Search

Відзначено, що більшість сучасних ландшафтів – як натуральних природних, так і антропогенних – мають характер екотонів. Наголошено, що екотонізація виразно позначається на педобіогенному компоненті-чинникові ландшафту. Зауважено, що формування екотонів відбувається як на макро- й мезо-, так і на мікрорівні організації рослинного компоненту. Проілюстровано, що явище поступового переходу від однієї фізико-географічної зони до іншої яскраво проявляється на прикладах лісостепу Правобережної України – як у межах екотону "зона мішаних лісів" – "лісостеп", так і в смузі екотону "лісостеп" – "степ". Наголошено, що процесам екотонізації ландшафтів істотно сприяє втручання антропогенного чинника. Розглянуто різні варіанти екотонізації лісових фітоценозів, зокрема висвітлено особливості природних і антропогенних екотонів "ліс – галявина", "ліс – прогалина", "ліс – узлісся", "ліс – зруб" тощо. Відзначено високий рівень біорізноманіття, властивий лісовим ландшафтам завдяки їхній екотонізації. Проаналізовано феномен "екотону в часі", що проявляється на сукцесійних стадіях розвитку лісових фітоценозів. Окреслено основний зміст концепцій змін порід деревної лісової рослинності відповідно до поглядів В. П. Кучерявого та Г. Ф. Морозова. Зауважено, що сукупна дія природних і антропогенних чинників увиразнює розмитість меж природних регіонів і в такий спосіб підсилює екотонізацію ландшафтів, зокрема лісових. Наголошено, що дослідження екотонів становить комплексну міждисциплінарну наукову проблему, що перебуває на пограниччі географії, геоботаніки, лісознавства, ландшафтної та соціоекології.