Search

International audience; We refer to interpretation as the process of interpreting the subject of knowledge through disclosing its essential features. The result of such process is the subjective formation of certain opinions, content awareness of the relevant subject. It is clear from the above that in the process of interpretation many tools are needed to establish the objective content of legal rules. Techniques (methods) of interpretation are linguistic, systematic, historical, functional, teleological, grammatical and logical interpretation, etc. In the field of private law, the legal formalisation of social connections between persons shall be effected by means of causal-legal (individual) regulation. The agreement, as a means of causal-legal regulation of relations, also requires interpretation of its content. The transaction content interpretation shall include the differentiation and unity of general requirements for the interpretation of legal rules and peculiarities of individual legal regulation of social relations. Ordinary ways of interpreting legal rules shall constitute one segment of transaction content interpretation. The second is the transaction content interpretation on the basis of the formula of interpretation contra proferentem, a fortiori, as well as the equivalent consideration formula, which requires its comprehensive application in order to establish the real intention of the parties under conditions of rationality and goodwill.; Под толкованием мы понимаем процесс интерпретации предмета познания через раскрытие его сущностных признаков.Результатом такого процесса становится субъективное формирование совокупности определенных суждений, осознаниесодержания соответствующего предмета. Из приведенного видна необходимость применения, в процессе интерпретации, многочисленного инструментария установления объективного содержания правовых норм. Приемами (способами) интерпретациивыступают лингвистическое, системное, историческое, функциональное, телеологическое, грамматическое, логическое толкование и т.п. В сфере частного права юридическое оформление социальных связей между лицами осуществляется путем каузально-правового (индивидуального) регулирования. Договор как средство каузально-правового регулирования отношенийтакже требует интерпретации своего содержания. Толкование содержания правомочия предусматривает дифференциацию иединство общих требований к толкованию норм права и специфику индивидуального правового регулирования общественногоотношения. Обычные способы толкования правовых норм составляют один сегмент интерпретации содержания правомочия.Вторым не менее важным становится толкование содержания правомочия на основе формулы интерпретации contra proferentem, a fortiori, а также формула эквивалентности встречного удовлетворения, которое нуждается в своем комплексном применении с целью установления действительного намерения сторон на условиях разумности и доброжелательности.; Під тлумаченням ми розуміємо процес інтерпретації предмета пізнання через розкриття його сутнісних ознак. Результатом такого процесу стає суб’єктивне формування сукупності певних суджень, усвідомлення змісту відповідного предмета.З наведеного вбачається необхідність застосування, в процесі інтерпретації, численного інструментарію встановлення об’єктивного змісту правових норм. Прийомами (способами) інтерпретації виступають лінгвістичне, системне, історичне, функціональне, телеологічне, граматичне, логічне тлумачення тощо. У сфері приватного права юридичне оформлення соціальних зв’язків між особами здійснюється шляхом каузально-правового (індивідуального) регулювання. Договір як засіб каузальноправового регулювання відносин також вимагає інтерпретації свого змісту. Тлумачення змісту правочину передбачає диференціацію та єдність загальних вимог до тлумачення норм права і специфіку індивідуального правового регулювання суспільних відносин. Звичайні способи тлумачення правових норм становлять один сегмент інтерпретації змісту правочину. Другим не менш важливим стає тлумачення змісту правочину на основі формули інтерпретації contra proferentem, a fortiori, а також формула еквівалентності зустрічного задоволення, що потребує свого комплексного застосування з метою встановлення дійсного наміру сторін на умовах розумності і доброзичливості.

In the article on the basis of analysis of current and former Ukrainian legislation and doctrinal sources are considered some issues of classification of civil law contracts into consensual and real contracts. Approach to divide contracts into two aforementioned groups originates in Roman law; however, its sufficient theoretical model is produced only in XIX century. In Soviet period this method to classify contracts was sharply criticized. Current Civil code of Ukraine uses both types (models): consensual and real contracts.Contract is to be treated as consensual unless the opposite is prescribed in civil legislation. In order to conclude real contract, in addition to sufficient agreement, transfer of property or execution of other action is needed. Such transfer of property or other action are not considered as a part of fulfillment of contractual obligation; they take place at the stage of contract formation and are prerequisite for the very existence of real contract. Based on these considerations, direct application of norm regulating contractual transfer of ownership to conclusion of real contract is complicated and cannot be conducted without certain adjustments.Another issue related to the formation of real contract is transfer of non-documentary securities and non-cash money. These civil law objects following a common approach are not regarded as things (res). Therefore, transfer of non-documentary securities and non-cash money in a procedure of formation of real contract cannot be qualified as transfer of property in its traditional meaning., Рассмотрены некоторые аспекты правового регулирования и определены отдельные теоретико-практические вопросы классификации договоров на консенсуальные и реальные договоры. Очерчены подходы к пониманию сущности консенсуальных и реальных договоров та проблемы применения законодательства, которое регламентирует консенсуальные и реальные договоры., Розглянуто деякі аспекти правового регулювання і з’ясовано окремі теоретико-практичні питання класифікації договорів на консенсуальні та реальні договори. Окреслено підходи до розуміння сутності консенсуальних і реальних договорів, а також проблеми застосування законодавства, що регламентує консенсуальні та реальні договори.

In the article on the basis of analysis of current and former Ukrainian legislation and doctrinal sources are considered some issues of classification of civil law contracts into consensual and real contracts. Approach to divide contracts into two aforementioned groups originates in Roman law; however, its sufficient theoretical model is produced only in XIX century. In Soviet period this method to classify contracts was sharply criticized. Current Civil code of Ukraine uses both types (models): consensual and real contracts. Contract is to be treated as consensual unless the opposite is prescribed in civil legislation. In order to conclude real contract, in addition to sufficient agreement, transfer of property or execution of other action is needed. Such transfer of property or other action are not considered as a part of fulfillment of contractual obligation; they take place at the stage of contract formation and are prerequisite for the very existence of real contract. Based on these considerations, direct application of norm regulating contractual transfer of ownership to conclusion of real contract is complicated and cannot be conducted without certain adjustments. Another issue related to the formation of real contract is transfer of non-documentary securities and non-cash money. These civil law objects following a common approach are not regarded as things (res). Therefore, transfer of non-documentary securities and non-cash money in a procedure of formation of real contract cannot be qualified as transfer of property in its traditional meaning.

Розглянуто деякі аспекти правового регулювання та з’ясовано окремі теоретико-практичні питання класифікації договорів. Окреслено підходи до встановлення критеріїв класифікації договорів та проблеми застосування способів класифікації договорів., Рассматривается ряд аспектов правового регулирования и определения отдельных теоретико-практических вопросов классификации договоров. Определяются подходы к установлению критериев классификации договоров, а также проблемы применения способов классификации договоров., In the article on the basis of analysis of Ukrainian legislation and doctrinal sources are considered issues of classification of civil law contracts. The article analyzes a number of aspects of legal regulation and determination of certain theoretical and practical issues of classification of civil law contracts, designation of approaches to determination of contract classification criteria and explores the problems of application of certain methods of contract classification.There can be no doubt that economic life objectively involves the need of society in some methods and ways of organizing and determining relationships between individuals. The most important and universal legal construction which satisfies that need is a contract: contract is prerequisite for functioning of private relationships. Aforementioned causes necessity in legal researches in the sphere of classification of civil law contracts. Such scientific studies can serve as a fundament for development of legislation and provide the great support in filling the gaps in existing law. Special attention is paid to the legal classification of contracts determined by Civil code of Ukraine. In article is emphasized that doctrine is not unified in questions related to the grounds for the classification of contracts and thus different approaches to such classification are analyzed. Two major methods of classification of contracts are distinguished. The dichotomy of division constitutes the essence of the first method of classification. The drawback is, however, that this way of categorization does not cover all existing types of contracts. According to the second method, contracts are divided into different groups, but there exist no uniform criterion for the classification.This article therefore contains accurate exploration of logical consistency of criteria used for classification of contracts and practical importance of different ways to categorize civil law contracts.

The article is devoted to theoretical development of termination of civil obligations. The uniqueness of the contract is substantiated as a legal fact, which is explained by the fact that on the one hand it is capable of causing consequences in form of onset, change ortermination of civil legal relations or subjective civil rights, legal obligations, and on the other - under the civil contract independent, determined by parties of legal transaction basis for the movement of binding legal relations are fixed, onset of which is associated with onset, change or termination of rights, obligations or even new civil relations between parties of contract. It is suggested that the terms of civil contract establish individual mechanisms for right termination of civil relations and legal models of right-terminating legal facts.The author substantiates that the characteristic feature of contractual obligation is dependence of onset of legal fact in its structure on the lawful will of party (action) of legal transaction or objective circumstances of reality (event) which existence is provided for by legal model of certain legal fact in contract, which, in coincidence with actual circumstances established by such model can lead to achievement of reasonable expectation of parties of legal result and, accordingly, the termination of such obligation.In addition, it has been proved that in practice situations of social conflict that arise between parties to contractual obligations are not exception. Conditions for occurrence of such conflict are onset of legal consequence that was not foreseen by parties to legal transaction as purpose which achievement is the aspiration of parties. The purpose of those facts are termination of legal relations in connection with establishment of defect character of actual or legal side of legal fact at the stage of exercise of right and inability to achieve legal result programmed by parties.The particular attention is paid to such form of termination of contractual obligation as onset of cancellation and delayed condition of legal transaction. It is noted that persons which make legal transaction have the right to provide for termination of subjective civil rights and legal obligations by circumstance concerning which it is not known whether it will come or not (cancellation circumstance)., Статья посвящена теоретическим разработкам прекращения гражданско-правовых обязательств. Обосновывается уникальность договора как юридического факта, что объясняется тем, что, с одной стороны, он способен вызывать последствия в виде возникновения, изменения или прекращения гражданских правоотношений, а с другой – в условиях гражданско-правового договора закрепляются самостоятельные,определенные сторонами сделки основания движения обязательственных правоотношений, с наступлением которых связывается возникновение, изменение или прекращение прав, обязанностей или даже новых гражданских правоотношений между сторонами договора. Высказывается мнение, что условиями гражданско-правового договора устанавливаются отдельные механизмы правопрекращения гражданских отношений и правовые модели правопрекращающих юридических фактов.Автор обосновывает мысль, что признаком договорного обязательства является зависимость наступления юридического факта в его структуре от правомерной воли стороны (действие) сделки или объективных обстоятельств действительности (событие), существо-вание которых предусмотрено правовой моделью определенного юридического факта в договоре, который совпадая с фактическими обстоятельствами, установленными такой моделью, может привести к достижению разумного, ожидаемого сторонами правовогорезультата и, соответственно, прекращению такого обязательства.Кроме того, доказывается, что в практике не является исключением ситуации социального конфликта, которые возникают между сторонами договорных обязательств. Условиями возникновения такого конфликта является наступление юридического последствия, которое не было предусмотрено сторонами сделки. Компенсационной характер таких правопрекращающих юридических фактов заключается в компенсации дефекта ихфактической или юридической стороны наступлением соответствующего последствия, скорректированного с новой правовой моделью поведения участников договорного обязательства.Внимание уделено такой форме прекращения договорного обязательства, как наступление отменительного и отлагательного условий сделки. Отмечается, что лица, которые совершают сделку, имеют право обусловить прекращение договорного обязательстваобстоятельством, относительно которого неизвестно, наступит оно или нет (отменительное условие)., Стаття присвячена теоретичним розробкам припинення цивільно-правових зобов’язань. Обґрунтовується унікальність договору як юридичного факту, який пояснюється тим, що, з одного боку, він здатен спричиняти наслідки у вигляді виникнення, зміниабо припинення цивільних правовідносин, а з другого — в умовах цивільно-правового договору закріплюються самостійні, визначені сторонами правочину підстави руху зобов’язальних правовідносин, з настанням яких пов’язується виникнення, зміна або припиненняправ, обов’язків або навіть нових цивільних правовідносин між сторонами договору.Висловлюється думка, що умовами цивільно-правового договору встановлюються окремі механізми правоприпинення цивільних відносин та правові моделі правоприпиняючих юридичних фактів.Автор обґрунтовує думку, що рисою договірного зобов’язання є залежність настання юридичного факту в його структурі від правомірної волі сторони (дія) правочину або об’єктивних обставин дійсності (подія), існування яких передбачено правовою моделлю певногоюридичного факту в договорі, який, збігаючись із фактичними обставинами, встановленими такою моделлю, може призвести до досягнення розумного, очікуваного сторонами правового результату та, відповідно, припинення такого зобов’язання.Крім того, доводиться, що в практиці не є винятком ситуації соціального конфлікту, які виникають між сторонами договірних зобов’язань. Умовами виникнення такого конфлікту є настання юридичного наслідку, який не був передбачений сторонами правочину.Компенсаційний характер таких правоприпиняючих юридичних фактів полягає в компенсації дефекту їх фактичної або юридичної сторони настанням відповідного наслідку, скоригованого з новою правовою моделлю поведінки учасників договірного зобов’язання.Увага приділена такій формі припинення договірного зобов’язання, як настання скасувальної та відкладальної умов правочину. Зазначається, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення суб’єктивних цивільних прав і юридичних обов’язківобставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

International audience; Монографія присвячена дослідженню договірного регулювання приватноправових відносин на основі аналізу засадничих теоретичних положень приватноправової теорії крізь призму особливих умов євроінтеграційних процесів в Україні. Подано аналіз феномену договору в приватноправових відносинах. Особливу увагу приділено новітнім змінам договірного регулювання. Охарактеризовано особливості договірного режиму в різних сферах приватноправових відносин. Сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства та практики його застосування.Книга адресована науковим та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів і наукових установ, студентам, аспірантам, докторантам, суддям, адвокатам, нотаріусам та всім, хто цікавиться актуальними питаннями договірного регулювання приватноправових відносин в Україні.

The purpose of this article is the research of development of the contract and finishing a position that it is the major case for emergence of the civil rights and duties, the arrangement of the parties directed to establishment, changing or the termination of the civil rights and duties. In the article the conclusion is drawn that development, evolution, the civil-law contract are a consequence of society’s change, the economic relations which, in turn, demand from the law, and is more concrete – from the contract law, more flexible application of new, not defined, mixed contracts and improvement of the existing contractual designs. Evolving of the contract is also a consequence of transitivity in the legal sphere.Change of society is characterized by essential change, transformation of all or most social institutes, values and norms which cause emergence of new social structures and changes in the organization of management of society. The transitive society are inherent discrepancy of social institutes to real public requirements that, in turn, causes: social frustration, marginalization of the population, change in social structure, deformation, improvement; changes in the organization of management of society, and also change of standard regulation.The important contribution in the development of the civil contract has findings of Ukrainian sovereignty and returning from socialist system of managing to market. Of course, such process is followed by not only positive changes, but also negative, such as criminalization of the economic relations, oligarchization, financial pyramids and so forth. But it is importantthe fact that in Ukraine the right of a private ownership was renewed, that is in Soviet period was considered as inadmissible.As fundamental category in a contract law and in development of institute of the contract in modern conditions, the civil contract is considered universal remedy of the sphere of private law and self-control in the contractual sphere. The civil contract is capable not only to settle independently of the relations at the conclusion of the contract at discretion, but also can solve and fix problems in the civil legislation (the P. 3 of Art. 6 of Civil Code of Ukraine).With the development of the market relations and the subsequent integration of Ukraine into the international economic space according to plan administrative influence of the state on the property relations is leveled, and freedom of the contract which is expressed also in the choice of contractors on own discretion extends.In the conditions of globalization certain differences in legal regulation of the contractual relations in the different countries will be leveled., В статье: определяется роль договора в различных сферах жизни, в том числе - в рыночных отношениях; исследуется эволюция договора и выясняется влияние общественных отношений на эволюцию договорных конструкций., У статті зроблено висновок, що розвиток, еволюція цивільно-правового договору є наслідком зміни суспільства, економічних відносин, які, в свою чергу, вимагають від права, а конкретніше — від договірного права, більш гнучкого застосування нових непойменованих, змішаних договорів та удосконалення існуючих договірних конструкцій.З розвитком ринкових відносин і подальшою інтеграцією України в міжнародний економічний простір нівелюється планово-адміністративний вплив держави на майнові відносини, а розширюється свобода договору, що виражається й у виборі контрагентів на власний розсуд.В умовах глобалізації певні відмінності у правовому регулюванні договірних відносин у різних країнах будуть нівелюватися.

Виконання грошових зобов’язань має суттєве значення не лише для забезпечення належного товарно-грошового обігу міжучасниками цивільних правовідносин. Належне виконання грошових зобов’язань створює умови для дієвого функціонування кредитно-фінансової системи України. Саме тому теоретичні питання забезпечення ефективності правовогорегулювання цивільних зобов’язань у цілому і грошових зокрема протягом тривалого часу не втрачаютьактуальності. Варто зазначити, що характерною рисою досліджень цього напряму, їх головною ідеєю єзабезпечення в грошовому зобов’язанні суб’єктивних цивільних прав і законних інтересів кредитора. Теоретичні питаннязабезпечення законних інтересів боржника залишаються на задньому плані. Такий підхід є невипадковим, отже,належне виконання зобов’язання є принципом зобов’язального права України У той же час, здається, таке бачення розвитку сучасної цивілістичної думки в Україні навряд чи є виправданим. У зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації на території Донецької і Луганської областей України органами державної влади України було видано низку нормативно-правових актів, спрямованих на підтримку суб’єктівгосподарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, серед яких Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Подальшим нормативним втіленням йогоприписів стало прийняття правлінням Національного банку України постанови № 466 від 6 серпня 2014 року «Пропризупинення здійснення фінансових операцій», відповідно до пункту 1 якої державним регулятором у сферібанківської діяльності в Україні заборонено здійснення всіх видів фінансових операцій банками і небанківськими установами України, національним оператором поштового зв’язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, у населених пунктах, які не контролюються українською владою до відновлення status quo на території сходу України. Враховуючи природу банківських правочинів, призупинення їх реалізації за відсутності відповідних дієвих механізмів компенсації таких юридичних дій з боку держави створює системні перешкоди в досягненні результативності правовогорегулювання цивільних відносин.Тобто з огляду на характер банківських послуг, що надаються кредитними установами в Україні, з 7 серпня 2014 рокустворені нормативні перешкоди для належного виконання грошових зобов’язаньшляхом призупинення надання банківських і фінансових послуг учасникам цивільних правовідносин, один з якихзнаходиться у межах території проведення антитерористичної операції на сході України. На сьогодні відновлення надання банківських та фінансових послуг учасникам цивільних правовідносин, один з якихзнаходиться на території, що не контролюється органами державної влади України, вимагає зміни йогомісцезнаходження і внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Необхідність таких змін перебуває у прямій залежності належного виконання боржником грошовогозобов’язання, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України. Але в будь-якому разі порушення строкувиконання грошового зобов’язання боржником у зв’язку з необхідністю вчинення дій, пов’язаних із зміною йогомісцезнаходження або місцезнаходження кредитора, не змінює умови настання цивільно-правової відповідальності. Незалежно від часу зміни місцезнаходження кредитора або боржника за межі території проведення антитерористичної операції на сході України, останній несе цивільно-правову відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Треба зазначити, що така логіка статті 625 ЦК України виправдовує себе,оскільки належне виконання грошового зобов’язання в переважній більшості випадків залежить від комплексу активних дій саме боржника. Чинне цивільне законодавство України не містить особливих умов ad hoc. Тому відповідно до статті 611ЦК України цивільно-правова відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання наступає також у тому разі, коли неможливість його виконання обумовлена, наприклад, знаходженням кредитора в зоні проведенняантитерористичної операції. Отже, прямого припису про «евакуацію бізнесу» з території проведення АТО чинним законодавством України не встановлено. Таким чином, призупинення здійснення банківських операцій безпосередньо пов’язане також з правомірною бездіяльністю кредитора. Інакше кажучи, порушення грошового зобов’язання боржникомобумовлене діями кредитора. При цьому законні інтереси боржника не враховуються.&nbsp

У різних країнах лізинг регулюється по-різному: в одних – спеціальними законами, в інших – лізингові відносини на законодавчому рівні не врегульовані. В Україні на сьогодні маємо різні нормативно-правові акти, які регулюють дане питання. Насамперед, це Цивільний та Господарський кодекси, а також основоположний Закон України «Про фінансовий лізинг», який потребує значних змін та доповнень, зокрема в частині визначення поняття фінансового лізингу, його тлумачення, визначення його складових, питань договірного права тощо. In the different countries leasing is regulated differently: some - special laws, others - leasing relationship at the legislative level is not resolved. In Ukraine, currently have different regulations governing this issue. This primarily Civil and Commercial Codes and the fundamental law of Ukraine "On Financial Leasing", which takes a lot of changes and amendments, in particular as regards the definition of financial leasing, its interpretation, the definition of its components, contract law and so on.

A question of the features of fixing of legal models of right-depriving jural facts in the conditions of civil legal agreement is explored, the order of fixing of such models in the conditions of civil agreement and the order of fixing of such models in the conditions legal proposition are compared, the influence of the appearance of right-depriving jural fact to possibility of causing the proper legal consequences is analysed., Исследован вопрос особенностей закрепления правовых моделей правопрекращающих юридических фактов в условиях гражданско-правового договора, проведено сравнение порядка закрепления таких моделей в условиях гражданско-правового договора и норме права, проанализировано влияние оформлености правопрекращающего юридического факта на его возможности вызывать соответствующие юридические последствия., Досліджено питання щодо особливостей закріплення правових моделей правоприпиняючих юридичних фактів в умовах цивільно-правового договору, порівняно порядок закріплення таких моделей в умовах цивільно-правового договору і нормі права, проаналізовано вплив оформленості правоприпиняючого юридичного факту на його можливість викликати відповідні юридичні наслідки

The features of display of inefficacy of right-depriving jural facts in the form of deal are explored in the article, impossibility of existence of sign of illegality in relation to invalid deal as right-depriving jural fact is proved, its demonstrated that existence of illegal right-depriving jural facts is possible exceptionally in the form of civil legal delict., У статті досліджено особливості прояву недійсності правочину як правоприпиняючого юридичного факту, обґрунтовано неможливість існування ознаки протиправності щодо недійсного правочину як правоприпиняючого юридичного факту, доведено, що існування неправомірних правоприпиняючих юридичних фактів можливе виключно у формі цивільно-правового делікту.

International audience; The article is devoted to research of mechanism of discontinuance of obligation on the basis of assig nation of indemnity. The nature of assignation of indemnity and conditions of its application are analised in the article. The features of indemnity as a rightdepriving jural fact in the obligation sphere of civil law are explored, in particular the moment of discontinuance of obligation by indemnity, its forms and order of legalization.

The article is devoted to research of legal nature of the unilateral discontinuance of obligations. The conditions of the unilateraldiscontinuance of obligations as right-depriving jural fact, its forms and mechanism of application are analysed. Suggestionsconcerningfixation of jural facts in the obligation civil legal relationships for the purpose of defence of rights and legal interests of theirparticipantsare formulated. &nbsp