Search

Objective. To study and improve the results of surgical treatment of children with hepatoblastoma.Materials and methods. The experience of surgical treatment of 90 children with hepatoblastoma is presented: 81 patients who underwent liver resection,and in 9 cases with a nonresectable hepatoblastoma a living-donor liver transplantation was performed.Results. More severe postoperative complications (from ІІІ-b to V degree according to Dindo–Clavien) were observed in the resection group of patients. Postoperative mortality after liver resection was 5% (n=4), and there were no lethal cases after liver transplantation. The 5-year relapse-free survival rate in the transplant group was 69.2% versus 62.5% in the resection group, and the overall survival rate was 75% versus 71%, respectively.Conclusions. Resection and transplantation technologies are effective methods of surgical treatment of hepatoblastoma in children, and in combination with chemotherapy, they can produce a good long-term results. The immediate and long-term results after liver transplantation are better than after liver resection, even though transplantation group patients have a larger tumor lesion in the liver. Liver transplantation is a good treatment option for children with unresectable hepatoblastoma., Цель: исследовать и улучшить результаты хирургического лечения детей с гепатобластомой.Материалы и методы. Проведено хирургическое лечение 90 детей с гепатобластомой: 81 пациенту выполнена резекция печени, а 9 детям с нерезектабельной формой гепатобластомы выполнена трансплантация части печени от живого семейного донора.Результаты. Более тяжелые послеоперационные осложнения (от ІІІ-b до V степени по Dindo–Clavien) наблюдались в резекционной группе пациентов. Послеоперационная летальность после резекции печени составила 5% (n=4), а после трансплантации печени летальных случаев не было. 5-летняя безрецидивная выживаемость в трансплантационной группе составила 69,2% против 62,5% в резекционной группе, а общая выживаемость – 75% против 71% соответственно.Выводы. Резекционные и трансплантационные технологии являются эффективными методами хирургического лечения гепатобластомы у детей и в сочетании с химиотерапией позволяют получить хороший долгосрочный результат. Ближайшие и отдаленные результаты после трансплантации печени лучше, чем после резекции печени, даже несмотря на больший объем опухолевого поражения печени у пациентов трансплантационной группы. Трансплантация печени является единственным эффективным методом хирургического лечения у детей с нерезектабельной гепатобластомой., Мета: дослідити і покращити результати хірургічного лікування дітей з гепатобластомою.Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 90 дітей з гепатобластомою: 81 пацієнту виконана резекція печінки, а 9 дітям з нерезектабельною формою гепатобластоми виконана трансплантація частини печінки від живого родинного донора.Результати. Більш важкі післяопераційні ускладнення (від ІІІ-b до V ступеня за Dindo–Clavien) спостерігалися у резекційній групі пацієнтів. Післяопераційна летальність після резекції печінки склала 5% (n=4), а після трансплантації печінки летальних випадків не було. 5-річна безрецидивна виживаність у трансплантаційній групі склала 69,2% проти 62,5% у резекційній групі, а загальна виживаність – 75% проти 71% відповідно.Висновки. Резекційні та трансплантаційні технології є ефективними методами хірургічного лікування гепатобластоми у дітей та у поєднанні з хіміотерапією дозволяють отримати хороший довгостроковий результат. Найближчі та віддалені результати після трансплантації печінки кращі, ніж після резекції печінки, незважаючи на більший об’єм пухлинного ураження печінки у пацієнтів трансплантаційної групи. Трансплантація печінки є єдиним ефективним методом хірургічного лікування у дітей з нерезектабельною гепатобластомою.