Search

In the series of experiments on Wistar rats ( n = 26) after implantation of 40 thousand mesenchymal stem cells in 50 μl of buffer solution into the Meckel’s space after modeling unilateral or bilateral lesions of the cerebellar cortex it was found better recovery of motor-estimated activity after administered mesenchymal stem cells in animals with unilateral injury which coincided with a more intense movement of mesenchymal stem cells in a region of the brain trauma if MSC was administered to Gasser’s node on the side of the injury.

Healthcare-associated meningitis and ventriculitis are a common problem of modern public health, which are characterized by diverse etiological spectrum of multidrug resistant microorganisms, presented by difficulties for early diagnosis and adequate treatment, and are often accompanied by a high risk of secondary complications and an unfavorable outcome. This article presents the clinical guidelines of the American Society of Infectious Diseases (IDSA) for the diagnosis and treatment of healthcare-associated meningitis and ventriculitis published in 2017 and may be useful for professionals working with this category of patients.

Objective: optimization microsurgical methods of meningioma resection in foramen occipitalis magnum.Materials and methods. Our study includes 34 observations, patients aged 18 to 75 years (median age 52.8 years) in the period from 1991 to 2016. There were 7 men, 27 women (ratio M : F — 1 : 3.9). This amounted to about 1.6% of the total number of patients with symptomatic meningiomas. To assess the extent of surgical treatment, we used the gradation system of D. Simpson.Results. Total tumor resection was performed in 24 (70.6%) cases, subtotal — in 6 (17.6%) cases, partial — in 4 (11.8%) patients. There was no postoperative mortality. Tumor recurrence was not observed during the whole observation period. Tumor resection was performed in two stages, in one case, because of decrease in blood pressure to 60 mm Hg and bradycardia during the first intervention, probably due to brainstem dislocation. The remaining tumor portion was completely removed after 5 months.In the early postoperative period, lower cranial nerves and C1-C2 rootlets dysfunctions were registered in 19 (55.9%) patients, and 13 (38.2%) patients had mild or moderate pyramidal disorders. Cerebellar ataxia was revealed in 22 (64.7%) observations. Clinically significant pneumocephalus was diagnosed in 3 (8.8%) cases, which required air extraction (patients were operated in the sitting position). There were no hemorrhagic complications in any case.Postoperative radiosurgery (gamma-knife) was carried out in 1 (2.9%) case (after subtotal tumor removal), radiotherapy — in 4 (11.8%) cases after partial and subtotal fossa magnum meningioma resection.Functional outcomes were initially estimated according to the Karnofsky performance status scale in the period from 6 to 14 months after the surgery. Twenty-three patients (67.7%) experienced 90–100% (no disability or vital activity), 8 (23.5%) patients had 70–80% (mild disability and vital dysfunction), 3 (8.8%) patients experienced 50–60% (moderate disability and life-support needed), whose tumor was partially removed. There were no gross neurological disorders, which significantly restricted the ability to work and live.All patients were or continue to be monitored according to clinical protocols, all of them were recommended to undergo a control MRI at least once a year. Catamnesis was up to 19 years. There were no repeated complaints about recurrence or continued fossa magnum meningioma growth in either case, even after subtotal or partial tumor removal.Conclusions. The suboccipital lateral approach with laminectomy to the level of the lower tumor pole was sufficient enough to provide adequate microsurgical craniovertebral meningioma resection without resection of the atlantooccipital articulation. The approach to neoplasm matrix was performed after tumor partial resection without brain stem traction. The use of intraoperative neuromonitoring provided the control of brain stem functions at all stages of tumor resection and vertebral artery isolation., Цель: оптимизировать методы микрохирургического удаления менингиом большого затылочного отверстия (БЗО).Материалы и методы. Исследование основано на 34 наблюдениях за пациентами с менингиомами БЗО в возрасте от 18 до 75 лет (средний возраст – 52,8 года) в период с 1991 по 2016 гг. (1,6% от общего количества пациентов с симптоматическими менингиомами). Мужчин было 7, женщин – 27 (соотношение – 1,0:3,9). Для оценки степени радикальности хирургического вмешательства использовали градационную систему D. Simpson.Результаты. Тотальное удаление менингиом БЗО (Simpson 2) проведено у 24 (70,6%) пациентов, субтотальное (Simpson 3) – у 6 (17,6%), частичное (Simpson 4) – у 4 (11,8%). Послеоперационной летальности не было. В одном наблюдении удаление опухоли выполнено в два этапа из-за того, что во время первого вмешательства, вероятно, из-за дислокации ствола мозга, у пациента имело место снижение артериального давления до 60 мм рт. ст. и брадикардия. Через 5 мес (второй этап) менингиома была удалена тотально.В ранний послеоперационный период отмечена дисфункции каудальных нервов и корешков С1-С2 у 19 (55,9%) пациентов, у 13 (38,2%) имели место слабо или умеренно выраженные пирамидные расстройства. Мозжечковая атаксия зафиксирована в 22 (64,7%) наблюдениях. В 3 (8,8%) случаях отмечена клинически значимая пневмоцефалия, которая потребовала эвакуации воздуха из полости черепа (пациенты прооперированы в положении сидя на операционном столе). Геморрагических осложнений не было ни в одном случае.Послеоперационная радиохирургия (гамма-нож) проведена в 1 (2,9%) случае после субтотального удаления опухоли, лучевая терапия – в 4 (11,8%) случаях после частичного и субтотального удаления менингиомы.Функциональные исходы первоначально оценены по шкале качества жизни Карновского (Karnoffsky performance scale) в сроки от 6 до 14 мес после операции. Уровень 90–100% (без ограничений трудоспособности и жизнедеятельности) имели 23 (67,7%) пациента, 70–80% (легкое ограничение трудоспособности и жизнедеятельности) – 8 (23,5%), 50–60% (умеренные ограничения трудоспособности и жизнедеятельности) – 3 (8,8%). У последних опухоль была удалена частично. Грубых неврологических нарушений, существенно ограничивающих трудоспособность и жизнедеятельность, не было ни в одном наблюдении.Все пациенты находились или продолжают находиться под наблюдением согласно клиническим протоколам. Всем рекомендовано проведение контрольной магнитно-резонансной томографии не реже одного раза в год. Катамнез составил до 19 лет. Повторных обращений по поводу рецидива или продолженного роста менингиом БЗО не было, даже после субтотального или частичного удаления опухоли.Выводы. Субокципитальный латерализованный доступ с ляминэктомией до уровня нижнего полюса опухоли является достаточным для обеспечения адекватного микрохирургического удаления менингиом области БЗО без резекции атлантоокципитального сочленения. Подход к матриксу новообразования следует осуществлять после частичной резекции опухоли без тракции стволовых отделов мозга. Использование интраоперационного нейромониторинга обеспечивает контроль стволовых функций на всех этапах удаления опухоли и выделения позвоночной артерии., Мета: оптимізувати методи мікрохірургічного видалення менінгіом великого потиличного отвору (ВПО).Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на 34 спостереженнях за пацієнтами з менінгіомами ВПО віком від 18 до 75 років (середній вік – 52,8 року) в період з 1991 до 2016 рр. (1,6% від загальної кількості пацієнтів із симптоматичними менінгіомами). Чоловіків було 7, жінок – 27 (співвідношення – 1,0:3,9). Для оцінки ступеня радикальності хірургічного втручання використовували градаційну систему D. Simpson.Результати. Тотальне видалення менінгіом ВПО (Simpson 2) проведено у 24 (70,6%) пацієнтів, субтотальне (Simpson 3) – у 6 (17,6%), часткове (Simpson 4) – у 4 (11,8%). Післяопераційної летальності не було. В одному спостереженні видалення пухлини виконано в два етапи, оскільки під час першого втручання, ймовірно, через дислокацію стовбура мозку, у пацієнта мало місце зниження артеріального тиску до 60 мм рт. ст. і брадикардія. Через 5 міс (другий етап) менінгіому видалено тотально.У ранній післяопераційний період відзначено дисфункцію каудальних нервів і корінців С1-С2 у 19 (55,9%) пацієнтів, у 13 (38,2%) мали місце слабко або помірно виражені пірамідні розлади. Мозочкову атаксію зафіксували в 22 (64,7%) спостереженнях. У 3 (8,8%) випадках відзначено клінічно значущу пневмоцефалію, яка потребувала евакуації повітря з порожнини черепа (пацієнти прооперовані в положенні сидячи на операційному столі). Геморагічних ускладнень не було в жодному випадку.Післяопераційна радіохірургія (гамма-ніж) проведена в 1 (2,9%) випадку після субтотального видалення пухлини, променева терапія – в 4 (11,8%) випадках після часткового і субтотального видалення менінгіоми.Функціональні результати спочатку оцінено за шкалою якості життя Карновского (Karnoffsky performance scale) в терміни від 6 до 14 міс після операції. Рівень 90–100% (без обмежень працездатності та життєдіяльності) мали 23 (67,7%) пацієнта, 70–80% (легке обмеження працездатності та життєдіяльності) – 8 (23,5%), 50–60% (помірні обмеження працездатності та життєдіяльності) – 3 (8,8%). В останніх пухлину було видалено частково. Грубих неврологічних порушень, які б суттєво обмежували працездатність і життєдіяльність, не було в жодному спостереженні.Усі пацієнти перебували або продовжують перебувати під наглядом згідно із клінічними протоколами. Всім рекомендовано проведення контрольної магнітно-томографічної томографії не рідше одного разу на рік. Катамнез становив до 19 років. Повторних звернень з приводу рецидиву або продовженого росту менінгіом ВПО не було, навіть після субтотального або часткового видалення пухлини.Висновки. Субокципітальний латералізований доступ з лямінектомією до рівня нижнього полюса пухлини є достатнім для забезпечення адекватного мікрохірургічного видалення менінгіом ділянки ВПО без резекції атлантоокципітального зчленування. Підхід до матриксу новоутворення слід здійснювати після часткової резекції пухлини без тракції стовбурових відділів мозку. Використання інтраопераційного нейромоніторингу забезпечує контроль стовбурових функцій на всіх етапах видалення пухлини і виділення хребтової артерії.

За период с 2001 по 2007 г. совместной бригадой нейрохирургов, онкологов и пластических хирургов оперирован 51 больной по поводу краниофациальных опухолей, в том числе 28 — доброкачественных, 23 — злокачественных. Первичное хирургическое вмешательство произведено 14 (61%) больным, повторные — 9 (39%). Блок-резекция осуществлена у 17 (74%) больных. Проведен сравнительный анализ показателей выживаемости больных с краниофациальными опухолями. В течение 5 лет с рецидивами и без них жили 53% пациентов, 3 лет без рецидивов — 31,2%, 5 лет — 21,8%., За період з 2001 по 2007 р. спільною бригадою нейрохірургів, онкологів та пластичних хірургів оперований 51 хворий з краніофаціальними пухлинами, в тому числі 28 — з доброякісними, 23 — з злоякісними. Первинне хірургічне втручання здійснене у 14 хворих, повторне — у 9. Блок-резекція застосована у 17 хворих. Проведений порівняльний аналіз показників виживання хворих з краніофаціальними пухлинами. Протягом 5 років жили з рецидивами і без таких 53% пацієнтів, 3 років без рецидивів — 31,2%, 5 років — 21,8%., For the period from 2001 till 2007 51 patients with craniofacial tumours were operated by joint brigade of neurosurgeons, oncologists, plastic surgeons; 28 patients had non malignant, 23 — malignant tumours. Primary surgical interventions were performed to 14 (61%) patients, repeated — to 9 (39%). The block-resection was performed at 17 (74%) patients. The comparative analysis of patients’ survival rates at craniofacial tumours was made. Surviving rates for 5 years with and without relapses was 53%, the relapsfree period for 3 years was 31,2%, for 5 years — 21,8%.

Рассматривается возможность использования ассистирующей нейроэндоскопии в качестве вспомогательного метода при микрохирургическом удалении неврином преддверно-улиткового нерва III–IV стадии. Показано, что применение эндоскопа способствует улучшению визуализации нервно-сосудистых образований, окружающих опухолевый узел, что способствует уменьшению травматичности хирургического вмешательства. Эндоскопическая ассистенция обеспечивала улучшение возможностей сохранения анатомической целостности лицевого нерва по сравнению с традиционным микрохирургическим вмешательством (68,1% и 75,9% оперированных больных соответственно). Использование указанной методики позволяет удалять интрамеатальную часть опухоли без резекции задней стенки внутреннего слухового прохода.Обсуждаются недостатки метода, среди которых отмечены: частое замутнение линзы эндоскопа кровью, кратковременность обзора узких участков операционного поля, риск случайного повреждения тканей в областях, расположенных кзади от линзы, технические проблемы трехмерной ориентации и необходимость дополнительной подготовки участка операционного поля для введения тубуса эндоскопа.Ассистирующая нейроэндоскопия безопасна и эффективна при удалении неврином преддверно-улиткового нерва III–IV стадии. Выполняя роль своеобразной анатомической «разведки», она снижает травматичность хирургического вмешательства., Розглядається можливість використання асистуючої нейроендоскопії як допоміжного методу при мікрохірургічному видаленні неврином присінково-завиткового нерва III–IV стадії. Застосування ендоскопа сприяє поліпшенню візуалізації нервово-судинних утворень, які оточують пухлинний вузол, що сприяє зменшенню травматичності хірургічного втручання. Ендоскопічна асистенція забезпечувала поліпшення можливостей збереження анатомічної цілісності лицевого нерва в порівнянні з традиційним мікрохірургічним втручанням (у 68,1 і 75,9% оперованих хворих відповідно). Використання зазначеної методики дозволяє видаляти інтрамеатальну частину пухлини без резекції задньої стінки внутрішнього слухового проходу.Обговорюються недоліки методу, серед яких відзначені: часте забруднення лінзи ендоскопа кров’ю, короткочасність огляду вузьких ділянок операційного поля, ризик випадкового пошкодження тканин в ділянках, розташованих позаду лінзи, технічні проблеми тривимірної орієнтації і необхідність додаткової підготовки ділянки операційного поля для введення тубуса ендоскопа.Асистуюча нейроендоскопія безпечна й ефективна при видаленні неврином присінково-завиткового нерва III–IV стадії. Виконуючи роль своєрідної анатомічної «розвідки», вона сприяє зниженню травматичності хірургічного втручання., The possibility of assisted neuroendoscopy use as an auxiliary method in microsurgical removal of acoustic neurinomas (vestibular shvannomas) of III–IV grade is discussed in this article. It is shown, that application of endoscope results in better visualization of neurovascular structures, surrounding the tumor, and in diminished invasive surgery. Endoscopic assistance allows improved identification and preservation of facial nerve in comparison to the traditional microsurgical excision (68,1% and 75,9% patients accordingly). The application of this method allowes to remove the intrameatal portion of tumor without the resection of back wall of internal meatal passage.The following disadvantages of the method are discussed: the frequent blood soiling of the endoscope lens, the short-term visualization of narrow parts of operation field, the risk of injury to structures next to the shaft of the endoscope, technical problems when operating in a three-dimensional milieu and necessity of additional preparation of the part of operation field to the placement of endoscope shaft.Neuroendoscopic assistance is safety and effective in cases of removal of acoustic neurinomas (vestibular shvannomas) of III–IV grade. Carrying out the role of specific anatomical “intelligence”, it diminishes the operation trauma.

Описываются аспекты диагностики и хирургического лечения менингиом свободного края намета мозжечка. Авторами проанализированы наблюдения 5 больных. Опухоли латерального расположения удаляли из латерального субоципитального ретросигмоидального (2 пациента) и комбинированного супра-, субтенториального (1 больной) доступов. Менингиомы задне-срединной локализации удаляли из срединного субтенториально-супрацеребеллярного (1 больной) и комбинированного супра-, субтенториального (1 пациент) доступов. Послеоперационной летальности не было.Подчеркивается, что вопрос выбора рационального хирургического доступа решается индивидуально в зависимости от интраскопической картины заболевания., Описано аспекти діагностики і хірургічного лікування менінгіом вільного краю намету мозочка. Авторами проаналізовані результати спостереження 5 хворих. Латерально розташовані пухлини видаляли з латерального субокципітального ретросигмоїдального (2 пацієнти) і комбінованого супра-, субтенторіального (1 хворий) доступів. Менінгіоми задньо-серединної локалізації видаляли з серединного субтенторіально-супрацеребеллярного (1 хворий) і комбінованого супра-, субтенторіального (1 пацієнт) доступів. Після операції всі пацієнти живі.Підкреслено, що питання вибору раціонального хірургічного доступу розв’язується індивідуально, залежно від інтраскопічної картини захворювання., The aspects of diagnostics and surgical treatment of meningiomas of the tentorial notch are described in the article. 5 clinical cases were analyzed by the authors. The tumors of lateral localization were removed through the lateral suboccipital retrosigmoid (2 cases) and combined supra-, subtentorial (1 case) approaches. Meningiomas of postero-medial localization were removed through the subtentorial-supracerebellar (1 patient) and combined supra-, subtentorial (1 case) approaches. There were no postoperative mortality.The rational surgical approach is chosen individually, depending on the intrascopic picture of disease, emphasize.