Search

We aimed to study the influence of prolonged administration of fentanyl on postoperative pain, intra­ab­dominal pressure and mechanical lungs’ changes that may happen in neonates in early post­operative period. 30 newborns (in the period from January 2017 to May 2021) with gastroschisis were divided into two groups ac­cordingly to the method of analgesia (14 – morphine hydrochloride; 16 – prolonged infusion of fentanyl). Lungs’ mechanical characteristics, effectiveness of post­operative analgesia, abdominal wall relaxation was studied by monitoring of dynamic compliance (Cdyn), pressure and flow­volume loops, capnography. Apprising analgesia sta­tus, we measured hemodynamic, SаO2, blood level of cortizol, C­reactive protein (CRP), glucose, analyzed post­operative pain syndrome using visual analogue scales (VAS). Intra­abdominal pressure (IAP) was controlled by Cron. For statistic analysis we used Student’s t­test. In the group with morphine, thete was the increase of IAP by 11–12 cm H2O, being stable during some period of time, and also variable levels of pain according to VAS, the in­creasing of CRP from 0.8 ± 0.25 mg/dl by 5 mg/dl, cortisol by 674.4 nmol/l, and blood glucosae rate – 7.4 mmol/l. Periods with high traumatic effects and poor analgesia (morphine group) reasoned the increasing IAP, step by step dynamic compliance decreasing in 3.4 times, resistance increasing in 2.42 times and PIP rising till 22 cm H2O. Di­rect correlation between IAP increase and lungs’ mechanical changes took place. The study has demonstrated that prolonged administration of fentanyl prevented high increase of IAP, CRP, levels of glucose and cortizol and changes of VAS data, lungs’ mechanical characteristics., В исследовании изучается влияние контину­альной инфузии фентанила на послеоперационную боль, внутрибрюшное давление и механические изме­нения в легких, которые могут возникнуть у новоро­жденных в раннем послеоперационном периоде. По ме­тоду обезболивания 30 новорожденных (январь 2017 – май 2021 г.) с гастрошизисом были разделены на две группы (14­ти был назначен морфина гидро хлорид; 16­ти – континуальная инфузия фентанила). Ме­ханические характеристики легких, эффективность послеоперационной анальгезии, релаксации брюшной стенки изучались путем мониторинга динамического комплайенса, петель давления и потока­объема, кап­нографии. Для оценки качества обезболивания измеря­лись параметры гемодинамики, сатурация кислорода в крови, уровень кортизола, С­реактивного белка, глю­козы, проводилась оценка послеоперационного болево­го синдрома с помощью визуальных аналоговых шкал. Внутрибрюшное давление (IAP) контролировалось при помощи Cron. Для статистического анализа использо­вался t­критерий Стьюдента. В группе пациентов, по­лучавших морфин, отмечалось увеличение IAP на 11–12 см H2O, уровня кортизола и глюкозы в крови. Эти эффекты были связаны с травматичностью операции и недостаточной анальгезией, что стало причиной увеличения IAP, постепенного снижения динамическо­го комплайенса, увеличения резистентности легких. Отмечается прямая корреляция между увеличением IAP и механическими изменениями в легких. Исследова­ние показало, что применение континуальной инфузии фентанила предотвращает все вышеперечисленные нежелательные эффекты., У дослідженні вивчається вплив континуаль­ної інфузії фентанілу на післяопераційний біль, вну­трішньочеревний тиск і механічні зміни в легенях, які можуть виникнути у новонароджених у ранньому піс­ляопераційному періоді. За методом знеболення 30 но­вонароджених (січень 2017 – травень 2021 г.) з га­строшизисом були розділені на дві групи (14­ти було призначено морфіну гідрохлорид; 16­ти – континуаль­на інфузія фентанілу). Механічні характеристики ле­гень, ефективність післяопераційної аналгезії, релак­сації черевної стінки вивчалися шляхом моніторингу динамічного комплаєнсу, петель тиску і петель пото­ку­об’єму, капнографії. Для оцінки якості знеболюван­ня вимірювалися параметри гемодинаміки, сатурація кисню в крові, рівень кортизолу, С­реактивного білка, глюкози, проводилася оцінка післяопераційного больо­вого синдрому за допомогою візуальних аналогових шкал. Внутрішньочеревний тиск (IAP) контролювався за допомогою Cron. Для статистичного аналізу ви­користовувався t­критерій Стьюдента. У групі паці­єнтів, які отримували морфін, відзначалося збільшен­ня IAP на 11–12 см H2O, рівня кортизолу та глюкози в крові. Ці ефекти були пов’язані з травматичністю операції і недостатньою анальгезією, що стало при­чиною збільшення IAP, поступового зниження динаміч­ного комплаєнсу, підвищення резистентності легень. Відзначається пряма кореляція між збільшенням IAP та механічними змінами в легенях. Дослідження по­казало, що застосування континуальної інфузії фен­танілу запобігає всім перерахованим вище небажаним ефектам.

The article describes a clinical case presentation of PEEP adjustment under lung ultrasound control in a newborn with respiratory distress syndrome during artificial respiration. Diagnostic value for B-line reduction and appearance of A-lines as predictors of lung atelectasis opening is demonstrated. The practice of low-volume lung recruitment which is achieved by functional residual capacity increasing rather than raising of inspiratory peak pressure can be considered safer as to the risk of ventilator-associated lung injury and the development of severe air leakage syndrome. In addition, the absence of significant fluctuations in the partial pressure of carbon dioxide is prognostically more positive in terms of reducing cerebral perfusion. Nevertheless, additional evidence based data needs to be collected before any further conclusions can be drawn., Украина)В статье описан случай из клинической практики подбора величины РЕЕР под ультразвуковым контролем легких при проведении искусственной вентиляции легких у новорожденного с респираторным дистресс-синдромом. Продемонстрировано диагностическое значение уменьшения В-линий и появления А-линий как предикторов раскрытия легочных ателектазов. Практика низкообъёмного легочного рекрутмента, который достигается за счет увеличения функциональной остаточной емкости, а не повышение пикового инспираторного давления, может считаться более безопасной в отношении риска вентилятор-ассоциированных повреждений легких и развития тяжелого синдрома утечки воздуха. Кроме того, отсутствие существенных колебаний парциального давления диоксида углерода прогностически более положительной по уменьшению церебральной перфузии. Но нужны дополнительные открытые контролируемые исследования достаточного доказательного уровня, прежде чем можно будет сделать окончательные выводы., У статті описаний випадок з практики підбору величини РЕЕР під ультразвуковим контролем легень при проведені штучної вентиляції легень у новонародженого з респіраторним дистрес-синдромом. Продемонстроване діагностичне значення зменшення В-ліній та появи А-ліній як предикторів розкриття легеневих ателектазів. Практика низькооб’ємного легеневого рекрутменту, який досягається за рахунок збільшення функціональної залишкової ємності, а не підвищення пікового інспіраторного тиску, може вважатись більш безпечною щодо ризику вентилятор-асоційованих пошкоджень легень і розвитку важкого синдрому витоку повітря. Крім того, відсутність істотних коливань парціального тиску діоксиду вуглецю прогностично є більш позитивною щодо зменшення церебральної перфузії. Але потрібні додаткові відкриті контрольовані дослідження достатнього доказового рівня, перш ніж можна буде зробити остаточні висновки.

Вступ. Перинатальну гіпоксично-ішемічну енцефалопатію (ГIE) пов'язують приблизно з ¼ усіх випадків неонатальної смертності у світі. Порушення регуляції церебрального кровотоку може бути ключовим моментом щодо розвитку вторинного пошкодження головного мозку при ГIE. Волемічне навантаження для забезпечення адекватного внутрішньосудинного об’єму крові розглядається як терапія вибору у немовлят, оскільки мозкова перфузія протягом неонатального періоду залежить в основному від серцевого викиду, але вибір розчинів для інфузії залишається дискусійним.Мета дослідження. З’ясувати вплив 6% гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) 130/0,42 у збалансованому кристалоїдному розчині на стан мозкової перфузії у доношених новонароджених з важкою ГІЕ.Матеріали і методи дослідження. Одноцентрове, проспективне, просте, рандомізоване контрольоване дослідження було проведене у 205 доношених новонароджених з ГІЕ II та III ступеня за шкалою Sarnat протягом 2012-2016 років. В залежності від обраного розчину для полемічної ресусцитації всі немовлята були рандомізовано розподілені на групу із застосуванням ГЕК та контрольну групу. У групі ГЕК 45 малюків із середньою або важкою ГІЕ лікувалися із застосуванням у 1й день 6% розчину гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) 130/0,42 у збалансованому кристалоїдному розчині в дозі 10 мл/кг. Контрольну групу включали 160 доношених новонароджених з ГІЕ, яким під час проведення рутинної інтенсивної терапії за необхідності застосовувався для об’ємного навантаження фізіологічний розчин у дозі 20 мл/кг. Для оцінки впливу 6% ГЕК на системну та церебральну гемодинаміку були вивчені такі показники, як середній артеріальний тиск (САТ) та допплерівські індекси мозкового кровотоку: індекс резистентності (RI), пульсаційний індекс (РІ) та церебральний перфузійний тиск (ЦПТ) на 1й, 2й та 3й дні дослідження.Результати дослідження. Використання 6% ГЕК 130/0,42 у дозі 10 мл/кг маси тіла для відновлення об'єму циркулюючої крові у новонароджених з середньою або важкою ГІЕ на 1й день життя призводило до збільшення індексу резистентності (RI) у передній мозковій артерії на 2й день (р = 0,025) і на 3й день дослідження (р = 0,023).Висновки. Застосування 6% ГЕК 130/0,42 у збалансованому кристалоїдному розчині у доношених новонароджених з важкою ГІЕ для волемічної ресусцитації призводить до значного покращення церебрального кровотоку, зокрема підвищення допплерівського індексу резистентності передніх мозкових артерій., Вступление. Перинатальную гипоксически-ишемическую энцефалопатию (ГИЭ) связывают примерно с ¼ всех случаев неонатальной смертности в мире. Нарушение регуляции церебрального кровотока может быть ключевым моментом в развитии вторичного повреждения головного мозга при ГИЭ. Волемическая нагрузка для обеспечения адекватного внутрисосудистого объема крови рассматривается как терапия выбора у младенцев, поскольку мозговая перфузия в течение неонатального периода зависит в основном от сердечного выброса, однако выбор инфузионных растворов остается дискуссионным.Цель исследования. Выяснить влияние 6% гидроксиэтилкрахмала (ГЭК) 130/0,42 в сбалансированном кристаллоидном растворе на состояние мозговой перфузии у доношенных новорождённых с тяжёлой ГИЭ.Материалы и методы исследования. Одноцентровое, проспективное, простое, рандомизированное контролируемое исследование было проведено у 205 доношенных новорождённых с ГИЭ II и III степени по шкале Sarnat в течение 2012-2016 годов. В зависимости от выбранного раствора для волемической ресусцитации все дети были рандомизированно разделены на группу с применением ГЭК и контрольную группу. В группе ГЭК 45 младенцев со средней или тяжелой ГИЭ лечились с использованием в 1й день 6% раствора гидроксиэтилкрахмала (ГЭК) 130/0,42 в сбалансированном кристаллоидном растворов в дозе 10 мл/кг. Контрольную группу включали 160 доношенных новорождённых с ГИЭ, которым во время проведения рутинной интенсивной терапии при необходимости применялся для объемной нагрузки физиологический раствор в дозе 20 мл/кг. Для оценки влияния 6% ГЭК на системную и церебральную гемодинамику были изучены такие показатели, как среднее артериальное давление (САД) и допплеровские индексы мозгового кровотока: индекс резистентности (RI), пульсационный индекс (РІ) и церебральное перфузионное давление (ЦПД) на 1й, 2й и 3й дни исследования.Результаты исследования. Использование 6% ГЭК 130/0,42 в дозе 10 мл/кг массы тела для восполнения объема циркулирующей крови у новорожденных со средней или тяжелой ГИЭ в 1й день жизни приводило к увеличению индекса резистентности (RI) в передней мозговой артерии на 2й день (р = 0,025) и на 3й день исследования (р = 0,023).Выводы. Применение 6% ГЭК 130/0,42 в сбалансированном кристаллоидном растворе у доношенных новорожденных с тяжелой ГИЭ для волемической ресусцитации приводит к значительному улучшению церебрального кровотока, в частности повышению допплеровского индекса резистентности передних мозговых артерий., Intiduction. Perinatal hypoxic ischemic encephalopathy (HIE) is associated with approximately one-quarter of global neonatal deaths. Dysregulated cerebral blood flow may be a key component for secondary neurologic injury in HIE. The load of fluids to increase intravascular volume is the point of care in infants because the cerebral blood flow in neonatal period depends mainly on the cardiac output but the choice of fluids is still debatable.Objective. To determine the impact of 6% hydroxyethyl starch (HES) 130/0.42 in a balanced crystalloid solution on brain perfusion in term neonates with severe hypoxic-ischemic encephalopathy.Materials and methods. Single-center, prospective, simple, randomized controlled study was performed in 205 full-term infants with hypoxic-ischemic encephalopathy grade II and grade III by Sarnat score in the period of 2012-2016. Depending on fluids for volume resuscitation, all infants were randomly divided into HES and control groups. In HES group 45 term infants with moderate to severe hypoxic-ischemic encephalopathy were treated at the 1st DOL with 6% hydroxyethyl starch (HES) 130/0.42 in a balanced crystalloid solution at a dose of 10 ml/kg. The control group included 160 term neonates with hypoxic-ischemic encephalopathy undergoing routine intensive care with normal saline at a dose of 20 ml/kg as the loading volume if needed. To assess the impact of 6% HES on systemic and cerebral hemodynamics, such criteria as mean blood pressure (MBP) and transfontanel Doppler indices RI, PI and CPP were obtained at the 1st, 2nd and 3rd DOL.Results. Using of 6% HES 130/0.42 at the dose of 10 ml/kg of body weight for volume replacement in neonates with moderate to severe HIE at the 1st DOL led to increasing of Resistive Index (RI) in front cerebral artery 2nd DOL (p = 0.025) and 3rd DOL (p = 0.023).Conclusion. Administration of 6% HES 130/0.42 in a balanced crystalloid solution in term newborns with severe hypoxic-ischemic encephalopathy for volume resuscitation results in significant improvement of cerebral blood flow, specifically increasing of Doppler Resistive Index in front cerebral arteries.

The processes of training air traffic controllers require the development of a quality management system for their training, which should allow to evaluate the results of their training. The main task of assessing the quality of training is to obtain the information necessary for proper conclusion on the success of their training course and assess the expected quality of their work. The article establishes that when training controllers, whose erroneous actions influence the performance of air traffic control tasks, “indirect indicators” are also used along with direct indicators – indicators of the body’s physiological “price” for the results achieved. The choice of indirect indicators is due to the nature of the activity of the controllers. As a rule, indirect indicators are aimed at assessing the intensity of the neuro-emotional stress of the air traffic controller in the process of training.Compliance with the conditions created in the interest of controlling the controller's algorithm of operation is provided by using simulation equipment with a high value of the indicators of completeness and quality of reproduction of the information model, using natural resources to create an environment corresponding to the actual conditions of air traffic control.The article developed a method for evaluating the results of training air traffic controllers, based on the formalization of assessment using the theory of fuzzy sets. An apparatus has been developed to formalize the rules for obtaining estimates of individual and group activities of dispatchers. This approach allowed us to bring estimates of different nature into a single formal system and take them into account using common formal rules., Процессы подготовки диспетчеров управления воздушным движением требуют разработки системы управления качеством их подготовки, которое должно позволять оценить результаты подготовки диспетчеров воздушного движения. Основным заданием оценки уровня подготовки диспетчеров есть получение информации, необходимой для обоснованного суждения об успешном прохождении ими курса подготовки и оценки ожидаемого качества их работы. В статье выяснено, что при подготовке диспетчеров, ошибочные действия которых влияют на выполнение заданий управления воздушным движением, наряду с прямыми показателями используются также “непрямые показатели” – показатели оценки физиологической “цены” организма за достигнутые результаты. Выбор непрямых показателей обусловлен характером деятельности диспетчера. Как правило, непрямые показатели направлены на оценку интенсивности нервно-эмоционального напряжения диспетчера в процессе тренировок.Соответствие условий, создаваемых в интересах контроля алгоритма роботы диспетчеров, реальным обеспечивается применением имитационно-тренажерной аппаратуры с высоким значением показателей полноты и качества воспроизведения информационной модели, привлечением натурных средств для создания обстановки, которая соответствует реальным условиям управления воздушным движением.В статье разработан метод оценивания результатов подготовки диспетчеров воздушного движения, который базируется на формализации оценки с помощью теории нечетких множеств. Разработан аппарат формализации правил получения оценок индивидуальной и групповой деятельности диспетчеров. В основу разработанного аппарата формализации положена теория нечетких множеств. Данный подход дал возможность привести оценки разной природы к единой формальной системе и учесть их, используя единые формальные правила., Процеси підготовки диспетчерів управління повітряним рухом вимагають розробки системи управління якістю їх підготовки, яка повинна дозволити оцінити результати підготовки диспетчерів повітряного руху. Основним завданням оцінки рівня підготовки диспетчерів є отримання інформації, необхідної для обґрунтованого судження про успішність проходження ними курсу підготовки та оцінки очікуваної якості їх роботи. В статті з’ясовано, що при підготовці диспетчерів, помилкові дії яких впливають на виконання завдань управління повітряним рухом, поряд із прямими показниками використовуються також “непрямі показники” - показники оцінки фізіологічної “ціни” організму за досягнуті результати. Вибір непрямих показників обумовлений характером діяльності диспетчера. Як правило, непрямі показники спрямовані на оцінку інтенсивності нервово-емоційної напруги диспетчера в процесі тренувань.Відповідність умов, створюваних в інтересах контролю алгоритму роботи диспетчерів, реальним забезпечується застосуванням імітаційно-тренажної апаратури з високим значенням показників повноти і якості відтворення інформаційної моделі, залученням натурних засобів для створення обстановки, що відповідає реальним умовам управління повітряним рухом.В статті розроблений метод оцінювання результатів підготовки диспетчерів повітряного руху, що ґрунтується на формалізації оцінки за допомогою теорії нечітких множин. Розроблено апарат формалізації правил одержання оцінок індивідуальної та групової діяльності диспетчерів. В основу розробленого апарата формалізації покладена теорія нечітких множин. Даний підхід дозволив привести оцінки різної природи до єдиної формальної системи та урахувати їх, використовуючи єдині формальні правила.

Background. To date, there are no published results of large randomized controlled studies compared the differentiated influence of different modes of ventilation on cerebral perfusion in newborns with hypoxic-ischemic encephalopathy (HIE). New mode of ventilation named neurally adjusted ventilatory assist (NAVA) looks promising on this field, because it has already proved its advantages in premature babies. The purpose was to compare the impact of neurally adjusted ventilatory assist and other modes of ventilation on cerebral blood flow in the acute period of HIE in full-term neonates. Materials and methods. Data of 205 term infants with hypoxi­c-ischemic encephalopathy Sarnat stage II–III was collected during ≤ 72 hours of life. All the infants were randomized into the group of NAVA (n = 16) and the control group (n = 189), which included such modes of ventilation as pressure control (PC), synchronized intermittent-mandatory ventilation/pressure support ventilation (SIMV/PSV) and pressure-regulated volume control (PRVC). A multivariate dispersion analysis of the impact of NAVA and other modes of ventilation on cerebral perfusion during the acute period of neonatal hypoxi­c-ische­mic encephalopathy was performed. Results. A significant difference was found between groups on day 3 of treatment at the end of the period of therapeutic hypothermia and the rewarming beginning in terms of Doppler resistive index (RI) of cerebral blood flow (0.70 [0.67–0.74] in the NAVA group and 0.66 [0.58–0.72] in the control group; p = 0.021) and the pulsatile index (PI) (1.3 [1.2–1.5] in the NAVA group and 1.2 [1.0–1.40] in the control group; p = 0.032). Also, analysis of variance results confirmed that compared with other ventilation modes, NAVA had a statistically significant positive influence both on the RI (p = 0.009) and on the PI (p = 0.012) at days 2 and 3 of observation. Conclusions. The neurally adjusted ventilatory assist demonstrated a positive impact on cerebral perfusion indices in full-term newborns during the acute HIE period compared with traditional modes of ventilation: PC, SIMV/PSV and PRVC., Актуальность. На сегодняшний день нет опубликованных результатов крупных рандомизированных контролируемых исследований, которые сравнивали бы дифференцированное влияние различных режимов искусственной вентиляции легких на состояние церебральной перфузии у новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией (ГИЭ). Перспективным является применение нового режима вентиляции Neurally Adjusted Ventilatory Assist (NAVA), который уже доказал свои преимущества у недоношенных младенцев. Цель исследования: сравнить влияние Neurally Adjusted Ventilatory Assist и других режимов искусственной вентиляции легких на состояние мозгового кровотока в остром периоде ГИЭ у доношенных новорожденных. Материалы и методы. В исследование включено 205 доношенных новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией по Sarnat II–III ст. в сроке ≤ 72 часов после родов. Младенцы были рандомизированы на исследуемую группу с применением NAVA (n = 16) и группу контроля (n = 189), в которую вошли такие режимы вентиляции, как PC, SIMV/PSV и PRVC. Проведен мультивариантный дисперсионный анализ влияния NAVA и других режимов вентиляции на состояние церебральной перфузии в остром периоде неонатальной гипоксически-ишемической энцефалопатии. Результаты. На третий день лечения в конце периода терапевтической гипотермии и начала согревания получено достоверное различие между группами в отношении допплеровского индекса мозгового кровотока RI (0,70 [0,67–0,74] в группе NAVA и 0,66 [0,58–0,72] в группе контроля, р = 0,021) и пульсационного индекса РІ (1,3 [1,2–1,5] в группе NAVA и 1,2 [1,0–1,40] в группе контроля, р = 0,032). Также результаты теста ANOVA подтвердили, что по сравнению с другими режимами вентиляции NAVA имел статистически достоверное положительное влияние на 2-й и 3-й день наблюдения как на величину RI (р = 0,009), так и на РІ (р = 0,012). Выводы. Режим вентиляции Neurally Adjusted Ventilatory Assist продемонстрировал положительное влияние на индексы церебральной перфузии у доношенных новорожденных в остром периоде ГИЭ по сравнению с традиционными режимами PC, SIMV/PSV и PRVC., Актуальність. На сьогодні немає результатів великих рандомізованих контрольованих досліджень, які порівнювали би диференційований вплив різних режимів штучної вентиляції легень на стан церебральної перфузії у новонароджених із гіпоксично-ішемічною енцефалопатією (ГІЕ). Перспективним є застосування нового режиму вентиляції Neurally Adjusted Ventilatory Assist (NAVA), що вже довів свої переваги у недоношених немовлят. Мета дослідження: порівняти вплив Neurally Adjusted Ventilatory Assist та інших режимів штучної вентиляції легень на стан мозкового кровотоку в гострому періоді ГІЕ у доношених новонароджених. Матеріали та методи. Досліджено 205 доношених новонароджених із гіпоксично-ішемічною енцефалопатією за Sarnat II–III ст. в терміні ≤ 72 годин після пологів. Немовлята були рандомізовані на досліджувану групу із застосуванням NAVA (n = 16) та групу контролю (n = 189), до якої ввійшли такі режими вентиляції, як PC, SIMV/PSV та PRVC. Проведений мультиваріантний дисперсійний аналіз впливу NAVA та інших режимів вентиляції на стан церебральної перфузії в гострому періоді неонатальної гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Результати. На третій день лікування наприкінці періоду терапевтичної гіпотермії та початку зігрівання отримана вірогідна відмінність між групами щодо допплерівського індексу мозкового кровотоку RI (0,70 [0,67–0,74] у групі NAVA та 0,66 [0,58–0,72] у групі контролю, р = 0,021) і пульсаційного індексу РІ (1,3 [1,2–1,5] в групі NAVA та 1,2 [1,0–1,40] в групі контролю, р = 0,032). Також результати тесту ANOVA підтвердили, що порівняно з іншими режимами вентиляції NAVA мав статистично вірогідний позитивний вплив на 2-й і 3-й день спостереження як на величину RI (р = 0,009), так і на РІ (р = 0,012). Висновки. Режим вентиляції Neurally Adjusted Ventilatory Assist має кращий вплив на індекси церебральної перфузії у доношених новонароджених у гострому періоді ГІЕ порівняно з традиційними режимами PC, SIMV/PSV та PRVC.

В статье представлен обзор литературы по гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ), которая развивается у младенцев после перенесенной перинатальной ишемии. Она остается существенной проблемой интенсивной терапии у новорожденных в связи с высоким уровнем смертности и неврологической инвалидности с детства, несмотря на достигнутые определенные успехи в отношении диагностики, мониторинга и методов лечения. Главной целью терапии следует считать обеспечение церебральной перфузии и предупреждение вторичных повреждений нейронов, в том числе развития апоптоза. Среди методов диагностики и мониторинга состояния центральной нервной системы у новорожденных ведущую роль играют: нейросонография с допплеровским определением паттернов мозгового кровотока, мониторинг NIRS в сочетании с амплитудно-интегрированной электроэнцефалографией. Сегодня единственным методом интенсивной терапии с доказанным нейропротективным действием остается терапевтическая гипотермия 33–35 °С в течение 72 часов. Ее эффективность пока остается недостаточной: она снижает долю комбинированного результата «смерть/тяжелое нарушение неврологического развития» с 65 до 40–50 %, поэтому продолжаются поиски методов лечения, которые могли бы улучшить последствия умеренной и тяжелой ГИЭ. Среди методов респираторной поддержки, перспективным выглядит применение Neurally Adjusted Ventilatory Assist. До сих пор не решен вопрос идеального раствора для восстановления дефицита объема циркулирующей крови у новорожденных. Кристаллоиды из-за низкого волемического коэффициента оказывают нестойкое воздействие на сердечный выброс. Использование альбумина ограничено из-за нарушенной проницаемости гематоэнцефалического барьера при ГИЭ. Рассмотрена возможность использования 6% гидроксиэтилкрахмала 130/0,42, поскольку последние исследования не продемонстрировали дополнительных рисков по сравнению с применением кристаллоидов. Основным препаратом кардиотропного действия пока считается допамин, однако несколько работ доказывают преимущества добутамина относительно его влияния на системную и церебральную гемодинамику. Поиск других лекарственных средств для вторичной нейропротекции пока показал определенные результаты по эритропоэтину, но количество исследуемых случаев небольшое. Другие препараты находятся преимущественно на стадии доклинических и клинических исследований I и II фазы., У статті поданий огляд літератури щодо гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ), яка розвивається у немовлят після перенесеної перинатальної ішемії. Вона залишається істотною проблемою інтенсивної терапії в новонароджених у зв’язку з високим рівнем смертності й неврологічної інвалідності з дитинства, незважаючи на досягнуті певні успіхи щодо діагностики, моніторингу й методів лікування. Головною метою терапії треба вважати забезпечення церебральної перфузії й запобігання вторинним пошкодженням нейронів, у тому числі розвитку апоптозу. Серед методів дослідження й моніторингу стану центральної нервової системи у немовлят провідну роль відіграють: нейросонографія з допплерівським визначенням патернів мозкового кровотоку, моніторинг NIRS у поєднанні з амплітудно-інтегрованою електроенцефалографією. На сьогодні єдиним методом інтенсивної терапії з доведеною нейропротективною дією залишається терапевтична гіпотермія 33–35 °С протягом 72 годин. Її ефективність поки що залишається недостатньою: вона знижує частку поєднаного результату «смерть/тяжке порушення неврологічного розвитку» з 65 до 40–50 %, тому тривають активні пошуки методів лікування, які б могли покращити наслідки помірної й тяжкої ГІЕ. Щодо респіраторної підтримки перспективним виглядає застосування Neurally Adjusted Ventilatory Assist. До сьогодні не вирішене питання про ідеальний розчину для відновлення дефіциту об’єму циркулюючої крові в новонароджених. Кристалоїди через низький волемічний коефіцієнт мають нестійкий вплив на серцевий викид. Використання альбуміну обмежене через порушене проникнення гематоенцефалічного бар’єра при ГІЕ. Розглянута можливість використання 6% гідроксіетилкрохмалю 130/0,42, оскільки останні дослідження не продемонстрували додаткових ризиків порівняно із застосуванням кристалоїдів. Основним препаратом кардіотропної дії поки що вважається допамін, проте декілька робіт доводять переваги добутаміну щодо його впливу на системну й церебральну гемодинаміку. Пошук інших лікарських засобів для вторинної нейропротекції поки що показав певні результати щодо еритропоетину, але кількість досліджуваних випадків невелика. Інші препарати знаходяться переважно на стадії доклінічних і клінічних досліджень І і ІІ фази., The article presents a systematic review of the researches on hypoxic-ischemic encephalopathy (HIE), which develops in infants after perinatal ischemia. It remains a significant challenge for neonatal intensive care because of high mortality and neurological disabilities in children, despite some progress in diagnosis, monitoring and treatment. The main goal of therapy is to support adequate cerebral perfusion and to prevent secondary neuronal damage, including the apoptosis development. Among the methods for the diagnosis and monitoring of neurological disorders in neonates, the main ones are: brain ultrasound and Doppler evaluation of cerebral blood flow patterns, near-infrared spectrometry monitoring in conjunction with amplitude-integrated electroencephalography. At the moment, the only method of intensive care with proven neuroprotection is therapeutic hypothermia 33–35 °C for 72 hours. Nevertheless, its efficacy is still insufficient, reducing the combined outcome of death or severe neurodevelopmental impairment from 65 to 40–50 %. While the benefits of therapeutic hypothermia provide proof that outcomes can be better, additional treatments to further improve outcomes are needed. The new mode of ventilation, neurally adjusted ventilatory assist, is promising for respiratory support in newborns with HIE. The ideal fluid for the blood volume replacement in newborns hasn’t yet been found. Crystalloids because of low replacement coefficient have unstable impact on cardiac output. The use of albumin is restricted due to high blood-brain barrier permeability in HIE. The possibility of using 6% hydroxyethyl starch 130/0.42 has been considered, as recent studies have not demonstrated additional risks compared to crystalloids. Dopamine is still considered as a drug of choice in infants, but several studies show the benefits of dobutamine effects on systemic and cerebral hemodynamics. Searching for other agents for secondary neuroprotection has shown some benefits of erythropoietin, but the number of observations is limited. Other drugs are still ongoing preclinical and clinical studies of phase I and II.

Hypoxic ischemic encephalopathy occurs in 1.5 to 4 per 1,000 births in developed countries, and in as many as 26 per 1,000 live births in resource-limited settings. Therapeutic hypothermia significantly reduces the combined outcome of death or severe neurodevelopmental impairment from 65% to 40-50%. While the benefits of therapeutic hypothermia provide proof of concept that outcomes can be improved, additional pharmacological agents for neonatal neuroprotection for further improve outcomes of hypoxic ischemic encephalopathy are needed.Objective.To determine the potential neuroprotective influence of citicoline interm neonatesduring the acute period of hypoxic-ischemic encephalopathy.Materials and methods.A prospective, single-centered, randomized, controlled study of the citicolineimpact on acute period after perinatal hypoxia-ischemia performed in 205 full-term infant, were treated in the neonatal intensive care unit inbabiessustained of hypoxic ischemic encephalopathy in 2012-2017. Citicoline was administered basingon simple randomization in dose of 200 mg once daily intravenously for the first 5 days of treatment. Endpoints included indicators such as duration of positive pressure ventilation, total days of intensive care and the morbidity of cerebral leukomalacia, as well as frequency of the development of seizures. During all the days of the study, a standard neurosonography was performedtoevaluateresistant and pulsatile indexes in the anterior cerebral artery.Results.After randomization 31 babieswere collectedinthe groupof citicoline, remaining 174 infants were at the control group. The obtained data showed no significant differences between citicoline and control groupsin Doppler indexes on the first day of treatment, mean blood pressure, terms of extubation, and the total duration of respiratory support, both invasive and non-invasive. Interestingly, there was a significant difference on the 3rd day of treatment with the resistantindex (p=0.026) and pulsatile index (p = 0.036) measured in the anterior cerebral arteries. However, despite the more prognostic, more positive values in the citicoline group, this did not lead to a decrease in the incidence of cerebral leukomalacia, which was even lower in the control group (10.9% vs. 19.4%), but this difference was not reliable (p=0.186). On the other hand, we paid our attention to the higher frequency of the development of seizuresin the citicoline group on the 1st(p=0.005) and 2nd(p, В развитых странах гипоксически-ишемическая энцефалопатия регистрируется с частотой от 1,5 до 4 на 1000 родов, и у 26 младенцев на 1000 родившихся живыми в странах с ограниченными ресурсами. Терапевтическая гипотермия на сегодня является признаным стандартом помощи, который снижает комбинированный результат смерть / грубое нарушение неврологического развития с 65% до 40-50%. Несмотря на доказанные преимущества применения лечебной гипотермии, такой конечный процент нежелательных последствий считается неприемлемым, что требует поиска фармакологических субстанций с потенциальным нейропротекторным эффектом для улучшения результатов лечения гипоксически-ишемической энцефалопатии.Цель.Изучить потенциальный нейропротективный эффект цитиколина в остром периоде гипоксически-ишемической энцефалопатии у доношенных новорожденных.Материалы и методы.Проспективное, одноцентровое, рандомизированное, контролируемое исследование влияния цитиколина на течение и последствия острого периода после перенесенной перинатальной гипоксии-ишемии было проведено у 205 доношенных младенцев, которые в 2012-2017 гг. находились на лечении в отделении анестезиологии и интенсивной терапии для новорожденных с диагнозом гипоксически - ишемической энцефалопатии. Цитиколин назначался на основании метода простой рандомизации в дозе 200 мг 1 раз в сутки в течение первых 5 дней лечения. Конечными точками были выбраны такие показатели, как продолжительность проведения искусственной вентиляции легких, общий срок лечения в отделении интенсивной терапии и частота развития церебральной лейкомаляции, а также частота развития судорог.На всех этапах исследования детям проводилась стандартная нейросонография с определением индекса резистентности и пульсационного индекса в передней мозговой артерии.Результаты.После проведенной рандомизации в группу с применением цитиколина вошел 31 новорожденный, остальные 174 ребенка составили группу контроля. Полученные в результате исследования данные показали отсутствие достоверного различия у детей из группы цитиколина по сравнению с группой контроля допплеровских индексов в первый день лечения, среднего артериального давления, сроков экстубации трахеи и общей продолжительности респираторной поддержки - как инвазивной, так и неинвазивной. Интересным выявилось достоверное отличие между группами на 3-й день лечения индекса резистентности (р=0,026) и пульсационного индекса (р=0,036), измеренных в передних мозговых артериях. Но, несмотря на прогностически более положительные значения в группе цитиколина, это не привело к уменьшению частоты развития церебральной лейкомаляции, которая была даже меньше в группе контроля (10,9% против 19,4%), но это различие оказалась недостоверным (р=0,186). С другой стороны, не могла не привлечь нашего внимания большая частота регистрации судорог у детей в группе цитиколина как в 1-й (р=0,005), так и на 2-й (р, У розвинених країнах гіпоксично-ішемічна енцефалопатія реєструється з частотою від 1,5 до 4 на 1000 народжених, та у 26 немовлят на 1000 народжених живими в країнах з обмеженими ресурсами. Терапевтична гіпотермія на сьогодні являється стандартом допомоги, зменшуючи поєднаний результат смерть / важке порушення неврологічного розвитку з 65% до 40-50%. Незважаючи на доведені переваги застосування лікувальної гіпотермії, такий кінцевий відсоток небажаних наслідків вважається неприйнятним, що спонукає до пошуку фармакологічних субстанцій з потенційним нейропротекторним ефектом для поліпшення результатів лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.Мета дослідження. З’ясувати потенційний нейропротективний ефект цитиколіну в гострому періоді гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених.Матеріали і методи.Проспективне, одноцентрове, рандомізоване, контрольоване дослідження впливу цитиколіну на перебіг і наслідки гострого періоду після перенесеної перинатальної гіпоксії-ішемії було проведене у 205 доношених немовлят, які у 2012-2017 рр. перебували на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії для новонароджених з діагнозом гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Цитиколін призначався на підставі методу простої рандомізації в дозі 200 мг 1 раз на добу внутрішньовенно протягом перших 5 днів лікування. Кінцевими точками були обрані такі показники, як тривалість проведення штучної вентиляції легень, загальний термін лікування у відділенні інтенсивної терапії та частота розвитку церебральної лейкомаляції, а також, частота розвитку судом. На всіх етапах дослідження немовлятам проводилась стандартна нейросонографія з визначенням індексу резистентності та пульсаційного індексув передній мозковій артерії.Результати дослідження.Після проведеної рандомізації до групи із застосуванням цитиколіну увійшла 31 дитина, решта 174 малюків склали групу контролю. Отримані в результаті дослідження дані продемонстрували відсутність достовірної відмінності у малюків з групи цитиколіну порівняно із групою контролю Допплерівських індексів у перший день лікування, середнього артеріального тиску, строків екстубації трахеї та загальної тривалості респіраторної підтримки - як інвазивної, так і неінвазивної. Цікавою виявилась достовірна відмінність на 3-й день лікування поміж групами індексу резистентності (р=0,026) та пульсаційного індексу (р=0,036), виміряних в передніх мозкових артеріях. Але незважаючи на прогностично більш позитивні значення в групі цитиколіну, це не призвело до зменшення частоти розвитку церебральної лейкомаляції, яка навіть була меншою в групі контролю (10,9% проти 19,4%), але ця відмінність виявилась недостовірною (р=0,186). З іншого боку, не могла не привернути нашої уваги більша частота реєстрації судом у дітей в групі цитиколіну як у 1-й (р=0,005), так і на 2-й (р

В статье рассмотрены антенатальные и интранатальные факторы риска развития тяжелой гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ) и их влияние на течение острого периода ГИЭ у доношенных новорожденных. Проанализированы данные 205 доношенных новорожденных, которые находились на лечении в отделении анестезиологии и интенсивной терапии новорожденных КУ «Днепропетровская областная детская клиническая больница» ДОС» в период 2009–2016 гг. Исследованы такие факторы риска, как пол, гестационный возраст, масса тела при рождении, первые или повторные роды, введение окситоцина, отслойка плаценты, кесарево сечение, дистресс плода, обвитие пуповины, наличие мекония в околоплодных водах, оценка по Апгар на 1, 5 и 20-й минуте после рождения, проведение неонатальной реанимации при рождении, а также в течение какого времени после родов дети поступали в отделение интенсивной терапии для проведения специализированного лечения (0–6 часов, 6–24 часа или 24–72 часа). В качестве конечных показателей использованы летальность, продолжительность проведения искусственной вентиляции легких и вообще респираторной поддержки (включая неинвазивную), продолжительность нахождения в отделении интенсивной терапии и в целом в больнице до выписки на амбулаторное лечение, развитие тяжелого осложнения в виде церебральной лейкомаляции., В статті розглянуто антенатальні та інтранатальні фактори ризику розвитку тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ) та їх вплив на перебіг гострого періоду ГІЕ у доношених новонароджених. Проаналізовані дані щодо 205 доношених новонароджених, які лікувались у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР» у період 2009–2016 рр. Досліджені такі фактори ризику, як стать, гестаційний вік, маса тіла при народженні, перші чи повторні пологи, введення окситоцину, відшарування плаценти, кесарів розтин, дистрес плода, обвиття пуповини, наявність меконію в навколоплідній рідині, оцінка за Апгар на 1, 5, та 20-й хвилині після народження, проведення неонатальної реанімації при народженні, а також як швидко після пологів діти надходили до відділення інтенсивної терапії для проведення спеціалізованого лікування (0–6 годин, 6–24 години або 24–72 години). Як кінцеві показники були включені летальність, тривалість проведення штучної вентиляції легень та взагалі респіраторної підтримки (включаючи неінвазивну), тривалість знаходження у відділенні інтенсивної терапії та в цілому у лікарні до виписки на амбулаторне лікування, розвиток тяжкого ускладнення у вигляді церебральної лейкомаляції., Background. Hypoxic ischemic encephalopathy (HIE), despite significant advances in monitoring technology and understanding fetal and neonatal pathology, is one of the most frequent causes of cerebral palsy and other severe neurological disorders in children. Analysis of severe HIE cases shows preconceptual and antepartum risk factors in 69 % of all newborns with moderate-to-severe neonatal encephalopathy. The purpose of the study was to investigate the antenatal and intranatal risk factors for the development of hypoxic ischemic encephalopathy in term newborns and their impact on the further course of acute period of HIE. Materials and methods. Analysis of the data of 205 term newborns was conducted. The average gestational age was 39.6 ± 1.4 (37–42) weeks, the birth weight was 3573 ± 549 (2440–5300) grams. 128 babies (62.4 %) were males and 77 (37.6 %) were females. Results. 47 (22.9 %) babies were admitted to the neonatal intensive care unit (NICU) in the first 6 hours of life, 136 (66.3 %) — in the 6–24 hours of life, 19 (9.3 %) — in 24–72 hours of life and 3 infants (1.5 %) were admitted after 72 hours. Mortality ratio on the 28th day of treatment was 3 of 205 babies (1.46 %). In 82 cases (40 %), there were first labors and in 123 (60 %) — second. The ratio of cesarean sections was 42 of 205 infants (20.5 %). From 42 births by caesarean section, 17 (40.5 %) were first deliveries and 25 (59.5 %) were second (p = 0.994). A significant difference was found on the Apgar score between the two groups on 1st minute after birth (3 (2–6) points in vaginal labors vs. 5 (3–7) points after caesa­rean section, p = 0.013), but no difference was found on the 5th minute after birth. Also, there was no significant difference in serum lactate level (6 (3.5–10.9) and 6.6 (3.9–14.9) mmol/l, respectively, p = 0.676), but in both groups, it doubled the normal range. The duration of mechanical ventilation in children born by caesa­rean section, in 6 (5–8) days was significantly higher than in infants delivered by vaginal birth (5 (4–7) days, p = 0.086), the same as the duration of stay in NICU (13 (10–16) vs. 10 (8–14) days, p = 0.028). This could be explained by a greater quotient of placental abruption in the group of caesarean section (n = 6; 85 %) compared with vaginal labors (n = 1; 14.3 %) at p < 0.001. Thus, its duration was significantly higher in babies with caesarean section compared to vaginal labors (14 (13–34) vs. 6 (1.3–12.5) hours, respectively, p = 0.013). Similarly, the differences in the median [25–75%] of the time between membrane rupture and delivery in the first and second deliveries were 0.2–39 versus 0.5–39 hours (p = 0.296), which indicates abnormal deliveries. A significant difference was found between the Apgar score in newborns needed a resuscitation at birth compared to those who were not resuscitated (3 (2–5) versus 4 (2–7) points, p = 0.09), but further it was not influence the acute period of HIE, which was demonstrated by a lack of reliable difference in duration of mechanical ventilation, total days in NICU and frequency of brain leukomalacia as an unfavorable treatment outcome. Conclusions. Hypoxic ischemic encephalopathy in term newborns is a polyethiologic pathological condition, the development of which depends on both the abnormality of labor in mother and the inadequate labor management. There are no prognostically reliable maternal risk factors for the development of HIE, except for placental abruption. When deciding on the further treatment of infants, the clinical evaluation on the Sarnat scale and laboratory data confirming hypoxia-ischemia (elevated blood lactate level) are more important than the nature of labor. The Apgar score can be used to make a decision about neonatal resuscitation at birth, but cannot be used as a basis when diagnosing hypoxic ischemic encephalopathy.

It remains unclear if the serum concentrations of neuron-specific enolase (NSE) and protein S-100 correlate with severity and possible complications of hypoxic ischemic encephalopathy (HIE) as well as monitoring parameters of cerebral perfusion and central hemodynamics in term newborns.The aim of research. To determine diagnostic and predictable values of NSE and protein S-100 in acute period of severe hypoxic-ischemic encephalopathy in neonates.Materials and methods. Data of 89 term infants with Apgar score at birth of seven or less and Sarnat stage II-III was collected during ≤72 hours of life. The correlation between NSE, S-100 and Glasgow Coma Scale, seizures, confirmed by the aEEG, the unwanted development of neurological complications such as cerebral leukomalacia, and the short-term clinical results were analyzed.Result. In acute period of HIE the concentration of serum neuronal biomarkers S-100 and NSE proteins substantially exceeds the reference values for the first hours after labor and exceeds the normal range until the 5th day of life. The dynamics of these data significantly changes during this period. Mostly diagnostically and prognostically significant the measurement of biomarkers was on the 3rd day of treatment, immediately after the end of the therapeutic hypothermia, at the beginning of rewarming and brain reperfusion, when both indicators were most closely correlated with the assessment of the GCS: NSE (r=-0.3; p=0.002 ) and S-100 (r=-0.3; p=0.003). The value of S-100 on day 1 correlating with the following unwanted development of leukomalacia is above 1.8 μg/L (p=0.002), which is more than 3 times higher from the reference level of 0.51 μg/L given by Simon-Pimmel J. (2017) for term newborns.Conclusion. The evaluation of the serum concentrations of protein S-100 and neuron-specific enolase in the acute period of hypoxic ischemic encephalopathy in the term newborns has a significant diagnostic and predictable value and correlates with the severity and short-term clinical results of HIE, На сегодняшний день остается невыясненным соответствие абсолютных сывороточных концентраций нейрон-специфической энолазы (NSE) и протеина S-100 степени тяжести и возможным последствиям гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ), а также мониторинговым показателям мозговой перфузии и центральной гемодинамики у новорожденных.Цель исследования. Определить диагностическую и прогностическую значимость NSE и S-100 в остром периоде ГИЭ у доношенных новорожденных.Материалы и методы. В исследование включено 89 доношенных новорожденных с оценкой по Апгар при рождении менее 7 баллов и Sarnat II-III вв. в сроке ≤72 часов после родов. Проанализирована связь показателей NSE и протеина S-100 с оценкой по шкале комы Глазго, возникновением судорог, подтвержденных по данным аЭЭГ, нежелательным развитием неврологических осложнений в виде церебральной лейкомаляции и конечными клиническими показателями эффективности лечения.Результаты. В остром периоде ГИЭ сывороточные концентрации биомаркеров поражения головного мозга протеина S-100 и NSE существенно превышают референтные значения с первых часов после рождения и остаются выше нормативных к 5м суткам жизни. Динамика данных показателей достоверно меняется в течение этого периода. Наиболее диагностически и прогностически значимыми оказались данные измерения биомаркеров на 3й день лечения, сразу после окончания лечебной гипотермии, начала согревания и реперфузии головного мозга, когда оба показателя более всего коррелировали с оценкой по ШКГ: как NSE (r=-0,3; p=0,002), так и S-100 (r=-0,3; p=0,003). Критической величиной S-100 в 1й день в отношении вероятного развития лейкомаляции является >1,8 мкг/л (р=0,002), что в 3 раза превышает контрольный уровень 0,51 мкг/л по данным Simon-Pimmel J. (2017) для доношенных новорожденных.Выводы. Определение сывороточных концентраций биомаркеров поражения головного мозга протеина S-100 и NSE в остром периоде гипоксически-ишемической энцефалопатии у доношенных новорожденных имеет достоверное диагностическое и прогностическое значение и коррелирует с течением и клиническими последствиями ГИЭ, На сьогоднішній день залишається не з’ясованою відповідність абсолютних сироваткових концентрацій нейрон-специфічної енолази (NSE) та протеїну S-100 ступеню важкості та можливим наслідкам гіпоксично-ішемічної енцефалопатії (ГІЕ) і моніторинговим показникам мозкової перфузії та центральної гемодинаміки у новонароджених.Мета дослідження. Визначити діагностичну та прогностичну значущість NSE та S-100 в гострому періоді ГІЕ у доношених новонароджених.Матеріали і методи. Досліджено 89 доношених новонароджених з оцінкою по Апгар при народженні менше 7 балів та Sarnat II-III ст. в терміні ≤72 годин після пологів. Проаналізований зв’язок показників NSE та протеїну S-100 з оцінкою за шкалою коми Глазго, виникненням судом, підтверджених за даними аЕЕГ, небажаним розвитком неврологічних ускладнень у вигляді церебральної лейкомаляції, та кінцевими клінічними показниками ефективності лікування.Результати. В гострому періоді ГІЕ сироваткові концентрації біомаркерів ураження головного мозку протеїну S-100 та NSE істотно перевищують референтні значення з перших годин після народження і залишаються вище нормативних до 5ї доби життя. Динаміка даних показників достовірно змінюється протягом цього періоду. Найбільш діагностично і прогностично значущими виявились дані вимірювання біомаркерів на 3й день лікування, одразу після закінчення лікувальної гіпотермії, початку зігрівання та реперфузії головного мозку, коли обидва показники найбільше корелювали з оцінкою за ШКГ: як NSE (r=-0,3; p=0,002), так і S-100 (r=-0,3; p=0,003). Критичною величиною S-100 у 1й день щодо вірогідного розвитку лейкомаляції є показник >1,8 мкг/л (р=0,002), що понад у 3 рази перевищує контрольний рівень 0,51 мкг/л, наведений Simon-Pimmel J. (2017) для доношених новонароджених.Висновки. Визначення сироваткових концентрацій біомаркерів ураження головного мозку протеїну S-100 та нейрон-специфічної енолази NSE в гострому періоді гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених має достовірне діагностичне та прогностичне значення і корелює з перебігом та клінічними наслідками ГІЕ

У статті розглянуто сучасні погляди на патогенез, клініку, діагностику та лікування бронхолегеневої дисплазії. Особлива увага приділяється впливу артеріальної протоки на виникнення і тяжкість бронхолегеневої дисплазії; механізмам гемодинамічних впливів відкритої артеріальної протоки на кровотік у передній мозковій артерії, судинах малого кола кровообігу, впливу відкритої протоки на розвиток набряку легенів. Окремо розглянуті методи закриття відкритої артеріальної протоки. Відмічені переваги фармакологічного закриття протоки., В статье рассмотрены современные взгляды на патогенез, клинику, диагностику и лечение бронхолегочной дисплазии. Особое внимание уделяется влиянию артериального протока на возникновение и тяжесть бронхолегочной дисплазии; механизмам гемодинамического влияния открытого артериального протока на кровоток в передней мозговой артерии, сосудах малого круга крово­обращения, влиянию открытого протока на развитие оте­ка легких. Отдельно рассмотрены методы закрытия открытого артериального протока. Отмечены преимущества фармакологического закрытия протока., The article describes the current views on the pathogenesis, clinical picture, diagnosis and treatment of bronchopulmonary dysplasia. Special attention is paid to the influence of ductus arteriosus on the occurrence and severity of bronchopulmonary dysplasia, to the mechanisms of the hemodynamic effects of patent ductus arteriosus on blood flow in the anterior cerebral artery, the vessels of the pulmonary circulation, the impact of patent duct on the development of pulmonary edema. Separately, the methods for closure of patent ductus arteriosus were considered. The advantages of pharmacologic ductal closure are noted.