Background. Burn injury, as one of the most common types of trauma, requires a comprehensive approach to treatment, including surgical and conservative treatment with effective post-burn wound protection. One of the main obstacles to wound healing is purulent-infectious complications, for prevention of which antiseptics are widely used. Theaim is to study the microbiological, histological features of the wound healing course in the acute period of burn disease with the use of various antiseptics. Materialsandmethods. In the research there were involved 44 patients with burns (burn area 10–20 % of the body surface), treated in the Clinical Center for Thermal Injury and Plastic Surgery of Communal Non-Commercial Enterprise “Vinnytsia Regional Clinical Hospital named after M. I. Pirogov” (2018–2019). Depending on the antiseptic therapy, these patients were divided into three observation groups. Patients in the 1st study group (n = 15; mean age 48.07 ± 12.05 years) were treated with 2.0 % povidone-iodine during dressing. In the 2nd group (n = 15; mean age – 48.53 ± 14.76 years) antiseptic based on 0.02 % decamethoxin was used. In patients of the comparison group (n = 14; mean age – 47.71 ± 12.39 years) a solution of 10.0 % NaCl was administrated for topical wound management. Microbiological assessment of the condition of the wound surface (on 3, 7, 14, 21 days) and histological examination of tissue samples from the bottom of the wound (on 3, 7, 14 days) were carried out by means of standard methods. Results.Under the use of antiseptic agents based on 2.0 % povidone-iodine and 0.02 % decamethoxin during the treatment period in patients with burns up to 14 days, an effective reduction in the number of conditionally pathogenic microorganisms on the wound surface to lg (4.8 ± 0.4) and lg (3.06 ± 0.5) CFU/ml, respectively, was registered and it was significantly 1.5 times lower than that based on 10 % sodium chloride solution (p < 0.05). When applying decamethoxin for 14 days at the same time as the eradication of conditionally pathogenic microorganisms, moderate colonization of wounds was registered by representatives of normal skin microbiota (Corynebacterium spp., S. epidermidis). Histologically, there was found that with the use of 2.0 % povidone-iodine, the wound healing course was accompanied by a marked decrease in inflammation signs, as well as a pronounced inhibition of the formation of granulation tissue (10–14 days). The use of 0.02 % decamethoxin was accompanied by the formation of granulation tissue of sufficient maturity for atodermoplasty, in the presence of signs of inflammatory cellular reaction with the presence in the superficial parts of the bottom of the post-burn wounds of the fibrinoid layer, with signs of permanent formation of new hemocapillaries in it, surrounded by a thin argyrophilic mesh. When using a hypertonic sodium chloride solution before autodermoplasty, the granulation tissue had signs of uneven inflammatory cell infiltration. Signs of leukocyte-necrotic tissue changes, fibrinoid-leukocyte layers with fragments of tissue detritus, signs of resuscularization of granulation tissue were recorded. Conclusion. Microbiological data strongly suggest the efficacy of 0.02 % decamethoxin and 2.0 % povidone-iodine in reducing microbial wound colonization infection compared to 10.0 % NaCl. The use of antiseptics and hypertonic sodium chloride solution in the acute period of burn disease provides a marked reduction in histological signs of inflammation in the wound with a noticeable positive effect of decamethoxin and 10.0 % NaCl on the formation of granulations and their revascularization compared with povidone-iodine (p < 0.001)., Актуальность.Ожоговая травма как один из самых распространенных видов травматизма требует комплексного подхода к лечению, включая хирургическое и консервативное лечение с применением эффективных средств защиты послеожоговых ран. Одним из основных препятствий ранозаживлению являются гнойно-инфекционные осложнения, для профилактики которых широко применяют антисептики. Цель– изучить микробиологические, гистологические особенности течения раневого процесса в остром периоде ожоговой болезни в условиях применения различных антисептиков. Материалыиметоды. В исследовании приняли участие 44 пациентов с ожогами площадью поражения 10–20 % поверхности тела, которых лечили в условиях Клинического центра термической травмы и пластической хирургии НКП “Винницкой областной клинической больницы им. Н. И. Пирогова” (2018–2019 гг.). В зависимости от антисептикотерапии больные были разделены на три группы наблюдения. Пациентам первой исследуемой группы (n = 15, средний возраст – 48,07 ± 12,05 лет) во время перевязок обработку раневой поверхности проводили 2,0 % повидон-йодом. Во второй группе (n = 15, средний возраст – 48,53 ± 14,76 лет) использовали антисептическое средство на основе 0,02 % декаметоксина. У пациентов группы сравнения (n = 14, средний возраст – 47,71 ± 12,39 лет) для обработки поверхности ран применяли раствор 10,0 % NaCl. Проводили микробиологическую оценку состояния раневой поверхности (3, 7, 14, 21 сутки) и гистологическое исследование полученных путем инцизионной биопсии образцов тканей со дна раны (3, 7, 14 суток) общеизвестными стандартными методами. Результаты. При применении антисептических средств на основе 2,0 % повидон-йода и 0,02 % декаметоксина в течение периода лечения пациентов с ожогами до 14 суток установлено эффективное уменьшение количества условно-патогенных микроорганизмов на поверхности ран в соответствии с lg (4,8 ± 0,4) и lg (3,06 ± 0,5) КОЕ/мл, что достоверно было в 1,5 раза меньше, чем при применении 10 % раствора хлорида натрия (p < 0,05). При применении декаметоксина на 14 сутки, одновременно с эрадикацией условно-патогенных микроорганизмов, регистрировали умеренную колонизацию ран представителями нормальной микробиоты кожи (Corynebacterium spp., S. epidermidis). Гистологически было установлено, что при применении 2,0 % повидон-йода течение раневого процесса сопровождалось заметным уменьшением признаков воспаления, а также выраженным угнетением формирования грануляционной ткани (10–14 сутки). Использование 0,02 % декаметоксина сопровождалось формированием грануляционной ткани достаточной зрелости для проведения аутодермопластики, при наличии признаков воспалительной клеточной реакции с наличием в поверхностных отделах дна послеожоговых ран фибриноидного слоя, с признаками перманентного образования в нем новых гемокапилляров, окруженных тонкой аргирофильной сеткой. При использовании гипертонического раствора натрия хлорида перед аутодермопластикой грануляционная ткань имела признаки неравномерной воспалительной клеточной инфильтрации. Регистрировали признаки лейкоцитарно-некротических изменений тканей, фибриноидно-лейкоцитарные наслоения с фрагментами тканевого детрита, признаки реваскуляризации грануляционной ткани. Выводы. Данные микробиологического исследования убедительно свидетельствуют об эффективности применения 0,02 % декаметоксина и 2,0 % повидон-йода в уменьшении микробной инфекции колонизации ран по сравнению с 10,0 % NaCl. Применение антисептиков и гипертонического раствора натрия хлорида в остром периоде ожоговой болезни обеспечивает выраженное уменьшение гистологических признаков воспаления в ране с заметным положительным влиянием декаметоксина и 10,0 % NaCl на формирование грануляций и их реваскуляризации по сравнению с повидон-йодом (p < 0,001)., Актуальність. Опікова травма як один з найпоширеніших видів травматизму потребує комплексного підходу до лікування, включаючи хірургічне та консервативне лікування із застосуванням ефективних засобів захисту післяопікових ран. Однією з основних перешкод ранозагоєння є гнійно-інфекційні ускладнення, для профілактики яких широко застосовують антисептики. Мета:вивчити мікробіологічні, гістологічні особливості перебігу ранового процесу в гострому періоді опікової хвороби за умов застосування різних антисептиків. Матеріалитаметоди. У дослідженні взяли участь 44 пацієнти з опіками площею ураження 10–20 % поверхні тіла, яких лікували в умовах Клінічного Центру термічної травми та пластичної хірургії НКП “Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова” (2018–2019 рр.). Залежно від антисептикотерапії хворих було розподілено на три групи спостереження. Пацієнтам першої досліджуваної групи (n = 15; середній вік – 48,07 ± 12,05 років) під час перев’язок обробку ранової поверхні проводили 2,0 % повідон-йодом. У другій групі (n = 15; середній вік – 48,53 ± 14,76 років) використовували антисептичний засіб на основі 0,02 % декаметоксину. У пацієнтів групи порівняння (n = 14; середній вік – 47,71 ± 12,39 років) для обробки поверхні ран застосовували розчин 10,0 % NaCl. Проводили мікробіологічну оцінку стану ранової поверхні (3, 7, 14, 21 доба) та гістологічне дослідження одержаних шляхом інцизійної біопсії зразків тканин із дна рани (3, 7, 14 доба) загальновідомими стандартними методами. Результати.При застосуванні антисептичних засобів на основі 2,0 % повідон-йоду та 0,02 % декаметоксину впродовж періоду лікування пацієнтів з опіками до 14 доби встановленоефективне зменшення кількості умовнопатогенних мікроорганізмів на поверхні ран відповідно до lg (4,8 ± 0,4) та lg (3,06 ± 0,5) КУО/мл, що достовірно було в 1,5 раза менше, ніж при застосуванні 10 % розчину хлориду натрію (p < 0,05). При застосуванні декаметоксину на 14 добу, одночасно з ерадикацією умовно-патогенних мікроорганізмів, реєстрували помірну колонізацію ран представниками нормальної мікробіоти шкіри (Corynebacterium spp., S. epidermidis). Гістологічно було встановлено, що при застосуванні 2,0 % повідон-йоду перебіг ранового процесу супроводжувався помітним зменшенням ознак запалення, а також вираженим пригніченням формування грануляційної тканини (10–14 доба). Використання 0,02 % декаметоксину супроводжувалось формуванням грануляційної тканини достатньої зрілості для проведення аутодермопластики, при наявності ознак запальної клітинної реакції з наявністю в поверхневих відділах дна післяопікових ран фібриноїдного шару, з ознаками перманентного утворення у ньому нових гемокапілярів, оточених тонкою аргірофільною сіткою. При використанні гіпертонічного розчину натрію хлориду перед аутодермопластикою грануляційна тканина мала ознаки нерівномірної запальної клітинної інфільтрації. Реєстрували ознаки лейкоцитарно-некротичних змін тканин, фібриноїдно-лейкоцитарні нашарування з фрагментами тканинного детриту, ознаки реваскуляризації грануляційної тканини. Висновок. Дані мікробіологічного дослідження переконливо свідчать про ефективність застосування 0,02 % декаметоксину та 2,0 % повідон-йоду в зменшенні мікробної інфекції колонізації ран порівняно з 10,0 % NaCl. Застосування антисептиків та гіпертонічного розчину натрію хлориду в гострому періоді опікової хвороби забезпечує виражене зменшення гістологічних ознак запалення в рані з помітним позитивним впливом декаметоксину і 10,0 % NaCl на формування грануляцій та їх реваскуляризацію порівняно з повідон-йодом (p < 0,001).