Search

In the article the features of the language policy of the Bolshevik government in ethnic minority areas and village council Ukraine as administrative units 20-30 years of the twentieth century. against total transformation in the Soviet Union from the NEP to strengthen the administrative-command system. Shown a close relationship between the orientation activities in the field of language and national zoning undertaken by the Bolshevik leadership in that period, as components of the indigenization policy. Analyzes the differences and similarities of language policy among different ethnic groups in Ukraine, В статье определены особенности языковой политики большевистской власти внациональных районах и сельсоветах Украине как административно-территориальных единицах 20-30 гг. на фоне общих преобразований в советском государстве от нэпа к усилению командно-административной системы. Показана тесная взаимосвязь между направлением мероприятий в языковой сфере и национальным районированием, осуществляемым большевистским руководством в указанный период как составляющими политики коренизации. Анализируются общие и отличительныечерты проведения языковой политики среди различных национальных групп Украины., У статті визначені особливості мовної політики більшовицької влади в національних районах та сільрадах України як адміністративно-територіальних одиницях 20-30 рр. ХХ ст. на тлі загальних трансформацій у радянській державі від непу до посилення командно-адміністративної системи. Показано тісний взаємозв’язок між спрямуванням заходів у мовній сфері та національним районуванням, здійснюваним більшовицьким керівництвом у зазначений період як складовими політики коренізації. Аналізуються спільні та відмінні риси проведення мовної політики серед різних національних груп України.

The article elaborates on the role of cultural and educational processes in the Crimean Autonomous Soviet Socialist Republic in the context of implementation of national ethnopolitics by the Bolshevik regime in the 1920-30s’ national and cultural life of the region., У статті розкрито роль культурно-освітніх процесів в Кримській АРСР у контексті процесу реалізації більшовицьким режимом національної етнополітики в 20–30-х роках XX століття у національно-культурному житті регіону.

Organization of publishing industry of the major ethnic minorities (Germans, Poles, Jews, Bulgarians, Moldavians, etc.) in Soviet Ukraine during the interwar period is considered in the article. The so-called indigenization policy was an important part of the national cultural development at that time. In fact, it was an attempt to head the spontaneous processes of the national life development of various non-Russian peoples of the former Russian Empire.Publishing industry became a key element of indigenization policy in Soviet Ukraine, because the book and the press were an important weapon in the process of ideological education of loyal Soviet people. Books and press publishing of national minorities in Soviet Ukraine most actively developed in 1923–1933 — decades from the beginning of indigenization policy to its clotting in the early 30’s of XX century when minority leaders began to receive the label «bourgeois nationalists».The author concludes that the indigenization policy positively affected the development of national and cultural life of ethnic minorities in general and their publishing industry in particular. The number of non-periodicals and periodicals had steadily increased since the proclamation of indigenization policy to the peak of its development. This was particularly true for editions of Jewish minorities., В статье рассмотрен вопрос организации книго- и прессоиздания основных етнических меншинств (немцев, поляков, евреев, болгар, молдаван и др.) подсоветской Украины в междувоенный период, то есть в условиях пророссийского большевитского режима в форме марионеточной Украинской социалистической советской республики (УССР). Поскольку большевики были вынуждены реагировать на стремления этнических меншинств к возрождению разных сфер своей национальной жизни, важной составляющей тогдашнего национально-культурного строительства стала так называемая политика коренизации, фактически — попытка возглавить неподконтрольные стихийные процессы развития национальной жизни разных нероссийских народов бывшей Российской империи.Одним из основних элементов политики коренизации в Украине стало издательске дело, ведь книга и пресса были важным идеологическим оружием в восспитании преданных советскому государству и коммунистической партии граждан. Активное развитие книгоиздания и прессы национальных меншинств Украины приходится на 1923–1933 гг. — десятилетие, от начала коренизации до постепенного её сворачивания в начале 30-х гг. ХХ в., когда лидерам национальных меншинств стали вешать ярлыки «буржуазных националистов».Автор приходит к заключению, что несмотря на ограниченный характер политики коренизации, она всё же позитивно отобразилась на развитии национально-культурной жизни этнических меншинств вообще и их издательского дела в частности. От момента провозглашения политики коренизации и до пика её развития количество названий соответственных непериодических и периодических изданий постоянно росло. Особенно это касается изданий еврейского меншинства., У статті розглянуто питання організації книго- та пресо видання основних етнічних меншостей (німців, поляків, євреїв, болгар, молдаван та ін.) підрадянської України в міжвоєнний період, тобто в умовах проросійського більшовицького режиму у формі маріонеткової Української соціалістичної радянської республіки (УСРР). Оскільки більшовики були змушені реагувати на прагнення етнічних меншин до відродження різних сфер свого національного життя, важливою складовою тогочасного національно-культурного будівництва стала так звана політика коренізації, а фактично — спроба очолити непідконтрольні стихійні процеси розвою національного життя різних неросійських народів колишньої Російської імперії.Одним з основних елементів політики коренізації в Україні стала видавнича справа, адже книга й преса були важливою ідеологічною зброєю у вихованні відданих радянській державі та комуністичній партії громадян. Активний розвиток книговидання й преси національних меншин України припадає на 1923–1933 рр. — десятиліття, від початку коренізації до поступового її згортання на початку 30Hх рр. ХХ ст., коли лідерам національних меншин стали чіпляти ярлики «буржуазних націоналістів».Автор приходить до висновку, що незважаючи на обмежений характер політики коренізації, вона все ж позитивно відбилася на розвитку національно-культурного життя етнічних меншин загалом і їх видавничої справи, зокрема. Від моменту проголошення політики коренізації і до піку її розвитку кількість назв відповідних неперіодичних та періодичних видань постійно зростала. Особливо це стосувалось видань єврейської меншини.

У статті розглянуто питання організації книго- та пресовидання основних етнічних меншостей (німців, поляків, євреїв, болгар, молдаван та ін.) підрадянської України в міжвоєнний період, тобто в умовах проросійського більшовицького режиму у формі маріонеткової Української соціалістичної радянської республіки (УСРР). Оскільки більшовики були змушені реагувати на прагнення етнічних меншин до відродження різних сфер свого національного життя, важливою складовою тогочасного національно-культурного будівництва стала так звана політика коренізації, а фактично – спроба очолити непідконтрольні стихійні процеси розвою національного життя різних неросійських народів колишньої Російської імперії. Одним з основних елементів політики коренізації в Україні стала видавнича справа, адже книга й преса були важливою ідеологічною зброєю у вихованні відданих радянській державі та комуністичній партії громадян. Активний розвиток книговидання й преси національних меншин України припадає на 1923-1933 рр. – десятиліття, від початку коренізації до поступового її згортання на початку 30-х рр. ХХ ст., коли лідерам національних меншин стали чіпляти ярлики «буржуазних націоналістів». Автор приходить до висновку, що незважаючи на обмежений характер політики коренізації, вона все ж позитивно відбилася на розвитку національно-культурного життя етнічних меншин загалом і їх видавничої справи, зокрема. Від моменту проголошення політики коренізації і до піку її розвитку кількість назв відповідних неперіодичних та періодичних видань постійно зростала. Особливо це стосувалось видань єврейської меншини. Organization of publishing industry of the major ethnic minorities (Germans, Poles, Jews, Bulgarians, Moldavians, etc.) in Soviet Ukraine during the interwar period is considered in the article. The so-called indigenization policy was an important part of the national cultural development at that time. In fact, it was an attempt to head the spontaneous processes of the national life development of various non-Russian peoples of the former Russian Empire. Publishing industry became a key element of indigenization policy in Soviet Ukraine, because the book and the press were an important weapon in the process of ideological education of loyal Soviet people. Books and press publishing of national minorities in Soviet Ukraine most actively developed in 1923-1933 – decades from the beginning of indigenization policy to its clotting in the early 30’s of XX century when minority leaders began to receive the label «bourgeois nationalists». The author concludes that the indigenization policy positively affected the development of national and cultural life of ethnic minorities in general and their publishing industry in particular. The number of non-periodicals and periodicals had steadily increased since the proclamation of indigenization policy to the peak of its development. This was particularly true for editions of Jewish minorities. В статье рассмотрен вопрос организации книго- и прессоиздания основных этнических меньшинств (немцев, поляков, евреев, болгар, молдаван и др.) подсоветской Украины в междувоенный период, то есть в условиях пророссийского большевистского режима в форме марионеточной Украинской социалистической советской республики (УССР). Поскольку большевики были вынуждены реагировать на стремления этнических меньшинств к возрождению разных сфер своей национальной жизни, важной составляющей тогдашнего национально-культурного строительства стала так называемая политика коренизации, фактически – попытка возглавить неподконтрольные стихийные процессы развития национальной жизни разных нероссийских народов бывшей Российской империи. Одним из основных элементов политики коренизации в Украине стало издательское дело, ведь книга и пресса были важным идеологическим оружием в воспитании преданных советскому государству и коммунистической партии граждан. Активное развитие книгоиздания и прессы национальных меньшинств Украины приходится на 1923-1933 гг. – десятилетие, от начала коренизации до постепенного её сворачивания в начале 30-х гг. ХХ в., когда лидерам национальных меньшинств стали вешать ярлыки «буржуазных националистов». Автор приходит к заключению, что несмотря на ограниченный характер политики коренизации, она всё же позитивно отобразилась на развитии национально-культурной жизни этнических меньшинств вообще и их издательского дела в частности. От момента провозглашения политики коренизации и до пика её развития количество названий соответственных непериодических и периодических изданий постоянно росло. Особенно это касается изданий еврейского меньшинства.