Search

Objective: to study the X-ray parameters of the lower segments LIV –LV, LV –SI, lumbar lordosis in patients with sacroiliac dysfunction after conservative treatment and the relationship with sacrum, pelvis parameters in frontal plane which influ­ence on the ability to walk. Methods: we examined 26 healthy volunteers who have regular sport activity and 51 patients (age 18–71 y. o.) before and after conservative treatment. Inclusion criteria were: pain syndrome more than 3 months in the area of spinae iliаca posterior superior, which irradiated into the groin, femur or gluteus; no effective previous conservative treatment; positive 4 or more than 6 provocative tests. We measured the angles of the cranial plane of sacrum tilt, pelvis and sacrum rotation around axial plane; the width of sacroiliac joint space in ventral, medial and dorsal parts; angles of lumbar lordosis and Albrecht angle — in sagittal plane, segmental lordosis LIV–LV, LV–SI on anterior-posterior X-rays. Results: in patients of the 1st group w e h ave f ound t he d ecreasing o f s acro-iliac joint space asymmetry in the ventral part; in the 2nd group of patients — alignment of joint space, decreasing of asymmetry in ventral part and its increasing in the dorsal part; in the 3rd group of patients there was — decreasing of asymmetry in the medial part; in the 4th group — tendency to the largest decreasing of asymmetry in the dorsal part. In all patients we observed the decreasing of pelvic and sacrum tilt, sacrum rotation. Conclusions: alignment of joint space, decreasing of pelvic and sacrum tilt, sacrum rotation in frontal plane and decreasing of segmental lordosis LIV–LV, LV–SI is indicated in patients with sacro-iliac joint dysfunction after conservative treatment. It allowed stabilizing of sacroiliac joint., Цель: изучить рентгенометрические параметры нижнесегментарного LIV–LV, LV–SI, поясничного лордоза у пациентов с дисфункцией крестцово-подвздошного сустава (КПС) после консервативного лечения и взаимосвязь с параметрами крестца, таза во фронтальной плоскости, влияющими на опороспособность КПС.Методы: обследовано 26 здоровых волонтеров (возраст 18–34 лет), регулярно занимающихся спортом, и 51 пациент (18–71 год) до и после консервативного лечения. Критерии включения больных в исследование: боль более 3 мес. в зоне spinae iliаca posterior superior, иррадиирующая в пах, ягодицы или бедро; безуспешность предыдущего консервативного лечения; положительные 4 и больше из 6 провокативных тестов. На передне-задних рентгенограммах измеряли углы наклона краниальной пластинки крестца, таза, ротации крестца вокруг аксиальной оси; ширину суставных щелей (ШСЩ) КПС в вентральном, медиальном и дорсальном отделах; в сагиттальной — углы поясничного лордоза и Альбрехта, сегментарный лордоз LIV–LV, LV–SI.Результаты: у пациентов кластера 1 установлено уменьшение асимметрии ШСЩ в вентральном отделе; кластера 2 — выравнивание ШСЩ, уменьшение ее асимметрии в вентральном отделе и увеличение в дорсальном; кластера 3 — преимущественное уменьшение асимметрии ШСЩ в медиальном отделе; кластера 4 — тенденцию к наибольшему уменьшению асимметрии ШСЩ в дорсальном отделе. У всех больных уменьшались наклон таза и крестца во фронтальной плоскости, ротация крестца.Выводы: у пациентов с дисфункцией КПС показано выравнивание ШСЩ, значительное уменьшение наклона таза, крестца, ротации крестца во фронтальной плоскости и уменьшение сегментарного лордоза LIV–LV, LV–SI после консервативного лечения, что способствовало восстановлению опороспособности КПС., Мета: вивчити рентгенометричні параметри нижньосегментарного LIV–LV, LV–SI, поперекового лордозів у пацієнтів із дисфункцією крижово-клубового суглоба (ККС) після консервативного лікування та взаємозв’язок із параметрами крижів, таза у фронтальній площині, які впливають на опороспроможність ККС.Методи: обстежено 26 здорових волонтерів (вік 18–34 роки), які регулярно займаються спортом, і 51 пацієнт (18–71 рік) до і після консервативного лікування. Критерії включення хворих у дослідження: біль понад 3 міс. у зоні spinae iliаca posterior superior, який іррадіює в пах, сідниці або стегно; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні 4 та більше з 6 провокативних тестів. На передньо-задніх рентгенограмах вимірювали кути нахилу краніальної пластинки крижів, таза, ротації крижів навколо аксіальної осі; ширину суглобових щілин (ШСЩ) ККС у вентральному, медіальному та дорсальному відділах; у сагітальній — кути поперекового лордозу й Альбрехта, сегментарний лордоз LIV–LV, LV–SI.Результати: у пацієнтів кластера 1 встановлено зменшення асиметрії ШСЩ у вентральному відділі; кластера 2 — вирівнювання ШСЩ, зменшення її асиметрії у вентральному відділі та збільшення в дорсальному; кластера 3 — переважне зменшення асиметрії ШСЩ у медіальному відділі; кластера 4 — тенденцію до найбільшого зменшення асиметрії ШСЩ у дорсальному відділі. У всіх хворих зменшувалися нахил таза і крижів у фронтальній площині, ротація крижів.Висновки: у пацієнтів із дисфункцією ККС показано вирівнювання ШСЩ, значне зменшення нахилу таза, крижів, ротації крижів у фронтальній площині та зменшення сегментарного лордозу LIV–LV, LV–SI після консервативного лікування, що сприяло відновленню опороспроможності ККС.

As defined in the WHO Bulletin (1999), low back pain (LBP) is pain, muscle tension or stiffness localized in the back between the XII pair of ribs and the lower gluteal folds, with or without irradiation in lower limbs. The LBP syndrome is not a nosological unit, but due to its high prevalence, social and economic importance, it has a separate heading in ICD-10 – (M 54.5). Various structures can be the source of LBP: intervertebral discs, facet and sacroiliac joints, muscles, ligaments, tendons, fascia, spinal cord and its roots, peripheral nerves, etc. Depending on which structure the source of pain is, the nature of the pain can have a nociceptive, neuropathic or mixed character, which affects the tactics of patient management. The variety of clinical manifestations of LBP introduces certain difficulties in the process of making a diagnosis and may entail the appointment of treatment methods that are inadequate for the patient’s condition. In such cases, it is advisable to conduct an additional consultation in order to obtain a second medical opinion. The message is devoted to the analysis of a clinical case of LBP. During the examination of the patient, the nature of the pain, initially regarded as neuropathic, began to be interpreted as nociceptive. In accordance with this, a complex treatment was prescribed, which included pharmacological preparations and methods of non-drug therapy. In order to quickly relieve the pain syndrome, the drug dexketoprofen was used according to a stepwise scheme. Obtaining effective anesthesia within 5 days made it possible to abandon further NSAID intake and to continue follow-up treatment with a preparation of B vitamins, a muscle relaxant and SYSADOA in combination with non-drug methods of treatment. The considered clinical case illustrates both the difficulties arising in the diagnosis of LBP and the possibilities of successful conservative therapy of this disease.

The article presents and substantiates the equivalent role of the symphysis in the stability of the pelvic ring with the sacroiliac joints with the efforts of compression in them in the initial position (counternutation of the sacrum). Аннотация В статье представлена и обоснована равнозначная роль симфиза в стабильности тазового кольца с крестцово-подвздошными сочленениями с усилиями сжатия в них в исходном положении (контрнутация крестца)., {"references":["1.\tЛесгафт П.Ф. Анатомия человека // Частный отдел костной системы и соединений костей. М., 1927.","2.\tКапанджи А.И. Позвоночник. Физиология суставов / А.И. Капанджи. – М.: ЭКСМО, 2009.","3.\tАксенович Л. А., , Ракина Н.Н., Фарино К. С. Физика в средней школе: Теория. Задания. Тесты: Учеб. пособие для учреждений, обеспечивающих получение общ. сред, образования / Л. А. Аксенович, Н.Н.Ракина, К. С. Фарино; Под ред. К. С. Фарино. — Мн.: Адукацыя i выхаванне, 2004.","4.\thttp://www.gosthelp.ru/text/RukovodstvoRukovodstvopop42.html.","5.\tПетровский Б.В. (ред.). Большая медицинская энциклопедия//М.: Советская энциклопедия, 1974-1988.","6.\tХабибьянов Р.Я. Аппарат внешней фиксации для лечения повреждений тазового кольца. Общая концепция // Практическая медицина. Актуальные проблемы медицины. – 2012. - №8, Том 1."]}

The paper presents an original technique for the treatment of post-traumatic deforming sacroiliac arthrosis, as well as fresh and chronic injuries of the sacroiliac joints using an external fixation device. The algorithm for applying the technique is described in detail. The technique is easy to implement. The external fixation device is assembled from the elements of a standard set of the Ilizarov apparatus. The elements of the device are attached to the pelvic bones, taking into account the biomechanics of the interaction of the components of the pelvic ring, which allows dynamic compensation of compression in the posterior pelvis to achieve arthrodesis in the sacroiliac joint. Аннотация В работе представлена оригинальная методика лечения посттравматического деформирующего артроза крестцово-подвздошных, а также свежих и застарелых повреждений крестцово-подвздошных сочленений с использованием аппарата внешней фиксации. Алгоритм применения методики подробно описан. Методика проста в реализации. Аппарат внешней фиксации собирается из элементов стандартного набора аппарата Илизарова. Элементы аппарата крепятся к тазовым костям с учетом биомеханики взаимодействия составляющих тазового кольца, что позволяет в динамике восполнять компрессию в задних отделах таза для достижения артродезирования в крестцово-под­вздош­ном сочленении., {"references":["1.\tZiran B.H., Chamberlin E., Shuler F.D. et. all. Delays and difficulties in the diagnosis of lower urologic injuris iv the context of pelvic fractures // J.Trauma. – 2005. - №58.","2.\tШлыков И.Л., Кузнецова Н.Л., Агалаков М.В. Оперативное лечение пациентов с повреждениями тазового кольца// Новые технологии в травматологии и ортопедии». – 2009. - №3.","3.\tАндреев П.С., Хабибьянов Р.Я. Способ лечения деформаций тазового кольца. Патент № 2370232.Опубл. 20.10.2009","4.\tАндреев П.С., Хабибьянов Р.Я. Оперативная коррекция фиксированной деформации таза у детей // Практическая медицина. – 2011. - №7(55).","5.\tДьячков А. Н. Экспериментальное обоснование применения чрескостного остеосинтеза в хирургии плоских костей свода черепа: дис. … д-ра мед. наук.– Курган, 1997.","6.\tИлизаров Г.А. Общебиологическое свойство тканей отвечать на дозированное растяжение ростом и регенерацией (эффект Илизарова) //Травматология и ортопедия. – 1989. - № 4.","7.\tМовшович И.А. Оперативная ортопедия. – М.: Медицина, 1983.","8.\tКавалерский Г.М., Донченко С.В., Слиняков Л.Ю., Черняев А.В., Калинский Е.Б., Бобров Д.С. Способ артродеза крестцово-подвздошного сочленения. Патент РФ № 2428136. Опубл. 10.09.2011.","9.\tШапот Ю.Б., Бесаев Г.М., Тания С.Ш., Харютин А.С., Багдасарянц В.Г., Дзодзуашвили К.К. Способ лечения повреждений крестцово-подвздошного сочленения. Патент РФ № 2381759. Опубл. 20.02.2010.","10.\tХабибьянов Р.Я. Аппарат внешней фиксации для лечения повреждений тазового кольца. Общая концепция// Практическая медицина. – 2012. - №8 (64).","11.\tЛесгафт П.Ф. Избранные труды по анатомии. – М.: Медицина, 1968."]}

Axial involvement in psoriatic arthritis is quite common. There is no data on the use of tofacitinib, an oral Janus kinase inhibitor, in psoriatic arthritis patients with axial involvement, nor is there any data on its effect on active MRI sacroiliitis.The aim of the study was to assess the effect of tofacitinib therapy on the dynamics of active MRI sacroiliitis in psoriatic arthritis patients.Materials and methods. 41 patients with active psoriatic arthritis fulfilling the CASPAR criteria were included. Median age was 41.0 [34; 50] years old, median disease duration was 6.0 [3; 10] years. Apart from a standard clinical examination, 40 patients underwent sacroiliac joint MRI on scanner Siemens General Electric 1.5 TESLA. Bone marrow edema on MRI (STIR) with one lesion on two consecutive slices or at least two lesions on a single slice, was considered active MRI sacroiliitis. Tofacitinib was given in 5 mg tablets twice a day with a possible dose increase up to 10 mg twice a day after 12 weeks of therapy. At the end of study, over a period of 24 weeks, sacroiliac joint MRI examination was repeated in 35 patients.Results. Prior to tofacitinib therapy, active MRI sacroiliitis was detected in 14 of 40 (35%) patients: bilateral – in 9 patients, unilateral – in 5 patients. At the end of 24 weeks therapy, active MRI sacroiliitis was detected in 4 of 35 (11.4%) patients observed: in 1 patient with baseline bilateral MRI sacroiliitis and in 2 patients with unilateral MRI sacroiliitis. 1 patient showed negative dynamics, that is, development of active MRI sacroiliitis (absent at baseline). The decrease in number of active MRI sacroiliitis patients is statistically significant (p=0.017). At baseline, inflammatory changes were detected in 23 of 80 (28.8%) sacroiliac joints, after 24 weeks of therapy they were found in 5 of 70 (7.1%; p=0.001) sacroiliac joints observed. During the treatment period, there was a significant decrease in the initially high activity of spondylitis. After 24 weeks of treatment, median BASDAI decreased from 6.0 [4.2; 7.0] to 1.4 [0.6; 3.2], median ASDAS-CRP from 3.8 [2.8; 4.4] to 1.5 [1.0; 2.1] (p=0.001 for both comparisons). Prior to tofacitinib therapy, high activity according to BASDAI was observed in 90.2% of patients, low activity – in 9.8%; at the end of study – in 13.5% and 86.5% of patients, respectively (p=0.001). At baseline, very high activity by ASDAS-CRP was detected in 61% of patients, high activity – in 29.2%, low activity – in 9.8% of patients. At the end of study there weren’t any patients with very high activity by ASDAS-CRP (p=0.001), high activity remained in 23.1%, moderate and low activity – in 30.7% and 46.2% of patients, respectively (p=0.001 for both comparisons). Significant differences between baseline symptoms in patients with MRI sacroiliitis and without it were defined by number of digits with dactylitis – 2 [0; 4] and 0 [0; 2] (p=0.04) and by ESR values – 47 [26; 76] and 20 [6; 37] mm/h (p=0.02). These parameters were higher in MRI sacroiliitis subgroup. By the end of study, these differences leveled out: the number of digits with dactylitis decreased to 0 [0; 0] and 0 [0; 0] (р=0.48), ESR – to 12 [6; 16] and 8 [6; 16] mm/h, respectively (p=0.78).Conclusion. Tofacitinib therapy shows high efficacy in reducing active MRI sacroiliitis and decreasing activity of axial involvement in psoriatic arthritis patients. The use of tofacitinib in patients with active MRI sacroiliitis as well as dactylitis and increased ESR levels demonstrated its high efficacy.

One of the most common anatomical sources of nonspecific back pain is sacroiliac joint (SIJ) injury. The paper gives data on the structure, features of diagnosis and treatment of pain caused by SIJ dysfunction. A multimodal approach, including psychotherapeutic techniques, kinesiotherapy, the use of nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), and muscle relaxants, is recommended for chronic pain. The authors give their own experience with drug treatment of 51 patients (36 women and 15 men; mean age, 56.4±2.1 years) with SIJ dysfunction, by using periarticular blockages with local anesthetics and glucocorticoids or radiofrequency SIJ denervation. They note the efficiency of using Airtal® as a NSAID and Mydocalm® as a muscle relaxant.

The incidence of ankylosing spondylitis (AS) has recently increased with a substantial rise in the proportion of female patients, making this investigation relevant.Objective: to investigate the clinical and laboratory parameters of inflammatory activity and functional status in male and female patients with AS at different stages of the disease.Patients and methods. Examinations were performed in 119 patients (82 men and 37 women) (mean age, 36.4±0.9 years) with AS and 34 patients (24 men and 10 women) (mean age 27.0±1.6 years) with non-radiographic axial spondyloarthritis (nr-axSpA). The investigators used the 1984 modified New York criteria to confirm AS diagnosis and the 2009 ASAS classification criteria for axial spondyloarthritis. They also determined AS activity by the Bath Ankylosing Spondylitis Disease Activity Index (BASDAI) and functional status by the Bath Ankylosing Spondylitis Functional Index (BASFI) and the Bath Ankylosing Spondylitis Metrology Index (BASMI). For the calculation of enthesites, the validated index Maastricht Ankylosing Spondylitis Enthesitis Score (MASES) was used; pain intensity in the last week was estimated using a visual analogue scale (VAS). Laboratory examination included the determination of ESR and HLA-B27 antigen. All the patients underwent a plain film of the pelvic bones; and patients with nr-axSpA had magnetic resonance imaging for sacroiliitis.Results and discussion. In both groups, there was a male preponderance and axial lesions were more common (among the patients with AS, there were 68.9% of the men with sacroiliac joint lesions and 53.7% of those with spinal involvement; among the patients with nr-axSpA, there were 80.0 and 67.6 %, respectively; p>0.05). The HLA-B27 antigen was detected in the majority of patients with AS (86.6% of men and 91.7% of women) and in those with nr-axSpA (91.6 and 80.0%, respectively). Uveitis was more common in women with AS (32.4%), less common in men with AS (17.1%); (p0.05). The BASDAI and BASFI scores were similar in women at all stages of the disease (p>0.05). The men with nr-axSpA had the best functional status (p0.05) compared with those with AS. The BASMI in patients with AS regardless of gender was higher than in those with nr-axSpA (pConclusion. In women, AS and nr-ax-SpA are more severe, starting at their early stage, which is manifested by a higher activity, functional failure, and a higher frequency of extra-axial manifestations.

The evolution of axial spondyloarthritis (axSpA) and the transition of its nonradiographic to radiographic stage, when ankylosing spondylitis (AS) can be diagnosed, concern many researchers. To clarify this issue, an active search for predictors of the progression of this disease is underway; special cohort studies are being conducted.Objective: to analyze two-year changes in the magnetic resonance imaging (MRI) signs of sacroiliac joint (SIJ) inflammation and disease activity in patients with axSpA who form a Moscow CoRSAr cohort (a Cohort of early SpondylArthritis) and the role of these indicators in the progression of sacroiliitis.Subjects and methods. The investigation enrolled 68 CoRSAr cohort patients followed up for two years. All the patients underwent pelvic radiography and SIJ MRI at inclusion in the cohort and then every year. At inclusion in the cohort, nonradiographic axSpA was present in 28 patients, and AS was in 40. Disease activity was determined by BASDAI and ASDAS-CRP. The progression of sacroiliitis was assessed by the total scores of radiographic sacroiliitis.Results and discussion. The patients' age at inclusion in the cohort averaged 28.5±5.8 years, with a mean disease duration of 24.1±15.4 months and a male proportion of 51.5%; the HLA-B27-positive patients were 92.6%. At two years, 39% of the patients with nonradiographic axSpA went to the AS group. 24-month sacroiliitis progression was observed in 40% of the patients. Disease activity had little impact on the progression of sacroiliitis.Conclusion. Over two years, almost 40% of patients with axSpA showed an increase in the radiographic stage of sacroiliitis in the CoRSar cohort; this progression was primarily associated with the foci of osteitis according to MRI and correlated little with the activity of the disease.

Актуальність. Низка авторів вважають, що дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) супроводжується появою його асиметричної рухливості. Тому логічно припустити, що технології, спрямовані на відновлення рухливості цього суглоба, сприятимуть відновленню опороздатності ККС і будуть давати добрий клінічний ефект. Мета: дослідження ефективності мануальної терапії у пацієнтів з дисфункцією ККС залежно від асиметрії ширини суглобових щілин у фронтальній площині. Матеріали та методи. Нами обстежена група з 56 пацієнтів зі скаргами на тривалі попереково-тазові болі. Вік пацієнтів був від 18 до 71 року. Середній вік становив 38,7 року. Хворі обстежені клінічно та рентгенологічно. На попередніх етапах дослідження пацієнти з дисфункцією ККС були розподілені на чотири рентгенометричні групи. Всім пацієнтам виконувалася мануальна терапія ККС 1 раз на тиждень. До і після сеансу мануальної терапії у пацієнтів визначали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) і проводилися такі провокативні тести: Stork-тест і ASLR-тест. ASLR-тест вимірювався від 1 до 5 балів. Якщо після мануальної терапії пацієнт відчував полегшення, сеанс повторювали через тиждень. Проводили не більше 2 сеансів мануальної терапії для кожного хворого. Якщо пацієнт відзначав загострення болю або відсутність полегшення, то мануальну терапію більше не повторювали. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. Проведений статистичний аналіз даних Stork-тесту показав, що до лікування у всіх хворих тест був позитивним, після лікування у 5 хворих І групи (62,5 %) тест став негативним, але у 3 (37,5 %) залишався позитивним, що і зумовило незначущий результат лікування хворих в цій групі. У ІІ групі хворих після лікування Stork-тест став негативним у 18 хворих (78,3 %), а позитивний результат показали 5 (21,7 %) хворих. Результат лікування був значущим. У ІІІ групі після лікування тільки у 3 (18,8 %) хворих тест став негативним, у 13 (81,2 %) залишився позитивним, стан хворих цієї групи залишився на колишньому рівні. У хворих IV групи результати Stork-тесту залишилися без зміни. Аналіз результатів ASLR-тесту показав, що у хворих І та ІІ групи спостерігалося значне поліпшення стану. У хворих ІІІ групи спостерігалися видимі, але незначущі поліпшення. У хворих IV групи результати погіршилися, тобто якщо до лікування значення тесту у хворих було практично однаковим, то після лікування спостерігалося значне його збільшення. Після лікування статистично було показано, що у хворих І та ІІ групи настало значне зменшення вираженості больового синдрому в середньому на 26 ÷ 27 балів. У хворих ІІІ групи поліпшення хоча і було значущим, проте середнє зменшення больового синдрому становило всього 6,3 ± 4,8 бала. У хворих IV групи наступило значне збільшення ступеня больового синдрому з 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 бала — в середньому на 18,6 ± 5,3 бала. При цьому до і після лікування інтенсивність больового синдрому в групах була статистично різною, але якщо до лікування показник за ВАШ в III і IV групах був близьким, то після лікування показник за ВАШ IV групи вже статистично був гірше від всіх інших груп. Висновки. Мануальна терапія є ефективною технологією лікування пацієнтів з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в вентральному і медіальному відділах ККС і невеликою асиметрією ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС. Мануальна терапія протипоказана пацієнтам з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в дорсальних відділах суглобових щілин ККС., Актуальность. Ряд авторов считают, что дисфункция крестцово-подвздошного сустава (КПС) сопровождается появлением его асимметричной подвижности. Поэтому логично предположить, что технологии, направленные на восстановление подвижности этого сустава, будут способствовать восстановлению опороспособности КПС и давать хороший клинический эффект. Цель: исследование эффективности мануальной терапии у пациентов с дисфункцией КПС в зависимости от асимметрии ширины суставных щелей во фронтальной плоскости. Материалы и методы. Нами обследована группа из 56 пациентов с жалобами на длительные пояснично-тазовые боли. Возраст пациентов был от 18 до 71 года. Средний возраст составил 38,7 года. Больные обследованы клинически и рентгенологически по методике. На предыдущих этапах исследования пациенты с дисфункцией КПС были разделены на четыре рентгенометрические группы. Всем пациентам выполнялась мануальная терапия КПС 1 раз в неделю. До и после сеанса мануальной терапии у пациентов определялась интенсивность боли по визуальной аналоговой шкале (ВАШ) и проводились следующие провокационные тесты: Stork-тест и ASLR-тест. ASLR-тест измерялся от 1 до 5 баллов. Если после мануальной терапии пациент испытывал облегчение, сеанс повторяли через неделю. Проводили не более 2 сеансов мануальной терапии каждому больному. Если пациент отмечал обострение боли или отсутствие облегчения, то мануальную терапию больше не повторяли. Полученные данные были обработаны статистически. Результаты. Проведенный статистический анализ данных Stork-теста показал, что до лечения у всех больных тест был положительным, после лечения у 5 больных І группы (62,5 %) тест стал отрицательным, но у 3 (37,5 %) оставался положительным, что и обусловило незначительный результат лечения больных в этой группе. Во ІІ группе больных после лечения Stork-тест стал отрицательным у 18 больных (78,3 %), а положительный результат показали 5 (21,7 %) больных. Результат лечения был значимым. В ІІІ группе после лечения только у 3 (18,8 %) больных тест стал отрицательным, у 13 (81,2 %) остался положительным, состояние больных этой группы осталось на прежнем уровне. У больных IV группы результаты Stork-теста остались без изменения. Анализ результатов ASLR-теста показал, что у больных І и ІІ группы наблюдалось значимое улучшение состояния. У больных ІІІ группы наблюдались видимые, но незначительные улучшения. У больных IV группы результаты ухудшились, то есть если до лечения значение теста у больных было практически одинаковым, то после лечения наблюдалось значительное его увеличение. После лечения статистически было показано, что у больных І и ІІ группы наступило значимое уменьшение выраженности болевого синдрома в среднем на 26 ÷ 27 баллов. У больных ІІІ группы улучшение хотя и было значимым, однако среднее уменьшение болевого синдрома составило всего 6,3 ± 4,8 балла. У больных IV группы наступило значимое увеличение степени болевого синдрома с 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 балла — в среднем на 18,6 ± 5,3 балла. При этом до и после лечения интенсивность болевого синдрома в группах была статистически разной, но если до лечения показатель по ВАШ в III и IV группах был близким, то после лечения показатель по ВАШ IV группы уже статистически был хуже всех остальных групп. Выводы. Мануальная терапия является эффективной технологией лечения пациентов с дисфункцией КПС с большой асимметрией ширины суставных щелей в вентральном и медиальном отделах КПС и небольшой асимметрией ширины суставных щелей во всех отделах КПС. Мануальная терапия противопоказана пациентам с дисфункцией КПС с большой асимметрией ширины суставных щелей в дорсальных отделах суставных щелей КПС., Background. Some authors believe that dysfunction of the sacroiliac joint (SIJ) is caused by asymmetric mobility of this joint. Therefore, it is logical to assume that technologies restoring SIJ mobility will contribute the restoration of SIJ support ability and will pride a good clinical effect. The purpose was to investigate the effectiveness of manual therapy in patients with SIJ dysfunction, depending on the asymmetry of joint space width in the frontal plane. Materials and methods. The group of 56 patients was examined, they had complaints of prolonged lumbar­pelvic pain. The age of patients was between 18 and 71 years. The average age was 38.7 years. Patients were examined clinically and radiologically. In the previous stages of the study, patients with SIJ dysfunction were divided into four X­ray clusters. All patients underwent manual therapy of SIJ once a week. Before and after the treatment, the pain was determined by the visual analog scale (VAS) and the following provocative tests were performed: Stork test and active straight leg raise test (ASLR) test. ASLR test was measured from 1 to 5 points. If after manual therapy the patient felt relief, the session was repeated in a week. There were conducted no more than 2 manual therapy sessions for each patient. If the patient noted an exacerbation of pain or a lack of pain relief, manual therapy was not repeated. The obtained results were statistically calculated. Results. The statistical analysis of Stork test showed that before the treatment, the test was positive in all patients; after the treatment, the test was negative in 5 patients in group I (62.5 %), but in 3 (37.5 %) persons it remained positive, which resulted in non­significant treatment outcome in this group. In group II of patients, after the treatment Stork test was negative in 18 (78.3 %) and positive — in 5 (21.7 %) patients. The result of treatment was significant. In group III, after treatment only 3 (18.8 %) patients had negative test, in 13 (81.2 %) persons it remained positive, the condition of patients in this group remained at the same level. In group IV, the results of Stork test were unchanged. An analysis of the results of ASLR test showed that patients in groups I and II had a significant improvement. Patients in group III experienced visible but non­significant improvements. In patients in group IV, the results deteriorated, that is, if before the treatment values of the test were almost identical, then after treatment, there was a significant increase. After treatment it was statistically shown that in patients of groups I and II, there was a significant decrease in pain syndrome by an average of 26 ÷ 27 points. In patients in group III, the improvement was significant, although the mean decrease in pain was only 6.3 ± 4.8 points. Patients in group IV experienced a significant increase in the degree of pain — from 55.8 ± 3.8 points to 74.3 ± 6.2 points, on average 18.6 ± 5.3 points. In this case, both before and after treatment, the severity of pain syndrome in the groups was statistically different, but if before treatment VAS scores in groups III and IV were close, then after treatment VAS score in group IV was statistically worse than in all other groups. Conclusions. Manual therapy is an effective technique for the treatment of patients with SIJ dysfunction, with a large asymmetry of joint space width in the ventral and medial sections of the SIJ and a small asymmetry of joint space width in all sections of the SIJ. Manual therapy is contraindicated to the patients with SIJ dysfunction, with a large asymmetry of the joint space width in the dorsal sections of articular cavities of the SIJ.

Актуальність. Синдром (дисфункція) крижово-клубового суглоба (КПС) є основним джерелом болю попереково-крижового відділу хребта у 10–25 % пацієнтів. Радіочастотна нейроабляція КПС була запропонована як тривалий за ефективністю варіант лікування больового синдрому при нетривалому полегшенні симптомів після застосування внутрішньосуглобових ін’єкцій гормональних препаратів. Мета дослідження: аналіз ефективності застосування радіочастотної нейроабляції крижово-клубових суглобів. Матеріали та методи. Проаналізовано дані 15 пацієнтів (3 чоловіки та 12 жінок) віком від 14 до 91 року, які пройшли амбулаторне лікування у відділенні реабілітації ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». Результати. Було встановлено зниження больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) з 6,95 ± 0,25 на момент звернення до 3,90 ± 0,35, 3,10 ± 0,28 и 2,80 ± 0,36 після процедури, через 6 і 12 міс. відповідно. Дані оцінки якості життя за опитувальниками Оswestry Disability Index і Роланда — Морріса на всіх етапах спостереження корелюють з даними больового синдрому за ВАШ (при початковому обстеженні rcan = 0,77, на момент остаточного спостереження rcan = 0,97). Висновки. Радіочастотна нейроабляція — ефективний метод лікування больового синдрому крижово-клубового суглоба., Актуальность. Синдром (дисфункция) крестцово-подвздошного сустава (КПС) является основным источником боли пояснично-крестцового отдела позвоночника у 10–25 % пациентов. Радиочастотная нейроаблация КПС была предложена как продолжительный по эффективности вариант лечения болевого синдрома при непродолжительном облегчении симптомов после применения внутрисуставных инъекций гормональных препаратов. Цель исследования: анализ эффективности применения радиочастотной нейроаблации крестцово-подвздошных суставов. Материалы и методы. Проанализированы данные 15 пациентов (3 мужчин и 12 женщин) в возрасте от 14 до 91 года, которые прошли амбулаторное лечение в отделении реабилитации ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины». Результаты. Было установлено снижение болевого синдрома по визуально-аналоговой шкале (ВАШ) с 6,95 ± 0,25 на момент обращения до 3,90 ± 0,35, 3,10 ± 0,28 и 2,80 ± 0,36 после процедуры, через 6 и 12 мес. соответственно. Данные оценки качества жизни по опросникам Оswestry Disability Index (ODI) и Роланда — Морриса на всех этапах наблюдения коррелируют с данными болевого синдрома по ВАШ (при начальном обследовании rcan = 0,77, на момент окончательного наблюдения rcan = 0,97). Выводы. Радиочастотная нейроаблация — эффективный метод лечения болевого синдрома крестцово-подвздошного сустава., Background. Syndrome (dysfunction) of the sacroiliac joint is the main source of lower back pain in 10–25 % of patients. Radiofrequency ablation of sacroiliac joint has been proposed as long-term effective pain treatment after a brief relief of symptoms after intra-articular injections of hormonal drugs. The purpose of the study was to analyze the efficacy of radiofrequency ablation of sacroiliac joints. Materials and methods. He study analyzed the data of 15 patients (3 man and 12 women) aged from 14 to 91 years, who were treated in the outpatient department of Rehabilitation Department of the State Institution “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine”. Results. The study demonstrated the pain reduction by VAS from 6.95 ± 0.25 at admission to 3.90 ± 0.35, 3.10 ± 0.28 and 2.80 ± 0.36 after the procedure, in 6 and 12 months, respectively. The quality of life assessed by Оswestry Disability Index and Roland — Morris questionnaire at all stages of observation correlated with pain syndrome by VAS (at baseline rcan = 0.77, at the time of the final observation rcan = 0,.97). Conclusions. Radiofrequency ablation is an effective treatment of pain of the sacroiliac joint.

Цель: изучить напряженно-деформированное состояние связок крестцово-подвздошного сустава и пояснично-крестцового отдела позвоночника, учитывая различные варианты поясничного лордоза и угла наклона краниальной поверхности крестца.Методы: математическое моделирование с помощью метода конечных элементов. Модель «поясничный отдел позвоночника — крестцово-подвздошный сустав — таз» с основными связками (крестцово-бугорные, крестцово-остистые, подвздошно-поясничные, подвздошно-поперечные, вентральные и дорсальные крестцово-подвздошные) построена на основе КТ- и МРТ-сканов (20 и 10 пациентов соответственно).Результаты: установлено, что крестцово-бугорные, крестцово-остистые, крестцово-поясничные, подвздошно-поперечные, вентральные и дорсальные крестцово-подвздошные связки значительно ограничивают ротационные движения в крестцово-подвздошном суставе при всех вариантах угла наклона крестца и уменьшают деформации и перемещения во всех элементах системы «поясничный отдел позвоночника — крестец — таз» в связи с перераспределением нагрузки. В случае физиологического угла наклона крестца и физиологического лордоза выявлено равномерное распределение растягивающих напряжений во всех связках. С увеличением нагрузок значительно возрастали растягивающие напряжения в подвздошно-поясничных связках, что свидетельствует об их важной роли в перераспределении нагрузок при физиологическом угле наклона крестца и физиологическом лордозе при возрастании вертикальной нагрузки. В случае вертикального положения крестца и сглаженного лордоза при всех вариантах нагрузки максимальные величины растягивающих напряжений обнаружены в краниальной и каудальной частях вентральных крестцово-подвздошных связок и подвздошно-поясничных связках. Аналогичная картина сохранялась при увеличении нагрузки. При горизонтальном положении крестца и гиперлордозе максимальные значения растягивающих напряжений обнаружены в краниальной части вентральных, дорсальных крестцово-подвздошных связок и в подвздошно-поясничной и подвздошно-поперечных связках., Мета: вивчити напружено-деформований стан зв’язок крижово-клубового суглоба та елементів попереково-крижового відділу хребта, враховуючи різні варіанти поперекового лордозу та кута нахилу краніальної поверхні крижів.Методи: математичне моделювання за допомогою методу кінцевих елементів. Модель «поперековий відділ хребта – крижово-клубовий суглоб – таз» з основними зв’язками (крижово-горбові, крижово-остьові, клубово-поперекові, клубово-поперечні, вентральні та дорсальні крижово-клубові) побудовано на основі КТ- та МРТ-сканів (20 та 10 пацієнтів відповідно). Результати: встановлено, що крижово-горбові, крижово-остьові, клубово-поперекові, клубово-поперечні, вентральні та дорсальні крижово-клубові зв’язки значно обмежують ротаційні рухи в крижово-клубовому суглобі за умов усіх варіантів кута нахилу крижів і зменшують деформації та переміщення в усіх елементах системи «поперековий відділ хребта – крижі – таз» завдяки перерозподілу навантаження. У разі фізіологічного кута нахилу крижів та фізіологічного лордозу виявлено рівномірний розподіл розтягувальних напружень в усіх зв’язках. Зі збільшенням навантажень значно зростали розтягувальні напруження в клубово-поперекових зв’язках, що свідчить про їх важливу роль у перерозподілі навантажень за умов фізіологічного кута нахилу крижів та фізіологічного лордозу в разі зростання вертикального навантаження. У випадку вертикального положення крижів та згладженого лордозу за всіх варіантів навантаження максимальні величини розтягувальних напружень виявлені в краніальній та каудальній частинах вентральних крижово-клубових зв’язок та клубово-поперекових зв’язках. Аналогічна картина зберігалась у разі збільшення навантаження. За умов горизонтального положення крижів та гіперлордозу максимальні значення розтягувальних напружень виявлені в краніальній частині вентральних, дорсальних крижово-клубових зв’язок та в клубово-поперековій і клубово-поперечній зв’язках., Objective: To study the stress-strain state of the ligaments of the sacroiliac joint and the elements of the lumbosacral spine considering various options of the lumbar lordosis and an angle of inclination of the cranial surface of the sacrum. Methods: mathematical modeling using the finite element method. A model «lumbar spine – the sacroiliac joints – pelvis»with major ligaments (anterior sacroiliac, interosseous sacroiliac, posterior sacroiliac, sacrotuberous, sacrospinous) was built on the base of CT and MRI scans (20 and 10 patients, respectively). Results: there were revealed that anterior sacroiliac, interosseous sacroiliac, posterior sacroiliac, sacrotuberous, sacrospinous ligaments significantly restrict rotational movement in the sacroiliac joint conditions for all variants of inclination angle of the sacrum and reduce strain and movement of all the elements of «lumbar spine – sacrum – pelvis»due to load redistribution. In case of physiological angle of inclination of the sacrum and physiological lordosis there were found uniform tension stress distribution of stress in all ligaments. With increasing of loads tension stresses significantly increased in iliolumbar ligaments indicating their important role in the redistribution of stress under conditions of physiological angle of inclination of the sacrum and physiological lordosis in case of growth of the vertical load. In case of the vertical position of the sacrum and smoothed lordosis for all options of loading maximum value of tension stresses were found in the cranial and caudal part of the anterior sacroiliac ligaments and iliolumbar ligaments. A similar pattern was kept in case of increasing of load. When horizontal position of sacrum and hyperlordosis maximum value of tension stresses were found in the cranial part of the ventral and dorsal sacroiliac ligaments as well as in the iliolumbar and interosseous sacroiliac ligaments.