Search

The article shows that medicine in the Middle Ages was based on the principles of scholasticism, which rejected any scientific discoveries and contrasted faith and science, which made its development impossible in general. Methods of treatment, used in medieval medicine, based on gross superstitions, reduced to the belief in the healing power of amulets and talismans; attributing to human health the location of stars; the role of conspiracies and the healing power of crushed stones and minerals. The medieval church linked the causes of disease with two main factors: illness, as God's punishment for human sins, and illness, as an obsession with evil forces. It is established that the basis of medieval medicine was primarily the teachings of the medieval church on the immortality of the soul, saints, diseases, which were dominated by gross pagan beliefs and philosophy, which made not only impossible the development of medicine as such, but also led to mass epidemics, unsanitary conditions, the growth of neuropsychiatric diseases, reducing the duration and quality of life. People with mental disorders have historically been either ignored or institutionalized. Their disorders were not easy to understand and therefore treat. Society often feared and carried out superstitions about people with mental illness that were based on culture and religious beliefs. Those who demonstrated evidence of mental illness were accused of committing sinful crimes and wrongdoings under the influence of the devil. Throughout history, the disease has been associated with demon possession or as punishment for some wrongdoing. Terrible surgeries aimed at freeing demons or healing the brain from disorders have been unsuccessful. Short periods of humane treatment have occurred throughout history. The very concept of disease, adopted in medieval medicine, according to the teachings of the papacy, reduced the disease either to God's punishment or to obsession. In both cases, no real medical understanding of the disease, and, consequently, the development of methods for diagnosis and treatment of diseases in principle was not necessary.

The article discusses the functional disorders of the gastrointestinal tract in infants. The prevalence of functional gastrointestinal disorders is extremely high in all age groups, but in young children, functional diseases are actually a normal variant: mostly, a medical practitioner has to deal with functional digestive disorders in young children, which leads to increased interest of pediatricians in their etiology, pathogenesis and therapy. The most common gastrointestinal disorders are infant colic, regurgitation and constipation — they make up the majority of complaints experienced by parents of children of the first year of life who turn to a pediatrician. Despite the fact that these disorders do not pose a great danger to life and, as a rule, do not significantly affect children’s health in future, they have a significant impact on the quality of life, lead to a large number of unjustified hospitalizations, using excessive pharmacotherapy, and violate the psychological climate in the family. Therefore, it is advisable to carry out the correction of functional gastrointestinal disorders not with the help of medicines, but by prescribing functional food products, in particular breast milk substitutes, which children who are on artificial feeding receive. Questions related to the use of formulas, which are breast milk substitutes, especially those that able to correct minor digestive dysfunctions, are a major trending topic for discussion by clinicians and pediatricians., В статье рассмотрены функциональные нарушения желудочно-кишечного тракта у детей раннего возраста. Частота функциональных гастроинтестинальных расстройств является чрезвычайно высокой во всех возрастных группах, но у детей раннего возраста функциональные заболевания фактически являются вариантом нормы — наиболее часто практическому врачу приходится сталкиваться с функциональными нарушениями пищеварения именно у детей раннего возраста, что обусловливает повышенный интерес педиатров к их этиологии, патогенезу и терапии. Наиболее распространенными гастроинтестинальными нарушениями являются младенческие колики, срыгивания и запор: они составляют большую часть жалоб, с которыми родители детей первого года жизни обращаются к педиатру. Несмотря на то, что эти расстройства не представляют большой опасности для жизни и, как правило, не оказывают существенного влияния на здоровье детей в будущем, они в значительной степени влияют на качество жизни, приводят к большому количеству неоправданных госпитализаций, применению избыточной фармакотерапии, нарушают психологический климат в семье. Поэтому коррекцию функциональных гастроинтестинальных расстройств целесо­образно проводить не при помощи медикаментов, а путем назначения продуктов функционального питания, в частности заменителей грудного молока, которые получают дети, находящиеся на искусственном вскармливании. Вопросы, связанные с применением смесей, являющихся заменителями грудного молока, особенно способных корректировать малые пищеварительные дисфункции, являются актуальной темой для обсуждения клиницистов и врачей педиатрического профиля., У статті розглянуті функціональні порушення шлунково-кишкового тракту в дітей раннього віку. Частота функціональних гастроінтестинальних розладів є надзвичайно високою в усіх вікових групах, але в дітей раннього віку функціональні захворювання фактично є варіантом норми: найбільш часто практичному лікарю доводиться стикатися з функціональними порушеннями травлення саме в дітей раннього віку, що обумовлює підвищений інтерес педіатрів до їх етіології, патогенезу й терапії. Найбільш поширеними гастроінтестинальними порушеннями є дитячі кольки, зригування й запор — вони становлять більшу частину скарг, з якими батьки дітей першого року життя звертаються до педіатра. Незважаючи на те, що ці розлади не становлять великої небезпеки для життя і, як правило, не чинять істотного впливу на здоров’я дітей у майбутньому, вони значно впливають на якість життя, призводять до великої кількості невиправданих госпіталізацій, застосування надмірної фармакотерапії, порушують психологічний клімат у родині. Тому корекцію функціональних гастроінтестинальних розладів доцільно проводити не за допомогою медикаментів, а шляхом призначення продуктів функціонального харчування, зокрема замінників грудного молока, які отримують діти, що знаходяться на штучному вигодовуванні. Питання, пов’язані із застосуванням сумішей, що є замінниками грудного молока, особливо здатних коригувати малі травні дисфункції, є актуальною темою для обговорення клініцистів і лікарів педіатричного профілю.Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку: лікувати, спостерігати чи корегувати?

Background. Given the clinical polymorphism of celiac disease, it is often undiagnosed for several years that causes the development of serious changes in nutritional status, hormo­nal and metabolic restructuring, growth retardation, malnutrition and deficiency. The purpose of the study is to evaluate the physical development of children and adolescents based on a comprehensive analysis of the anthropometric parameters during the clinical manifestation of celiac disease. Materials and methods. The results of a survey of 59 children and adolescents aged 6 months to 18 years with a verified diagnosis of celiac disease were analysed. Anthropometric measurements were carried out in the morning by conventional methods. The data obtained from anthropometric measurements of children were estimated by regional standards. The deviation of the body length index relative to age (SDS body length), body weight relative to body length (SDS body weight) was calculated. Statistical processing included the calculation of the arithmetic mean of each of the indicators (M), the standard deviation (s), mean error of the arithmetic mean (m), the probability of differences of the mean values by the Student t-test, p, Актуальность. Учитывая клинический полиморфизм целиакии, заболевание нередко в течение нескольких лет остается недиагностированным, что приводит к развитию серьезных изменений нутритивного статуса и задержки роста. Цель исследования: оценить физическое развитие детей и подростков на основании комплексного анализа антропометрических показателей в периоде клинической манифестации целиакии. Материалы и методы. Проанализированы результаты обследования 59 детей и подростков в возрасте от 6 месяцев до 18 лет с верифицированным диагнозом «целиакия». Антропометрические измерения проводились утром по общепринятым методикам. Данные антропометрических измерений детей оценивались по региональным стандартам. Рассчитывалось отклонение показателя длины тела относительно возраста (SDS длины тела), массы тела относительно длины тела (SDS массы тела). Статистическая обработка включала подсчет среднего арифметического значения каждого из показателей (М), среднего квад­ратичного отклонения (s), средней ошибки среднеарифметической (m), достоверности различий средних величин по t-критерию Стьюдента (р < 0,05). Результаты. Показатели физического развития детей с целиакией существенно отличались в зависимости от возраста верификации диагноза и продолжительности латентного периода заболевания. В структуре клинических проявлений у больных в остром периоде целиакии на первом месте находится задержка физического развития — 84,7 % человек. При этом в 76,3 % детей зарегистрирован дефицит массы тела: I степени — у 71,1%, II степени — у 22,2% и III степени — у 6,7 % случаев. Задержка роста установлена у 52,35 % детей: соматогенный нанизм обнаружен у 10,1 % больных, а низкорослость — у 42,3 % детей. Оценка стадии атрофии в соответствии с классификацией Marsh-Oberhuber показала, что у детей с более выраженной формой дефицита массы тела диагностирован тип Marsh 3C, тогда как при незначительном отставании показателей массы тела диагностированы типы Marsh 3A и Marsh 3В. Выводы. Антропометрические показатели пациентов с целиакией находятся в обратной зависимости от длительности латентного периода и возраста диагностики заболевания. У детей раннего возраста дефицит массы тела преобладает над задержкой роста, тогда как у старших детей отмечается замедление темпов роста с формированием низкорослости и соматогенного нанизма., Актуальність. З огляду на клінічний поліморфізм целіакії захворювання нерідко протягом кількох років залишається недіагностованим, що призводить до розвитку серйозних змін нутритивного статусу та затримки росту. Мета дослідження: оцінити фізичний розвиток дітей і підлітків на підставі комплексного аналізу антропометричних показників у періоді клінічної маніфестації целіакії. Матеріали та методи. Проаналізовано результати обстеження 59 дітей і підлітків віком від 6 місяців до 18 років із верифікованим діагнозом «целіакія». Антропометричні виміри проводились вранці за загальноприйнятими методиками та оцінювались за регіональними стандартами. Розраховувалося відхилення показника довжини тіла відносно віку (SDS довжини тіла), маси тіла щодо довжини тіла (SDS маси тіла). Статистична обробка включала підрахунок середнього арифметичного значення кожного з показників (М), середнього квадратичного відхилення (s) та середньої помилки середньоарифметичної (m), вірогідності відмінностей середніх величин за t-критерієм Стьюдента (р < 0,05). Результати. Показники фізичного розвитку дітей із целіакією суттєво різнилися залежно від віку верифікації діагнозу та тривалості латентного періоду захворювання. У структурі клінічних проявів у хворих у гострому періоді целіакії на першому місці знаходиться затримка фізичного розвитку — 84,7 % осіб. У 76,3 % дітей зареєстровано дефіцит маси тіла: I ступеня — у 71,1 %, II ступеня — у 22,2 % і III ступеня — у 6,7 % випадків. Затримка росту встановлена у 52,5 % дітей: соматогенний нанізм виявлений у 10,1 % хворих, а низькорослість — у 42,3 % дітей. Оцінка стадії атрофії відповідно до класифікації Marsh-Oberhuber показала, що у дітей із більш вираженою формою дефіциту маси тіла діагностовано тип Marsh 3C, тоді як при незначному відставанні показників маси тіла діагностовано типи Marsh 3A та Marsh 3В. Висновки. Антропометричні показники пацієнтів із целіакією знаходяться в оберненій залежності від тривалості латентного періоду і віку діагностики захворювання. У дітей раннього віку дефіцит маси тіла переважає над затримкою росту, тоді як у старших дітей відзначається уповільнення темпів росту з формуванням низькорослості і соматогенного нанізму.

We conducted a comprehensive clinical, laboratory and instrumental examination of 109 children aged 6–16 years with ve­getative dysfunction and digestive complaints. The symptoms of di­seases were studied taking into account complaints and anamnestic data, results of an objective examination, general clinical study of blood and urine, biochemical blood test, study of feces for helminth eggs, electrocardiography data, consultations of medical specialists, and ultrasound examination of the abdominal organs. The state of the mucous membrane of the stomach and duodenum and the pre­sence of motor-evacuation disorders in the form of reflux were evaluated according to fibroesophagogastroduodenoscopy. The study of the evacuation function of the stomach was carried out by means of ultrasound examination using the filling method. All children underwent a study of the vegetative regulation of heart rate using cardiac rhythmography. Diagnosis of the levels of situational (reactive) and personality anxiety was carried out using the Spielberger test. A group of children with vegetative dysfunction syndrome and motor disorders of the upper digestive tract was identified. The clinical manifestations, risk factors for the occurrence, types of disorders of the motor function of the upper digestive tract in the autonomic dysfunction syndrome in children were studied, and the relationship between these disorders and H.pylori was determined. All examined children were divided into 2 groups. The main group consisted of 87 children with vegetative dysfunction syndrome and impaired motor function of the upper digestive tract, and the comparison group — 22 children with autonomic dysfunction syndrome with normal motor function of the upper digestive tract. For the purpose of treatment, children of the main group were divided into groups depending on the type of disorders of the motor function of the upper digestive canal: group I had accelerated motor function of the upper digestive tract and group II of patients had a slowdown of this function. The course of treatment for patients of both groups lasted 30 days. The effectiveness of the treatment for vegetative dysfunction syndrome has been proven, taking into account the type of motor disorders of the upper digestive tract., Нами проведено комплексное клиническое, лабораторное и инструментальное обследование 109 детей в возрасте 6–16 лет с вегетативной дисфункцией и жалобами со стороны органов пищеварения. Изучена симптоматика заболеваний с учетом жалоб и анамнестических данных, результатов объективного обследования, общеклинического исследования крови и мочи, биохимического исследования крови, исследования кала на яйца гельминтов, данных электрокардиографии, консультаций врачей-специалистов, ультразвукового исследования органов брюшной полости. Состояние слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки и наличие моторно-эвакуаторных нарушений в виде рефлюкса оценивалось по данным фиброэзофагогастродуоденоскопии. Исследование эвакуаторной функции желудка проводилось с помощью ультразвукового обследования методом наполнения. Всем детям проведено изучение вегетативной регуляции сердечного ритма методом кардиоритмографии. Также проведена диагностика уровней ситуативной (реактивной) и личностной тревожности с использованием теста Спилбергера. Выявлена группа детей с синдромом вегетативной дисфункции и моторными нарушениями верхнего отдела пищеварительного тракта (ВОПТ). Изучены клинические проявления, факторы риска возникновения, типы нарушений моторной функции ВОПТ при синдроме вегетативной дисфункции у детей, определена связь этих нарушений с H.pylori. Все обследованные дети были распределены на 2 группы. Основная группа — 87 детей с синдромом вегетативной дисфункции и нарушениями моторной функции ВОПТ и группа сравнения — 22 ребенка с синдромом вегетативной дисфункции без нарушений моторной функции ВОПТ. С целью проведения лечения дети основной группы были распределены на группы в зависимости от типа нарушений моторной функции ВОПТ: I группа пациентов — с ускорением моторной функции ВОПТ и II группа пациентов — с замедлением этой функции. Курс лечения пациентов обеих групп длился 30 дней. Была доказана эффективность лечения синдрома вегетативных дисфункций с учетом типа моторных расстройств ВОПТ., Нами було проведено комплексне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження 109 дітей віком 6–16 років з вегетативною дисфункцією і скаргами з боку органів травлення. Було вивчено симптоматику захворювань з урахуванням скарг та анамнестичних даних, результатів об’єктивного обстеження, загального клінічного дослідження крові та сечі, біохімічного дослідження крові, дослідження калу на яйця гельмінтів, даних електрокардіографії, консультацій лікарів-спеціалістів, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. Стан слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки та наявність моторно-евакуаторних порушень у вигляді рефлюксу оцінювалися за даними фіброезофагогастродуоденоскопії. Визначення евакуаторної функції шлунка проводилося під час ультразвукового обстеження методом наповнення. Усім дітям було проведено вивчення вегетативної регуляції серцевого ритму методом кардіоритмографії. Було проведено діагностику рівнів ситуативної (реактивної) та особистісної тривожності з використанням тесту Спілбергера. Виявлено групу дітей із синдромом вегетативної дисфункції і моторними порушеннями верхнього відділу травного каналу (ВВТК). Вивчено клінічні прояви, фактори ризику виникнення, типи порушень моторної функції ВВТК при синдромі вегетативної дисфункції у дітей, визначено зв’язок цих порушень з H.pylori. Всі обстежені діти були розподілені на 2 групи. Основна група — 87 дітей із синдромом вегетативної дисфункції і порушеннями моторної функції ВВТК та група порівняння — 22 дитини із синдромом вегетативної дисфункції без порушень моторної функції ВВТК. З метою проведення лікування дітей основної групи було розподілено на групи залежно від типу порушень моторної функції ВВТК: І група пацієнтів — із прискоренням моторної функції ВВТК та ІІ група пацієнтів — з уповільненням цієї функції. Курс лікування пацієнтів обох груп тривав 30 днів. Була доведена ефективність лікування синдрому вегетативних дисфункцій з урахуванням типу моторних розладів ВВТК.

Актуальность. Хронические гастродуодениты возникают вследствие длительного воздействия на организм эндогенных и экзогенных причин. В регуляции кислото­образующей активности париетальных клеток участвуют как стимулирующие, так и подавляющие механизмы. Увеличение выделения гастрина антральным отделом желудка может развиваться также вследствие инфицирования Н. pylori. Цель исследования: оценить взаимосвязь между состоянием кислотообразующей функции желудка и инвазией H. pylori при хронических гастродуоденитах у детей. Материалы и методы. Обследованы 60 детей школьного возраста с диагнозом хронической неосложненной гастродуоденальной патологии. Всем детям проведено эндоскопическое исследование верхних отделов пищеварительного тракта, определены кислотообразующая и секреторная функции желудка. Диагностику инфекции H. pylori у детей проводили с помощью иммуноферментного анализа. Статистическую обработку полученных данных осуществляли с помощью программ Microsoft Office Exсel и Statistica 6.1. Результаты. Определив уровень кислотообразующей и секреторной функции обследованных детей, получили следующие результаты: пониженная секреторная и кислотообразующая функция наблюдалась у 9 детей, сохраненная — у 29, повышенная — у 12 детей, неопределенная — у 10 детей с эрозивными гастродуоденитами. При определении наличия H. рylori иммуноферментным методом у 28 (46,7 %) детей наблюдался низкий титр антител, у 14 (23,3 %) — средний, у 18 (30,0 %) — высокий. У пациентов с хроническими эрозивными и гипертрофическими гастродуо­денитами выявляли больший процент поражения слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки H. рylori, чем у детей с хроническими поверхностными гастродуоденитами, как при эндоскопическом, так и при серологическом исследовании. Выводы. У обследованных детей выявлена четкая взаимосвязь между состоянием кислотообразующей и секреторной функции желудка и инвазией H. рylori, что зависит от степени органического поражения слизистой оболочки у них., Актуальність. Хронічні гастродуоденіти виникають внаслідок тривалого впливу на організм ендогенних й екзогенних причин. У регуляції кислотоутворюючої активності парієтальних клітин беруть участь як стимулюючі, так і пригнічувальні механізми. Збільшення виділення гастрину антральним відділом шлунка може розвиватися також внаслідок інфікування Н. pylori. Мета дослідження: оцінити взаємозв’язок між станом кислотоутворюючої функції шлунка й інвазією H. pylori при хронічних гастродуоденітах у дітей. Матеріали та методи. Обстежені 60 дітей шкільного віку з діагнозом хронічної неускладненої гастродуоденальної патології. Усім дітям проведено ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного тракту; визначено кислотоутворюючу та секреторну функції шлунка. Діагностику інфекції H. pylori в дітей проводили за допомогою імуноферментного аналізу. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою програм Microsoft Office Exсel та Statistica 6.1. Результати. Визначивши рівень кислотоутворюючої та секреторної функції обстежених дітей, отримали такі результати: знижена секреторна та кислотоутворююча функція спостерігалась у 9 дітей, збережена — у 29, підвищена — у 12, невизначена — у 10 дітей з ерозивними гастродуоденітами. При визначенні наявності H. рylori імуноферментним методом у 28 (46,7 %) дітей спостерігався низький титр антитіл, у 14 (23,3 %) — середній, у 18 (30,0 %) — високий. У пацієнтів із хронічним ерозивними та гіпертрофічними гастродуоденітами виявляли більший відсоток ураження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки H. рylori, ніж у дітей із хронічними поверхневими гастродуоденітами, як при ендоскопічному, так і при серологічному дослідженні. Висновки. В обстежених дітей виявлено чіткий взаємозв’язок між станом кислотоутворюючої і секреторної функції шлунка та інвазією H. рylori, що залежить від ступеня органічного ураження слизової оболонки в них., Background. Chronic gastroduodenitis occurs due to prolonged effects of endogenous and exogenous causes on the body. In the regulation of the acid-forming activity of parietal cells, both stimulating and suppressing mechanisms are involved. An increase in the gastrin secretion in the antrum may also occur as a result of H.pylori infection. The purpose of the study was to assess the relationship between the state of acid-forming function of the stomach and H.pylori invasion in children with chronic gastroduodenitis. Materials and methods. Sixty children of school age with a diagnosis of chronic uncomplicated gastroduodenal pathology were examined. An endoscopic examination of the upper digestive tract has been carried out in all children to determine the acid-forming and secretory function of the stomach. The diagnosis of H.pylori infection in children was carried out by enzyme-linked immunosorbent assay. Statistical processing of the data was performed using Microsoft Office Excel and Statistica 6.1. Results. The level of acid-forming and secretory function in the examined children was as followed: reduced — in 9 patients, preserved — in 29, elevated — in 12, undetermined — in 10 children with erosive gastroduodenitis. When establishing the presence of H.pylori by enzyme-linked immunosorbent assay, 28 (46.7 %) children had low antibody titer, 14 (23.3 %) — average, and 18 (30.0 %) had high titer. Patients with chronic erosive and hypertrophic gastroduodenitis showed a higher percentage of lesions of the gastric and duodenal mucosa due to H.pylori than patients with chronic superficial gastroduodenitis, both in endoscopic and serological study. Conclusions. In the examined children, a clear relationship was established between the state of the acid-forming and secretory function of the stomach and H.pylori invasion that depends on the degree of organic lesions of the mucous membrane in them.

Background. It has been proved that pupils with thyroid diseases, in particular diffuse nontoxic goiter (DNG), suffer from digestive disorders almost 2.5 times more often. The purpose was to study the features of gastric emptying in children with diffuse nontoxic goiter. Materials and methods. The main group included children with DNG (n = 89), the comparison group — children without thyroid diseases (n = 84). A multi-faceted questionnaire survey, thyroid ultrasonography and functional ultrasonography of the stomach were conducted. Results. The prevalence of goiter among children of Bukovina was 53.3 %. The frequency of functional gastrointestinal disorders in children of both groups was 27.55 ± 2.17 %: in patients with DNG — 33.9 ± 2.3 %, in children without DNG — 21.4 ± 1.3 %, p < 0.05. Impaired gastric emptying was detected in 12 patients with DNG (11.6 %) and in 6 (8.5 %) children without DNG. Most often, these violations were registered in patients with functional dyspepsia. Conclusions. A significantly higher frequency of functional gastrointestinal disorders in children with diffuse nontoxic goiter, including impaired gastric emptying, was established. Treatment of somatic disease will reduce the frequency of unfavorable course of DNG in children and adolescents., Актуальность. Доказано, что почти в 2,5 раза чаще патологией органов пищеварения страдают школьники с болезнями щитовидной железы, в том числе с диффузным нетоксическим зобом (ДНЗ). Цель: изучить особенности моторно-эвакуаторной функции желудка у детей с диффузным нетоксическим зобом. Материалы и методы. Основную группу составили дети с зобом (89 человек), группу сравнения — дети (84 человека) без отклонений со стороны щитовидной железы. Проводилось многоплановое анкетирование, ультрасонографическое исследование щитовидной железы и функциональное ультрасонографическое исследование желудка. Результаты. Распространенность зоба среди детей Буковины составила 53,3 %. Частота функциональных расстройств органов пищеварения у детей обеих групп составляла 27,55 ± 2,17 %: у детей с ДНЗ — 33,9 ± 2,3 %, у детей без ДНЗ — 21,4 ± 1,3 %, p, Актуальність. Доведено, що майже у 2,5 раза частіше від патології органів травлення страждають школярі з хворобами щитоподібної залози, зокрема з дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ). Мета: вивчити особливості моторно-евакуаторної функції шлунка в дітей із дифузним нетоксичним зобом. Матеріали та методи. Основну групу становили діти із зобом (89 осіб), групу порівняння — діти без відхилень з боку щитоподібної залози (84 особи). Проводилось багатопланове анкетування, ультрасонографічне дослідження щитоподібної залози й функціональне ультрасонографічне дослідження шлунка. Результати. Поширеність зоба серед дітей Буковини становила 53,3 %. Частота функціональних розладів органів травлення в дітей обох груп становила 27,55 ± 2,17 %: у дітей із ДНЗ — 33,9 ± 2,3 %, у дітей без ДНЗ — 21,4 ± 1,3 %, p < 0,05. Порушення моторно-евакуаторної функції шлунка встановлені у 12 дітей із ДНЗ (11,6 %) і 6 (8,5 %) дітей без ДНЗ. Найчастіше ці порушення реєструвалися в дітей із функціональною диспепсією. Висновки. Встановлено вірогідно вищу частоту функціональних розладів травної системи в дітей із дифузним нетоксичним зобом, у тому числі порушень моторно-евакуаторної функції шлунка. Санація соматичної патології дозволить зменшити частоту несприятливого перебігу ДНЗ у дітей і підлітків.