Search

In this article the linguistic opinions of I. Ogijenko are considered in relation to functioning in Ukrainian literary language of double case forms of nouns – dative case of singular, accusative of nouns of masculine of singular in form of genitive case, accusative of nouns of plural in form of nominative case and forms of vocative case. The scientic ideas of scientist are analyzed in the context of development of modern Ukrainian linguistics and language practice. Originality of forms of dative case of nouns of masculine of singular with endings, accusative of nouns of masculine of singular with endings, accusative of nouns of plural in form of nominative case and forms of vocative case, that does not coincide with the forms of nominative, is set, their place in the modern system of inexion of nouns are determined., У статті розглянуто лінгвістичні погляди І. Огієнка щодо функціонування в українській літературній мові подвійних відмінкових форм іменників – давального відмінка однини, знахідного відмінка іменників чоловічого роду однини у формі родового, знахідного множини у формі називного та форм кличного відмінка. Проаналізовано наукові ідеї ученого в контексті розвитку сучасної лінгвоукраїністики та мовної практики. Установлено самобутність форм давального відмінка іменників чоловічого роду однини на -ові, -еві (-єві), знахідного відмінка іменників чоловічого роду однини на -а (-я), знахідного множини у формі називного та форм кличного відмінка, що не збігаються з формами називного відмінка, визначено їхнє місце в сучасній системі словозміни іменників.

In this article the linguistic opinions of I. Ohijenko are considered in relation to functioning in Ukrainian literary language of accusative of nouns – names of creatures of the plural in form of nominative case. The scientifi c ideas of scientist are analyzed in the context of development of modern Ukrainian linguistics and language practice. The enumeration of nouns – names of unpersons, that in the accusative of the plural have a form of nominative is off ered, place of these forms in the modern system of infl exion of nouns are determined., У статті розглянуто лінгвістичні погляди І. Огієнка щодо походження та закономірностей функціонування в українській літературній мові знахідного відмінка множини іменників – назв істот у формі називного відмінка. Проаналізовано наукові ідеї ученого в контексті розвитку сучасної лінгвоукраїністики та мовної практики. Запропоновано перелік іменників – назв неосіб, які в знахідному відмінку множини мають форму називного відмінка, установлено місце цих форм у сучасній системі словозміни іменників.

У статті висвітлено питання про функціональні особливості метафор як різновиду тропів у поетичному доробку письменника- шістдесятника, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка Івана Гнатюка. На основі опрацювання лінгвістичної літератури визначено, що метафора як мовна одиниця вторинної номінації розкриває зміст або призначення невідомого предмета через властивості й дії відомого, є потужним засобом розвитку та збагачення семантики і функцій слів. На конкретних прикладах нами виявлено, класифіковано та проаналізовано мовну метафору як різновид художньо-образного засобу поетичних творів Івана Гнатюка. Визначено функції метафоричних перенесень у віршах автора – номінативну та експресивну; схарактеризовано композиційну роль метафор як засобів інтеграції поетичного тексту: ці лексичні елементи поєднують різні рівні тексту – логічний, емоційно-образний та конотаційний, створюючи неперевершені художні образи. За результатами проведеного аналізу, доведено, що метафора є одним із своєрідних прийомів поезії І. Гнатюка, тому дослідження метафоричних перенесень у творах митця дозволяє значною мірою оцінити своєрідність його поетичної майстерності. Цей художній засіб сприяє найбільш повному розкриттю як оригінальності поетичного тексту, так і специфіки метафори як основи мовної його образності. The article deals with the functional features of metaphors as a kind of tropes in the poetical work by the writer, winner of the National Prize of Ukraine named after Taras Shevchenko Ivan Hnatiuk. Based on the study of linguistic literature, it is determined that metaphor as a linguistic unit of secondary nomination reveals the content or purpose of the unknown object through the properties and actions of the known, is a powerful means of developing and enriching the semantics and functions of words. In specific examples, we have identified, classified and analyzed the language metaphor as a kind of artistic-figurative means of Ivan Hnatiuk’s poetic works. There where indentified the functions of metaphorical transposition in the poems of the author – nominative and expressive. The compositional role of metaphors as a means of integrating poetic text has been characterized: these lexical elements combine different levels of text – logical, emotionally-shaped and connotative, creating unparalleled artistic images. According to the results of the analysis, it is proved that metaphor is one of the peculiar receptions by I. Hnatiuk’s poetry, so the study of metaphorical transferences in the artist’s works allows to assess the peculiarity of his poetic skill. This artistic tool contributes to the fullest disclosure of both the originality of the poetic text and the specifics of metaphor as the basis of its linguistic imagery.

Summary. Notwithstanding the fact that proper names were singled out as a separate lexico-semantic category of nouns more than two thousand years ago, their true linguistic nature has not been fully clarified yet, the essence of which comes down to the question of the meaning - whether it is inherent in the proper names or not. The difficulty in answering this question can be explained by lexical and semantic diversity of various sub-categories of proper nouns, each of which has certain peculiarities in the expression of its nominative value. Nicknames are of considerable interest in this respect. Therefore, nicknames regarded as a significant ethnocultural component of the language of many linguistic and cultural communities, including the French, are the subject of this research . The aim of the study is to characterize the linguistic status of nicknames and to show that it differs significantly from the status of other proper names. First, we will briefly review the key problematic issues related to the study of proper names. Secondly, we will focus on the description of the semiotic structure of nicknames and their main semantic and morphological properties. The scientific relevance of this study is in the fact that nicknames are analyzed from the perspective of the linguistic sign theory with a particular emphasis on the description of their semiotic nature in comparison with anthroponyms and toponyms. The language material this study is based on is collected from free French Internet sources and authentic works by French authors on the subject. The analysis of the material has led to the logical conclusion that nicknames are closer to the class of common nouns than to proper nouns. They resemble common nouns in their semiotic structure, which comprises three components, i.e. a signifier, a signified and a referent. Keywords : the French language, the category of proper names, sub-categories of proper nouns, nicknames, the semiotic structure of nicknames, the linguistic status of nicknames, lexico-semantic peculiarities of nicknames.

The article deals with the complex analysis of communicative-pragmatic paradigms of sentences-utterances in modern Ukrainian. The concept of communicative-pragmatic paradigm is defined in connection with the communicative-syntactic category of instruction, oriented towards the identification of the purpose of communicative act. Linguists' views on communicative types of utterances have been studied. A multi-level communicative-pragmatic paradigm of utterances has been developed in accordance with the communicative orientation of the speakers. Theoretical issues are considered against the background of the morphological and syntactic structure of modern Ukrainian literary language. On the material of artistic texts of modern Ukrainian language, lexico-grammatical means of representation of communicative paradigms of utterances are revealed: particles, modal words, pronouns, adverbs, verbal forms, performatives, intonation, word order, repetitions, specific syntactic constructs, specific syntactic constructions. At the highest level, the following basic communicative paradigms are represented, represented by the relevant communicative types of utterances: informative, directive, optative, etiquette, evaluation, interrogative, each of which at the lower levels of membership encompasses sub-paradigms due to specific intensions of participants. The informative paradigm encompasses the narrative sentences of a real modality that provide the need for the speaker to express an opinion, state facts, report something, confirm or deny information. The directive paradigm is represented by motive constructs with verbal predicates in the forms of the imperative, which contain orders, demands, orders, appeals, advices, warnings, encouragement, requests, pleadings, persuasion, invitations, permits, prohibitions. The optative paradigm encompasses the expression of the verbal predicates of the desirable way with the semantics of the actions, processes, states desired for the speaker. The set of utterances of speech etiquette form an etiquette communicative-pragmatic paradigm. The evaluative paradigm covers the expression of a predominantly nominative type, expressing the positive characteristics of persons, objects, environmental phenomena: approval, admiration, pleasant surprise, respect, reverence. The nutritional supra-paradigm is a set of such communicative-pragmatic paradigms: clarifying, explanatory, rhetorical, stimulating.

У статті йдеться про українські псевдоніми ХХ століття, зокрема про місце псевдонімів в антропонімійній системі національної мови, історію вивчення псевдонімів, функціональне навантаження, вибір номінативних форм, мотиви та принципи псевдонімного найменування, ступінь інформативності. The article deals with the Ukrainian pseudonyms of the XX century, in particular the place of pseudonyms in the anthroponymic system of the national language, the history of the study of pseudonyms, the functional load, the choice of nominative forms, the motives and principles of pseudonym name, the degree of informativeness.

У статті проаналізовано специфічні особливості епістолярного стилю, а також досліджено закономірності використання односкладових і неповних речень, систематизовано їх структурно-стилістичні особливості в епістолярній спадщині Богдана Лепкого., The article analyzes the features of the epistolary style. The research focuses upon the usage of composite simple and incomplete sentences as well as upon the systematization of their structural and stylistic features. The work casts light upon the stylistic interpretation of composite sentences. The emphasis is made on the definit-personal, indefinite-personal, impersonal and nominative sentences, which are used in letters of B.Lepkyi. Particular attention is paid to nominative sentences, which bring to epistolary text great emotional stress. As they are usually used to express mental states of human emotion, and are used to fix the impressions from the described pictures, and from sudden cursory perceptions, as well as reactions to certain events and developments. In the article there have been investigated the infinitive sentence of journalistic, official business and other non biletristic styles that emphasize modal shades such as resolute statement, appeal, forcing, categorical statements, inevitability, etc. Epistolary speech as well as conversational, academic and other is heterogeneous by its meaning and by grammatical structure: as it is organized according to individual komunikatyve-stylistic features. The epistolary topics depends on the reasons that motivate a particular conception, depend of time, circumstances, spheres of usage and interest. The epistolary heritage of Ukrainian masters of fiction is valuable because the texts of their letters preserrve the linguistic lines of communicative and socio-cultural situations that is to say simultaneously both the communicant-informant the living carr- ier of language and the master of language are presented. The purpose of this article is achieved in the process of description of the features of the epistolary speech in the letters of Bohdan Lepky., L'article analyse les caractéristiques spécifiques du style épistolaire, et d'explorer les modèles d'utilisation monosyllabiques et des phrases incomplètes, d'organiser leur structure stilesticheskie patrimoine en particulier epistolyarnom Bogdana Lepkogo., В статье проанализировано специфические особенности эпистолярного стиля, а также исследовано закономерности использования односложных и неполных предложений, систематизировано их структурно-стилестические особенности в эпистолярном наследи Богдана Лепкого.

На матеріалі західнополіського говору проаналізовано прислівники, що за походженням становлять за­стиг­лі безприйменникові форми називного та знахідного відмінків іменників. Простежено залежність морфемно-словотвірної будови цих прислівників від граматичного характеру базових субстантивів та структури їхніх основ. З’ясовано, що в західнополіському говорі група прислівників, співвідносних із безприйменниковими формами називного та знахідного відмінків іменників, представлена більшою супроти літературної мови кількістю дериватів. Кілька аналізованих прислівників кваліфіковано як слов’янські архаїзми. The adverbs which are still non-prepositional forms of the noun nominative and accusative cases by origin are analyzed on the material of Western Polissiyan dialect. The dependence of the word forming structure of these adverbs on the grammatical character of the basic substantives and their stem structureis being traced. It is ascertained that in Western Polissiyan dialect the group of adverbs correlated with non-prepositional forms of noun nominative and accusative cases is represented by the number of derivatives larger than in the standard language. Some of the analyzed adverbs are identified as Slavic archaisms.

У статті потрактовано числівники як вторинні невербоцентричні носії валентності, описано валентний потенціал числівникових предикатів кількісної та кількісно-вікової ознак, детально схарактеризовано семантичні й морфологічні репрезентанти предикатної та субстанціальної синтаксем, а також їхній вияв на формально-синтаксичному рівні. In the article the numerals as the second valence bearer are explained, the description of the valence potential of the numeral predicatives of the quantitative and age features is outlined, semantic and morphological representatives of the predicative and substantional unit and also their influence on the formally syntactical level are characterized.