Search

The purpose of this article is to highlight the results of the study of certain legal features of the regulation of educational activities in Ukraine, which arose as a result of the Ministry of Education and Science of Ukraine's application of the concept of "licensed amount" to regulate the maximum total number of applicants of free and fee basis higher education in state, communal and private educational institutions, including those students who can apply to a higher education institution within one calendar year or resume studies or transfer to it from other institution s. When conducting this study, the main conditions for licensing educational activities were analyzed, taking into account the need to observe the basic rights and freedoms of people, as well as considering the basic principles of licensing of economic activity established by the legislation of Ukraine and international acts that regulate or influence the process of regulating basic rights and freedoms in the field of education in Ukraine. At the same time, during the analysis of the conditions of licensing of educational activity, certain legal conflicts and features of unconstitutionality of some provisions of Ukrainian legislation on higher education were identified along with incorrect application of the licensing procedure and the term "licensed amount" in education al activity. According to the results of the study, the necessity of distinguishing between the processes of regulating educational activity (including the use of the licensing procedure) that can be applied to the control of the activities of state and communal institutions of higher education and those processes that can be applied to the activities of private institutions of higher education has been proven. Additionally, the necessity of distinguishing the conditions of regulation of educational activity that can be applied to providing free education and fee-based education in the form of an economic service has been proven. With this in mind, separate variants of the possible application of the term "licensed amount" were proposed, which can ensure the observance of constitutional rights and freedoms and the illegality of using this term in other cases. The article is the fifth article from the cycle of research and includes the results of a legal study of the process of education regulation in Ukraine, in particular, the principles, limits, and features of licensing of educational activities as well as the conditions of applicat ion of the term "licensed amount". [ABSTRACT FROM AUTHOR]

After receiving the results of the first study from the cycle of research on the principle of the supremacy of law in education under military emergency, it turned out to be necessary to conduct the next study on the accessibility of education in Ukraine during the mentioned period. It is also associated with the activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine, which in 2024 changed the rules for admission to higher educational institutions and limited access to education for those seeking education who declared their desire to study full-time and on a paid basis in postgraduate studies for obtaining the third (educational and scientific) level of higher education. The Ministry of Education and Science of Ukraine, as has always been the case, defended its discriminatory reforms regarding the availability of education, referring to the introduction of a military emergency in Ukraine and problems in the process of mobilizing students for war. At the same time, access to education was limited both for paid education recipients (at their own expense) and for free education recipients (at the expense of state and local allocations). In turn, taking into account the fact that in Ukraine the system of grant education at the expense of scholarships from universities, philanthropists, and sponsors practically does not operate, this situation became a certain cataclysm in the field of education, which negatively affected both students (who began to go abroad en masse) and higher educational institutions. First of all, it is connected with depriving a number of young scientists of the opportunity to continue their research through postgraduate study, and secondly, with depriving higher educational institutions of income, the absence of which can lead such educational institutions to bankruptcy. As a result, the legality of the actions of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine regarding restricting access to education became acute in Ukrainian society. This article is the second article from the cycle of research. It contains the results of a legal study of education accessibility during the military emergency in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The purpose of this article is to continue the analysis of Ukrainian legislation and international acts that regulate or affect the process of regulating basic human rights and freedoms in Ukraine’s education field. The conduct of this study is due to the activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine in 2024, which intervened directly during the admission process of students to higher educational institutions during the 2024 admission campaign. The mentioned aspects especially affected the education seekers who declared their desire to study full-time and on a paid basis in graduate school to obtain the third (educational and scientific) level of higher education. Regarding the above, it became necessary to legally examine the observance of basic human rights and freedoms when conducting the admission process under martial law along with implementing and regulating educational activities. In particular, the article examines the main conditions and guarantees of equality of rights of education seekers when enrolling in educational institutions. Additionally, the study underlines the main legal provisions on the human right to safety and dignity, which shall be observed during the admission campaign and when carrying out educational activities in conditions of military emergency as well as in conditions of economic crisis. At the same time, special attention is focused on the need to establish different admission conditions and study conditions for free education and paid education recipients. In addition, the authors analyze the legislation of Ukraine regarding the possibility of using the factor of knowledge of foreign languages as a condition for admission to institutions of higher education, both in the general context and taking into account the specifics of the education received by the student. Thus, this article is the third article from the cycle of research and contains the results of a legal study of the principle of equal rights in the field of education, the principle of safety and human dignity in education, in particular, during the period of military emergency in Ukraine, as well as the principle of Ukrainian-language education in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

To date, many legal problems have arisen in the field of education related to the activities of the Ministry of Education and Science of Ukraine. The specified problems were exposed in 2024, directly during the 2024 admission campaign, when the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine interfered in the process of admission to higher educational institutions of students who declared their desire to study full-time and on a paid basis in postgraduate studies for obtaining the third (academic and scientific) level of higher education. In March 2024, the Ministry of Education and Science of Ukraine adopted a new Procedure for admission to higher education in 2024, to which within four months during the admissions campaign more than ten amendments were performed. After that, in May 2024, the Cabinet of Ministers of Ukraine made new changes to the resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine on training and certification of scientific-pedagogical and scientific personnel, which also changed the conditions for admission to educational institutions. Subsequently, the Ministry of Education and Science of Ukraine established some features of acquiring and renewing the status of a higher education recipient in 2024, which limited access to education for a certain category. As a result of the mentioned activity, a confrontation escalated in Ukrainian society, where the students and rectors of higher educational institutions, accusing the Ministry of Education and Science of Ukraine of exceeding their powers, appeared on the one hand. On the other hand, the Ministry of Education and Science of Ukraine arose, defending its reforms, referring to the existence of martial law in Ukraine and problems in the process of mobilizing students for war. Considering the above, there was a general need for legal studies of the legal conditions of educational activity through the prism of generally accepted human rights and freedoms including martial law conditions in Ukraine. This article is the first article from the cycle of research. It contains the results of a legal study of the principle of the supremacy of law in education during the military emergency in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

This article examines the legal issues of regulating the access of citizens of Ukraine to higher education of the third educational and scientific degree (doctor of philosophy) in the paradigm of international acts, the Constitution of Ukraine, the Laws of Ukraine, and Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine in the field of education. This is related to the existence of certain legal conflicts in the education sector, which arose as a result of the ambiguity and imperfection of the legislation of Ukraine on education, which the Ministry of Education and Science of Ukraine uses to illegally restrict the access of citizens of Ukraine to higher education of the third educational and scientific degree. Taking into account the requirements of the Constitution of Ukraine, the Universal Declaration of Human Rights of the United Nations, and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the article presents the results of a study of the peculiarities of the application of the provisions of the relevant legislative acts in the field of education (with all changes and additions introduced as of September 1, 2024), namely the Law of Ukraine "On Education" (dated September 5, 2017, under No. 2145-VIII), the Law of Ukraine "On Higher Education" (dated July 1, 2014, under No. 1556-VII) and the "Procedure for Training Candidates for Higher Education Degrees of Doctor of Philosophy and Doctor of Sciences in institutions of higher education (scientific institutions)", approved by Resolution No. 261 of the Cabinet of Ministers of Ukraine (dated March 23, 2016). At the same time, the research is mainly focused on the peculiarities of applying the abovementioned legislative acts to determine the differences in the conditions of access to free and paid education and the established legitimacy and feasibility of certain elements of such conditions. Principally this concerns the introduction by the State of Ukraine of unified professional exams and other tests (with the use of external independent evaluation) as a condition for access to the next stage of tests, namely, enntrance exams and other tests for admission to study introduced by higher education institutions of Ukraine. That is, the legality of establishing a two-level system of competitions and entrance tests for those who wish to obtain a higher education of the third educational and scientific degree (doctor of philosophy) on a paid basis (i.e., at their own expense or the expense of non-state grants and scholarships) is being considered. The article is the sixth one within the cycle of studies in which the peculiarities of access of Ukrainian citizens to higher education in martial law conditions are addressed. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The purpose of the article is to determine the peculiarities of development and legal regulation of educational electronic public services. The article shows that the penetration of information technologies into all spheres of human life leads to the improvement of many processes of social activity, including in the field of education. Attention is focused on the fact that professional growth requires continuous learning in the framework of formal, non-formal and informal education. Central executive authorities and institutions, enterprises and organizations under their management are currently playing an active role in organizing such training. These bodies have the legal capacity to carry out such activities within the framework of electronic public services. However, the Law of Ukraine "On central bodies of executive power" does not provide for the possibility of these entities to carry out educational activities in relation to persons who are not members of their staff. The author justifies that the problem arising from the unregulated participation of ministries and other public authorities in the system of providing electronic public services in the educational sphere is the lack of uniform standards. Significant differences are observed in the availability and form of a certificate of completion of an educational course, the availability of reviewers, and the number and complexity of test questions used to determine mastery of the content of the educational programme. The sources of funding for educational films and TV series, which require significant expenditures, are not always indicated. The advantage of educational products prepared with the participation of public authorities is their acute relevance and practical orientation, as well as the ability to quickly approach their creation by minimizing bureaucratic barriers. The author concludes that improving the quality and scientific nature of the educational products under study, as well as reducing corruption risks in their production, requires regulating the most important aspects of this activity. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Right now, Ukraine is in an aspect for different areas of the legal environment. Therefore, it is appropriate to find different directions of models for fighting corruption in its history. Redirecting to the legal historical period in Ukraine and the former USSR, it is appropriate to allocate just a few such fundamental directions. This model of combating corruption is addressed on the border of the state by the behavior of individuals and response to deviations from the legal regulation that they provide. This particular model is aimed at the era of «Stalinism». It is precisely to overcome the fight against the direction of corruption during the study of the educational normative discipline «Civil Process» that the rights of the individual are greatly violated, because the totalitarianism addressed is incompatible with their emergence. Therefore, such an expediency of addressing also has positive directions: it is addressed to the study of the educational normative discipline «Civil Process», the appropriate interaction between the degree of authority of a person and the degree of aspectism. The expediency of being brought to administrative responsibility and incurring - increases for individuals who are closest to the top of power during the study of the educational normative discipline «Civil Process» - the closer to the top, the greater the risk. That is, addressing the principle of implementation of superficial responsibility: «top-down», which is a very necessary means of implementing social justice in general. The study of the educational regulatory discipline «Civil Process» also expediently provides a model of combating corruption - the implementation of strong personal responsibility, according to the directions of the «leading person». At this time, the expediency of such persons was foreseen by the party elites. This model provided a basis during the times of Khrushchev and Brezhnev. It is also necessary to mention two more features when studying the educational regulatory discipline «Civil Process», inherent in the model: firstly, the addressing of the individual to the appropriate level of his authority involves a normative and legal aspect, secondly, money in this model has a secondary role or do not have a conceptual apparatus. The study of the educational regulatory discipline «Civil Process» has a model of combating corruption, ensures the desire to force people into power structures on the basis of personal safety and irresponsibility; therefore, it contains the main aspects of public authority and its addressed bribery of the person as a whole. The educational normative discipline «Civil process» in the conditions of the military model of fighting corruption has complete impunity and impossibility. Such aspects are foreseen in periods of rich revolutionary legal aspects, when the newly created state has not yet received the functions of leadership management or consciously foresees destructive directions. Normativeness of the existence of this model is precisely the time of the administration of the Provisional Government, it is also expedient to refrain from reforms in education as a whole. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті висвітлюються можливості застосування технологій на основі штучного інтелекту для викладання української мови, як іноземної. У представленій роботі проаналізовані джерела за останні 5 років, присвячені технології штучного інтелекту та її застосуванню у галузі освіти, вітчизняних та зарубіжних науковців, розглянуті основні виклики та проблеми, які ставить перед системою освіти розвиток технологій штучного інтелекту, такі як проблема академічної недоброчесності та шляхи запобігання таким випадкам, зміни й впливи, які несе штучний інтелект у суспільство, зокрема в професії викладача та методиста, трансформації методів та стилю роботи представників цих професій, а також можливості, які відкриває перед освітянами штучний інтелект, такі як поглиблення диференційованого підходу та індивідуалізації навчання, створення інклюзивного середовища для студентів із особливими потребами (супровід та допомога таким студентам), позааудиторний супровід та репетиторство студентів, автоматизація освітнього процесу та допомога в адмініструванні, плануванні занять та аналітиці результатів, допомога викладачам і методистам у створенні навчальних матеріалів (інтерактивних ігор, відеофільмів, різних типів завдань тощо). Також приділяється увага можливостям ChatGPT у навчанні мови, наприклад імітація живої бесіди, збагачення лексики, відпрацювання граматики з наступним аналізом та розбором помилок, пошук текстів та відео певної тематики тощо. Також приділяється увага потенціальним можливостям штучного інтелекту для вивчення української мови та літератури, наприклад відтворення особистостей діячів науки та культури для інтерв’ювання їх студентами, створення штучних особистостей для відпрацювання навичок професійного та побутового спілкування та ін. Піднімається питання академічної доброчесності та викликів, які ставить розвиток технологій штучного інтелекту, необхідність упровадження нових форм та методів контролю, здатних запобігти випадкам академічної недоброчесності: перевага усного опитування над іншими формами контролю, проведення дискусій зі студентами на тему завдання, вимагання виходників (чернеток) завдання тощо.

У статті досліджуються геополітичні та лінгводидактичні передумови виникнення змішаних методів навчання іноземних мов як засобу удосконалення іншомовного мовлення народів різних країн світу в першій половині ХХ століття та деталізується їх методична сутність. Проведене дослідження дозволило встановити що: 1) змішані методи навчання іноземних мов являють собою втілення в один метод двох напрямів навчання: свідомого засвоєнні мовних явищ та розвитку мовленнєвих умінь на їх основі; 2) історичними передумовами виникнення цих методів були результати Франко-Прусської війни 1870‒1871 років, яка завершилася утворенням Німецької імперії, до якої приєдналися 25 держав, багато герцогств та князівств. Це потребувало іншомовних політичних і економічних контактів всіх народів цих країн. Практика вивчення іноземних мов на основі окремого використання прямих і перекладних методів довела свою неефективність. Тому вчені тих часів запровадили методику їх об’єднання у змішані методи, які виявилися здатними до швидкого вирішення цієї комунікативної задачі; 3) лінгводидактичними передумовами розробки цих методів навчання були урахування: здатності більшості людей запам’ятовувати іншомовний матеріал на основі його осмислення; доцільності вивчення одної частини матеріалу в процесі мовленнєвої діяльності, а іншої – в процесі його читання, запису, перекладу та мовленнєвого відтворення; 4) прикладами змішаних методів навчання англійської мови є читацький метод М.Уеста та свідомо-порівняльний метод Л. Щерби. Перший з них базувався на принципах: пріоритету читання над усним мовленням; формування навичок техніки читання та промовляння на прикладах того, що читається; усвідомленого вивчення лексико-граматичних явищ і їх використання в процесі читання тематичних, доступних, цікавих текстів; розвитку усного мовлення на основі прочитаного; розширення читацьких і усно-мовленнєвих можливостей учнів на основі поєднання в кожному наступному тексті нового мовного матеріалу з попередньо вивченим. Другий з них базувався на принципах: взаємопов’язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності; усвідомленого вивчення мовних явищ на основі їх перекладу; використання читання і письма як засобу і як мети навчання; 5) спадкоємність змішаних методів навчання іноземних мов з сучасними методичними технологіями полягає у: системному розширенні читацьких та усно-мовленнєвих вмінь учнів на онові вживання в кожному наступному тексті мовних явищ із попередніх; використанні всіх принципів свідомо-порівняльного методу, але з урахуванням пріоритету комунікативної спрямованості навчання.

The issue of improving the process of training and retraining of military doctors is determined by changes in the security environment of the state today, and the need to develop the military medical sector in the conditions of long-term resistance to russian aggression. This article highlights the potential of using digital technologies to improve the process of training and retraining of military doctors. The results of a survey of trainees at the Ukrainian Military Medical Academy (a higher military medical educational institution that provides training, retraining and advanced training of specialists in almost all specialties for the Armed Forces of Ukraine and other military establishment of Ukraine) are presented. It is shown that for the implementation of changes in the system of training and retraining of military doctors the Academy provides for a number of measures: introducing innovative changes in the content and methodology of education; introduction of flexible technology for planning and organizing the educational process, focused on personalization of learning; development of international scientific and scientific-medical collaborations. Based on the conducted research, it was determined that in the conditions of active hostilities in Ukraine, it is digital technologies that make it possible to quickly introduce changes in the process of training and retraining of military doctors by improving the educational and informational environment. It was established that improving the readiness of military doctors to use digital technologies in their professional activities requires their end-to-end use in the entire training system. The article provides examples of the use of digital technologies in the process of training and retraining of military doctors.

Статтю присвячено проблемі визначення лінгвістичних засад навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови. Констатовано, що вихідні положення лінгвістики становлять підґрунтя для розроблення методик навчання певного розділу граматики, зокрема синтаксису. Встановлено залежність між компетентним володінням англійською мовою та послуговуванням лінгвістичним матеріалом у межах синтаксичного мовного рівня. З’ясовано показник результативного використання англомовного матеріалу – здатність об’єднувати фонеми, лексеми, морфеми, синтаксеми у межах синтаксичного мовного рівня та розуміти способи їх зв’язку для коректного формування фраз і надфразних єдностей, тексту і надтекстових компонентів. Актуалізовано необхідність навчання синтаксису англійської мови в межах університетського курсу, що передбачає вільне оперування лінгвістичними одиницями під час спонтанного мовлення, коректне оформлення висловлень протягом усної / письмової комунікації, уникнення шаблонного мислення в процесі створення текстових фрагментів у різних типах дискурсу. Проаналізовано та узагальнено дефініції терміна «синтаксис», запропоновані в розвідках зарубіжних і вітчизняних науковців – розділ науки про мову, що аналізує систему синтаксичних одиниць і правил їх утворення; розділ граматики, що акцентує на структурі синтаксичних одиниць та синтаксичних зв’язках. Виокремлено синтаксичні одиниці, що потребують розгляду під час навчання синтаксису англійської мови: слово, фраза, конструкція, клоз, речення, текст.

Стаття присвячена формуванню іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі. Автором детально висвітлено основний цифровий інструментарій, який використовується для формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців на заняттях з іноземної мови. Описано можливості дигіталізації навчального процесу задля його ефективності.

З нагоди ювілею у статті представлено спробу створення наукової або інтелектуальної біографії (стисла версія) українського вченого-дидакта, керівника й організатора новаторських наукових досліджень у галузі української освіти, зокрема підручникотворення, академіка НАПН України, директора Інституту педагогіки НАПН України Олега Михайловича Топузова. Дослідження здійснено на засадах новітніх методологічних підходів до освітньої біографістики, розроблених світовою соціогуманітарною думкою. Метою статті визначено два корельованих між собою завдання. Перше – намагання з’ясувати підґрунтя формування наукових інтересів і напрямів дослідницької діяльності О. Топузова та окреслити її результати у проблемному полі української освіти в добу незалежності. Друге – аргументувати суб’єктність особистості О. Топузова у «категоріях особистісної свободи» та інтерсуб’єктність як важливу якість його як керівника наукових колективів. Для аргументації викладених у статті міркувань реконструйовано основні віхи творчого шляху ювіляра з акцентуванням індивідуально особистісних психоемоційні особливостей, властивих йому інтерсуб’єктних відносин, що істотно впливали на досягнення вченого. На підтвердження авторських суджень застосовано не лише герменевтичний суб’єктивний аналіз наукового доробку О. Топузова (писемні джерела), а й результати: анонімного бліц-опитування його колег, дані якого оброблено засобом фахового контент-аналізу, та проведеного напівстандартизованого інтерв’ю з ювіляром (усні джерела). Обґрунтовано доцільність створення інтелектуальних біографій сучасних українських освітян і вчених, аби поступово складалася суб’єктивована сучасна культурно-історична пам’ять і про освітній процес, і про наш час.

У статті порушена проблема комунікативних аспектів музично-виконавської творчості в контексті продуктивності герменевтичних ідей у змісті інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. З’ясовано, що музична культура в сучасному інформаційно-комунікативному середовищі виступає засобом комунікації, через який людина висловлює своє ставлення до світу, до самої себе, до інших людей. Виявлено, що комунікативний аспект музично-виконавської творчості в конкретному часі й просторі (хронотопі), де музичний твір виступає як своєрідне повідомлення, яке композитор намагається донести до слухача, суттєво розширює в музичній комунікації простір її герменевтичних контекстів, формуючи смислове поле архетипів музичної культури, які потребують тлумачення та розуміння в просторово-часовому континуумі. Проведений поглиблений міждисциплінарний аналіз порушеної проблеми у філософському, культурологічному, музикознавчому, музично-педагогічному дискурсі засвідчив глибину проникнення ідей герменевтичного вчення в теорію та практику музично-виконавського мистетцва. Доведено, що герменевтичний контекст музичної комунікації визначає ту чи іншу комунікативну модель творчого спілкування на рівні: «композитор – музичний твір – виконавець – слухач» в процесі музичного виконавства, що уможливило екстраполяцію наведених теоретичних міркувань у сферу інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. Підтверджено правомірність практичного впровадження у зміст інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей герменевтичної методики на прикладі засвоєння студентами сучасних композиційних технік творів нової академічної музики та їхньої кореляції з темброво-виражальними можливостями сучасного саксофонного виконавства.

У статті проаналізовано проблему формування цифрової компетентності майбутніх дизайнерів від теорії до практичного впровадження Констатовано, що цифрова компетентність є критично важливою в сучасному світі, оскільки цифрові технології стають невід’ємною частиною майже всіх аспектів нашого життя, включаючи освіту, професійну діяльність, спілкування та розваги. Здійснено огляд європейської рамки цифрової компетентності для громадян (DigComp), що є одним з основних документів, який визначає та служить орієнтиром для розвитку цифрових навичок у громадян ЄС, а також є показником оцінювання для закладів освіти, урядів й організацій. ). Це один із найсучасніших європейських стратегічних документів, розроблених європейською спільнотою країн, які створюють освітні стандарти. Зазначено, що рамку цифрової компетентності розроблено і в України як інструмент, щоб покращити рівень цифрових компетентностей українців, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення рівня цифрової грамотності та практичного використання засобів і сервісів IT-технологій конкретними цільовими групами населення. Крім того схвалено Концепцію розвитку цифрових компетентностей та затверджено план заходів з її реалізації, де цифрова компетентність є динамічною комбінацією знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, яка визначає здатність успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність із використанням цифрових технологій. Проаналізовано, що цифрова компетентність майбутнього дизайнера охоплює низку навичок і знань, необхідних для успішної роботи в цифровому середовищі: знання роботи з графічними програмами, такими як Adobe Photoshop, Illustrator, або Sketch, для створення і редагування графічних елементів; уміння створювати анімацію, відеоролики, використовувати програми для роботи з мультимедіа контентом; здатність створювати інтерфейси користувача для вебсайтів і додатків, ураховуючи UX (взаємодія користувача) і UI (інтерфейс користувача); навички роботи з різними цифровими інструментами, такими, як розробка вебсайтів, системи управління контентом (CMS), розробка мобільних додатків тощо; вміння ефективно комунікувати з через цифрові канали, такі, як електронна пошта, чати, відеоконференції; здатність генерувати ідеї, розробляти концепції і аналізувати ефективність дизайну з використанням аналітики і метрик. Висвітлено можливості використання цифрових технології (2D та 3D анімація, VR і AR технології), які вносять зміни в усі напрями діяльності дизайнерів. Узагальнено, що сучасні технології та методики навчання забезпечують підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в умовах швидко змінюваного цифрового світу. Обов’язковим є розробка методик для постійного моніторингу та оцінки ефективності освітніх програм з формування цифрової компетентності, що дасть змогу вносити необхідні корективи для покращення якості освіти та розширення можливостей.

У статті подано концепцію створення інноваційного культурно-освітнього простору для збереження та примноження національних традицій – «Музею української пісні». Підкреслено актуальність проблеми вивчення пісенної спадщини юним поколінням українців у час сучасної боротьби нашого народу за свободу та власну ідентичність. Запропоновано авторські технології, що забезпечуються функціонуванням музею української пісні – «пісенна екскурсія», «мапа україноспіву», «пісенний щоденник», «оспівана книжка» та «пісенний календар», які сприятимуть формуванню духовної культури та патріотизму, співацьких умінь в здобувачів освіти.

Штучний інтелект (ШІ) набуває все більшої популярності та практичного впровадження в сучасному світі. Актуальним у цьому контексті постає завдання етичного використання ШІ в діяльності університетів на основі врахування його переваг і потенційних ризиків, а також ретельного аналізу його впливу. Метою дослідження є здійснення теоретичного аналізу існуючих концептуальних підходів щодо застосування ШІ в стратегічній та операційній діяльності університетів. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, контент аналізу документів UNESCO, OESD, EU та наукових праць за темою ШІ. На основі аналізу досліджень зарубіжних та українських вчених виокремлено проблеми використання ШІ у вищій освіті. Обґрунтувано та висвітлено переваги, недоліки, можливості використання інструментів та сервісів ШІ у навчанні, викладанні, оцінюванні, дослідницькій діяльності, третій місії та врядуванні університетів.

У статті розглянуто сутність та особливості розроблення модельних програм із природничих предметів для 5‒9 класів закладів загальної середньої освіти в контексті реалізації Концепції «Нова українська школа». Описано основні положення законодавчих документів, зокрема Закону України «Про повну загальну середню освіту», «Державного стандарту базової середньої освіти», які визначають модельну навчальну програму як документ, що орієнтує на досягнення очікуваних результатів навчання. Проаналізовано модельні програми з предметів природничої освітньої галузі, розміщені на сайті Міністерства освіти і науки України та згруповано їх на основі типів опису очікуваних результатів навчання та видів навчальної діяльності. Доведено необхідність оновлення підходів у професійній підготовці майбутніх учителів природничих предметів, зокрема необхідністю висвітлення методичних прийомів аналізу модельних навчальних програм, уміння їх порівнювати, розробляти на їх основі навчальні програми. Закцентовано увагу на інтеграції міжпредметних зв’язків, забезпечення практичної спрямованості навчання, розвитку комунікативних навичок у професійній діяльності тощо. Наведено приклади застосування міжпредметних зв’язків (біології і хімії, біології-хімії-фізики, біології-фізики) на різних етапах уроку, шляхом упровадження в освітній процес підготовки майбутніх фахівців інтегрованих навчальних дисциплін. Обґрунтовано, у модельних навчальних програмах із природничих предметів для учнів 5‒9 класів поки що недостатньо реалізовані дидактичні вимоги до формулювання очікуваних результатів навчання та добору видів навчальної діяльності для їх досягнення. Це, ймовірно, пов’язано з якісними змінами, закладеними реформою загальної середньої освіти, зокрема на рівні формулювання обов’язкових результатів навчання у державному стандарті, що вимагає розробки нових методичних розробок із метою забезпечення цілісності освітнього процесу, який поєднує навчання і виховання.

У статті розглядаються питання концептуального складника педагогічної оцінювальної діяльності, а саме – уявлення вчителів про різні види робіт, як передумова їх застосування для оцінювання навчальних досягнень учнів. За результатами проведеного онлайн-опитування вчителів (N=349) із використанням методу семантичного диференціалу було здійснено аналіз сформованих у педагогів моделей семантичного простору таких понять, як: тестування, письмові вправи, обговорення завдань, проблемні завдання, спостереження за роботою учнів на уроці, творчі роботи, учнівські проєкти, самооцінювання, взаємооцінювання учнів, диктанти, домашні завдання. Схарактеризовано узагальнене афективне ставлення вчителів до перелічених видів робіт, а також уявлення педагогів про функціональний потенціал і діяльнісні характеристики кожного з них. Визначено, що проєкти, творчі роботи, проблемні завдання вчителі вважають найбільш глибокими, ефективними й інформативними видами роботи, але водночас складними у застосуванні і такими, що потребують тривалого часу; самооцінювання, взаємооцінювання учнів учителі вважають суб’єктивними, недостовірними, малоінформативними, а самооцінювання, тестування, диктанти – поверхневими видами роботи в аспекті інформативності їх про навчальні досягнення учнів. За результатами факторного аналізу з’ясовано, що найбільш значущими характеристиками для більшості видів робіт учителі визначають ті, які характеризують діяльнісний компонент (зручність використання), а саме – легкість у використанні (ресурсонезатратність) та швидкість проведення оцінювання. Визначено, що підвищення вірогідності застосування певного виду роботи для оцінювання залежить від усвідомлення вчителем значущості його потенціалу. Зауважено, що передумовами прийняття рішення щодо застосування того чи іншого виду роботи для оцінювання навчальних досягнень учнів, є не лише уявлення про них, а й мотиваційні настанови вчителя, що може бути предметом подальшого вивчення концептуальних і діяльнісних характеристик оцінювальної педагогічної компетентності.

У статті розглянуто актуальні проблеми євроінтеграції у галузі шкільної освіти. Визначено ключові документи, які визначають основні напрями інтеграції європейських національних шкільних систем у спільний європейський освітній простір. З’ясовано спільні цілі й освітні пріоритети для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання на даному етапі. Акцентовано на принципі відкритого методу координації (Open Method of Coordination, OMC), який застосовується для узгодження політики країн ЄС у різних галузях. Виділено ключові сучасні тенденції в інтеграції та гармонізації шкільних систем у Європейському Союзі, зокрема гармонізація шкільних структур та навчальних програм; забезпечення якості шкільної освіти; впровадження інноваційних методик викладання та оцінювання; цифрова трансформація шкільної освіти; стандартизація вимог до вчителів та підвищення їх кваліфікації; сприяння академічній мобільності учнів та вчителів; забезпечення соціальної інклюзії та рівного доступу до освіти; посилення управлінської та організаційної автономії шкіл тощо. Ці тенденції відображають спільні прагнення до створення інтегрованого, гнучкого та інноваційного Європейського освітнього простору. Зроблено висновок, що країни-члени ЄС мають історично сформовані національні підходи до організації шкільної освіти, які відрізняються структурою, навчальними програмами, методами викладання тощо. Гармонізація освітніх стандартів та практик, знаходження балансу між уніфікацією та збереженням культурної ідентичності є складним завданням в умовах такого різноманіття і вимагає скоординованих зусиль на рівні ЄС, національних урядів та локальних громад.

Як успішно підготуватися до природничо-наукового дослідження PISA-2025? На це запитання відповідь обґрунтовує вчитель-методист і науковець Інституту педагогіки НАПН України, коло наукових інтересів якого зосереджено на підвищенні якості природничо-наукової освіти України. У 2018 р. Україна вперше мала валідність інструменту вимірювань даних про читацьку грамотність; 2022 р. – математичну грамотність, а природничо-наукову грамотність заплановано дослідити у 2025 р. За шість останніх років творчими педагогами і науковцями розроблені збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. Важливими науково-методичними помічниками та/або порадниками учителів природничих предметів можуть служити укладені в Інституті педагогіки НАПН України збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнів/учениць у форматі PISA у чотирьох частинах. Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: метод порівняльно-історичного аналізу, інтерпретаторсько-аналітичний метод та емпіричні, які сприяли обґрунтуван Як успішно підготуватися до природничо-наукового дослідження PISA-2025? На це запитання відповідь обґрунтовує вчитель-методист і науковець Інституту педагогіки НАПН України, коло наукових інтересів якого зосереджено на підвищенні якості природничо-наукової освіти України. У 2018 р. Україна вперше мала валідність інструменту вимірювань даних про читацьку грамотність; 2022 р. – математичну грамотність, а природничо-наукову грамотність заплановано дослідити у 2025 р. За шість останніх років творчими педагогами і науковцями розроблені збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. Важливими науково-методичними помічниками та/або порадниками учителів природничих предметів можуть служити укладені в Інституті педагогіки НАПН України збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнів/учениць у форматі PISA у чотирьох частинах. Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: метод порівняльно-історичного аналізу, інтерпретаторсько-аналітичний метод та емпіричні, які сприяли обґрунтуванню необхідності розробки і впровадження в освітній процес завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. PISA-2025 матиме ряд важливих особливостей: перша – інструментарій оцінювання розроблений відповідно до оновленого рамкового документа (PISA 2025, 2023, 93 с.); друга – оцінювання певних життєвих цілей учнів/учениць та їх здатності використовувати наукові знання та інформацію інтерактивно й третя – апробація тестового матеріалу додаткової опції PISA-2025 – оцінювання з іноземної мови. ню необхідності розробки і впровадження в освітній процес завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. PISA-2025 матиме ряд важливих особливостей: перша – інструментарій оцінювання розроблений відповідно до оновленого рамкового документа (PISA 2025, 2023, 93 с.); друга – оцінювання певних життєвих цілей учнів/учениць та їх здатності використовувати наукові знання та інформацію інтерактивно й третя – апробація тестового матеріалу додаткової опції PISA-2025 – оцінювання з іноземної мови.

У статті висвітлено підходи до здійснення державної освітньої політики як соціально-політичного феномену в умовах децентралізації на основі аналізу ідей, поглядів, позицій зарубіжних і вітчизняних науковців; визначено сутність поняття «державна освітня політика» та характеристики означеного феномену. Виявлено, що основними пріоритетами політики освіти, які визначені в законодавстві про науку і освіту, нормативно-правових актах, є: підвищення якості та ефективності виховання і навчання; доступність освіти для всіх (рівність та соціальна справедливість); забезпечення необхідним і достатнім фінансуванням; підвищення ефективності і прозорості використання коштів; зміцнення зв’язків із інноваційною економікою знань та ринком праці. Окреслено основні завдання і показники демократичної освітньої політики держави в умовах децентралізації та територіально-адміністративної реформи, її зорієнтованість на поєднання й збалансування інтересів особи, спільноти, суспільства, держави, політичної доцільності, пріоритетом розвитку яких є здійснення контролю та самоконтролю, аналізу та самоаналізу, оцінки та самооцінки розвитку закладів освіти та кожного учасника навчально-виховного процесу. Обґрунтовано, що значення і роль демократичної політики підвищуються у зв’язку із наявними тенденціями децентралізації, які характеризуються процесом делегування та передачі частини повноважень та функцій вищими рівнями управління нижчим (від центральних органів виконавчої влади до місцевих органів самоврядування та регіональних органів виконавчої влади), який відбувається через зростання масштабів складності систем управління; розширенням кола повноважень; розвитком автономії та самоврядності закладів освіти, а в широкому розумінні – демократизації й відкритості діяльності центральної влади на основі законодавчо визначених засадничих принципів, зобов’язань, критерії, пріоритетних напрямів та параметрів.

Зміст цієї статті порушує проблему формування фахової майстерності вчителя географії через зазначений у назві метод на прикладі проведення випробувань «майстер-клас» на всеукраїнському конкурсі «Учитель року – 2024» в номінації «Географія». Протягом декілька років авторка статті була членом журі та автором випробувань для всеукраїнських конкурсів «Учитель року» в номінації «Географія» і мала можливість аналізувати рівень фахової майстерності вчителів. Такий метод, як майстер-клас, активно впроваджується в освітню систему, він не є новим та застосовується в системі освіти різних країн. Сьогодні творчі вчителі рекламують свій досвід, застосовуючи при цьому новітні методи і технології для підвищення освітнього процесу з географії в закладах загальної середньої освіти. Авторка статті розкриває зміст поняття «майстер-клас» і пояснює, яким чином його можна застосовувати в освітньому процесі з географії, адже майстер-клас проводиться визнаним фахівцем освітньої галузі для вчителів-початківців або осіб, які мають достатній рівень професіоналізму в цій сфері діяльності. Позитивним наслідком майстер-класу вважається результат, який відбивається в оволодінні новими творчими способами вирішення певної педагогічної проблеми. Це технологічно складний процес, саме тому існують певні вимоги до організації та проведення майстер-класів. Оскільки майстерність є вагомою складовою діяльності вчителя, а майстер відрізняється від вчителя тим, що висловлює власну думку як рівноправний учасник, то й процес організації такого методу, як майстер-клас, має будуватися на педагогіці партнерства. Таким чином авторка робить висновок, що майстер-клас – це метод, за яким учитель створює сприятливе середовище для розвитку пізнавальних інтересів, творчості, дослідницької діяльності учнів, критичного мислення та отримання географічних знань, мотивує здобувачів освіти. Оскільки майстерність є вагомою складовою діяльності вчителя, то для проведення ефективного майстер-класу вчителю-географу необхідно використати технологію випереджального досвіду, системного реагування, рефлексії на науково-методичних засадах. Саме таке використання досвіду надаватиме вчителю не тільки розвиток педагогічної діяльності, а й реальну перспективу для демонстрації власних методичних наробок.

Проблема поліпшення якості практичної підготовки випускників закладів вищої освіти є важливою темою для наукових досліджень у педагогічному середовищі. У цій статті розглядається досвід підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти, у тому числі результати круглого столу «Освітологічний пікнік» та методичні семінари, що проводяться кафедрою освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Використовуючи комплекс методів, включаючи загальнонауковий аналіз та емпіричні дослідження, автори досліджують актуальні питання організації практичної підготовки сучасних випускників. Акцент ставиться на важливості залучення студентів до діалогу та пошуку ефективних методів підвищення якості навчання. Автори також обговорюють результати анкетування, яке виявило низку питань, що потребують спільного обговорення. Серед способів підвищення інтересу студентів до наукової роботи називаються рекламування можливостей для наукової діяльності та створення наукових гуртків. Учасники круглого столу звернули увагу на ряд актуальних питань, таких як використання цифрових технологій для навчання, оптимізація процесу навчання та управління навчальними закладами. Також дискутувалося про адаптацію дітей до навчання після війни та вплив онлайн навчання на академічну доброчесність. Учасники також рекомендують запроваджувати систематичні зустрічі викладацького складу університету з учителями-практиками та акцентують увагу на необхідності розвитку цифрових навичок серед майбутніх учителів. Вони пропонують використовувати різноманітні цифрові інструменти для створення нових форматів навчання та покращення якості освіти в цілому. Зокрема через збільшення кількості рольових/ділових ігор, ознайомлення із новими формами і способами організації виховної роботи в форматі онлайн, опануванням уміннями працювати з цифровими онлайн ресурсами, освоєння механізмів створення плакатів, буклетів, стендових доповідей, презентацій за допомогою цифрових застосунків та онлайн-сервісів, що покращують якість цифрової компетентності, сприяє розвитку інформаційної грамотності майбутніх учителів.

Шкільну громадянську освіту репрезентовано як систему у сукупності таких компонентів: педагогічно адаптовані наукові знання про демократію, громадянське суспільство, правову державу, права, свободи та обов’язки людини і громадянина; вміння і досвід брати активну, свідому й відповідальну участь в житті суспільства і держави; громадянські цінності / цінності демократії та сприйняття їх учнями як особистих ціннісних орієнтирів. Встановлено, що концептуально та змістовно громадянська освіта дає змогу задовольнити потребу українського суспільства в імплементуванні європейських цінностей, а також надати відповіді на глобальні виклики і загрози, які постали перед Україною у зв’язку з повномасштабною збройною агресією рф, зокрема щодо забезпечення стійкості під час війни та повоєнного відновлення України як суверенної, незалежної і демократичної держави. На основі західної / європейської моделі (сitizenship education) запропоновано узагальнену модель навчання громадянської освіти на рівні базової середньої освіти, у рамках якої: метою навчання є розвиток громадянських якостей особистості, громадянських та соціальних компетентностей; змістом – сукупність громадянських знань, умінь, цінностей та ставлень, інтегрованих у зміст навчальних предметів громадянської та історичної освітньої галузі (історії та основ правознавства) з реалізацією міжпредметних зв’язків з іншими освітніми галузями, зокрема мовно-літературною; передбачено застосування інтерактивних та інформаційно-комунікативних технологій, проблемного навчання, проєктної діяльності, пріоритет надається практичним заняттям. Акцентовано на створення демократичного шкільного середовища як компонента моделі та відповідної організаційно-педагогічної умови ефективної шкільної громадянської освіти.

У статті сформульовано дидактичний алгоритм розроблення індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін в освітньому процесі здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Дидактичний алгоритм складається з кількох послідовних етапів: аналізу потреб і можливостей здобувачів освіти; визначення освітніх цілей; вибору навчальних (освітніх) матеріалів і методів навчання; планування навчання; реалізація індивідуальної освітньої траєкторії та оцінка її результативності. Персоналізація освітнього процесу здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти може бути реалізована через формування індивідуальних освітніх траєкторій вивчення певних навчальних дисциплін або їх блоків, із застосуванням індивідуального навчального плану, який містить як загальноосвітню складову, так і професійну. Автором було окреслено технологію розроблення індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін в освітньому процесі здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Перший етап полягає у визначенні потреб, інтересів, запитів, особистісних особливостей здобувачів освіти. Другий етап формування індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти пов’язаний із розробленням індивідуальної освітньої програми, що передбачає встановлення короткострокових і довгострокових цілей; концептуальних стратегій і підходів до розвитку студентів, визначення індикаторів їхніх досягнень, а також підбір змісту й форм організації навчання. У межах реалізації третього етапу відбувається корекція педагогічних впливів, створення позитивного освітнього (педагогічного) середовища, усунення організаційних недоліків. Четвертий етап формування індивідуальної освітньої траєкторії навчання психолого-педагогічних дисциплін здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти пов’язаний із педагогічним моніторингом, що здійснюється задля забезпечення якості означеного процесу. Практична реалізація індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти передбачає чітку систему заходів на різних етапах цього процесу.

Статтю присвячено опису роботи шкільного радіо як платформи для навчання здобувачів освіти працювати з інформацією, особливостей опанування медіаграмотності в умовах дистанційного навчання. Шкільна освіта має постійно шукати нові засоби реалізації педагогічних ідей відповідно до інтересів учнів сучасного покоління. Новаторству форм і засобів роботи з дітьми в «Школі гуманітарної праці» приділяють значну увагу. Створення Міжнародного шкільного інтернет-радіо «1000 друзів» дало змогу розширити площину інтегрованого курсу «Основи інформаційної культури» та вирішити низку педагогічних завдань.

Стаття присвячена актуальній проблемі ефективного управління груповою науково-дослідницькою роботою студентів у педагогічних закладах вищої освіти в умовах військового стану. Автор у загальних рисах характеризує сучасний стан наукової діяльності студентів, визначає її роль у підготовці майбутніх педагогів та окреслює основні виклики вищої школи. Метою статті є визначення функції та обґрунтувати науково-теоретичні засади управління груповою науково-дослідницькою роботою студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Дано визначення науково-дослідницькій діяльності майбутніх педагогів та наведено класифікацію її форм у ЗВО. Обґрунтовано, що науково-дослідницька робота студентів спрямована на вивчення явищ, процесів, систем педагогічної практики, а також на цій основі подальшу розробку та впровадження інновацій в освітній процес. У статті обґрунтовуються теоретичні засади та розкриваються основні функції управління груповими дослідженнями, серед яких: прийняття рішень, планування, організація, мотивація, контроль, координація та інформаційне забезпечення. Особлива увага приділяється ролі викладача-керівника у створенні сприятливого середовища для наукової творчості, формуванні дослідницьких груп та розвитку критичного мислення студентів. Наводяться переваги науково-дослідницької діяльності майбутніх викладачів у ЗВО. Автор підкреслює важливість інтеграції навчального процесу з науковою діяльністю для підвищення якості вищої педагогічної освіти та формування нового покоління педагогів-дослідників. Встановлено, що важливими аспектами управління науковою роботою є створення інноваційного середовища для колективної творчості, вибір актуальних тем досліджень, формування дослідницьких груп, розвиток у майбутніх педагогів навичок критичного аналізу, керівництва проєктами та презентації результатів. Науково-дослідницька робота студентів повинна забезпечувати інтеграцію навчального процесу з науковою діяльністю, що є ключовим фактором підвищення якості вищої педагогічної освіти у ЗВО.У висновках окреслюються перспективи подальших досліджень та надаються рекомендації щодо вдосконалення управління науковою роботою студентів у педагогічних ЗВО.

У цьому дослідженні вивчалася думка вчителів щодо оцінювання їхньої педагогічної діяльності. Дані для цього дослідження були зібрані за допомогою онлайн-опитування на базі програмного забезпечення Google Forms. На запитання анкети відповіли 411 учителів із трьох областей України. Результати опитування показали наявність двох практично рівних за чисельністю груп учителів, думки яких щодо необхідності оцінювання педагогічної діяльності вчителів виявилися діаметрально протилежними. З метою з’ясування особливостей структур уявлень вчителів виявлених опозиційних груп було використано процедури регресійного, факторного та кластерного аналізу. Факторний аналіз здійснювався з обертанням варимакс для генерації двофакторних рішень, які становили 45% та 47% дисперсії у балах шкали для відповідних груп. Результати аналізу показали, що між респондентами, які репрезентують опозиційні групи, існують значні розбіжності у думках щодо застосування різних моделей оцінювання педагогічної діяльності вчителя. При цьому думки респондентів, які схвалюють ідею оцінювання, на відміну від тих, хто цю ідею не схвалює, чітко структуровані та однозначні за пріоритетами у виборі моделей оцінювання. Обговорюються наслідки одержаних результатів та можливість продовження досліджень, спрямованих на уточнення структур уявлень вчителів щодо оцінювання їхньої педагогічної діяльності з використанням психометричних технологій.

Автором статті розглядається актуальна проблема персоналізації навчального (освітнього) процесу для покоління Альфа, представниками якого є особи, народжених після 2010 року, в умовах інтенсивного застосування цифрових технологій. Зазначено, що це покоління є першим, яке з дитячих років активно користується цифровими пристроями, такими як смартфони та планшети, і вже дошкільного віку має досвід постійної взаємодії з цифровими медіа. У статті проведено аналіз досліджень, що підтверджують, що покоління Альфа має свої унікальні особливості, такі як висока цифрова грамотність, швидке оволодіння цифровими технологіями та прагнення до творчого самовираження. Порівняно з попередніми поколіннями, це покоління відзначається проявом більшого інтересу до персоналізації навчального (освітнього) процесу та самостійного вибору шляхів у навчанні. У статті розглядається концепція персоналізації навчання, що включає в себе індивідуальний підхід до кожного учня, спрямований на забезпечення максимального розвитку його потенціалу. Визначено три типи персоналізованого навчання: персоналізація для учня, з учнем та учнем, кожен з яких спрямований на підтримку особистісного розвитку та самореалізації. Особлива увага приділяється методам дослідження, які використовуються для реалізації цієї мети, зокрема, аналізу науково-педагогічної літератури, термінологічного аналізу та структурно-логічного методу. Ці методи дозволяють глибше розуміти сутність та потреби дітей покоління Альфа в освіті. У статті окреслено особливості організації навчального процесу дітей покоління Альфа, як тих, яким притаманне кліпове мислення, описані причини його виникнення та надано рекомендації вчителям щодо роботи з такими учнями. Також автор підводить підсумки проведеного дослідження та робить висновки щодо необхідності адаптації освітніх практик до потреб сучасного покоління, яке вимагає нових підходів до навчання та виховання. Висвітлюються проблеми, що виникають перед сучасною освітою у зв’язку з різницею у сприйнятті та використанні технологій між поколіннями, а також запропоновані шляхи їх вирішення.

The wider recognition of the importance of digital transformation and its various applications in institutions has led to its adoption by higher education institutions seeking to improve their education quality and retain their customers. Accordingly, through this study, the researcher aims to investigate the effect of e-management in improving perceived education quality and student satisfaction in Algerian higher education. To achieve this objective, the researcher distributed an online survey to a random sample of 218 international students enrolled in the faculty of sciences and technology at Oran University in Western Algeria. Based on structural equation modelling analysis using Amos Program (v24.0.0), the results showed that e-management positively and significantly affects perceived education quality. Likewise, e-management also has a positive and significant effect on student satisfaction. Moreover, the results revealed that perceived education quality has a positive and significant effect on student satisfaction in Algeria HEIs.

За відкритими ресурсами, епоха постмодерну – це особливий період європейської історії, що розпочався наприкінці ХХ ст. та має ознаки зміни суспільного світогляду стосовно усіх царин людської життєдіяльності: культурної, політичної, економічної, виробничої, наукової, освітньої та інших. При цьому серед розмаїття об’єктивних атрибутів постмодерну на сьогодні доречно виокремити увагу до технологічних експериментів, наукових інновацій та управлінсько-реформаторських перетворень. У такий спосіб виходить, що доба постмодерну – це відкидання архаїчних стереотипів, пошук чогось незнаного та незвичного, апробація інноваційних ідей чи технологій. У наведеному вище контексті реформування української школи є швидше не якоюсь екстраординарною подією, а доволі вдало спланованою акцією, яка спирається на загальноєвропейські та національні запити суспільства на нетривіальні, але неминучі системні трансформації. Проведення таких модифікацій у сфері освітньої діяльності є закономірною стратегією, яка має на меті не лише підвищити рівень якості освіти, а й сприяти адаптуванню режимів надання освітніх послуг до ринкових умов сьогодення. Водночас маркетинг як суспільна ідеологія діяльності, що є орієнтованою на задоволення першорядних запитів населення країни, неодмінно має бути задіяна у тих реформаторських перетвореннях, які посіли чільне місце в національній системі освіти. Представлене судження виходить з того, що феномен освіти є ключовим активатором ефективного розвитку економічних, виробничих, гуманітарних та правових відносин, які в наявний спосіб упливають на конкурентоспроможність національної економіки через підготовку ерудованих, освічених, креативних та відповідальних представників нової української школи. Отже, реформування національної освіти в постмодерну добу виявляється не лише конче затребуваним, а й вельми непересічним процесом, який потребує системного інтегрування організаційних, педагогічних, економічних інновацій, що за синергетичним ефектом мають стати рушійною силою в справі виховання й навчання українців та українок нового покоління, які будуть активно сприяти піднесенню української нації на міжнародній арені.

Компетентність у галузі природничих наук, техніки і технологій належить до ключових компетентностей здобувачів середньої освіти й вирізняється посеред інших ключових компетентностей складністю предметного змісту, що охоплює провідні наукові ідеї, фундаментальні закони природи, природні й технологічні процеси, вплив на довкілля. Хімічна освіта забезпечує розуміння зв’язків між природничими науками на молекулярному рівні, визначальному для глибинних процесів у матеріальному світі. Зміст статті стосується внеску навчального предмета «Хімія» у формування природничо-наукової компетентності учнів згідно з концепцією Нової української школи. Розкрито взаємозв’язок курсу хімії з курсами інших природничих предметів, що дає змогу формувати ключову природничо-наукову компетентність як інтегративне утворення, якісно нове порівняно з окремими компонентами. Висвітлено розуміння природничо-наукової компетентності різними авторами й на цьому підґрунті запропоновано авторське означення цієї компетентності. Згідно зі структурою компетентності позначено основні методичні орієнтири реалізації її пізнавального, функціонального й ціннісного складників.

Статтю присвячено одному з ключових аспектів освіти – його змісту – добору знань, фактів тощо відповідно до завдання формування особистості, готової до життя у ХХІ ст. Закон України «Про освіту» говорить, що школа повинна сприяти навчанню й вихованню на найвищому рівні. Освіта й виховання багато в чому визначають, якою буде людина. У комунальному закладі «Навчально-виховний комплекс «Школі гуманітарної праці» Херсонської обласної ради, виходячи з норми зазначеного Закону, із сучасних філософських, соціальних, психологічних, нейрофізіологічних досліджень, ми намагаємося створити таку педагогічну систему, яка б сприяла освіті й вихованню молодого покоління відповідно до актуальних умов і прогнозованих обставин майбутнього. У роботі ми обґрунтували наші вимоги до особи випускника. Зокрема, випускник нашого закладу освіти повинен знати основи наук і мистецтв, основи релігії, філософії, уміти спілкуватися, працювати з інформацією, вести здоровий спосіб життя, бути патріотом, моральною та щасливою людиною. Апробований протягом 30 років досвід нашої авторської школи доводить необхідність широкого гуманітарного складника в освітньому плані. Розроблені педагогами закладу освіти навчальні дисципліни сприяють органічному включенню дитини в культурне й наукове життя, допомагають відчути увагу держави, учителів, суспільства, що, у свою чергу, зумовить продовження гуманістичних традицій. У пропонованій статті розкрито освітнє значення таких курсів, як «Класична греко-римська міфологія», «Історія релігії», «Театр», «Медіаграмотність», «Шахи», «Хореографія» та ін. Зазначимо, що певне збільшення годин (наприклад, із 1-го класу ми вводимо поглиблене вивчення англійської мови та інформатики, додаємо 1 годину на вивчення математики) іде в розріз із деякими ініціативами НУШ, спрямованими, навпаки, на зменшення годин у початкових класах на вивчення мистецтва, скасування годин для вивчення навколишнього світу та ін.

Formulation of the problem. Today the problem of developing information and digital competence (IDC) of future officers in the context of non-formal education and the problem of designing a diagnostic apparatus to measure such development is relevant. The paper aims to develop a diagnostic apparatus (criteria and indicators) to measure the development of information and digital competence of future officers Methods. To achieve this goal, we used the analysis and generalization of scientific sources, structural and logical analysis to identify and substantiate the indicators of the development of the IDC of future officers, as well as content analysis and comparative analysis to characterize the levels of development of the IDC of future officers. Results. To assess the levels of development of the IDC of future officers, the criteria (motivational and value, cognitive and activity) and the relevant indicators (the presence of motives, value attitudes for self-development, knowledge about IT & DT in general and in the industry, the ability to use DT and IT to solve professional problems) have been determined. The qualitative assessment of the indicators made it possible to characterize the levels of development of future officers' IDC. Each level (low, medium, and high) reflects a different degree of IDC development, and, accordingly, a different degree of development of motives, knowledge, and skills to use IT and DT in professional activities. A low level may be sufficient for basic tasks, but medium and high levels are critical for managing complex operations and adapting to the performance of professional duties. Conclusions. This diagnostic apparatus has been developed, and levels of development of future officers' information and digital competence have determined the ability to use modern technologies to perform official duties effectively. With the help of the diagnostic apparatus, it becomes possible to test the effectiveness of pedagogical models of future officers' IDC development.

Objectives. To determine the effectiveness of the author’s methodological system for training future specialists in physical culture and sports for educational activities related to sustainable development, focusing on the formation of the cognitive component of readiness. Materials and methods. The study involved 390 students from the faculties of physical education at T.H. Shevchenko National University “Chernihiv Colehium”, the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Sumy State University, and Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko – future specialists in physical culture and sports. The participants, who were from various courses and were of both sexes, were divided into control and experimental groups. The methods used included surveys, testing, pedagogical experiments, analysis, synthesis, and generalization of information, and mathematical statistics methods. Results. At the beginning of the study, 93.33% of the students in the control group and 86.67% of the students in the experimental group had low levels of cognitive readiness for educational activities related to sustainable development. The final test revealed a significant improvement in this indicator within the experimental group: 32.22% of the students had a low level of cognitive readiness, 48.89% had a satisfactory level, 17.78% had an average level, and 1.11% had a high level. Relevant improvements were observed across all criteria (content components) of readiness, including: knowledge of the history of the new paradigm of human development and international documents on sustainable development; understanding the essence of sustainable development; comprehension of ecological laws governing human existence; and knowledge and understanding of the ecological, economic, and social components of sustainable development, as well as the role of physical culture and sport in promoting sustainable development. In the control group, no significant changes were observed in the levels of cognitive readiness for educational activities related to sustainable development by the end of the experiment. Conclusions. The results of the pedagogical experiment confirm the positive impact of the developed methodological system on the formation of the cognitive component of future specialists’ readiness in physical culture and sports for educational activities related to sustainable development.

The acceleration of the globalization process has led to an increase in international attention being paid to the role of green trade barriers in international trade, particularly from developing countries. Green trade barriers have a dual role: on the one hand, they can facilitate sustainable economic growth in developing countries; on the other hand, they impose restrictions on the trade and exports of developing countries. When considered together, the negative impacts of green trade barriers on developing countries outweigh their positive impacts. The extensive, hidden, unequal, and controversial nature of green trade barriers makes developing countries highly passive in national trade. To realize the benign development of international trade, according to the development trend and characteristic impacts of green trade barriers, we put forward measures for developing countries to deal with foreign green barriers. To mitigate the adverse effects of green trade barriers on developing countries, these countries need to formulate environmental and technical standards in alignment with international standards, implement rigorous domestic environmental protection industrial policies, leverage the full potential of WTO rules, foster enhanced regional and international collaboration, reinforce environmental protection legislation, and establish robust early warning mechanisms. By taking these measures, developing countries can effectively mitigate the negative impacts of green trade barriers and facilitate their economic growth.

Based on the contradiction between the infinite demand of trade activities and the limited nature of environmental resources, this paper explores the coordinated development path of international trade activities and ecological environment from the perspective of law and policy. The ecological environment referred to in this paper is primarily concerned with environmental factors, particularly environmental pollution. First of all, this paper analyzes the current situation of international trade and the ecological environment, and it focuses on China. On this basis, the relationship between trade activities and ecological environment and the nature of the conflict between the two are explored. This paper holds that there is a dialectical unity relationship between the two, and the essence of the conflict between the two lies in the conflict between economic interests and environmental public welfare. Secondly, this paper examines and analyzes the current policies related to international trade and environment and resources, including multilateral principles, WTO rules and regional trade agreements, and focuses on the development trend of current environmental policies and trade policies, and the formulation of relevant trade policies increasingly focuses on environmental protection. Finally, in order to strengthen the coordination between the two and achieve a win-win situation between sustainable economic development and environmental protection, this paper puts forward some feasible suggestions, such as continuously promoting the integration of trade policy and environmental policy, advocating green trade, and drawing on existing excellent experience.

This study explores the impact of demographic variables on organizational trust. It aims to present the concept of organizational trust and its dimensions, addressing its determinants, both personal and organizational. An analytical study was conducted involving a series of previous studies to display results and to examine the extent to which demographic determinants affect the organizational trust among employees at El Harrouch Hospital Institution. The study relied on the descriptive method and used surveys as a data collection tool. Significant statistical differences were found in the responses regarding organizational trust attributed to gender, with males showing higher levels of trust. There were also notable differences due to tenure, favoring those with over 20 years of service, and significant differences in trust attributed to job roles, favoring administrative staff.

This article examines the critical role of civil society organizations (CSOs) in advancing human development and human flourishing in Southeast Asia, highlighting the suitability of the Interdependence Model in explaining the dynamic interactions between CSOs and the state. CSOs in Southeast Asia significantly contribute to education, health, and social welfare by working collaboratively with government entities. Through initiatives like the Tanoto Foundation’s educational programs in Indonesia and the Community-Based Health Care (CBHC) program in Vietnam, CSOs fill crucial service delivery gaps, improve health outcomes, and enhance educational accessibility. Moreover, organizations like Friends-International in Cambodia demonstrate the comprehensive support CSOs provide to vulnerable populations, addressing immediate needs and promoting long-term social welfare. The Interdependence Model, emphasizing cooperation and partnership, effectively captures these collaborative efforts, contrasting with the Pluralist, Corporatist, and Conflict models, which do not fully encompass the cooperative nature of current CSO-state relationships in Southeast Asia. This framework underscores the potential for CSOs and the state to work together to address complex development challenges, thereby fostering sustainable development and enhancing the quality of life across the region.

Currently, there are a significant number of international treaties aimed at protecting human rights and international humanitarian law, which aim to reduce the suffering of civilians in conflicts. However, in reality, their implementation and effectiveness can vary significantly depending on the political will of countries, the intervention of third-party forces, and the complexity of the conflicts themselves. In particular, international law often faces implementation difficulties and states’ disregard for their obligations. The aggression of authoritarian regimes and massive human rights violations may remain outside the influence of international norms and standards due to the lack of international consolidation or political dependence. Thus, although international treaties are designed to protect human rights, reality shows that their impact may be limited, especially in the context of global conflicts, hybrid confrontations, etc.

This dissertation, borrowing the concepts of Popular Music Studies, Black Studies, and Global Hip hop studies, aims to explore the discursive authenticity of ‘Keepin’ It Real’ in Mainland China Hip Hop/Rap Music. It has been set a Hip hop ‘wave’ and became a popular culture styling after the network program ”Rap of China” was on air in AiQiYi. But before the program streamed, Hip Hop culture has been already appearances in China Society by the ‘black culture’, ‘street style’, ‘underground’, and ‘fashion’ which articulated through trans popular music industries. In this essay is mainly discussion the development of China Hip hop/Rap with the authenticity ‘Keepin’ It Real’ before the Rap of China was on air. And use chronicle to contextualization the historical process of its blackness being accepted and transformed in China. In this process, started by the intermediary of foreigners, to the creation of using ‘dialect’ rap music by local teenagers, presents the narrative basis of the ‘Keepin’ it Real’ of China hip-hop culture / rap. Finally, reflect on how the mainstream media industries could continue to create the ‘real’ appearance of China hip-hop culture/rap through the tripartite reconciliation by local cultural practice, commercial media wrapping and government intervention.

The human-centric approach to the modern educational process emphasizes individuality, personal development, and the consideration of each pupil’s or student’s needs. The educational process extends beyond the mere transmission of knowledge, aiming instead for a profound understanding of each student’s needs, interests, abilities, and unique characteristics. This organization of the education system necessitates individualization and differentiation. Curricula and teaching methods are tailored to the specific needs and capabilities of each student. This approach involves employing varied strategies, methods, and learning paces depending on individual characteristics. Modern education fosters the development of critical thinking and creativity, as well as analysis and problem-solving skills, thereby stimulating students’ creativity and innovative approaches. It also promotes social and emotional development by supporting the growth of students’ social and emotional skills, responsibility, cooperation, and interaction with others. To encourage active student participation in the learning process, a variety of interactive methods, project work, and group assignments are utilized. The human dimension of the educational process is defined not only by its content but also by the methods and forms of organizing learning. These contribute to the comprehensive development of each student’s personality, taking into account contemporary socio-cultural and technological realities.

As a new manifestation of traditional trade in the era of the digital economy, digital trade relies on the cross-border flow of data and information, while promoting global economic and trade growth, enhancing consumer welfare, and creating a new form of global employment; it is also faced with of several problems, such as unbalanced development of the main players, restriction of the cross-border flow of data, big differences in digital privacy protection, too broad a dispute settlement mechanism and imperfect intellectual property rights system. Given the above, we should overcome them one by one by increasing support for weak and small subjects, strengthening coordination and communication in all areas of trade, and emphasizing the construction of intellectual property rules, to build a harmonious, safe, and stable digital trade environment.

У статті проаналізовано дидактичний потенціал профільної середньої освіти України у контексті досвіду країн Європи. Здійснено огляд профільної середньої освіти більшості країн Європейського Союзу. Констатовано, що навчання у старшій школі у країнах світу може будуватися за двома моделями: гнучкою, елективною або жорсткою, селективною. Визначено, що в останні роки тенденцією світової середньої освіти є інтеграція загальної та професійної освіти. Профільне навчання давно є поширеною практикою у більшості європейських країн. Усі розвинені країни сходяться на тому, що впровадження профільної школи дає можливість старшокласникам зорієнтуватися з вибором свого майбутнього профілю і готує до подальшої роботи або навчання. Кожна країна має свої особливості організації навчання в старшій школі, але домінантою є можливість учнів самостійно обирати профіль навчання та предмети для вивчення. Висвітлено можливості компетентністно-кваліфікаційного підходу до побудови профільного навчання у більшості європейських країн. Окреслено дидактичний потенціал профільної середньої освіти України. Узагальнено, що основою для формування освітніх профілів є відповідні освітні галузі. Освітні програми профільної середньої освіти за академічним чи професійним спрямуваннями містять обов'язкові освітні компоненти, модельні навчальні програми/навчальні програми з яких повністю охоплюють основні результати навчання (орієнтири для оцінювання). Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються на основі компетентнісного підходу. Освітні профілі формуються закладами освіти шляхом вибору, що здійснюється здобувачами на основі аналізу власних потреб, готовності, уподобань та зацікавлень за сприяння педагогічної спільноти, що формує відповідні пропозиції змісту, підходів та методів організації освітнього процесу, зумовлені її баченням та спроможністю, очікуваннями батьків та громад, запитами засновників та суспільних пріоритетів. Упровадження профільної освіти у старших класах наближає українських школярів до світових стандартів освіти, дає поштовх до формування успішної стратегії життя, самовизначення.

Навчання історії не може бути продуктивним без формування в учнів геопросторового мислення, яке передбачає орієнтацію у просторі, в якому відбувались події минулого. Метою публікації є визначення поняття «геопросторове мислення учнів» як обов’язкового результату навчання громадянській та історичній освітній галузі, а також шляхів його формування у учнів 5‒6 класів з використанням потенціалу підручника. У статті зазначається, що сучасне суспільство демонструє зростаючий інтерес до навичок отримання та використання геопросторових даних, що відображається в Державному стандарті базової середньої освіти 2020 року. Водночас, автори констатують теоретичний дисонанс, оскільки поняття «геопросторове мислення» не визначено в методичній науці, що призводить до обмеженого розуміння цього завдання вчителями-практиками. У статті пропонується визначення геопросторового мислення як комплексу знань і навичок використання просторових концепцій, карт та графіків для аналізу й осмислення подій, явищ і процесів минулого, а також здатності учнів використовувати їх для аналізу та розв’язання проблем сьогодення. Авторами підкреслюється необхідність розроблення відповідної методики формування цієї характеристики мислення учнів, яка потребує певного зламу стереотипів і стандартних підходів учителів до використання історичної та контурної карт на уроках історії. Метою має стати усвідомлення учнями поняття «історичний простір» і його відмінностей від простору географічного, осмислення причинно-наслідкових зв’язків між характеристиками історичного простору та особливостями розвитку локальної людської спільноти й цілої цивілізації, глибокої обумовленості економічних, політичних і навіть культурних явищ розташуванням у просторі з усіма його ресурсними можливостями та обмеженнями. Зроблено висновок про потребу в спеціальних засобах навчання, зокрема підручниках з історії, методичний апарат і дизайн яких орієнтовані на розвиток геопросторового мислення, зокрема зі спеціальним набором картографічних матеріалів і системою пізнавальних завдань до них. Також наголошується на необхідності подальших теоретичних досліджень та впровадження у педагогічну практику технологій GIS і можливостей інтернет-карт із супутниковим зображенням.

Статтю присвячено аналізу технологізації освіти як базового концепту розвитку цифрового освітнього простору в Україні в контексті інтеграційних процесів. Для досягнення мети застосовано метод аналізу поняттєвого кола дослідження, зокрема з’ясовано сутність поняття «технологізація освіти», досліджено базові аспекти сучасного етапу технологізації в середній освіті України. Також було вивчено законодавчі й стратегічні документи, що регулюють процес цифрової трансформації освіти в Україні. Зроблено висновок, що для сучасного українського суспільства надзвичайно важливим завданням є вироблення стратегічних орієнтирів розвитку й ефективних практик упровадження освітніх інновацій, забезпечення технологізації освіти на державному рівні, що сприятиме прискоренню приведення української освітньої системи у відповідність до європейських стандартів. Особливо це набуває актуалітету в умовах інтеграційних процесів у світовій, європейській і національній системах середньої освіти.

Статтю присвячено порівняльному аналізу концептуальних підходів, змісту та структури зарубіжних і вітчизняного стандартів професійної діяльності керівника закладу середньої освіти. Обґрунтовано тезу про те, що професійний стандарт керівника школи виступає своєрідним засобом гарантування проголошеної якості освіти та важливим інструментом механізму управління якістю освіти. З’ясовано, що ключовими моментами, на яких ґрунтується розмаїття означених стандартів та особливості їх використання є: мета і сфера застосування, зміст і статус стандарту. Акцентовано увагу на тому, що професійні стандарти керівника мають різний статус та можуть бути використані з різною метою, зокрема для вирішення адміністративних завдань (окреслення посадових функцій, формування відповідних посадових інструкцій та змісту трудової угоди); визначення кола професійних компетенцій при формуванні цільових освітніх програм підготовки майбутніх менеджерів; проведення професійного відбору; оцінюванні результатів професійної діяльності; атестації, ліцензуванні та сертифікації директорів шкіл. Доведено, що основоположним принципом, що лежіть в основі сучасних зарубіжних підходів до розробки змістових ліній стандартів ефективності директора школи, є лідерство. Виявлено та схарактеризовано схожі та відмінні риси вітчизняного та зарубіжних підходів до побудови професійних стандартів керівника середньої школи.

Статтю присвячено аналізу ініціативи ЄС з побудови більш стійких та інклюзивних систем освіти і навчання в державах-членах у форматі «Європейський освітній простір». Констатовано актуальність дослідження в умовах отримання Україною у 2022 році статусу кандидата на членство в ЄС та початку гармонізації національної правової системи з «acquis communautaire», включно з галуззю науки та освіти. Наукові розвідки з проблеми Європейського освітнього простору покликані сприяти підтримці реалізації стратегічних цілей України з європейської інтеграції національної освіти. Для досягнення мети застосовано метод аналізу ключових документів ЄС, які регулюють правове поле та визначають напрями розвитку Європейського освітнього простору. Було вивчено законодавчі і стратегічні документи України, що регулюють процес європейської інтеграції національної освіти. Аналіз монографічних досліджень уможливив осмислення характеру наукового дискурсу зазначеної проблеми. Охарактеризовано еволюцію Європейського освітнього простору від переліку принципів щодо усунення перешкод для мобільності до цілісного концепту, який охоплює цілі політики європейського співробітництва у галузі освіти і навчання з конкретними часовими рамками, систему управління цією співпрацею та систему моніторингу досягнення визначених цілей і показників, що є компасом для подальших політичних реформ. Констатовано важливість синергії Європейського освітнього простору, яка реалізується при вертикальній та горизонтальній взаємодіях (між ЄС та національними освітніми екосистемами держав-членів); з іншими просторами (Європейський дослідницький простір та Європейський простір вищої освіти), рамками (Європейська довідкова рамка ключових компетентностей для навчання впродовж життя; Європейська рамка кваліфікацій), ініціативами (Європейський порядок денний з навичок; План дій з цифрової освіти на 2021–2027). Зроблено висновок, що сьогодні Європейський освітній простір уособлює освіту майбутнього, він покликаний працювати як на загальноєвропейському, так і індивідуальному рівнях, в усіх контекстах освіти впродовж життя (life-wide & lifelong education). Перспектива членства України у ЄС зобов’язує інтенсифікувати синхронізацію пріоритетів розвитку національної освіти з пріоритетами ЄС.

The article analyzes and summarizes the definitive analysis of the basic concepts of the professional activity of future fitness trainers, which are the subject of research into the problem of professional training of future fitness trainers in institutions of higher education in today's conditions. The essence of such concepts as: "fitness", "trainer", "fitness trainer", "future fitness trainer", "professional competence of future fitness trainers, which is formed in institutions of higher education", "professional training of future fitness trainers in institutions of higher education". The concept of "fitness" is revealed as a system of socio-economic, cognitive and human-creating objects and processes that reflect the unity of system-structural and value-pragmatic aspects of a healthy lifestyle, as well as a socio-cultural mechanism of reproduction of human existential forces, which is realized in the process of personally oriented broadcasting culture, social and professional experience in society. The factors that determine the approach to considering fitness as a sociocultural phenomenon, which are solved with the help of fitness, are established, namely: socialization of people engaged in fitness, provision of ample opportunities for self-knowledge; self-identification and self-actualization of the individual and its most favorable interactions with society; promoting the emergence of new cultural forms through the creative activity of people in the field of fitness; attracting people to the cultural values ​​of different countries and peoples in the process of fitness classes; development of the fitness industry and the network of paid fitness services based on various types of state institutions; setting a precedent for scientific research in the field of fitness, which contributes to the development of science; creation of grounds for the development of a training system for fitness specialists, the need to develop new professional educational programs. The concept of "professional competence of a future fitness trainer" is defined as "an integrative characteristic of an individual, determined by the level of mastery of fundamental knowledge of fitness. The concept of "professional training of future fitness trainers in institutions of higher education" is analyzed as a pedagogical system aimed specifically at the formation of their professional competence nowadays.