficacy of rituximab in children with HFM-associated ASD who showed serological signs of antineuronal autoimmunity to expand the current arsenal of neuroprotective therapy in immunodependent encephalopathy in such cases. Materials and methods. Medical data of 138 children aged 3 to 8 years with HFM and ASD (97 boys and 41 girls) were analyzed. Parents of 62 of 81 patients with signs of antineuronal autoimmunity agreed to rituximab immunotherapy at a dose of 375 mg/m2 of body surface area per month for 3–9 months (study group, SG). Relatives of the other 19 patients with a similar distribution of antineuronal autoantibodies refused treatment (control group, CG). The dynamics of the mental state of children during immunotherapy was assessed by the ABC scale. For statistical analysis, we calculated the parametric Student’s t-test with the confidence probability p and the non-parametric criterion — the number of signs Z by U.V. Urbach, as well as the odds ratio (OR) and 95% confidence interval (95% CI). Results. Rituximab treatment resulted in a progressive decrease in serum antineuronal autoantibodies concentration in patients with ASD associated with HFM, with a more pronounced effect in the production of autoantibodies to neuronal potassium channels compared to autoantibodies to the GADA with complete elimination of the seropositivity after a 9-month course of immunotherapy in 92 % of cases. The phenomenon of rituximab-induced elimination of serum antineuronal autoantibodies is associated with the effect of neuroprotection, which was confirmed by the normalization of previously elevated serum concentrations of laboratory biomarkers of NSE cerebral damage (OR = 17.875; 95% CI = 4.738–67.436 at Ab to GADA and 41.800; 7.257–240.778 at Ab to potassium channels) and S-100 protein (9.750; 2.707–35.113 and 18.333; 3.462–97.083, respectively). In parallel, there was a progressive improvement in all indicators of the mental status of children with ASD on the ABC scale with a latency period of about 2 months (p < 0.05: Z < Z0.05). Conclusions. Immunotherapy with rituximab by eliminating the serological signs of antineuronal autoimmunity realizes the effect of neuroprotection, reducing the severity of all major clinical signs of ASD in children with HFM., Актуальність. Одним із ключових досягнень у дитячій психіатрії є з’ясування асоціації генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) із розладами аутистичного спектра (РАС), докази якої ґрунтуються на результатах щонайменше 5 метааналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень. Показано, що в таких випадках антинейрональна автоімунна реакція є важливим механізмом формування енцефалопатії. Мета дослідження: вивчити ефективність застосування ритуксимабу в дітей із РАС, асоційованими з ГДФЦ, у яких відзначаються серологічні ознаки антинейронального автоімунітету для розширення сучасного арсеналу нейропротекторної терапії при імуноопосередкованій енцефалопатії в таких випадках. Матеріали та методи. Проаналізовані медичні дані 138 дітей віком від 3 до 8 років із ГДФЦ, у яких відзначалися РАС (97 хлопчиків і 41 дівчинка). Батьки 62 із 81 пацієнта з ознаками антинейронального автоімунітету погодилися на імунотерапію ритуксимабом у дозі 375 мг/м2 поверхні тіла в місяць протягом 3–9 місяців (досліджувана група). Родичі інших 19 пацієнтів із подібним розподілом за характером антинейрональних автоантитіл відмовилися від лікування (контрольна група). Динаміку психічного стану дітей протягом імунотерапії оцінювали за шкалою АВС. Для статистичного аналізу розраховували параметричний Т-критерій Стьюдента з показником довірчої ймовірності р та непараметричний критерій — число знаків Z за Ю.В. Урбахом, а також показник відношення шансів та 95% довірчий інтервал. Результати. Лікування ритуксимабом призвело до прогресивного зниження сироваткової концентрації антинейрональних автоантитіл у пацієнтів із РАС, асоційованими з ГДФЦ, із вираженішим ефектом у разі продукції автоантитіл до калієвих каналів нейронів порівняно з автоантитілами до GADA з повним усуненням всіх видів автоантитіл із сироватки крові пацієнтів після 9-місячного курсу імунотерапії щонайменше в 92 % випадків. Феномен ритуксимабіндукованого усунення сироваткових антинейрональних автоантитіл асоційований з ефектом нейропротекції, що підтверджувалося нормалізацією раніше підвищених концентрацій лабораторних біомаркерів церебрального пошкодження NSE (OR = 17,875; 95% CI = 4,738–67,436 при Ат до GADA; 41,800; 7,257–240,778 при Ат до калієвих каналів) і білка S-100 (9,750; 2,707–35,113 і 18,333; 3,462–97,083 відповідно) у сироватці крові. Паралельно відзначалося прогресивне покращення з боку всіх показників оцінки психічного статусу дітей із РАС за шкалою АВС із латентним періодом близько 2 місяців (p < 0,05: Z < Z0,05). Висновки. Імунотерапія ритуксимабом шляхом усунення серологічних ознак антинейронального автоімунітету реалізує ефект нейропротекції, зменшуючи тяжкість всіх основних клінічних ознак РАС у дітей із ГДФЦ.

Migraine is one of the most common forms of headache, which can lead to a significant reduction in quality of life. There is migraine with aura, migraine without aura, as well as chronic migraine, which significantly reduces the efficiency of patients and is often combined with mental disorders and drug-induced headaches. Complications of migraine include migraine status, persistent aura without a heart attack, migraine heart attack (stroke) and epileptic seizure caused by migraine aura. The diagnosis of migraine is established based on complaints, medical history, objective examination data, and diagnostic criteria of the International Headache Classification of the 3rd revision. Additional research methods are recommended only in the presence of “red flags” — symptoms that alert to the secondary nature of the headache. Migraine treatment is aimed at reducing the frequency and intensity of attacks, reducing the number of pharmatherapeutical analgesics. It includes three main approaches: seizure relief therapy, preventive therapy, and non-drug methods. Non-steroidal anti-inflammatory drugs, simple and combined analgesics, triptans, as well as anti-nausea drugs (for severe nausea or vomiting) are recommended for seizures relief. In case of frequent or severe migraine attacks, as well as in case of chronic migraine, prophylactic therapy is indicated, which includes antidepressants, topiramate, beta-blockers, angiotensin II receptor antagonists, botulinum toxin type A-hemagglutinin complex and monoclonal antibodies to calcitonin gene-related peptide receptors. Pharmacotherapy is recommended to be combined with non-drug methods, which include cognitive-behavioral therapy, the method of transcranial magnetic stimulation, the method of biological feedback, postsphygmic period, acupuncture, therapeutic exercises, block of greater occipital nerve, and stimulation of the first trigeminal nerve., Мігрень є однією з найпоширеніших форм головного болю, що може призводити до значного зниження якості життя. Виділяють мігрень з аурою, мігрень без аури, а також хронічну мігрень, що значно знижує працездатність пацієнтів і часто поєднується з психічними розладами та лікарсько-індукованим головним болем. До ускладнень мігрені відносяться мігренозний статус, персистуюча аура без інфаркту, мігренозний інфаркт (інсульт) і епілептичний напад, викликаний мігренозною аурою. Діагноз мігрені встановлюється на підставі скарг, анамнезу захворювання, даних об’єктивного огляду та діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації головного болю 3-го перегляду. Додаткові методи дослідження рекомендуються тільки при наявності «червоних прапорців» — симптомів, що насторожують щодо вторинного характеру головного болю. Лікування мігрені спрямоване на зменшення частоти й інтенсивності нападів, на зниження кількості знеболюючих препаратів. Воно включає три основні підходи: терапію для купірування нападів, превентивну терапію та немедикаментозні методи. Для купірування нападів рекомендуються нестероїдні протизапальні засоби, прості і комбіновані анальгетики, триптани, а також препарати проти нудоти (при вираженій нудоті або блюванні). При частих або тяжких нападах мігрені, а також при хронічній мігрені показана профілактична терапія, яка включає антидепресанти, топірамат, бета-блокатори, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ботулінічний токсин типу А — гемаглютинін комплекс і моноклональні антитіла до кальцитонін-ген-спорідненого пептиду або його рецепторів. Фармакотерапію рекомендується комбінувати з немедикаментозними методами, до яких відносяться когнітивно-поведінкова терапія, метод транскраніальної магнітної стимуляції, метод біологічного зворотного зв’язку, постізометрична релаксація, голкорефлексотерапія, лікувальна гімнастика, блокада великого потиличного нерва, зовнішня стимуляція першої гілки трійчастого нерва.

After open-heart surgery, postoperative neuropsychiatric complications often develop: stroke — in 4.8 % of cases, diffuse encephalopathy — in 12 %, behavior changes — in 5–40 %, cognitive impairment — in 12–79 %, mental disorders — in 13–64 %. The causes of their development are acetylcholine deficiency with subsequent dysfunction of the cholinergic system and oxidative stress, which result from hypoxia, hypoperfusion, and a systemic inflammatory reaction. In this regard, the appointment of drugs that restore the acetylcholine synthesis – choline alfoscerate (Medotilin), and drugs that suppress oxidative stress – mexidol (Elfunate) is considered a promising direction for the prevention and treatment of neuropsychiatric complications. The study conducted on the basis of the regional cardiac surgery center of the Odessa Regional Hospital demonstrated that the combined use of Medotilin and Elfunate can reduce the frequency of neuropsychiatric complications, as well as reduce the duration of treatment in the hospital., При проведенні операцій на відкритому серці в післяопераційному періоді нерідко виникають психоневрологічні ускладнення: інсульт — у 4,8 % випадків, дифузна енцефалопатія — у 12 %, зміни поведінки — у 5–40 %, когнітивні порушення — у 12–79 %, психічні розлади — у 13–64 %. Причинами їх розвитку є дефіцит ацетилхоліну з подальшою дисфункцією холінергічної системи й оксидативний стрес, що виникають унаслідок гіпоксії, гіпоперфузії і системної запальної реакції. У зв’язку з цим перспективним напрямком профілактики й лікування психоневрологічних ускладнень вважається призначення препаратів, що відновлюють синтез ацетилхоліну, — холіну альфосцерату (Медотилін), і препаратів, що пригнічують оксидативний стрес, — мексидолу (Елфунат). У дослідженні, проведеному на базі регіонального кардіохірургічного центру Одеської обласної лікарні, було продемонстровано, що комплексне застосування Медотиліну й Елфунату дозволяє зменшити частоту психоневрологічних ускладнень, а також скоротити тривалість лікування в стаціонарі.

A literature review deals with the importance of overweight in victims with severe mechanical injury. Mechanical trauma remains an important medical and social problem for humanity. The course of injury and its consequences depend not only on the nature of the trauma, but also on the initial status of victim. The individual characteristics of the patient (gender, age, concomitant somatic pathology, etc.) and the treatment strategy are of great importance, in particular the timing and extent of surgical interventions. In this aspect, the role of overweight, which is a serious health problem worldwide, deserves attention. Many clinical studies and meta-analyses have shown the impact of overweight and obesity on the severity of certain injuries, the course of the post-traumatic period, the frequency of general and local complications, and mortality. Most studies have found that obesity is a marker of a negative prognosis in abdominal injury, and increases the risk of major complications and death. Obesity has been found to be a risk factor for wound complications, intra-abdominal hypertension and abdominal compartment syndrome, acute kidney injury, infectious complications, deep vein thrombosis, thromboembolism and pneumonia. Obese patients who underwent laparotomy for abdominal trauma had higher mortality, longer duration of hospital treatment, and longer duration of stay in the intensive care unit. In addition, obesity impedes interventional manipulations (the placement of the central venous catheter, tracheal intubation, ventilation) and surgical interventions (fracture stabilization, abdominal and thoracic interventions), and reduces the diagnostic value of traditional methods for examination of patients. The negative impact of overweight and obesity should be taken into account when planning diagnostic and treatment strategy, but needs to be further investigated., Огляд літератури присвячено значенню надмірної ваги у постраждалих з тяжкою механічною травмою. Механічна травма залишається важливою медичною та соціальною проблемою людства. Перебіг травми та її наслідки залежать не тільки від особливостей травми, але й від вихідного стану постраждалого. Велике значення мають індивідуальні особливості постраждалого (стать, вік, супутня соматична патологія та ін.) та застосована лікувальна тактика, зокрема своєчасність та обсяг хірургічних втручань. У цьому аспекті заслуговує на увагу роль надмірної ваги, яка є серйозною проблемою охорони здоров’я в усьому світі. За результатами багатьох клінічних досліджень та метааналізів встановлено наявність впливу надмірної ваги та ожиріння на тяжкість окремих ушкоджень, на перебіг посттравматичного періоду, частоту загальних і місцевих ускладнень та летальність. У більшості досліджень встановлено, що ожиріння є маркером негативного прогнозу абдомінальної травми та збільшує ризик тяжких ускладнень і ризик смерті. Ожиріння визнано фактором ризику ранових ускладнень, внутрішньочеревної гіпертензії та абдомінального компартмент-синдрому, гострого ураження нирок, інфекційних ускладнень, частоти тромбозу глибоких вен, тромбоемболії та пневмонії. У постраждалих з ожирінням, які перенесли лапаротомію з приводу абдомінальної травми, виявлено більшу летальність, більшу тривалість стаціонарного лікування, більшу тривалість знаходження у відділенні інтенсивної терапії. Крім цього, ожиріння утруднює здійснення інтервенційних маніпуляцій (встановлення центральних венозних катетерів, інтубація трахеї, штучна вентиляція легень) та оперативних втручань (стабілізація переломів, абдомінальні та торакальні втручання), а також зменшує діагностичну цінність традиційних методів обстеження постраждалих. Негативний вплив надмірної ваги та ожиріння необхідно враховувати під час планування діагностичної та лікувальної тактики, однак це потребує подальшого вивчення.

A review of foreign and native sources of literature from scientometric databases provides data on the harmful and beneficial properties of such well-known nutrients as table salt and sugar in essential hypertension and associated diseases, primarily in abdominal obesity and diabetes mellitus. The historical aspects of obtaining these nutrients, their participation in the pathogenesis of hypertension, the physiology of sodium and glucose metabolism are considered; the evidence base for prospective epidemiological studies is provided; the negative impact of these products on the intestinal microbiota, alarming statistics of salt and added free sugar abuse in population of different countries, social, economic and medical aspects of excess salt and sugar as risk factors for chronic non-communicable diseases emergence and progression of arterial hypertension are noted. The methods for assessing their amount in food, approaches to inhibiting salt and sugar-rich food abuse are given; the attention on the materials of the WHO, European, American, and Ukrainian guidelines on the safe amount of both nutrients is focused. The paper gives advice on rational nutrition of patients and options for modern diets, first of all, a low-salt DASH diet (Dietary Approaches to Stop Hypertension) from the standpoint of salt and sugar limiting., В огляді закордонних та вітчизняних джерел літератури з наукометричних баз даних наводяться дані щодо шкідливих та корисних властивостей таких загальновідомих нутрієнтів, як кухонна сіль та цукор, за умов гіпертонічної хвороби та асоційованих з нею захворювань, насамперед при абдомінальному ожирінні, цукровому діабеті. Розглядаються історичні аспекти видобування цих нутрієнтів, їх участь у патогенезі гіпертонічної хвороби, фізіологія обміну натрію та глюкози, наводиться доказова база щодо проспективних епідеміологічних досліджень, відмічається негативний вплив цих продуктів на кишкову мікробіоту, тривожна статистика щодо зловживання кухонною сіллю та доданим вільним цукром серед населення різних країн, соціальні, економічні та медичні аспекти надлишку солі та цукру як факторів ризику виникнення хронічних неінфекційних захворювань і прогресування артеріальної гіпертензії. Наводяться методи оцінки їх кількості в їжі, підходи до гальмування зловживання багатими на сіль та цукор продуктами харчування, акцентується увага на матеріалах ВООЗ, європейських, американських та українських рекомендаціях щодо безпечної кількості обох нутрієнтів, надаються поради щодо раціонального харчування пацієнтів та варіанти сучасних дієт, насамперед низькосольова дієта DASH (дієтичні підходи щодо зупинення гіпертензії), з позиції обмеження солі і цукру.

Currently, diabetes mellitus (DM) is a complex global problem, which is increasing every year. So, in 2019, diabetes mellitus was detected in 463 million adults (from 20 to 79 years old) in the world. And the main cause of death in patients with diabetes mellitus is cardiovascular complications. The study was aimed investigate the features of functional and structural changes in the heart in patients with type 2 diabetes mellitus and nephropathy. A total of 98 patients with type 2 diabetes mellitus were examined, out of which 78 patients had diabetic nephropathy (DN) of varying severity. The control group consisted of 20 healthy patients. After a clinical examination, depending on the state of renal function, all patients were divided into the following groups: group I — patients with type 2 diabetes mellitus without signs of nephropathy (n = 36), group II — patients with type 2 diabetes mellitus with normal glomerular filtration rate (GFR) and albuminuria (n = 33), group III — patients with type 2 diabetes mellitus with decreased GFR and albuminuria (n = 29). To study changes in hemodynamics and structural parameters of the heart, patients underwent transthoracic echocardiography on an ULTIMA PA ultrasound machine (Radmir, Ukraine) using a sectoral phased transducer with a frequency range of 2–3 MHz according to the standard technique based on the recommendations of the American Echocardiographic Society. To determine indexing indicators, the patients underwent anthropometric measurements. Patients with DN and albuminuria and decreased GFR showed an increase in the linear dimensions of the heart in comparison with controls and patients without signs of nephropathy. With DN, patients have a significant increase in left ventricular mass and a significant increase in the detection rate of left ventricular hypertrophy up to 91.3 % in patients with albuminuria and preserved renal function and up to 100 % with a decrease in GFR., У наш час цукровий діабет (ЦД) є складною світовою проблемою, вплив якої збільшується щороку. Так, у 2019 році ЦД у світі був виявлений у 463 млн дорослих людей (від 20 до 79 років). А основною причиною смертей у хворих на ЦД є серцево-судинні ускладнення. Метою дослідження було вивчення особливостей структурних і функціональних змін у серці у хворих на ЦД 2-го типу з порушенням функції нирок. Були обстежені 98 хворих із ЦД 2-го типу, із них 78 пацієнтів були з діабетичною нефропатією (ДН) різного ступеня тяжкості. Контрольну групу становили 20 здорових пацієнтів. Після клінічного обстеження залежно від стану функції нирок усі пацієнти були розділені на групи: I група — хворі на ЦД 2-го типу без ознак нефропатії (n = 36), II група — хворі на ЦД 2-го типу з нормальною швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та альбумінурією (n = 33), III група — хворі на ЦД 2-го типу зі зниженою ШКФ й альбумінурією (n = 29). Для дослідження змін гемодинаміки і структурних параметрів серця пацієнтам проводили трансторакальну ехокардіографію на ультразвуковому апараті «Ultima PA» (Radmir, Україна) з використанням секторального фазованого датчика з діапазоном частот 2–3 МГц за стандартною методикою згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства. Для отримання індексованих показників хворим проводили антропометричні виміри. У хворих із ДН та альбумінурією і зниженою ШКФ виявлене збільшення лінійних розмірів серця порівняно з контролем і хворими без ознак нефропатії. При ДН у хворих відзначається вірогідне збільшення маси міокарда лівого шлуночка й істотне збільшення частоти виявлення гіпертрофії лівого шлуночка до 91,3 % у хворих з альбумінурією й збереженою функцією нирок і до 100 % — при зниженні ШКФ.

Endometrial hyperplasia (EH) is a pathological condition characterized by proliferation of the endometrial glands with an increase in the glands/stroma ratio compared to normal proliferative endometrium. EH is a precursor to the development of one of the most common gynecological malignancies – endometrial cancer. There are EH without atypia and with atypia. Total hysterectomy with bilateral salpingo-oophorectomy is the method of choice in the treatment of atypical EH. It is important to eliminate risk factors – overweight patients should lose weight by adjusting diet, increase physical activity. Recently, aromatase inhibitors have also proven to be an effective treatment option for EH with atypia. Oral progestogens and the levonorgestrel-releasing intrauterine device are methods of choice for conservative treatment of premenopausal and postmenopausal women with atypical EH. However, not all patients can use progestins for a long time due to possible side effects. Failure of progestin treatment may depend on various factors, such as the patient’s age, health status, other conditions, and the degree or type of hyperplasia. So it is important to look for new methods of EH management and adjuvant drugs that will potentiate the effectiveness of basic treatment, as well as opportunities to reduce the risks of progesterone receptor resistance and potentiation of progestins. Cridanimod is a new small molecule that has been shown in studies to increase the progesterone receptors expression in the endometrium. It has been suggested that in combination with progestin therapy it increases the progesterone receptors expression and thus improves the effectiveness of treatment. Research results allows to consider the possibility of using cridanimod in complex EH therapy, especially against the background of viral infection. Cridanimod reduces the risk of resistance to progestogen therapy in EH, provides the best result after conservative treatment and reduces the number of relapses.

Research objective:to determine the level of serum cytokines in the pregravidar period in women with chronic diseases of the hepatobiliary system and reproductive losses in the first trimester in the anamnesis. Materials and methods.90 patients of reproductive age with chronic pathology of the hepatobiliary system (liver steatosis and non-alcoholic steatohepatitis) were examined. All patients had spontaneous miscarriages in the early stages of gestation in anamnesis. The research was conducted during the pregravid preparation period. The laboratory research included an additional study of the interleukins (ІL-2, ІL-6, ІL-8, ІL-10) and tumor necrosis factor (TNFα) in the blood serum using enzyme immunoferment assay. 8 female donors were examined to determine the reference norm of cytokines in the blood serum. Results.The cytokine status in patients with chronic pathology of the hepatobiliary system against the background of early miscarriage was characterized by an increase in proinflammatory cytokines (TNFα in 2,29 times more, ІL-2 in 1,46 times, ІL-6 in 1,84 times and ІL-8 in 1,50 times) and anti-inflammatory cytokines (ІL-10 in 1,31 times). The integral indices that are characterizing the oppositional cytokines ratio increased (TNFα/ІL-10, ІL-2/ІL-10 and ІL-6/ІL-10) which indicates an inflammatory process in the body. Minimal changes were registered in patients with signs of steatosis – a moderate increase in proinflammatory cytokines (TNFα is 1,34 times more, ІL-2 in 1,18 times, ІL-6 in 1,33 times and ІL-8 in 1,13 times) and preservation within the reference norm of ІL-10. The maximum imbalance of serum cytokines was observed in the exacerbation of non-alcoholic steatohepatitis – a significant increase in proinflammatory cytokines (TNFα is 3,66 times more, ІL-2 in 1,95 times, ІL-6 in 2,57 times and ІL-8 in 2,18 times) against the background of a moderate increase in ІL-10 (1,30 times). In patients with clinical and laboratory signs of remission of non-alcoholic steatohepatitis a moderate increase in proinflammatory (TNFα is 1,87 times more, ІL-2 in 1,20 times, ІL-6 in 1,61 times and ІL-8 in 1,20 times) and anti-inflammatory (ІL-10 in 1,51 times) cytokines was diagnosed. The analysis of the integral indices of oppositional cytokines showed a tendency to increase their values in patients with liver steatosis and non-alcoholic steatohepatitis in the phase of clinical and laboratory remission. During the period of the non-alcoholic steatohepatitis exacerbation a considerable increase in the studied coefficients was revealed. Conclusions.Changes in the cytokine status are noted in patients with early spontaneous miscarriages in anamnesis and chronic diseases of the hepatobiliary system, which are characterized by the severity of inflammatory reactions and progression of the pathological process in liver. Obtained results can be used to predict miscarriage and be taken into account in the program of drug preparation in the pregravid period.

Today, the issues of the pregnancy course in women with endometriosis and endometriosis impact on obstetric outcome remain unresolved and insufficiently studied. Research objective:to study the association between endometriosis and pregnancy complications, adverse obstetric outcomes. Materials and methods.A retrospective cohort study comparing the incidence of pregnancy complications and adverse obstetric outcomes in 478 women with endometriosis (main group) and 544 women without endometriosis (control group). Complications of pregnancy and unfavorable obstetric outcomes were assessed, such as spontaneous miscarriage, ectopic pregnancy, vomiting of pregnant women, premature birth, caesarean section, pathological attachment of the placenta, postpartum hemorrhage and small for gestational age fetuses. Results.The study showed that pregnant women with endometriosis have an increased risk of spontaneous miscarriages compared to the control group: 89/478 (19.07 ± 1.13%) versus 87/544 (14.93 ± 0.49%) respectively (p < 0.001), ectopic pregnancy: 12/478 (2.84 ± 0.47%) versus 5/544 (0.97 ± 0.36%) respectively (p < 0.001); vomiting of pregnant women: 86/478 (17.85 ± 1.09%) compared with 16/544 (3.15 ± 0.34%) respectively (p < 0.001); premature birth: 72/478 (15.5 ± 1.03%) versus 55/544 (10.17 ± 0.30%) respectively (p < 0.001); increased frequency of caesarean section: 99/478 (20.44 ± 1.24%) versus 87/544 (15.5 ± 0.73%) respectively (p < 0.001) and pathological attachment of the placenta: 19/478 (4.31 ± 0.59%) versus 8/544 (1.46 ± 0.30%) respectively (p < 0.001). There was no association between endometriosis and postpartum hemorrhage and small gestational age of the fetus. Conclusions.Pregnant women with endometriosis have an increased risk of spontaneous miscarriages, ectopic pregnancy, vomiting of pregnant women, premature birth, caesarean section, pathological attachment of the placenta. The association established in our study between endometriosis and complications of pregnancy, unfavorable obstetric results requires further research to clarify the mechanisms of the results obtained.