Chronic pancreatitis (CP) is one of the most widespread gastroenterological diseases, the pathogenic mechanisms of which are still under investigation. The authors gave a short overview of the main stages in the research of the relationships between gastric and pancreatic secretion, and the results of physiological studies, performed by I. P. Pavlov and his students. Being а strict follower of «nervousness» theory, the great physiologist and his associates made the incorrect conclusions about the presence of local nerve connections (peripheral reflex arc) between the duodenum and pancreas, not suggesting the presence of humoral interactions. The modern data have been presented that give the evidence that duodenal acidification results in the secondary deficiency of endogenous pancreatic enzymes, increased stimulation of pancreatic secretion, exacerbated symptoms of exocrine pancreatic insufficiency, increased secretory tension in pancreatic tissue, duct and tissue pressure, and increased risk of CP attack.However, a dot at the end of a statement «CP is an acid-dependent disease» is tentative. The proton pump inhibitors (PPIs) are used throughout for the treatment of acid-dependent diseases. However, neither European, nor Russian recommendations do include PPIs as a basic treatment for CP. The results of a prospective randomized controlled trial, which proved the effectiveness of CP treatment with the use of combination of analgesics and PPIs have been considered. However, the results of the only study are not enough to recommend the inclusion of PPI in the basic CP therapy. The analysis has been performed for the provisions of the European Guidelines for the Diagnosis and Treatment of Pancreatitis. These guidelines describe situations when PPIs should be included in the complex CP treatment. The data of evidence-based medicine have been presented, illustrating that suppression of gastric secretion can increase the effectiveness of enzyme preparations in comparison with the administration of pancreatin monotherapy. The advantages of pantoprazole among other of the PPIs’ representatives have been analyzed. A clinical case of CP treatment with a reasonable pantoprazole (Nolpaza) administration have been considered., Хронический панкреатит (ХП) — одно из наиболее распространенных гастроэнтерологических заболеваний, патогенетические механизмы возникновения которого продолжают исследовать. Описаны основные этапы изучения взаимосвязи желудочной и панкреатической секреции, результаты исследований И. П. Павлова и его учеников. Строго следуя принципам теории «нервизма», великий физиолог и его соратники сделали неправильные выводы о наличии локальных нервных связей (периферической рефлекторной дуги) между двенадцатиперстной кишкой и поджелудочной железой, не предполагая наличия гуморальных взаимодействий. Приведены современные данные, доказывающие, что ацидификация двенадцатиперстной кишки приводит ко вторичному дефициту эндогенных панкреатических ферментов, усилению стимуляции панкреатической секреции, усугублению симптомов экзокринной панкреатической недостаточности, повышению секреторного напряжения в ткани поджелудочной железы, протокового и тканевого давления и увеличению риска атаки ХП.Однако после утверждения «ХП — это кислотозависимое заболевание» можно поставить точку только предварительно. Для лечения кислотозависимых заболеваний в мире используют ингибиторы протонной помпы (ИПП). Однако ни в европейских, ни в российских рекомендациях ИПП не указаны в качестве базисного средства лечения ХП. Рассмотрены результаты проспективного рандомизированного контролируемого исследования, в котором доказана эффективность лечения ХП с использованием комбинации аналгетиков и ИПП. Результатов одного исследования недостаточно для рекомендации включения ИПП в базисную терапию ХП. Проанализированы положения европейского руководства по диагностике и лечению ХП, описывающие случаи обоснованного включения ИПП в комплексное лечение ХП. Приведены данные доказательной медицины, иллюстрирующие, что подавление желудочной секреции может повысить эффективность ферментных препаратов по сравнению с приемом одного панкреатина. Проанализированы преимущества пантопразола перед другими представителями группы ИПП. Рассмотрен клинический случай лечения ХП с обоснованным назначением пантопразола («Нольпазы»)., Хронічний панкреатит (ХП) — одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань, патогенетичні механізми виникнення якого продовжують досліджувати. Описано основні етапи вивчення взаємозв’язку між шлунковою та панкреатичною секрецією, результати досліджень І. П. Павлова і його учнів. Суворо дотримуючись принципів теорії «нервізму», видатний фізіолог та його соратники зробили неправильні висновки щодо наявності локальних нервових зв’язків (периферичної рефлекторної дуги) між дванадцятипалої кишкою і підшлунковою залозою, не припускаючи наявність гуморальних взаємодій. Наведено сучасні дані, які доводять, що ацидифікация дванадцятипалої кишки призводить до вторинного дефіциту ендогенних панкреатичних ферментів, посилення стимуляції панкреатичної секреції, поглиблення симптомів екзокринної панкреатичної недостатності, підвищення секреторного напруження в тканині підшлункової залози, протокового і тканинного тиску та збільшення ризику атаки ХП.Однак після твердження «ХП — кислотозалежне захворювання» можна поставити крапку лише попередньо. Для лікування кислотозалежних захворювань у світі використовують інгібітори протонної помпи (ІПП). Однак ні в європейських, ні в російських рекомендаціях ІПП не зазначені як базисний засіб лікування ХП. Розглянуто результати проспективного рандомізованого контрольованого дослідження, в якому доведено ефективність лікування ХП з використанням комбінації аналгетиків та ІПП. Результатів одного дослідження недостатньо для рекомендації включення ІПП у базисну терапію ХП. Проаналізовано положення європейських рекомендацій з діагностики та лікування ХП, які описують ситуації, коли ІПП слід включати в комплексне лікування ХП. Наведено дані доказової медицини, які ілюструють, що пригнічення шлункової секреції може підвищити ефективність ферментних препаратів порівняно з прийманням одного панкреатину. Проаналізовано переваги пантопразолу над іншими представниками групи ІПП. Розглянуто клінічний випадок лікування ХП з обґрунтованим призначенням пантопразолу («Нольпази»).