Search

Contractures — limitation of passive movements in the joint — are a fairly frequent complication after immobilization or limitation ofmobility and loading of the limb due to injuries, but the exact cause of their formation has not been clarified. Objective. Based on the meta-analysis of the results of experimental modeling and clinical studies of immobilization contractures, create a conceptual model of their formation. Methods. Literature sources from scientific bases were analyzed: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine, ReLAB-HS Rehabilitation Resources Repository, Mendeley Reference Manager, The Physiological Society library, Google Scholar. Results. A conceptual model ofthe development of contractures was created. It is shown that immobilization ofthe joint of the injured limb blocks the execution of thesignal ofmotor impulses. The lack of movement in the joint leads to adecrease in muscle strength and a slowdown in blood circulation. These processes are interrelated: hypotonia of the muscle is due to the restriction of nutrition through the blood supply, and thelack of contractile activity of the muscles leads to the rearrangement oftheblood vessels. Articular cartilage is nourished through thesubchondral bone and due to osmosis from the synovial fluid during movements. The lack of movement limits nutrition, protein synthesis is disrupted, the surface of the cartilage, synovial membrane and fluid begins to be rebuilt, the joint capsule, ligaments, and tendons thicken. At the same time, the structure of the muscles changes, they shorten and become denser. With long-term immobilization, degenerative processes in the tissues of the joint worsen its general condition, which can eventually lead to complete immobilization. Conclusions. The created conceptual model of the formation of immobilization contractures of joints takes into account the morphological changes of tissues as a result of immobilization. Immobilization affects all components of the joint and adjacent tissues from the first days, the changes progress over time. The use of themodel will allow the development of a system of treatment measures to prevent the development of contractures., Контрактури — обмеження пасивних рухів у суглобі — доволі часте ускладнення після іммобілізації чи обмеження рухомості та навантаження кінцівки внаслідок травм, але точна причина їхнього формування не з’ясована. Мета. На підставі метааналізу результатів експериментального моделювання та клінічних досліджень іммобілізаційних контрактур створити концептуальну модель їхнього формування. Методи. Проаналізовано джерела літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine, ReLAB-HS Rehabilitation Resources Repository, Mendeley Reference Manager, бібліотеки «The Physiological Society», Google Scholar. Результати. Створена концеп­туальна модель розвитку контрактур. Показано, що іммобілізація суглоба ушкодженої кінцівки блокує виконання сигналу рухових імпульсів. Відсутність рухів у суглобі призводить до зменшення сили м’язів та уповільнення кровообігу. Ці процеси взаємопов’язані: гіпотонія м’яза обумовлена обмеженням живлення через кровопостачання, авідсутність скорочувальної діяльності м’язів призводить до перебудови русла судин. Живлення суглобового хряща здійснюється через субхондральну кістку і завдяки осмосу зсиновіальної рідини під час рухів. Відсутність рухів обмежує живлення, синтез білків порушується, починається перебудова поверхні хряща, синовіальної оболонки та рідини, потовщується суглобова капсула, зв’язки, сухожилки. Разом із цим змінюється структура м’язів, вони вкорочуються і стають щільнішими. За тривалої іммобілізації дегенеративні процеси втканинах суглоба погіршують його загальний стан, що згодом може призвести до повного знерухомлення. Висновки. Створена концептуальна модель формування іммобілізаційних контрактур суглобів ураховує морфологічні зміни тканин унаслідок знерухомлення. Іммобілізація впливає на всі компоненти суглоба та прилеглі тканини з перших діб, зміни прогресують із плином часу. Використання моделі дозволить розробити систему лікувальних заходів для профілактики розвитку контрактур.

Мета. Розробити мукоадгезивний гель з сумісно іммобілізованими лізоцимом і кверцетином, дослідити біохімічні, фізико-хімічні і біологічні властивості комплексного препарату. Методи. Бактеріолітичну активність лізоциму визначали турбідиметрично, використовуючи як субстрат Micrococcus lysodeikticus АТСС № 4698. Вміст білка визначали за Лоурі-Хартрі, кверцетину – із застосуванням хлориду цирконію (IV) спектрофотометрично. Іммобілізацію здійснювали методом включення в гель. Лікувально-профілактичну дію комплексного гелю досліджували на щурах, у яких відтворювали гінгівіт за допомогою індометацину. Результати. З використанням натрієвої солі карбоксиметилцелюлози як матриці здійснено сумісну іммобілізацію лізоциму і кверцетину. Показано, що за масових відношень лізоцим: кверцетин: матриця (1: 0,4: 6) спостерігається повне включення лізоциму, кверцетину і збереження бактеріолітичної активності ферменту. Отриманий гель має високі мукоадгезивні властивості (сила адгезії 6000 Па), пролонговану дію: час повного виходу ензиму і кверцетину з гелю становили 180 і 75 хв, відповідно. Іммобілізований лізоцим активний в широкому діапазоні значень рН, стабільний в кислому середовищі і при зберіганні. Застосування орального гелю з лізоцимом і кверцетином приводить показники запалення до норми. Висновки. Сумісна іммобілізація лізоциму та кверцетину в натрієву сіль карбоксиметилцелюлози не впливає на біохімічні властивості ферменту. Отриманий мукоадгезивний гель з іммобілізованими лізоцимом і кверцетином є препаратом з комплексною біологічною активністю, і чинить антимікробну і протизапальну дії., Aim. To develop mucoadhesive gel with jointly immobilized lysozyme and quercetin and to investigate biochemical, physical, physico-chemical and biological properties of the complex preparation. Methods. The bacteriolytic activity of lysozyme was determined turbidimetrically, using Micrococcus lysodeikticus 2665 as substrate. Protein content was determined by Lowry-Hartree and that of quercetin – with usage of zirconium (IV) chloride, spectrophotometrically. Immobilization was conducted by gel entrapment method. Therapeutic and preventive action of complex gel was investigated on rats, with gingivitis, which was modelled using indomethacin. Results. Using the carboxymethyl cellulose sodium salt as support, the joint immobilization of lysozyme and quercetin was conducted by gel entrapment method. It was shown, that at mass ratio lysozyme: quercetin: matrix (1: 0.4: 6), the complete degree of lysozyme and quercetin inclusion is observed, with preservation of bacteriolytic enzyme activity. The obtained gel possesses high mucoadhesive properties (adhesive force equals 6000 Pa), prolonged action: the time of complete release of enzyme and quercetin was 180 and 75 min, respectively. The immobilized lysozyme is active in the wide range of pH-values, stable in acidic medium and during storage. The usage of oral gel with lysozyme and quercetin leads the indices of inflammation to the norm. Conclusions. The joint immobilization of lysozyme and quercetin in sodium carboxymethyl cellulose does not influence the biochemical properties of enzyme. The obtaining mucoadhesive gel with immobilized lysozyme and quercetin is the preparation with complex biological activity, antimicrobial and anti-inflammatory effect., Цель. Разработать мукоадезивный гель с совместно иммобилизованными лизоцимом и кверцетином, исследовать биохимические, физико-химические и биологические свойства комплексного препарата. Методы. Бактериолитическую активность лизоцима определяли турбидиметрически, используя в качестве субстрата Micrococcus lysodeikticus 2665. Содержание белка определяли по Лоури-Хартри, кверцетина с применением хлорида циркония (IV) спектрофотометрически. Иммобилизацию осуществляли методом включения в гель. Лечебно-профилактическое действие комплексного геля исследовали на крысах, у которых воспроизводили гингивит с помощью индометацина. Результаты. С использованием натриевой соли карбоксиметилцеллюлозы в качестве матрицы осуществлена совместная иммобилизация лизоцима и кверцетина методом включения в гель. Показано, что при массовых отношениях лизоцим: кверцетин: матрица (1:0,4:6) наблюдается полное включение лизоцима и кверцетина, сохранение бактериолитической активности фермента. Полученный гель обладает высокими мукоадгезивными свойствами (сила адгезии 6000 Па), пролонгированным действием: время полного выхода белка энзима и кверцетина из геля составили 180 и 75 мин, соответственно. Иммобилизованный лизоцим активен в широком диапазоне значений рН, стабилен в кислой среде и при хранении. Применение орального геля с лизоцимом и кверцетином приводит показатели воспаления в норму. Выводы. Совместная иммобилизация лизоцима и кверцетина в натриевую соль карбоксиметилцеллюлозы не влияет на биохимические свойства фермента. Полученный мукоадгезивний гель с иммобилизованными лизоцимом и кверцетином является препаратом с комплексной биологической активностью, и оказывает антимикробное и противовоспалительное действие.