У статті розкрито теоретико-методологічні засади дослідження ризоми у постмодерністському тексті з урахуванням досягнень когнітивної лінгвістики і синергетики. Хаотичні та нелінійні, а також просторово-часові зсуви в художній реальності постмодерністського тексту дали змогу виявити фрактальну послідовність вкладених наративів, які відповідають 22 частинам роману Майкла Каннінгема “The Hours” і оприявлюють його фрактальну структуру. Лінгвокогнітивні параметри ризоми і встановлена фрактальна множина текстових подібностей у концептуальній мережі ментальних просторів засвідчили синтез когнітивних та синергетичних принципів аналізу постмодерністського літературного тексту. У статті доведено, що ризома як онтологічна категорія філософії постмодернізму, з одного боку, бере участь у концептуалізації художньої реальності постмодерністського тексту, а з іншого боку, формує фрактальну множину послідовних відгалужень у концептуальній мережі ментальних просторів. Прийом концептуального блендингу (Fauconnier, Turner, 2006) було залучено для профілювання концептуально-смислових відгалужень концепту СТРАХ у мережі ментальних просторів моделі ризоми. Автор статті доходить висновку, що у родовому просторі організуючим центром виступає наративна ідентичність персонажа у фрактальній макроструктурі постмодерністського тексту. Крім того, ітерація вкладених наративів зумовила появу концептуальної мережі, яка складається із принаймні чотирьох вхідних ментальних просторів і концептуально-смислових відгалужень концепту СТРАХ: СТРАХ-1→ГОЛОВНИЙ БІЛЬ (вхідний простір 1), СТРАХ-2→ГОЛОС (вхідний простір 2), СТРАХ-3→ДЗЕРКАЛО (вхідний простір 3), СТРАХ-n (вхідний простір n). Як наслідок, множина фрактальних (самоподібних) частин тексту дала змогу розкрити наратотвірний потенціал лінгвосинергетичного принципу ітерації. Виявлена фрактальна множина подібностей у романі Майкла Каннінгема, яка репрезентована концептуально-смисловими відгалуженнями концепту СТРАХ і відтворена у концептуальній мережі ментальних просторів, засвідчує лінгвокогнітивну специфіку моделі ризоми., В статье обоснованы теоретические и методологические положения исследования ризомы в постмодернистском тексте с учетом достижений когнитивной лингвистики и синергетики. Хаотические и нелинейные, а также пространственно-временные смещения в художественной реальности постмодернистского текста дали возможность установить фрактальную последовательность вложенных нарративов, соответствующих 22 частям романа Майкла Каннингема “The Hours” и формирующих его фрактальную структуру. Лингвокогнитивные параметры ризомы и установленное фрактальное множество текстовых подобий в концептуальной сети ментальных пространств подтвердили синтез когнитивных и синергетических принципов анализа постмодернистского литературного текста. В статье доказано, что ризома как онтологическая категория философии постмодернизма, с одной стороны, участвует в концептуализации художественной реальности постмодернистского текста, а с другой стороны, формирует фрактальное множество последовательных ответвлений в концептуальной сети ментальных пространств. Прием концептуального блендинга (Fauconnier, Turner, 2006) был использован с целью профилирования концептуально-смысловых ответвлений концепта СТРАХ в сети ментальных пространств модели ризомы. Автор статьи делает вывод о том, что в родовом пространстве организующим центром выступает нарративная идентичность персонажа во фрактальной макроструктуре постмодернистского текста. Кроме того, итерация вложенных нарративов обусловила появление по крайней мере четырех входных ментальных пространств и концептуально-смысловых ответвлений концепта СТРАХ: СТРАХ-1→ГОЛОВНАЯ БОЛЬ (входное пространство 1), СТРАХ-2→ГОЛОС (входное пространство 2), СТРАХ-3→ЗЕРКАЛО (входное пространство 3), СТРАХ-n (входное пространство n). Следовательно, множество фрактальных (самоподобных) частей текста дало возможность раскрыть нарратообразующий потенциал лингвосинергетического принципа итерации. Выявленное фрактальное множество подобий в романе Майкла Каннингема, представленное концептуально-смысловыми ответвлениями концепта СТРАХ в концептуальной сети ментальных пространств, подтверждает лингвокогнитивную специфику модели ризомы., The article deals with theoretical and methodological bases of the rhizome in the postmodern text with the focus on the achievements of cognitive linguistics and synergetics. Chaotic and non-linear as well as temporal and spatial shifts in the fictional reality of the postmodern text enabled to elicit a fractal sequence consisting of 22 embedded narratives in Michael Cunningham’s The Hours. From a cognitive linguistics perspective the rhizome model and fractal textual similarities in the conceptual network of mental spaces verified the synthesis of cognitive and synergetic principles of postmodern literary text analysis. This research claims that the rhizome as an ontological category of postmodern philosophy, on the one hand, participates in the conceptualization of fictional reality in the postmodern text, and on the other hand, it constitutes a fractal ensemble of sequential embranchments in the conceptual network of mental spaces. The technique of conceptual blending (Fauconnier, Turner, 2006) was used to give prominence to conceptual and semantic embranchments of FEAR concept in the conceptual network of mental spaces of the rhizome. The author comes to the conclusion that in the generic space the character’s narrative identity is defined as its organizing centre. In addition, the iteration process of embedded narratives resulted from minimally four input mental spaces as well as conceptual and semantic embranchments of FEAR, namely FEAR-1→HEADACHE (input 1), FEAR-2→VOICE (input 2), FEAR-3→MIRROR (input 3), FEAR-n (input n). Consequently, an ensemble of similarities in Cunningham’s The Hours represented by conceptual and semantic embranchments of FEAR in the conceptual network of mental spaces reveals the specific features of the rhizome from a cognitive linguistics perspective.