Search

Objective: to determine the efficiency of differentiation of special swimming training among water polo players 12-14 years old, taking into account the playing role. Material and methods: theoretical analysis and generalization of literature data, pedagogical observation, survey, assessment of special swimming preparedness using test procedures, pedagogical experiment, methods of mathematical statistics. The contingent of the surveyed consisted of athletes at the age of 12-14 who are take part into water polo. Results: it was confirmed that the level of swimming preparedness of athletes in water polo largely determines the effectiveness of their actions during competitive games; it was determined that the special swimming preparedness of water polo players in the age range of 12-14 years old has certain characteristic features, the most similar level of it takes place among young water polo players at 12 and 13 years old; it was found that the main emphasis in planning the training load during the annual cycle among water polo players 12-14 years old falls on physical and swimming preparation; it was proven that the greatest increase of the indicators of special swimming preparedness with the use of speed-oriented exercises by athletes who perform the functions of a mobile attacker is noted at the age of 13; it was found that the use of exercises aimed at developing speed capabilities leads to a significant improvement of the results in tests that determine the level of spurt capabilities, speed endurance and maneuverability of athletes. Conclusions: in training sessions on the water among water polo players 12-14 years old, who have the role of a mobile attacker, it is necessary to increase the volume of exercises aimed at developing of speed capabilities; the differentiation of swimming training tasks depending on the playing role of water polo players in the age range of 12-14 years significantly improves the level of their special preparedness, makes the motor actions of athletes during the game more effective., Мета: визначити ефективність диференціювання спеціальної плавальної підготовки у ватерполістів 12-14 років з урахуванням ігрового амплуа. Матеріал та методи: теоретичний аналіз і узагальнення літературних даних, педагогічне спостереження, опитування, оцінка спеціальної плавальної підготовленості за допомогою тестових процедур, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Контингент обстежуваних склали спортсмени 12-14 років, які займаються водним поло. Результати: підтверджено, що рівень плавальної підготовленості спортсменів у водному поло багато в чому обумовлює результативність їхніх дій під час змагальних ігор; визначено, що спеціальна плавальна підготовленість спортсменів-ватерполістів у віковому діапазоні 12-14 років має певні характерні особливості, найбільш схожий її рівень має місце у юних ватерполістів в 12 та 13 років; з'ясовано, що основний акцент при плануванні тренувального навантаження протягом річного циклу у ватерполістів 12-14 років припадає на фізичну та плавальну підготовку; доведено, що найбільший приріст показників спеціальної плавальної підготовленості при застосуванні вправ швидкісної спрямованості у спортсменів, які виконують функції рухомого нападника, відмічається в 13 років; з'ясовано, що використання вправ, спрямованих на розвиток швидкісних можливостей, приводить до суттєвого покращення результатів в тестах, що визначають рівень спуртових можливостей, швидкісної витривалості та маневреності спортсменів. Висновки: в тренувальних заняттях на воді у ватерполістів 12-14 років, які мають амплуа рухомого нападника, необхідно збільшувати обсяг вправ, спрямованих на розвиток швидкісних можливостей; диференціювання плавальних тренувальних завдань в залежності від ігрового амплуа ватерполістів у віковому діапазоні 12-14 років вірогідно покращує рівень їх спеціальної підготовленості, що робить рухові дії спортсменів під час гри більш ефективними.

The current stage of development of social relations is characterized by rapid activation of digital (information) technologies. The intensive progress of science and technological progress have become the main features of modern society. The use of digital technologies gave impetus to the processes of transformation in society - the informational transformation of social relations, which is expressed in the application of modern digital technologies in various spheres of human activity. Education acquires new features and a new meaning in the information society. It was noted that the prospects of future use by specialists of the possibilities of informatization, the possibility of online communication, the use of automated search and reference legal systems and electronic databases of legal information call for the need to study information culture as a component of state policy in the field of vocational pre-university education. The article is devoted to highlighting those changes that form new relations in society, and shows the importance of the formation of information culture and its influence on the implementation of state policy in the field of vocational pre-higher education. It is emphasized that the successful performance of tasks in any field of production also depends on the information culture of specialists, which consists in the knowledge and ability to use the entire set of legal means of working with information during the performance of official duties within the limits of competence established by law and other legal acts . It was established that today a manager, a high-level specialist, is obliged to work with a computer, use the capabilities of information systems and work with large amounts of information. It is suggested that, in the implementation of state policy in the field of vocational pre-higher education, serious attention should be paid to the formation of information culture. In addition, during the training of specialists in vocational higher education institutions, one of the mandatory disciplines should be "Information culture"., Сучасний етап розвитку суспільних відносин вирізняється стрімкою активізацією цифрових (інформаційних) технологій. Інтенсивний поступ науки й технологічний прогрес стали основними ознаками новітнього суспільства. Використання цифрових технологій дало поштовх процесам перетворень у суспільстві – інформаційній трансформації суспільних відносин, що виражено в застосуванні сучасних цифрових технологій у різноманітних сферах діяльності людини. Освіта набуває в інформаційному суспільстві нових рис, нового значення. Відзначено, що перспективність використання у майбутньому спеціалістами можливостей інформатизації, можливість спілкування в “он-лайн” режимі, використання автоматизованих пошукових та довідкових правових систем та електронних баз даних правової інформації викликає необхідність дослідження інформаційної культури як складової державної політики у сфері фахової передвищої освіти. Стаття присвячена висвітленню тих змін, які формують нові відносини в суспільстві, та показує важливість формування інформаційної культури та її вплив на реалізацію державної політики у сфері фахової передвищої освіти. Наголошено, що успішне виконання завдань в будь якій сфері виробництва залежить також і від інформаційної культури фахівців, що полягає у знанні, умінні користуватися всією сукупністю правових засобів роботи з інформацією під час виконання службових обов'язків у межах компетенції, встановленої законом та іншими правовими актами. Констатовано, що сьогодні керівник, спеціаліст високого рівня, зобов’язаний працювати з комп’ютером, використовувати можливості інформаційних систем та працювати з великими масивами інформації. Запропоновано, при реалізації державної політики у сфері фахової передвищої освіти необхідно серйозну увагу приділити формуванню інформаційної культури. Крім того при підготовці спеціалістів у закладах фахової передвищої освіти однією з обов’язкових дисциплін повинна стати – ”Інформаційна культура”.

The main task of Ukraine as a democratic and legal state is to establish the rule of law and protect human rights and freedoms. Today, the issue of ensuring human rights and freedoms during the activities of law enforcement agencies remains relevant as before, which is eloquently evidenced by the negative dynamics of increasing the number of decisions made by the EuropeanCourt of Human Rights regarding Ukraine. A significant number of such decisions traditionally concern violations of fundamental human rights, including: the right to freedom and personal integrity, the prohibition of torture and othercruel or degrading treatment and punishment.It would be fair to note that in recent years, Ukraine has already taken several decisive steps in the direction of reforming the fundamental approaches in the activities of law enforcement agencies and bringing them closer to European legal principles and civilizational achievements. At the same time, the unexpected wave of armed aggression of the Russian Federation, whichswept over Ukraine, surprisingly, did not destroy the reformation efforts, but on the contrary, helped to clean the state apparatus of corruption and strengthen the foundations of natural law, which had not been possible in almost 30 yearsof history. Ukrainian independence.Life in the conditions of continuous armed conflict and martial law has presented new challenges to the Ukrainian state. The total devaluation of human life, fundamental human rights and freedoms, which was clearly demonstrated by the enemy country, requires a reassessment of the content of human development and prompts the search for the root cause of such harsh inhuman behavior.Thus, in the conditions of an armed conflict and the regime of martial law, not only the issues of observing human rights and freedoms require special attention during the provision of police services, issues related to the restoration and observance of the rights and freedoms of people affected by the war become more relevant. It should be noted that the activities of theOffice for Human Rights Compliance of the National Police of Ukraine (hereinafter - DHRC or the Department), the tasks and functions of which are the subject of the presented study, were and remain one of the driving elements of the modern progressive mechanism for the protection of human rights and freedoms in the activities of law enforcement agencies. And after the full-scale invasion of the Russian Federation, the sphere of influence and areas of activity of the DHRC only expanded.Thus, the relevance of the research topic is due to the urgent need to highlight the specifics of the DHRC ‘s activities as a participant in administrative and legal relations in the areas of human rights compliance during the provision of police services and the lack of thorough scientific research in this area. The research is aimed at finding priority directions for improving the organization and activities of the DHRC, taking into account the main European principles and standards in the field of human rights and freedoms., ної та правової держави є утвердження верховенства права, захист прав і свобод людини. Сьогодні питання забезпечення прав і свобод людини під час діяльності правоохоронних органів залишається, як і раніше, актуальним,про що красномовно свідчить негативна динаміка збільшення кількості рішень Європейського суду з прав людини щодо України. Значна кількість таких рішень традиційно стосується порушень основних прав людини, зокрема:права на свободу та особисту недоторканість, заборони катувань та інших видів жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження та покарання. Справедливо буде відзначити, що за останні роки Україна вже зробила декілька рішучих кроків у напрямку реформування фундаментальних підходів у діяльності правоохоронних органів та наближення їх до європейських правових засад і цивілізаційних надбань. Водночас несподівана хвиля збройної агресії Російської Федерації, яка прокотилася над Україною, як не дивно, не знищила реформаторських зусиль, а навпаки, допомогла очистити державний апарат від корупції та зміцнити основи природного права. , що було неможливо за майже 30-річну історію. українська незалежність.Життя в умовах безперервного збройного конфлікту та воєнного стану поставило перед Українською державою нові виклики. Тотальна девальвація людського життя, основних прав і свобод людини, яку яскраво продемонструвала ворожа країна, вимагає переоцінки змісту людського розвитку та спонукає до пошуку першопричини такої жорстокої нелюдської поведінки.Таким чином, в умовах збройного конфлікту та режиму воєнного стану особливої уваги під час надання поліцейських послуг потребують не лише питання дотримання прав і свобод людини, але й питання відновлення та дотримання прав і свобод громадян постраждалі від війни набувають більшої актуальності. Слід зазначити, що діяльність Управління з питань дотримання прав людини Національної поліції України (далі – Управління з питань дотримання прав людини Національної поліції України), завдання та функції якого є предметом представленого дослідження, була і залишається одним із рушійних факторів елементи сучасного прогресивного механізму захисту прав і свобод людини в діяльності правоохоронних органів. А після повномасштабного вторгнення РФ сфера впливу та зони діяльності ДРЧ тільки розширилися. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена гострою необхідністю висвітлення специфіки діяльності ДРПЛ як учасника адміністративно-правових відносин у сферах дотримання прав людини під час надання поліцейських послуг та відсутністю ґрунтовної наукові дослідження в цій галузі. Дослідження спрямоване на пошук пріоритетних напрямків удосконалення організації та діяльності ДРПЛ з урахуванням основних європейських принципів і стандартів у сфері прав і свобод людини.

Building a reliable and effective law enforcement system is one of the main tasks of every state. With each new reform, Ukraine's law enforcement system is moving away from the Soviet model and closer to the European one. The threat to national security, the constant misunderstandings of the civilian population and law enforcement agencies, the shortcomings of the category encourage scientists to engage in research on reforming the system in the field of national legislation. However, it is necessary to start reforming such a large-scale industry by defining this category. Many effective modernization measures have been successful due to foreign experience. It is in the definition of this category that the main mission and tasks of the functioning of bodies are covered. Some countries emphasize that law enforcement agencies protect the interests of the state first and then the citizens, while others emphasize that the mission of this system is to protect citizens, peace and security, and to respect all rights and freedoms in the performance of their duties. The article also focuses on the territorial organization of the system in foreign countries, because the better the territory is controlled, the safer the lives of citizens. Necessary for a general understanding of the category is the experience of scientists in the past years, so the article highlights the quotes of scientists on this issue. It has been noted that many authors question whether the judiciary belongs to law enforcement agencies. We emphasize that the processes of European integration require the state-building structure to reform and modernize in the direction of more efficient and humane functioning of law enforcement agencies. Therefore, large-scale reform of this system in Ukraine is inevitable, because of this definition, which would reflect the main mission and objectives of the operation is necessary., Побудова надійної і ефективної правоохоронної системи – одне з основних завдань кожної держави. Правоохоронна система України з кожною новою реформою віддаляється від радянської моделі та наближується до європейської. Загроза національної безпеки, постійні непорозуміння цивільного населення та правоохоронних органів, недоліки функціонування категорії підбурюють науковців займатись дослідженням щодо реформування системи у сфері національного законодавства. Проте, починати реформування такої масштабної галузі необхідне з визначення цієї категорії. Дуже багато дієвих модернізаційних заходів мали успіх завдяки зарубіжному досвіду. У статті значна увага приділена визначенню правоохоронних органів зарубіжними вченими. Саме у визначені цієї категорії освітлено основну місію та завдання функціонуванню органів. Деякі країни ставлять акцент, що правоохоронні органи спочатку захищають державні інтереси, а потім громадян, а інші країни висвітлюють, що місія цієї системи – захист громадян, мир та безпека, дотримання всіх прав та свобод при виконанні обов’язків. Також у статті приділена увага саме територіальній організації системи у зарубіжних країнах, адже чим краще контролюється територія, тим безпечніше життя громадян. Необхідним для загального розуміння категорії є досвід визначення вченими минулих років, тому у статті висвітлені цитати науковців щодо цього питання. Було помічено, що багато авторів задаються питанням чи належить судова система до правоохоронних органів. Наголошуємо, що процеси євроінтеграції вимагає від структури побудови держави реформування та модернізації у напрямку ефективнішого та гуманнішого функціонування правоохоронних органів. Тому масштабне реформування цієї системи в України оминути неможливо, через це визначення, яке б відображало основну місію та завдання функціонування є необхідним.

At the present stage of development of the state, social and social security of the population plays a leading role in ensuring the welfare of the country's population. The system of social protection of the population depends on the social policy of the state. The social policy of the state, which regulates social relations in society, carries out the distribution and redistribution of incomes of the population; forms social guarantees; creates a system of social protection of the population; ensuring the development of parts of the social infrastructure. The article analyzes theoretical approaches to the interpretation of the concept of "social protection", emphasizes intra- and intersectoral debatable positions, examines in detail the approaches of representatives of different sciences to the definition of "social protection", defines the components of social protection. The role of social protection and social security of the population in ensuring the welfare of the population of the state is analyzed and the concepts of "social protection" and "social security" are investigated. The current state, development trends are analyzed and directions for improving the functioning of the social security system in modern conditions are outlined. The authors used the following scientific methods in the process of research: induction and deduction - in the process of studying the general trends in the development of social protection and social security in Ukraine, analysis and synthesis - when making theoretical generalizations, forming appropriate conclusions; bibliographic - a study of literary sources to obtain the necessary information on the research topic. In Ukraine, the concept of “social protection” is constitutionally enshrined, which includes the right to provide citizens in the event of complete, partial or temporary disability, loss of a breadwinner, unemployment due to circumstances beyond their control, as well as old age and in other cases provided for by law. This right is guaranteed by compulsory state social insurance, carried out at the expense of insurance contributions from citizens, enterprises, institutions and organizations, as well as budgetary and other sources of social security; creation of a network of state, communal, private institutions for the care of the disabled (Constitution of Ukraine, Article 46). Ensuring guarantees of social security of the population is possible in two ways: 1) the state itself carries out the redistribution of national wealth by financing social programs; 2) the state provides people with the opportunity to provide themselves with a pension, money in case of illness, etc., as well as the right to choose one or another social service on the market. Social security has always occupied one of the key places in the life of the state and society. It directly depends on the development of the economy and is closely related to politics and the social well-being of the population. The stability of society, its sustainable development, and, as a result, its national security depend on the state of the social sphere, the effectiveness of the policy pursued by the state in the field of social support for citizens. Rethinking the essence of social protection of the population in accordance with the new tasks designed to solve this system, and the mechanisms for the implementation of social protection of the population, which should be adequate to transformational changes in society. However, despite the rather wide range of theoretical and practical issues considered, the issues related to the theoretical foundations of this area of scientific research remain relevant: disclosure of the essence, content, structure, functions and levels of social protection and social security of the population. In our opinion, it is impossible to search for directions for reforming the system of social protection without scientific substantiation of the essence of the subject of research. It is from these positions that the relevance of the study, the main results of which are presented in the article, should be considered., На сучасному етапі розвитку держави соціальний захист та соціальне забезпечення населення відіграє провідну роль у забезпеченні добробуту населення країни. Система соціального захисту населення залежить від соціальної політики держави. Соціальна політика держави, регулює соціальні відносини у суспільстві, здійснює розподіл і перерозподіл доходів населення; формує соціальні гарантії; створює систему соціального захисту населення; забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури. У статті аналізуються теоретичні підходи до інтерпретації концепту «соціальний захист», підкреслюються внутрішньо - і міжгалузеві дискусійні положення, детально розглядаються підходи представників різних наук до дефініції “соціальний захист”, визначаються складові соціального захисту. Проаналізовано роль соціального захисту та соціального забезпечення населення у забезпеченні добробуту населення держави та досліджено поняття «соціальний захист» та «соціальне забезпечення». Проаналізовано сучасний стан, тенденції розвитку та окреслено напрямки покращення функціонування системи соціального забезпечення в сучасних умовах. Авторами було у процесі дослідження використано такі наукові методи: індукції та дедукції – у процесі дослідження загальних тенденцій розвитку соціального захисту та соціального забезпечення в Україні, аналізу та синтезу – під час проведення теоретичних узагальнень, формування відповідних висновків; бібліографічний – дослідження літературних джерел для отримання необхідної інформації щодо теми дослідження. В Україні конституційно закріплено поняття «соціальний захист», яке включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також по старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, здійснюваним за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (Конституція України, стаття 46). Забезпечення гарантій соціальної захищеності населення можливе двома способами: 1) держава сама здійснює перерозподіл національного багатства у спосіб фінансування соціальних програм; 2) держава надає людям можливість забезпечити себе пенсією, коштами на випадок хвороби тощо, а також право вибору тієї чи іншої соціальної послуги на ринку. Соціальне забезпечення завжди займало одне з ключових місць в житті держави і суспільства. Воно безпосередньо залежить від розвитку економіки і тісно пов'язане з політикою і соціальним благополуччям населення. Від стану соціальної сфери, ефективності проведеної державою політики у сфері соціальної підтримки громадян залежить стабільність суспільства, його стійкий розвиток, а в результаті його національна безпека. Переосмислення сутності соціального захисту населення відповідно до нових завдань, які покликана вирішувати ця система, та механізмів здійснення соціального захисту населення, що мають бути адекватні трансформаційним перетворенням у суспільстві. Проте, незважаючи на досить широке коло розглянутих теоретичних та практичних питань, актуальною залишається проблематика, пов’язана з теоретичними основами зазначеної сфери наукових досліджень: розкриття сутності, змісту, структури, функцій та рівнів соціального захисту та соціального забезпечення населення. На нашу думку, неможливими виглядають пошуки напрямів реформування системи соціального захисту без наукового обґрунтування сутності предмета дослідження. Саме з цих позицій слід розглядати актуальність дослідження, основні результати якого наведено в статті.

The article examines the tasks and functions of the patrol police in the system of the National Police of Ukraine at the present stage of their development as elements of the target component of the administrative and legal status of these subjects of police activity. Patrol police units are defined as independent structural units of the National Police, ensuring and exercising, within their competence, powers in the field of ensuring public security and order, protecting and protecting human rights and freedoms, the interests of society and the state, combating crime and providing assistance to the population, including by preventing, preventing, detecting and suppressing crimes and administrative offenses, as well as ensuring road safety. The author analyzed the current regulatory framework for the functioning of the patrol police in order to determine the main tasks and functions of these units, and concluded that there is insufficient regulatory certainty of these issues. The controversial nature of the action of the Regulation on the patrol service of the Ministry of Internal Affairs, the norms of which do not have a regulatory influence or, on the contrary, are currently regulating a certain range of public relations, is noted, although the terminology used in it and approaches to substantive regulation are outdated, irrelevant and conceptually incompatible with the law enforcement activities of patrol units the police. Based on the analysis of the current legislation, modern scientific research, the author's definition of the functions of the patrol police is proposed, which are grouped into the following types: public service function, preventive function, jurisdictional function, traffic safety function, licensing function. The need to improve the current legislation governing the activities of the patrol police in terms of adopting a departmental normative legal act, which would streamline and ensure the formation of a holistic understanding of the content of their tasks and functions at the present stage of development of police activity, is noted., В статті розглянуто завдання та функції патрульної поліції в системі Національної поліції України на сучасному етапі їх розвитку, як елементи цільового компоненту адміністративно-правового статусу зазначених суб’єктів поліцейської діяльності. Підрозділи патрульної поліції визначено як самостійні структурні підрозділи Національної поліції, що забезпечують і здійснюють в межах своєї компетенції повноваження у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та надання допомоги населенню, у тому числі шляхом запобігання, попередження, виявлення та припинення злочинів та адміністративних проступків, а також забезпечення безпеки дорожнього руху. Автором проаналізовано чинну нормативно-правову основу функціонування патрульної поліції з метою визначення основних завдань та функцій зазначених підрозділів, зроблено висновок про недостатню нормативну визначеність цих питань. Наголошено на дискусійності чинності Положення про патрульну службу МВС, норми якого не здійснюють регулюючого впливу або, навпаки, є такими, що донині регулюють певне коло суспільних відносин, хоча і застосовувана термінологія в ньому та підходи до предметного врегулювання є застарілими, неактуальними й концептуально несумісними із правозастосовною діяльністю підрозділів патрульної поліції. На основі аналізу чинного законодавства, сучасних наукових досліджень запропоновано авторське визначення функцій діяльності патрульної поліції, які згруповано у такі види: публічно-сервісна функція, превентивна функція, юрисдикційна функція, функція забезпечення безпеки дорожнього руху, дозвільна функція. Наголошено на необхідності удосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність патрульної поліції в частині прийняття відомчого нормативно-правового акту, який би впорядкував і забезпечив формування цілісного розуміння змісту їх завдань та функцій на сучасному етапі розвитку поліцейської діяльності.

Розмір пояснювальної записки – 74 аркуші, містить 13 ілюстрацій, 27 таблиць, 7 додатків. Актуальність теми. У роботі розглянуто проблему в області проектування мікросервісної архітектури з програмним забезпеченням для запуску простих та періодичних мікросервісних задач, показано основні особливості існуючих рішень проблеми, їх переваги та недоліки. Виявлено потребу в удосконаленні методу побудови мікросервісної архітектури з урахуванням виконання та моніторингу розподілених задач. Мета дослідження. Підвищити зручність та розширити функціонал сервісу для моніторингу та управління виконанням задач в мікросервісному середовищі. Об’єкт дослідження: програмне забезпечення системи моніторингу та управління мікросервісними задачами. Предмет дослідження: сервіси, що виконують запуск простих та періодичних мікросервісних задач. Для реалізації поставленої мети сформульовані наступні завдання: ‒ аналіз існуючих рішень; ‒ створення методів конфігурацій для планування запуску задач; ‒ побудова системи керування запусками задач; ‒ створення системи моніторингу; ‒ оцінка ефективності розробленої системи. Наукова новизна результатів магістерської дисертації полягає в тому, що удосконалено метод побудови мікросервісної архітектури з урахуванням виконання та моніторингу розподілених задач та запропоновано відповідне програмне забезпечення. Результат досягнутий шляхом розробки сервісу для моніторингу та управління виконанням задач в мікросервісному середовищі. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що створено автономний сервіс для управління виконанням задач у інших сервісах. Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась на кафедрі інформатики та програмної інженерії Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Апробація. Наукові положення дисертації пройшли апробацію на X Міжнародній науково-практичній конференції «SCIENCE FOUNDATIONS OF MODERN SCIENCE AND PRACTICE» – м. Афіни, Греція. Публікації. Наукові положення дисертації опубліковані в: Смірнов О.М. Методи та програмні засоби планування і управління виконанням мікросервісних задач / О.М. Смірнов // Матеріали X Міжнародної науково-практичної конференції «SCIENCE FOUNDATIONS OF MODERN SCIENCE AND PRACTICE» – Афіни, Греція, 23-26 листопада 2021р. Explanatory note size – 74 pages, contains 13 illustrations, 27 tables, 7 applications. Topicality. The paper considers the problem in the field of microservice architecture design with software for running simple and periodic microservice tasks, shows the main features of existing solutions to the problem, their advantages and disadvantages. The need to improve the method of building a microservice architecture, taking into account the implementation and monitoring of distributed tasks. The aim of the study. The main target is to increase convenience and expand the functionality of the service for monitoring and managing the performance of tasks in a microservice environment. Object of research: the software for monitoring and management of microservice tasks. Subject of research: services that perform simple and periodic microservice tasks. To achieve this goal, the following tasks were formulated: ‒ analysis of existing solutions; ‒ creating a configuration methods to plan the start of tasks; ‒ building a task start management system; ‒ creation of a monitoring system; ‒ evaluation of the effectiveness of the developed system. The scientific novelty of the results is that the method of building a microservice architecture is improved, taking into account the implementation and monitoring of distributed tasks, and the appropriate software is proposed. The result was achieved by developing a service for monitoring and managing the implementation of tasks in a microservice environment. The practical value of the obtained results is that an autonomous service has been created to manage the execution of tasks in other services. Relationship with working with scientific programs, plans, topics. Work was performed at the Department of Informatics and Software Engineering of the National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute. Igor Sikorsky». Approbation. The scientific provisions of the dissertation were tested at the X International Scientific and Practical Conference "SCIENCE FOUNDATIONS OF MODERN SCIENCE AND PRACTICE" - Athens. Publications. The scientific provisions of the dissertation published in: Smirnov O. M. Methods and software for planning and managing the performance of microservice tasks / O. M. Smirnov // Proceedings of the X International Scientific and Practical Conference "SCIENCE FOUNDATIONS OF MODERN SCIENCE AND PRACTICE" - Athens, Greece, November 23-26, 2021.

The article discusses modern views on the training of future medical and pharmaceutical professionals. The importance of applying a practice-oriented approach in their preparation is revealed, which allows to bring the educational conditions as close as possible to the practical situations that students may face in their future professional activity. В статті розглянуті сучасні погляди на підготовку майбутніх медичних і фармацевтичних фахівців. Розкрита важливість застосування у їх підготовці практико-орієнтованого підходу, який дозволяє максимально наблизити навчальні умови до практичних ситуацій, з якими студенти можуть зіткнутися у майбутній професійній діяльності.

The article presents the results of the research of state youth policy issue, which is conducted in communities in a decentralized environment. The scientific vision of the concept of youth policy in Ukraine is considered. The statistics of demographic indicators of youth in Ukraine is given. Substainted position that topical issue for Ukraine is the issue of improving the efficiency and implementation of the state youth policy in the communities. An understanding of state youth policy in the context of decentralization is given. The main directions of the state youth policy in communities, as well as the principles and levels of the state youth policy is presented. The need to involve young people in active changes in their community is pointed out., У статті викладено результати дослідження з проблеми державної молодіжної політики, яка проводиться в громадах в умовах децентралізації. Розглянуто наукове бачення концепції молодіжної політики в Україні. Наведено статистику демографічних показників молоді в Україні. Обґрунтовано позицію про те, що актуальним питанням для України є питання підвищення ефективності та реалізації державної молодіжної політики в громадах. Окреслено розуміння державної молодіжної політики в умовах децентралізації. Подано основні напрями державної моло-діжної політики в громадах, а також принципи та рівні державної молодіжної політики. Вказано на необхідність залучення молоді до активних змін у своїй громаді.

In the article it is highlighted the professional skills of the future musical art specialist as a factor of implementation of the latest education paradigm. According to the analysis of the state of this problem in modern researches, it is emphasized that the issue of future musical art specialist’ professionalism involves greater perfection in terms of deepening knowledge, skills and creative use of scientific achievements and experience of prominent musical art representatives. This approach opens new opportunities for in-depth and high-quality teaching process. In this regard, it is highlighted the principle of systematicity and consistency, which creates the professional skills of a future musical art specialist. The content of professional skills of the future musical art specialist is defined, which makes acquisition of necessary knowledge, abilities, and skills, spiritual values on the basis of mastering of musical pedagogics in particular, embodied in musical art samples, and also the use of new forms, methods and means in pedagogical activity. The certain tasks of raising the professional skills level of the future music teacher are outlined, namely: 1) promotion the formation of knowledge, skills, abilities that provide the opportunity to implement professional music education; 2) possession of the instrument of future musical art teachers in the conditions of comprehensive school; 3) creating a comfortable learning environment for the future musical art specialists’ professional activity. It is revealed that the professional skills of the future musical art specialist are an important component of the professional competence of future musical art teachers. It is specified that the professional skills level of the future musical art specialist is an important condition for further development and improvement of domestic pedagogics. The knowledge, skills and abilities laid down for students during the educational process will affect the results of the future professionals’ training, their realization as individuals of the latest paradigm of education., У статті розкрита професійна майстерність майбутнього фахівця музичного мистецтва як фактор реалізації новітньої парадигми освіти. Проаналізовано стан розробленості означеної проблеми в сучасних дослідженнях. Визначено зміст професійної майстерності майбутнього фахівця музичного мистецтва. Окреслено певні завдання підвищення рівня професійної майстерності майбутнього учителя музики. Виявлено, що знання, вміння і навички, закладені впродовж навчально-виховного процесу в студентів позначаться на результатах підготовки майбутніх професійних кадрів, реалізації їх як особистостей новітньої парадигми освіти.

Дисертаційне дослідження присвячене розгляду питань, що стосуються сучасного стану адміністративно-правового регулювання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні та перспективам його оптимізації. Надано характеристику змісту та структури адміністративно- правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З’ясовано особливості участі Фонду у публічній фінансовій діяльності, проаналізовано його особливості як юридичної особи публічного права. Досліджено правові засади здійснення Фондом функцій, завдань, отримання та реалізації ним повноважень. Охарактеризовано форми та методи діяльності Фонду. Визначено місце Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в системі державного управління банківською діяльністю та виділено ряд особливостей, які виділяють його серед інших суб’єктів – носіїв владних повноважень. Визначено ряд проблем, що існують в адміністративно-правовому регулюванні діяльності Фонду щодо відшкодування коштів за вкладами та виведення неплатоспроможних банків з ринку, запропоновано врегулювати їх шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Досліджено зарубіжний досвід правового регулювання діяльності уповноважених суб’єктів систем гарантування вкладів та запропоновано при подальшій оптимізації правового регулювання діяльності Фонду використати найкращі світові та європейські практики. The thesis is devoted to the study of issues related to the current state of administrative and legal regulation of the Deposit Guarantee Fund of individuals in Ukraine and its optimization prospects. The analysis of the legislation of Ukraine, foreign countries and the European Union, as well as the provisions of the legal doctrine, made it possible to come to the following results of the scientific research. The study of the content and structure of the administrative and legal status revealed that the majority of scholars distinguish the following elements: functions, tasks, rights, responsibilities, methods and forms of activity. It was defined the subject matter of the publicity as the feature of the administrative and legal status of the Deposit Guarantee Fund of individuals among other subjects of the banking system management; this subject matter is proved by a number of provisions highlighted in thethesis. The place of the Deposit Guarantee Fund of individuals in the system of the state management of the banking activity has been determined and a number of features distinguishing it from other subjects-holders of power have been identified. It was distinguished a number of problems that exist in the administrative and legal regulation of the Fund’s activities relating to deposits reimbursement and withdrawal of insolvents banks from the market. It was proposed to resolve these problems by introducing appropriate changes in the legislation, in particular: to introduce deposit guarantee systems for credit union members and the guarantee of payments under the accumulative life insurance contracts; to expand the number of participants of the Fund and guaranteed deposits, gradually increase the amount of guaranteed deposits in banks; to settle the issue of the procedure of the reimbursement of deposit funds in the branches of foreign banks, to provide opportunities for cooperation of the Fund with the authorized entities of other countries; to assign the powers relating to early response to the Fund plan preparation; allow banks to participate in their development. Having analyzed the normative documents of a number of foreign countries, which determine the legal status of authorized entities of the deposit guarantee system and international documents, it was established the compliance of the legislation governing the functioning of deposit guarantee schemes in Ukraine with modern European and international practices. However, there are still unresolved issues arising from Ukraine’s obligations to bring the legislation into accordance with the EU standards, in particular, in terms of harmonization of the legislation governing the issues of deposit insurance.

В дисертації визначено поняття та розкрито значення взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; окреслено мету, принципи та завдання взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано сутність та особливості діяльності судово-експертних установ та правоохоронних органів як об’єкту адміністративно-правового регулювання; визначено поняття та окреслено систему судово-експертних установ та правоохоронних органів; розкрито завдання та функції судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; окреслено компетенцію судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; встановлено юридичні гарантії та межі юридичної відповідальності судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; узагальнено рівні взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано напрямки взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; охарактеризовано адміністративно-правові форми та методи взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію судово-експертних установ з правоохоронними органами; встановлено шляхи оптимізації критеріїв оцінювання ефективності взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено перспективи вдосконалення координації діяльності судово-експертних установ з правоохоронними органами. В диссертации определено понятие и раскрыто значение взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обозначены цели, принципы и задачи взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами Выяснена сущность и особенности деятельности судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как объекта административно-правового регулирования. Охарактеризованы правовые основы взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами и установлено место среди них административно-правового регулирования. Констатировано, что правовые основы взаимодействия судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов имеют административно-правовую основу, которая выражается в большом количестве норм административного права, закрепленных в нормативно-правовых актах различной юридической силы. Указанная ситуация объясняется тем, что именно нормами данной отрасли права определяются: административно-правовой статус судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов; функции, полномочия и задачи, стоящие перед правоохранительными органами и судебно-экспертными учреждениями; механизмы взаимодействия судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов при выполнении ими определенных законодательством функций; организационно-практические цели указанного взаимодействия. Определено понятие и очерчена система судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов. Обосновано, что ключевыми особенностями судебно-экспертных учреждений, которые отличают их от правоохранительных органов являются: во-первых, судебно-экспертные учреждения не являются органами государственной власти и не реализуют в своей работе функции государства, однако, они совершают общественно важную деятельность, связанную с проведением экспертных исследований, результаты которых могут использоваться в процессе правоохранительной деятельности; во-вторых, судебно-экспертные учреждения - это не только государственные организации, но и юридические лица коммунальной формы собственности, в соответствии с определенным законодательством порядке имеют право проводить судебно-экспертную деятельность; в-третьих, структура судебно-экспертных учреждений государственного типа четко урегулирована и упорядочена на законодательном уровне; в-четвертых, ключевой и единственной целью деятельности судебно-экспертных учреждений является производство качественных судебно-экспертных исследований в соответствии с предусмотренными нормативно-правовой базой основаниями. Раскрыты задачи и функции судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Выделена компетенция судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Установлены юридические гарантии и меры юридической ответственности судебно-экспертных учреждений и правоохранительных органов как субъектов взаимодействия. Обобщены уровни взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Выяснены направления взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Охарактеризованы административно-правовые формы и методы взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обозначены организационные основы обеспечения взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Обобщен зарубежный опыт взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами и обработаны возможности его использования в Украине. Выяснены направления совершенствования административного законодательства, регулирующего взаимодействие судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Установлены пути оптимизации критериев оценки эффективности взаимодействия судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. Определены перспективы совершенствования координации деятельности судебно-экспертных учреждений с правоохранительными органами. The author of the dissertation has determined the concept and has revealed the importance of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has outlined the purpose, principles and tasks of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has clarified the essence and specific features of the activity of forensic institutions and law enforcement agencies as an object of administrative and legal regulation; has determined the concept and has outlined the system of forensic institutions and law enforcement agencies; has revealed the tasks and functions of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has outlined the competence of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has established legal guarantees and limits of legal liability of forensic institutions and law enforcement agencies as subjects of the interaction; has generalized the levels of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has clarified the directions of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has characterized administrative and legal forms and methods of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has determined the areas for improving administrative legislation that regulates the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has established the ways to optimize the criteria for assessing the effectiveness of the interaction between forensic institutions and law enforcement agencies; has defined the perspectives for improving the coordination of activities of forensic institutions with law enforcement agencies.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад здійснення контролю за якістю вищої освіти в Україні. Визначено поняття та особливості вищої освіти як об’єкту контролю. З’ясовано сутність та зміст контролю як способу забезпечення законності в діяльності закладів вищої освіти. Окреслено систему принципів контролю за якістю вищої освіти в Україні. Охарактеризовано правові засади контролю за якістю вищої освіти в Україні та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Узагальнено завдання та функції контролю за якістю вищої освіти в Україні. Встановлено предмет та межі контролю за якістю вищої освіти в Україні. Розкрито систему суб’єктів контролю за якістю вищої освіти в Україні. Систематизовано адміністративні форми та методи контролю за якістю вищої освіти в Україні. Окреслено проблеми класифікації контролю за якістю вищої освіти в Україні. Визначено поняття та види державного контролю за якістю вищої освіти в Україні. З’ясовано особливості самоврядного та громадського контролю за якістю вищої освіти в Україні. Розкрито особливості участі міжнародних організацій та інших суб’єктів міжнародного права в оцінюванні якості вищої освіти в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід контролю за якістю вищої освіти та опрацьовано можливості його використання в Україні. Встановлено перспективні напрямки вдосконалення адміністративних процедур здійснення контролю за якістю вищої освіти в Україні. Окреслено напрямки оптимізації критеріїв оцінювання ефективності здійснення контролю за якістю вищої освіти в Україні. З’ясовано шляхи удосконалення організаційних засад здійснення контролю за якістю вищої освіти в Україні. Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ осуществления контроля за качеством высшего образования в Украине. В работе определено понятие и особенности высшего образования как объекта контроля. Аргументировано, что высшее образование, как объект контроля целесообразно рассматривать в широком и узком смысле. Согласно первому — это особая, стандартизированная, регулируемая государством и основаная на положениях законодательства сфера общественной деятельности, связанная с обеспечением получения людьми специальных знаний, умений и навыков в соответствии с нормативно установленных степеней и уровней. В узком смысле, высшее образование — это совокупность специальных знаний, умений, навыков, духовных и нравственных ценностей, предоставляемых человеку в определенном нормативно-правовыми актами и регулируемой государством порядке. Выяснена сущность и содержание контроля как способа обеспечения законности в деятельности высших учебных заведений. Доказано, что контроль как способ обеспечения законности деятельности высших учебных заведений — это особое направление работы уполномоченных субъектов, которое направлено на наблюдение, анализ и проверку текущего состояния функционирования соответствующих учреждений и ее соответствия определенным законодательством стандартам и требованиям. Сущность указанного контроля выражается в следующем: во-первых, существовании многоуровневой структуры управления высшим образованием и реализации государственной политики в этой сфере; во-вторых, законодательно установленных жестких и исключительных лицензионных требованиях и стандартах деятельности высших учебных заведений Украины; в-третьих, наличие аккредитационной процедуры проверки статуса (уровня) высших учебных заведений; в-четвертых, системности контроля, который включает в себя контроль за качеством высшего образования и поддержки данного качества высших учебных заведений. Определена система принципов контроля качества высшего образования в Украине. Охарактеризованы правовые основы контроля качества высшего образования в Украине и установлено место среди них административно-правового регулирования. Доказано, что нормы административного права занимают ключевое место среди правовых основ контроля за качеством образования в Украине, поскольку именно с их помощью: регламентирован порядок работы субъектов контроля, их структура и подчиненность; особенности реализации отдельных административных процедур (например, лицензионных и / или аттестационных) перечень функций и задач в области контроля за качеством высшего образования и так далее. Важным является тот факт, что именно нормы административной области права закрепляют правовые и организационные особенности взаимодействия субъектов контроля в исследуемой сфере. Обобщены задачи и функции контроля за качеством высшего образования в Украине. Установлен предмет и пределы контроля качества высшего образования в Украине. Раскрыта система субъектов контроля качества высшего образования в Украине. Систематизированы административные формы и методы контроля за качеством высшего образования в Украине. Обозначены проблемы классификации контроля качества высшего образования в Украине. Определено понятие и виды государственного контроля за качеством высшего образования в Украине. Выяснены особенности самоуправляющегося и общественного контроля за качеством высшего образования в Украине. Раскрыты особенности участия международных организаций и других субъектов международного права в оценке качества высшего образования в Украине. Обобщен зарубежный опыт контроля качества высшего образования и обработаны возможности его использования в Украине. Установлены перспективные направления совершенствования административных процедур осуществления контроля за качеством высшего образования в Украине. Определены направления оптимизации критериев оценки эффективности осуществления контроля за качеством высшего образования в Украине. Выяснены пути совершенствования организационных основ осуществления контроля за качеством высшего образования в Украине. The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of carrying out control over the quality of higher education in Ukraine. The concepts and specific features of higher education as an object of control have been defined. The essence and content of control as the way of ensuring legality in the activities of higher education institutions have been clarified. The system of principles of control over the quality of higher education in Ukraine has been outlined. The author has characterized legal principles of control over the quality of higher education in Ukraine and has established the place of administrative and legal regulation among them. The tasks and functions of control over the quality of higher education in Ukraine have been generalized. The subject matter and limits of control over the quality of higher education in Ukraine have been established. The system of subjects of control over the quality of higher education in Ukraine has been revealed. Administrative forms and methods of control over the quality of higher education in Ukraine have been systematized. The problems of classification of control over the quality of higher education in Ukraine have been outlined. The concept and types of state control over the quality of higher education in Ukraine have been defined. The peculiarities of self-regulatory and public control over the quality of higher education in Ukraine have been clarified. The author has revealed specific features of the participation of international organizations and other subjects of international law in assessing the quality of higher education in Ukraine. International experience of control over the quality of higher education has been generalized and the possibilities of its appliccation in Ukraine have been worked out. Perspective directions for improving administrative procedures of carrying out control over the quality of higher education in Ukraine have been established. The directions of the optimization of criteria for evaluating the effectiveness of carrying out control over the quality of higher education in Ukraine have been outlined. The author has clarified the ways to improve the organizational principles of carrying out control over the quality of higher education in Ukraine.

An analysis of the experience of forcing water obstacles in local wars and armed conflicts of our time indicates that, based on the factors that affect an offensive battle with the crossing of a water obstacle, military formations of various units fulfill the tasks assigned to them and use different methods of action.However, there have been no systemic studies devoted to the determination of effective (rational) ways of performing tasks that are performed by military formations in an offensive battle with the forcing of a water barrier.Thanks to the proposed method, it is possible to solve the problem, the essence of which is to find a rational way to perform tasks, redistribute the forces and means of a military unit according to the stages of an offensive battle with the forcing of a water barrier, in which the target function will be maximum.To substantiate the recommendations regarding the choice of a rational method of offensive combat with the forcing of a water obstacle by subunits of a military unit from the set of admissible ones, the minimax method was used in the methodology, which makes it possible to select the numerical value of the degree of combat mission fulfillment in accordance with the rational option of subunits' actions.In the future, it is possible to develop a special software product, which will make it possible, on the basis of the input of initial data, to determine the degree of achievement of the required level of combat capabilities of a military formation, the duration of combat and the expected degree of accomplishment of tasks by a military formation.The main components of the improved choosing rational ways method of a separate mechanized brigade offensive operation with the forcing of a water obstacle are given in the article. The methodology is based on the use of a proven mathematical apparatus and allows the commander to make the appropriate decision. The improved ways estimation of tasks performance during conducting offensive operation with forcing of a water obstacle method allows:to determine a rational variant of forces and means redistribution on combat order elements;to assess the effectiveness of a separate mechanized offensive operation with the forcing of a water barrier at certain units courses of action;choose a rational course of action from the permissible ones to conduct the operation., Анализ опыта форсирования водных преград в локальных войнах и вооруженных конфликтах современности свидетельствует о том что исходя из факторов которые влияют на наступательный бой с форсированием водной преграды, воинские формирования различных звеньев выполнять поставленные на них задачи ы использовать разные способы действий.Впрочем системных исследований посвященных вопросам определения эффективных (рациональных) способов выполнения задач, которые выполняют воинские формирования при ведении наступательного боя с форсированием водной преграды, не проводилось.В статье приведены основные составные усовершенствованной методики выбора рациональных способов наступательного боя воинской части с форсированием водной преграды, которая основывается на использовании апробированного математического аппарата и дает возможность принять соответствующее решение. Усовершенствованная методика оценки способов выполнения задач в ходе ведения наступательного боя с форсированием водной преграды позволяет определить рациональный вариант перераспределения сил и средств по элементах боевого порядка, оценить эффективность ведения воинской частью наступательного боя с форсированием водной преграды по определенным вариантам действий подразделений и выбрать для ведения боя рациональный вариант из множества допустимых.Благодаря предложенной методике, возможно решить задачу, суть которой заключается в поиске рационального способа выполнения задач, перераспределения сил и средств воинской части по этапах ведения наступательного боя с форсированием водной преграды, при которых целевая функция будет максимальной.Для обоснования рекомендаций, касаемо выбора рационального способа наступательного боя с форсированием водной преграды подразделениями воинской части из множества допустимых в методике применено метод минимакса, который дает возможность выбрать числовое значение степени выполнения боевой задачи соответственно к рациональному варианту действий подразделений. В последующем возможна разработка специального программного продукта, который даст возможность на основании введении исходных данных определить степень достижения необходимого уровня боевых возможностей воинского формирования, продолжительность ведения боя та ожидаемую степень выполнения задач воинским формированием., Аналіз досвіду форсування водних перешкод у локальних війнах і збройних конфліктах сучасності свідчить, що відповідно до факторів, які впливають на наступальний бій з форсуванням водної перешкоди, військові формування різних ланок виконували покладені на них завдання та використовували різні способи дій.Проте системних досліджень, присвячених питанням визначення ефективних (раціональних) способів виконання завдань, що виконують військові формування при веденні наступального бою з форсуванням водної перешкоди, не проводилося.У статті наведені основні складові удосконаленої методики вибору раціональних способів наступального бою військової частини з форсуванням водної перешкоди, яка ґрунтується на використанні апробованого математичного апарату, та дає змогу прийняти відповідне рішення. Удосконалена методика оцінювання способів виконання завдань у ході ведення наступального бою з форсуванням водної перешкоди дозволяє визначити раціональний варіант перерозподілу сил і засобів по елементах бойового порядку, оцінити ефективність ведення військовою частиною наступального бою з форсуванням водної перешкоди за визначеними варіантами дій підрозділів та обрати для ведення бою раціональний варіант дій із множини допустимих.Завдяки запропонованій методиці можна розв'язати задачу, сутність якої полягає у пошуку раціонального способу виконання завдань, перерозподілі сил і засобів в/ч за етапами ведення наступального бою з форсуванням водної перешкоди, при яких цільова функція буде максимальноюДля обґрунтування рекомендацій щодо вибору раціонального способу наступального бою з форсуванням водної перешкоди підрозділами в/ч із множини допустимих у методиці застосовано метод мінімаксу, який дає можливість вибрати числове значення ступеня виконання бойового завдання відповідно до раціонального варіанта дій її підрозділів.В подальшому можлива розробка спеціального програмного продукту, який дасть змогу на основі введення вихідних даних визначити ступінь досягнення потрібного рівня бойових можливостей військового формування, тривалість ведення бою та очікуваний ступінь виконання завдань військовим формуванням.

The article justifies connection between education and policy. Due to the researches, conducted by UNESCO scientists, the definition of notion “textbook policy” is defined. The peculiarities of the implementation of textbook design projects are described, which include three components: adaptation of the curriculum, upgrading of teachers’ qualifications and process adjustment of publishing textbooks. In cases of insufficient planning and imperfect development of the following projects main shortcomings are identified: inconsistency of the manuscript with the requirements and objectives of the current curriculum, poor teacher training, delays in textbook publishing. It is detailed that the textbook policy should be aimed at helping students learn to live and coexist as one nation by integrating values of co-existence, respect and tolerance into the curriculum. The importance of improving the textbook as a major component of the educational policy system is explained. It is found out that, according to the World Declaration on Education for All, UNESCO’s main objective in this area is to provide all pupils with learning materials (textbooks and other elements of the educational and methodological complex) of high quality. Due to the organization’s department on the quality of learning, three main tasks for textbook policy are described: development of the textbook policy at national and international levels; improving the quality of new textbooks and improving the ones already published; increasing access to textbooks for all pupils. The basic strategies to fulfill these tasks are also discussed. There is a wide range of materials developed by UNESCO scientists to help scholars, government officials and authors (especially those working in countries with extremely limited financial resources and facilities) to contribute to improving the textbook industry., У статті вказано на зв’язок освіти та політики. На основі досліджень, проведених науковцями ЮНЕСКО, сформульовано визначення поняття «політика підручникотворення». Описано особливості реалізації проєктів з підручникотворення, які включають три компоненти: адаптацію навчальної програми, підвищення кваліфікації вчителів і налагодження процесу видання навчальних книг. Визначено основні недоліки, які мають місце через недостатнє планування і недосконалу розробку таких проєктів: невідповідність рукопису вимогам і цілям чинної навчальної програми, незадовільна підготовка вчителів, затримка з видання навчальних книг.