Search

The article presents a literature review of the most common lysosomal storage diseases — Gaucher’s disease. This pathology is caused by a inherited deficiency in glucocerebrosidase that cleaves cerebrosides. Decrease glucocerebrosidase results in the sphingolipids accumulation in the reticuloendothelial system and the health cells are substituted by defective ones. We describe the clinical manifestations of the three forms of the disease, its diagnosis algorithms and advanced specific treatment.

У II частині висвітлені методи дослідження та лікування неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей, які базуються на принципах доказової медицини. Ультразвукове дослідження печінки вважається найпоширенішим способом діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей й дорослих завдяки безпечності, доступності, відносно низької вартості. Чутливість цього методу у виявленні стеатозу печінки помірного та значного ступеня в дітей становить 79,7 %, специфічність — 86,2 %. Але високий рівень кореляції з даними гістологічних досліджень спостерігається лише у випадках жирової інфільтрації понад 20 % гепатоцитів.На теперішній час біопсія залишається єдиним способом верифікації діагнозу неалкогольної жирової хвороби печінки та золотим стандартом у визначенні ступеня пошкодження печінкової тканини, гістологічної активності запалення та фіброзу.Головною метою лікування неалкогольної жирової хвороби печінки є попередження розвитку термінальних стадій захворювання. Основними напрямками медикаментозного втручання є корекція метаболічних порушень, відновлення чутливості до інсуліну й гепатопротекція.Стрімке зростання поширеності, прогредієнтний перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки з можливістю формування цирозу печінки й гепатоцелюлярної карциноми вимагають своєчасної діагностики даного захворювання в дітей. У зв’язку з відсутністю специфічної симптоматики неалкогольної жирової хвороби печінки діагностичному скринінгу підлягають діти з наявністю факторів ризику. Ожиріння є провідним показанням до проведення діагностичного пошуку неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей. Виявлення генетичних предикторів розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки дозволяє відокремити групу пацієнтів, що потребують активного моніторингу через імовірність прогресування захворювання. Установлення діагнозу неалкогольної жирової хвороби печінки можливе після ретельного виключення інших причин розвитку стеатозу з урахуванням віку дитини та відповідних клініко-лабораторних даних. Застосування візуалізаційних методик дозволяє виявити й кількісно оцінити мінімальний ступінь стеатозу, але біопсія печінки залишається золотим стандартом у визначенні ступеня пошкодження печінкової тканини та фіброзу. Модифікація способу життя є першою лінією лікування неалкогольної жирової хвороби печінки в дітей. Медикаментозна корекція із застосуванням інсуліносенситайзерів, гепатопротекторів, антиоксидантів, пре- і пробіотиків призначається у випадках неефективності терапії першої лінії.

The article deals with the study of nutritional status in patients with chronic inflammatory bowel disease (CIBD) using bioimpedancemetry. 40 patients with CIBD were examined. The high prevalence of deviations in the percentage of fat mass in the body (87.5 %) has been detected, with a predominance of nutritional deficiency (65.0 %) associated with a decrease in the body’s adaptive capabilities and severe course of the disease. 70.0 % of patients were characterized by redistribution of water sectors of the body due to increased amount of extracellular fluid and reduced amount of intracellular fluid, which was more significant in patients with increased nutritional status compared to patients with nutritional deficiency. More expressed changes of the component composition of the body were in patients with Crohn’s disease.

The article deals with problem of the treatment of anxiety-depressive disorders in patients with gastroenterological disease and persistent symptoms of abdominal pain and dyspepsia. For objectification of psychoemotional disorders and choice of their correction, we have applied HADS scale. We have detected a high incidence of anxiety — in 93.75 % of such patients, depression — in 81.25 %, their combination — in 78.1 %. Gidazepam efficacy was evaluated in anxiety disorders and escitalopram one — in depressive disorders. It is shown that the use of psychocorrection enables to reverse gastroenterological symptoms: abdominal pain has completely gone in 71.9 % of patients, dyspeptic complaints — in 86.9 %, as well as to reduce anxiety-depressive symptoms.

The investigations involved 290 patients (85 males and 205 females). The data of patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) (steatosis), combined with overweight, and the data of control group patients with normal body weight without liver disease have been compared. Examined patients were divided into four age groups (according to World Health Organization criterion): 1st age group — from 25 to 34 years, 2nd — from 35 to 44 years, 3rd — from 45 to 59 years, 4th — from 60 to 75 years. Structural and hemodynamic parameters of great vessels of the neck, obtained in duplex investigation (ultrasound sonography in B-regime, color flow mapping and Doppler investigation), were analyzed. The changes of structural and hemodynamic parameters of great vessels of the neck (intima-media complex thickening, reduction in the linear velocity of blood flow) were determined. NAFLD (steatosis), associated with increased body weight, has a direct impact on the structural and hemodynamic state of great vessels of the neck. A correlation between NAFLD (steatosis), combined with increased body weight, and indicator of blood velocity — peak systolic flow velocity (p < 0.05) has been revealed.Violation of the structure and hemodynamics of the main vessels of the neck, detected during the complex duplex examination, is the result of direct impact of NAFLD (steatosis) and increased body weight and leads to the development of cardiovascular risk, mainly in groups of middle-aged and elderly patients.

Стаття присвячена вивченню особливостей клінічної симптоматики в пацієнтів із поєднаними захворюваннями — гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та дисфункцією сфінктера Одді (СфО). Дослідження проведено на 78 пацієнтах, які були розподілені на три групи залежно від характеру дисфункції сфінктера Одді. Такий підхід дозволив зробити низку важливих висновків, які свідчать про обтяжливий вплив дисфунції жовчовивідних шляхів на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби незалежно від форми дисфункції, що підтверджується зростанням частоти та інтенсивності основних симптомів дис-пептичного та больового синдромів.

Стаття присвячена результатам вивчення поєднаного перебігу захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту — гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та дисфункції сфінктера Одді. У результаті проведеного дослідження показано, що показники рН-моніторингу в дистальному відділі стравоходу прямо пов’язані з наявністю клінічних проявів, характерних для гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Також доведено, що зміни тонусу сфінктера Одді, незалежно від їх характеру, негативно впливають на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, обтяжуючи його.

Background. The majority of studies on the surgical treatment of chronic pancreatitis (CP) compare treatment outcomes by the type of the procedure. However, some studies, especially systematic reviews and meta-analyses, indicate the equality of different surgeries by their long-term results. During last 5–9 years, several studies showed advantages of early surgery in chronic pancreatitis, within three years after symptoms onset. Objective: to analyze the short- and long-term results of surgical treatment for chronic pancreatitis regarding timing and, accordingly, the neglect of the disease. Materials and methods. Retrospective analysis of data of 147 patients from 2001 to 2020, the main intervention was surgery aimed at the main manifestations of CP, such as pancreatic ductal and/or parenchymal hypertension. Patients who suffered from CP symptoms 3 years or more were included in the control group (late surgery), and those who noted symptoms of CP for less than 3 years were included in the study group (early surgery). All patients completed the EORTC QLQ-30, SF-36 questionnaires, as well as the questionnaire developed by the study authors, via telephone or mail, or during the visit. Results. According to all scales of the SF-36 questionnaire, except for Physical functioning, the group of early surgery prevails over the group of late surgery. The early surgery group had the best average scores on all functional scales of the EORTC QLQ-30 questionnaire compared to the late surgery group, except for the Cognitive functioning. Of the symptomatic scales, the early surgery group had the best averages on Pain and Diarrhea. The average Health/Quality of life scale was significantly better in the early surgery group. Conclusions. The quality of life, pain control, pancreatic function in patients operated within 3 years from the onset of CP symptoms were better compared to those with longer disease duration, with the same short-term results. The duration of the disease is a major factor for the success of surgical treatment of chronic pancreatitis in terms of long-term results. The early surgery is effective approach to obtain better long-term outcomes in chronic pancreatitis., Актуальність. Більшість досліджень з хірургічного лікування хронічного панкреатиту присвячено порівнянню результатів за видом проведеної операції. Є дані оглядів та метааналізів, що вказують на схожі віддалені результати різних операцій. За останні 5–9 років з’являється все більше робіт щодо терміну виконання операції, які свідчать про оптимальні результати операцій при їх виконанні до 3 років з початку симптомів. Мета: проаналізувати короткотривалі та довготривалі результати хірургічного лікування хронічного панкреатиту відносно термінів і, відповідно, занедбаності захворювання. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз результатів лікування 147 хворих за період з 2001 по 2020 рік, основним втручанням у яких була хірургічна операція, спрямована на головні прояви хронічного панкреатиту, такі як панкреатична протокова та/або паренхіматозна гіпертензія. Пацієнти, які вважали себе хворими протягом 3 років і більше, були включені в контрольну групу (група пізньої хірургії), а пацієнти, що відзначали симптоми хронічного панкреатиту менше ніж 3 роки, були зараховані до досліджуваної групи (група ранньої хірургії). Усі хворі під час візиту, телефоном або поштою заповнювали опитувальники EORTC QLQ-30, SF-36, а також розроблений авторами дослідження опитувальник. Результати. За всіма показниками опитувальника SF-36, окрім «Фізичного функціонування», група ранньої хірургії переважає над групою пізньої хірургії. Група ранньої хірургії порівняно з групою пізньої хірургії мала кращі середні показники за всіма функціональними шкалами опитувальника EORTC QLQ-30, окрім показника «Когнітивне функціонування». Серед симптоматичних шкал група ранньої хірургії мала кращі середні показники «Біль» та «Діарея». Середній показник шкали «Загальний стан здоров’я/Якість життя» був кращий у групі ранньої хірургії. Висновки. У пацієнтів, оперованих до 3 років від початку симптомів хронічного панкреатиту, порівняно з пацієнтами із більшою тривалістю захворювання якість життя, контроль болю, функція підшлункової залози були кращими, при однакових короткотривалих результатах. Термін захворювання є головним фактором успіху хірургічного лікування хронічного панкреатиту щодо довготривалих результатів. Слід оперувати хворих на хронічний панкреатит якнайшвидше після початку симптомів.

Intestinal fibrosis is a common complication of inflammatory bowel disease (IBD) that is usually the consequence of chronic inflammation. Although the currently available anti-inflammatory therapies have had little impact on intestinal fibrosis in Crohn’s disease (CD), increased understanding of the pathophysiology and the development of therapies targeting fibrogenic pathways hold promise for the future. One of the critical challenges is how reduction or reversal of intestinal fibrosis should be defined and measured in the setting of clinical trials and drug approval. The International Organization for Inflammatory Bowel Disease (IOIBD) organized a workshop in Amsterdam, The Netherlands, on December 19(th) and 20(th), 2018 in an attempt to review the current knowledge of the biological background, diagnosis, treatment of intestinal fibrosis and clinical trial endpoints. Basic and clinical scientists discussed the pathophysiology of intestinal fibrosis, the current status of biomarkers and imaging modalities in stenosing CD, and recent clinical studies in this area. Researchers from outside of the IBD field presented advances in the understanding of fibrotic processes in other organs, such as the skin, liver and lungs. Lastly, the design of clinical trials with antifibrotic therapy for IBD was discussed, with priority on patient populations, patient reported outcomes (PROs) and imaging. This report summarizes the key findings, discussions and conclusions of the workshop.

Background & Aims Although the association between inflammatory bowel disease (IBD) and primary sclerosing cholangitis (PSC) is well recognized, uncertainties remain about the magnitude of this problem. We conducted a systematic review and meta-analysis assessing prevalence of PSC in IBD to investigate whether type of IBD, how presence of PSC was defined, sex, disease extent or location, time period, or geographic location influenced prevalence. Methods Medline, Embase, and Embase Classic were searched (from inception to April 10, 2021) to identify observational studies recruiting ≥50 adult patients with IBD and reporting prevalence of PSC. Data were extracted, and pooled prevalence, odds ratios (ORs), and 95% confidence intervals (CIs) calculated. Results Of 1204 citations, 64 studies were eligible, containing 776,700 patients. Overall, pooled prevalence of PSC in IBD was 2.16%; it was highest in South America and lowest in Southeast Asia. Pooled prevalences in patients with ulcerative colitis (UC), Crohn's disease (CD), and IBD-unclassified were 2.47%, 0.96%, and 5.01%, respectively. Pooled prevalence was significantly higher in UC versus CD (OR 1.69, 95% CI 1.24–2.29). In subgroup analyses according to method used to define presence of PSC, the highest prevalence was 2.88% in studies performing both liver biochemistry and endoscopic retrograde/magnetic resonance cholangiopancreatography and the lowest was 1.79% in studies using a clinical diagnosis. Prevalence was generally higher in men, patients with more extensive, compared with left-side, UC or ileocolonic or colonic, compared with ileal, CD. Conclusions Our findings provide the first pooled estimates of the burden of PSC in IBD, as well as potential risk factors, which may be important in establishing a prompt diagnosis and initiating appropriate surveillance for relevant gastrointestinal malignancies.

Objective. The analysis of the literature has shown that in patients with chronic non-ulcerative colitis, there were isolated E.coli that cause dysentery-like, cholera-like diseases and escherichioses. Thus, the aim of our study was to establish the level of persistence of enteropathogenic Escherichia in the colon of patients with chronic non-ulcerative colitis and their importance in the ecological system «macroorganism — microbiota». Material and methods. During 2000–2015, there has been conducted a bacteriological examination of the colon content in patients with chronic non-ulcerative colitis aged 27–41 years (average age 37.74 ± 3.62 years). The resulting cultures were examined in the indicative agglutination tests with OKA polyvalent serum. Positive cultures were tested with polyvalent serum of narrow spectrum ОКВ, ОКС, ОКD and ОКЕ. Results. In patients, in colon cavity of which E.coli O18ac:K77; O26:K60; O55:K59; O128ab:K67 were detected, the disease occurs by nosology of colienteritis. In those patients, in whom O25:K11; O144:K; O124:K72 serotypes have been identified, disease occurred as bacterial dysentery, and O25:K11 and O128:K67 — in chole­ra-like form. Discussion. In 94.50 % of patients, common E.coli were detected, but in 55 (35.03 %) of them enteropathogenic Escherichia persist, in 41 (26.11 %) — E.coli Hly+, in 37 (23.57 %) — E.coli Lac–, in 18 (11.46 %) — enterotoxigenic E.coli, in 14 (8.42 %) — enteroinvasive, and in 11 (7.01 %) — enterohemorragic Escherichia. Conclusions. It was determined that the main serotypes of opportunistic Escherichia, which colonize and persist in the colon cavity of patients with chronic non-ulcerative colitis, were O114:K90; O25:K11; O124:K72; O128:K67; O18ac:K77, the persistence of which affects clinical manifestation from colitis to dysentery-like or cholera-like disease.

Неалкогольна жирова хвороба печінки є найбільш частою причиною захворювань печінки в дітей у всьому світі. Мета: визначити фактори ризику стеатозу печінки в дітей. Методи дослідження. Під нашим спостереженням були 32 дитини з розладами шлунково-кишкового тракту. Визначення наявності й ступеня стеатозу печінки проводили з використанням апарата FibroScan® 502 touch із визначенням контрольованого параметра ультразвукового затухання (CAP). За показниками CAP діти були розподілені на 2 групи: 1-ша група (основна) — 13 дітей із стеатозом (40,6 %), 2-га група (контрольна) — 19 дітей без стеатозу (59,4 %). Для визначення факторів ризику ми проаналізували історію життя й захворювання, дані об’єктивного клінічного й лабораторного обстеження хворих. Результати. Аналіз вікового розподілу показав, що в основній групі переважають діти віком понад 10 років (відносний ризик (RR) 3,3; відношення шансів (OR) 4,0; р = 0,1). Ожиріння було виявлене у 12 (92,3 %) дітей у групі хворих із стеатозом і в 9 (47 %) дітей, які не мали стеатозу. Збільшення окружності талії понад 95-й перцентиль спостерігалося у 12 (92,3 %) дітей в основній групі і 8 (42,1 %) дітей контрольної групи (RR 7,2; OR 16,5; р < 0,05). Було встановлено, що наявність пубертатного гіпоталамічного синдрому пов’язана з ризиком розвитку стеатозу печінки в дітей (RR 30,6; OR 4,8; р < 0,05). Обговорення. Як провідний фактор ризику розвитку стеатозу печінки в дітей слід розглядати абдомінальний тип ожиріння в поєднанні із захворюваннями ендокринної системи, а саме гіпоталамічним синдромом.

Досліджено біоптати стравоходу 79 хворих із клінічно підтвердженою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. За допомогою комп’ютерної морфометрії виміряно та проаналізовано ширину міжклітинних просторів плоского епітелію стравоходу, а також особливості міграції клітин запалення у випадках розвитку неерозивного, ерозивного й еозинофільного езофагіту залежно від тонуса сфінктера Одді та жовчного міхура.

Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is on a leading position among chronic liver diseases. In addition, the pathogenesis of NAFLD has not been fully studied for today. Some authors suggest that NAFLD is one of the components of metabolic syndrome (MS), considering it as a liver manifestation of MS. The article presents current views on the treatment of patients with NAFLD. The theoretical aspects of using ursodeoxycholic acid (UDCA) and the possibility of its application in patients with a combination of NAFLD and MS are also presented. As an example, the feasibility and efficacy of UDCA administration to the patient L. with NAFLD and MS (glucose intolerance, arterial hypertension, obesity) has been demonstrated. The prescription of Ursofalk to the patient L. is pathogenetically grounded due to the hypocholesterolemic, cytoprotective, antioxidant, anticholestatic and other its beneficial effects. UDCA can be considered as an effective and safe drug for the treatment of patients not only with NAFLD, but also with MS, diseases of the cardiovascular system and obesity.

Background. The prevalence of pancreatitis in children with digestive disorders is 5–25 %. Aim of research: to determine the prevalence of pancreatic pathology in children. Material and methods. The research was conducted on the basis of department of gastroenterology of Chernivtsi Regional Clinical Children’s Hospital during 2013–2015. Results. The overall prevalence of chronic pancreatitis in children of Chernivtsi region is 1.8 %. It should also be noted that 66 % of children with chronic gastroduodenitis and 100 % of children with duodenal bulb ulcer had ultrasound changes of pancreas. Signs of chronic pancreatitis were detected in 1 child with celiac disease and 4 children with lactose intolerance; 17 children had identified ultrasound signs of pancreatic fibrosis, and reduced elastase‑1 in stool, which can be considered as signs of chronic pancreatitis; 9 children had identified ultrasound signs of structural changes of pancreas, but the level of elastase‑1 was normal (patients with recurrent pancreatitis); 18 children had no ultrasound changes of pancreas and no deviation in the structure and the level of elastase‑1. Conclusion. The chronic pancreatitis in children is often associated with pain (epigastric paroxysmal pain with frequent changes of pain location), dyspeptic (often manifested by nausea and vo­miting) and astheno-vegetative syndromes which are associated with disharmonious physical development. All patients with chronic pancreatitis were revealed to have focal or linear fibrotic changes in the parenchyma of the pancreas, nonspecific changes in coprogram and a significant reduction of elastase‑1 level in blood.

The article deals with an actual problem — the state of the microflora of the colon and faecal calprotectin level in patients with chronic inflammatory bowel diseases with different nutritional status. The study involved 76 patients with chronic inflammatory bowel diseases, including 28 patients with Crohn’s disease and 48 — with ulcerative colitis. We analyzed the findings depending on the nosology and nutritional status. It was found that among the patients of studied groups, patients with subcompensated form of dysbiosis dominated. Reducing the concentration of bifidobacteria in the colon content of patients from group III was detected more often — in 78.9 % of cases. Deficiency of lactobacilli was most often observed in patients of group II (92.3 %). The content of calprotectin was significantly increased in 84.2 % of patients, it positively correlated with the degree of severity of the disease and did not depend on their nutritional status.

The analysis of the prevalence and morbidity of obesity in children and adolescents in Ukraine for a period of 2010–2013 was conducted. Obesity reaches 17.2 % among endocrine diseases, which take 4th place in the structure of prevalence according to the disease classes for children and adolescents. Analysis of time series in terms of obesity prevalence in the pediatric age group showed that the indicator has positive dynamics and, according to constructed mathematical models, was prone to the relative increase in the nearest future. A mathematical model is characterized by a high rate of approximation (R2 = 0.9659), which determines the increase in the prevalence of obesity in children and adolescents till 2017. The following preventive measures should be considered as important ones: expertise of microenvironment (living conditions, kindergartens, schools); study of morbidity according to official statistics; medical examinations of the child population with an analysis of health (physical development, resistance, morbidity); selection of risk groups of developing pathology; organization of follow-up; introduction of modern medical technology.

У статті розглядається проблема поєднаного перебігу кислотозалежної патології шлунково-кишкового тракту та цукрового діабету (ЦД). Акцентовано увагу на тому, що в переважній більшості випадків лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і пептичних виразок у хворих на цукровий діабет слід проводити не у вигляді монотерапії інгібітором протонної помпи, а комплексно і диференційовано, з урахуванням етіологічних і патогенетичних особливостей розвитку даної патології. При виборі компонентів схеми потрійної терапії або квадротерапії для ерадикації H.pylori у хворих на ЦД серед групи інгібіторів протонної помпи перевагу бажано віддавати пантопразолу (препарат Зованта). Пантопразол не вступає у конкурентні взаємини з кларитроміцином — основним антибіотиком у складі антихелікобактерної терапії. Антихелікобактерна терапія на основі пантопразолу знижує ймовірність виникнення побічних ефектів і підвищує ефективність лікування.

Стаття присвячена стеатозу підшлункової залози (ПЗ) у дітей — патологічному стану, що характеризується акумуляцією жиру в ПЗ. В огляді проаналізовані дані, що стосуються факторів ризику, можливостей діагностики і терапії стеатозу ПЗ. Продемонстровано, що провідними чинниками, асоційованими з розвитком стеатозу ПЗ, вважаються ожиріння і метаболічний синдром. Охарактеризовані переваги неінвазивних візуалізаційних методів, таких як трансабдомінальне ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ендоскопічне ультразвукове дослідження в діагностиці стеатозу ПЗ у дітей. Представлені й обґрунтовані основні напрямки терапії стеатозу ПЗ: модифікація способу життя, корекція дисліпідемії та порушень вуглеводного обміну, екзокринної недостатності. Для написання огляду здійснювався пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, CyberLeninka, РІНЦ за ключовими словами: «стеатоз підшлункової залози», «неалкогольна жирова хвороба підшлункової залози», «діти».

Background. In recent years, as a result of the growing expansion of the pharmaceutical market, there has been a clear trend towards an increase in the incidence of chronic toxic drug-induced hepatitis of drug genesis (TDIH). The appearance of fibrosis is considered the most important histological change that determines the further course of the disease. Therefore, the search for non-invasive or minimally invasive markers for assessing fibrotic changes in the liver remains an urgent issue in clinical practice. The purpose was to determine the diagnostic value of immunological parameters for stratification of the severity of liver fibrosis in patients with TDIH. Materials and methods. The study included 41 patients with TDIH, who were divided into three groups: group I consisted of 12 people without liver fibrosis (F0), group II — 22 patients with moderate fibrosis (F1-F2), group III — 7 individuals with severe liver fibrosis (F3-F4). Shear wave elastography was performed using a Soneus P7 system (Ukraine-Switzerland). All patients underwent a biochemical blood test with the determination of alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (AST). The subpopulation composition of lymphocytes, circulating immune complexes (CIC), the level of interleukins (IL-6, IL-10) and tumor necrosis factor α were assessed. Results. The progression of liver fibrosis is accompanied by an increase in cytolytic syndrome: patients with severe fibrosis have a 3.3-fold increase in the ALT (p, Актуальність. Останнім часом внаслідок зростаючої експансії фармацевтичного ринку спостерігається чітка тенденція до збільшення кількості випадків захворюваності на хронічний токсичний гепатит медикаментозного генезу (ТГМ). Появу фіброзу вважають найважливішою гістологічною зміною, що визначає подальший перебіг захворювання. Тому актуальним питанням у клінічній практиці залишається пошук неінвазивних або малоінвазивних маркерів оцінки фіброзних змін печінки. Мета дослідження: визначити діагностичну цінність імунологічних показників для стратифікації вираженості фіброзу печінки в пацієнтів із ТГМ. Матеріали та методи. У дослідження включені пацієнти з ТГМ (n = 41), які були розподілені на три групи: І групу становили 12 хворих без фіброзу печінки (F0), ІІ групу — 22 хворі з помірним фіброзом (F1–F2), ІІІ групу — 7 пацієнтів із вираженим фіброзом печінки (F3–F4). Зсувнохвильову еластографію (SWE) проводили на апараті Soneus P7 (Україна, Швейцарія). Усім хворим здійснено біохімічне дослідження крові з визначенням аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ). Оцінювали субпопуляційний склад лімфоцитів, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), рівень інтерлейкінів (ІЛ-6, ІЛ-10) та фактора некрозу пухлини α. Результати. Прогресування фіброзу печінки супроводжується зростанням цитолітичного синдрому: у хворих із вираженим фіброзом спостерігається збільшення вмісту АЛТ у 3,3 раза (р 0,05) порівняно з рівнем у хворих із помірним фіброзом. Рівень АСТ вірогідно вище в 4,6 раза (р = 0,023) у пацієнтів із вираженим фіброзом, ніж у хворих із помірним фіброзом. При прогресуванні фіброзу печінки спостерігаються вірогідне зниження клітинного імунітету, збільшення рівня ЦІК та прозапальних цитокінів з одночасним зменшенням вмісту протизапальних цитокінів, що підтверджується кореляційними зв’язками показника жорсткості печінки, за даними SWE, із рівнем Т-хелперів (r = –0,466; р = 0,03), IЛ-6 (r = 0,364; р = 0,01), ІЛ-10 (r = –0,331; р = 0,039) та ЦІК (r = 0,381; р = 0,017). Висновки. Маркерами діагностики вираженого фіброзу печінки у хворих на ТГМ є такі показники, як коефіцієнт співвідношення ІЛ-6/ІЛ-10 вище 0,83 (чутливість — 81,8 %, специфічність — 78,9 %), рівень ЦІК понад 4,3 од.опт.щ. (чутливість — 77,3 %, специфічність — 72,2 %), коефіцієнт співвідношення Т-хелпери/Т-супресори нижче або дорівнює 1,6 (чутливість — 72,7 %, специфічність — 57,9 %).

Идиопатическая нецирротическая портальная гипертензия представляет собой плохо диагностируемое заболевание неясной этиологии. Заболевание прогрессирует медленно, является доброкачественным, прогноз более оптимистичный, чем при лечении осложнений портальной гипертензии. Данное заболевание фиксируют в различных странах мира и в разнообразных этнических группах с различными факторами риска, чем обусловлены существование разнообразной терминологии и отсутствие стандартизированных критериев диагностики, хотя для постановки диагноза «идиопатическая нецир­ротическая портальная гипертензия» требуется клинически и гистологически исключить другую патологию.

Background. The purpose was to evaluate the presence of risk factors and underlying disorders in patients with confirmed and unconfirmed diagnosis of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD); the bene­fits of practicing physicians regarding pharmacological and non-pharmacological treatments of NAFLD under conditions of real clinical practice. Materials and methods. The study included 5,000 patients (an average of 50 patients from 100 research centers), 2,450 women (49.00 %) and 2,550 men (51.00 %), middle age — (52.83 ± 12.33) years. To conduct research in Ukraine, 100 gastroenterological departments were selected. The list of research centers included departments with qualified staff, provided with proper materials and technical equipment, with the obligatory presence of the local Ethics Committee. The data used in the study were obtained during one regular patient’s visit to the center included in the study. During the visit, the basic data of the patient, data of instrumental examination (ultrasound of the liver), results of laboratory tests, data on the application of treatment methods (pharmacological and non-pharmacological) were recorded. Diagnosis of NAFLD was established or excluded on the basis of laboratory and instrumental data entered into medical cards. Results. Ove­rall, the risk factors for NAFLD were detected in 4,650 (93.00 %) patients. Most often, overweight (91.90 %), hypercholesterolemia (61.44 %), and hyperlipidemia (41.23 %) were found. The frequency of virtually all investigated risk factors (with the exception of hypercholesterolemia) is significantly higher (p < 0.05) in the group of patients with a confirmed diagnosis of NAFLD than in those with an unconfirmed diagnosis of NAFLD. Non-pharmacological and pharmacological treatment methods were used in most patients (90.44 and 93.82 %, respectively). Most non-pharmacological and pharmacological treatments were significantly more frequently used in patients with a confirmed diagnosis of NAFLD (p

The article presents the literature data and the results of the author’s own research on the development of peptic ulcer surgery in the historical aspect. It is shown that the evolution of the knowledge about the etiopathogenesis of peptic ulcer influenced the development of methods for surgical interventions. The main periods of development of peptic ulcer surgery are identified: the first period (1842–1881) — the time of the formation of gastric surgery; the second period (1880–90s) — the time of gastric surgery becoming an independent clinical discipline; the third period (the end of the 19th century — 1920s) — the time of peptic ulcer surgery development, when gastroenterostomy was the method of choice in surgical treatment; the fourth period (1930–60s) — the time when the pathogenetic principles of peptic ulcer surgery appeared; gastric resection served as a method of choice; the fifth (the final) period (1970–90s — present time) — the summing up of the 150-year history of ulcer surgery, when doctors tend to conservative treatment of this complex pathology, and surgical intervention in peptic ulcer is directed only to сorrection of disease complications, without destroying the digestive system. It is shown that the historical experience, the thorny path of hopes and disappointments that doctors have taken when searching an optimal approaches to the surgical treatment of peptic ulcer, will help surgeons, therapists, morphologists and physiologists in the future.

Актуальность. Во всем мире ежегодно увеличивается количество людей, которые страдают заболеваниями желудочно-кишечного тракта и гепатобилиарной системы, а следовательно, нуждаются в специализированной гастроэнтерологической помощи. Цель: определение особенностей динамики и соотношения показателей распространенности и заболеваемости болезнями органов пищеварения (БОП) в Украине. Материалы и методы. В работе применялись структурно-логический анализ и клинико-статистический метод. Изучение показателей проводилось на основании анализа материалов официальной статистики Центра медицинской статистики МЗ Украины в течение 2014–2017 годов. Результаты. Доля БОП в общей структуре распространенности по классам болезней среди всего населения составляет 9,8 % и занимает 3 место (всего 43 нозологии), в структуре заболеваемости — 4,1 % и занимает 7 место. Индекс накопления болезней по классу БОТ среди взрослого населения Украины за 4 года вырос на 3,4 %. Гастроэнтерологическими заболеваниями болеют все возрастные группы населения: большинство пациентов находятся в работоспособной группе, вдвое меньше частота распространения БОП среди детей, распространенность среди городского населения в 2 раза выше, чем среди сельского. Наибольший показатель заболеваемости в 2017 г. (более 4 тыс. на 100 тыс. населения) отмечен в Закарпатской, Ивано-Франковской и Ровенской областях; наименьший (ниже 2 тыс. на 100 тыс. населения) наблюдается в Луганской, Запорожской и Херсонской областях. Самая высокая распространенность (более 22 тыс. на 100 тыс. населения) зарегистрирована в Днепропетровской, Киевской и Черниговской областях; самая низкая (менее 12 тыс. на 100 тыс. населения) — в Запорожской, Львовской и Волынской областях. Выводы. Представленные результаты подчеркивают медико-социальную актуальность болезней органов пищеварения, что обусловливает необходимость разработки и внедрения в практическое здравоохранение новых методов диагностики и лечения, а также проведения комплексной организационной стратегии здравоохранения в разделе гастроэнтерологии как на государственном, так и региональном уровнях.

Актуальность. Значительная вариабельность количественных показателей портального кровотока при хроническом гепатите, циррозе печени, хронической сердечной недостаточности, болезни Бадда — Киари подтверждает необходимость дальнейшего поиска клинико-гемодинамических особенностей при различных формах портальной гипертензии (ПГ). Цель. Определение связи между допплерографическими показателями портальной системы, клиническими данными и основными маркерами цитолитического, холестатического и мезенхимально-воспалительного синдромов у больных с печеночной и внепеченочной ПГ. Материалы и методы. В исследование вошли 205 пациентов с ПГ и 35 больных без ПГ, проходивших обследование и лечение в гастроэнтерологическом отделении Николаевской областной клинической больницы. Всем больным проводили клиническое обследование, допплерографию сосудов портальной системы, биохимическое исследование крови. Результаты. У больных с печеночной ПГ были обнаружены наибольшие изменения допплерографических показателей как венозного, так и артериального кровотока одновременно со значительной выраженностью маркеров цитолиза и холестаза, а выявленные достоверные корреляционные связи свидетельствуют об их ассоциативном характере. Характерной чертой внепеченочной ПГ было отсутствие признаков печеночной недостаточности или их меньшая выраженность; не обнаружено параллелизма между биохимическими и гемодинамическими показателями при этой форме ПГ.

Актуальность. Хронический панкреатит (ХП) — это заболевание с тяжелым течением, приводящее со временем к нарушению всех видов обмена и прогрессированию трофологической недостаточности с увеличением возраста пациентов. Цель. Лабораторное исследование ряда показателей витаминного и минерального обмена в крови пациентов с ХП в зависимости от их биологического возраста. Материалы и методы. Обследование 218 больных ХП в возрастном аспекте на основании количественного исследования некоторых показателей витаминного и минерального обмена в крови. Результаты. Исследование трофологической недостаточности пациентов с ХП в зависимости от их биологического возраста свидетельствует о том, что возраст больных является предиктором витаминной и минеральной недостаточности, а также накопления токсических минералов в сыворотке крови обследуемых пациентов. Выводы. Полученные данные свидетельствуют о том, что возраст больных ХП является предиктором витаминной и минеральной недостаточности, накопления токсических минералов, что необходимо учитывать при формировании комплексного лечения данной категории пациентов.

Стаття присвячена порівняльній характеристиці різних похідних 5-аміносаліцилової кислоти. Дослідження останніх десятиліть змінили уявлення про можливості застосування аміносаліцилатів у терапії різних запальних захворювань кишечника. У зв’язку з невідомою етіологією хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту етіотропної терапії цих захворювань немає. Сутність лікування зводиться до гальмування активності запалення при загостреннях і проведенні курсів протирецидивної терапії. Численні дослідження, проведені протягом останніх 20 років, показали, що основу базисної терапії хронічних неспецифічних запальних захворювань кишечника становлять препарати 5-аміносаліцилової кислоти, або саліцилати. При виборі лікарської форми слід ураховувати відмінності між препаратами месалазину залежно від типу оболонки. Показано, що з точки зору фармакокінетики найбільш ефективними лікарськими формами месалазину для лікування неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона з ураженням товстої кишки є таблетки з кишковорозчинним покриттям, що забезпечує рН-залежне поступове вивільнення 5-аміносаліцилової кислоти на протязі усієї товстої кишки. Наявні на сьогодні на фармацевтичному ринку препарати 5-аміносаліцилової кислоти здатні контролювати перебіг виразкового коліту та хвороби Крона з ураженням товстої кишки в переважної більшості пацієнтів. Застосування препаратів 5-аміносаліцилової кислоти не обмежується терапією неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона. Препарат широко застосовується при інших захворюваннях кишечника, таких як дивертикулярна хвороба товстої кишки, банальні коліти, променеві ураження ободової кишки, а також для лікування такої поширеної хвороби, як синдром подразненого кишечника. Результати дослідження, що було проведено у відділенні захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» упродовж 2 років, показали позитивний ефект 20-денного лікування Месаколом неускладненої дивертикулярної хвороби. Месакол у дозі 1600 мг на добу призвів до повного купірування абдомінальної симптоматики у 68,7 % хворих.

The article presents an analysis of the etiopathogenetic mechanisms of celiac disease. The modern methods of diagnosing this pathology are described, the algorithm of their use is analyzed. The management of patients with celiac disease is considered.

Метаболічне ураження печінки часто супроводжує захворювання різних систем організму. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП) — найбільш поширена патологія, що пов’язана з інсулінорезистентністю, цукровим діабетом та ожирінням. Поширеність НЖХП коливається залежно від різних факторів, серед яких — етнічне походження, вік, наявність метаболічного синдрому. Дані епідеміологічних досліджень останніх років свідчать, що жировий гепатоз майже в два рази частіше спостерігається у чоловіків порівняно з жінками дітородного віку. Відомо, що статеві гормони є важливими регуляторами обміну ліпідів і відповідають за гендерний диморфізм ліпідного профілю. У статті наведений огляд наукових досліджень щодо визначення ролі естрогенів у розвитку НЖХП на різних етапах її патогенезу: накопичення жирів, запалення та розвитку фіброзу.

Nowadays, due to the rapid increase in the number of stress factors, it is especially important to use psychotherapy and psychopharmacotherapy in the combination treatment of patients with diseases of the gastrointestinal tract. Psychogenic overlaying plays a leading role in the clinical picture of the disease and determines the decreased performance in patients. Objective. To evaluate the effectiveness of therapy with psychocorrective agents in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) associated with dysfunction of the biliary system, if they have depressive and anxiety symptoms. Materials and methods. All patients were divided into 2 groups: group I consisted of 27 patients, who received only basic combination treatment, group II — of 25 patients, who in addition to the basic treatment received thioridazine, which is a piperidine derivative of phenothiazine and belongs to the group of neuroleptics. Both groups were representative by the age, duration and course of the disease. All patients demonstrate anxiety and depressive symptoms on the HADS scale. Questionnaire SF‑36 was used to analyze the quality of life. Treatment efficacy was assessed 14 days after. Results. As a result of the treatment, an improvement in overall well-being was observed in both groups against the background of reduction in the pain and dyspeptic syndromes. Additional prescription of psychocorrectives (thioridazine) to the basic therapy results in greater positive changes in the intensity of anxiety and depressive symptoms. The distribution of patients by the level of anxiety and depression after treatment showed that these indicators were absent more often in group II (by 2.6 and 1.5 times, respectively). However, cases of clinically significant anxiety and depression were 4.6 and 3.7 times more often in patients, who did not receive thioridazine. The difference in points between the level of anxiety and depression before and after the treatment was 4 times higher in patients, who additionally received psychocorrection. Also, comparing scores before and after the treatment, we have found significant improvement in the quality of life in group II. Conclusion. The inclusion of thioridazine into the basic therapy in the presence of depressive and anxiety disorders in patients with GERD associated with dysfunction of the biliary system improves the clinical effectiveness of pharmacotherapy of this comorbid pathology.

Актуальность. Важность проблемы хронических заболеваний кишечника на сегодняшний день не подлежит сомнению. Это подтверждается этиологией неизвестного генеза, отсутствием специфического лечения, развитием ­угрожающих жизни осложнений, необходимостью проведения длительной, часто пожизненной, дорогой терапии и неблагоприятным прогнозом. Большую часть больных составляют лица молодого трудоспособного возраста, средний возраст которых — 20–35 лет. Но в 30–50 % случаев заболевание может проявиться в любом возрасте. Цель: оценить особенности морфологического состояния слизистой оболочки толстой кишки больных при хронических воспалительных заболеваниях кишечника в зависимости от возраста и пола. Материалы и методы. Для исследования были использованы биоптаты слизистой оболочки толстой кишки больных, находившихся на лечении в отделении заболеваний кишечника ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины» и распределенных по полу и возрасту. Результаты. При анализе морфофункционального состояния слизистой оболочки больных были выявлены признаки хронического неспецифического воспаления умеренной и четко выраженной степени выраженности при неспецифическом язвенном колите. При болезни Крона как у мужчин, так и у женщин отмечались признаки хронического неспецифического воспаления первой степени. Аллергический компонент воспаления, представленный эозинофилами, был отмечен во всех случаях. Также отмечались нарушение архитектоники крипт, истощение муцинового слоя и нарушение целостности эпителия. Выводы. Пациенты молодого возраста имели более четко выраженную морфологическую картину хронического воспаления слизистой оболочки толстой кишки при неспецифическом язвенном колите. Мужчины, больные неспецифическим язвенным колитом, имеют большее истощение слоя муцина и нарушение архитектоники крипт в молодом и среднем возрасте, а при болезни Крона такие признаки чаще встречаются у женщин., Актуальність. Важливість проблеми хронічних захворювань кишечника на сьогодні не підлягає сумніву. Це підтверджується етіологією невідомого генезу, відсутністю специфічного лікування, розвитком загрозливих для життя ускладнень, необхідністю проведення тривалої, часто довічної, дорогої терапії і несприятливим прогнозом. Велику частку хворих становлять особи молодого працездатного віку, середній вік яких — 20–35 років. Але в 30–50 % випадків захворювання може проявитися в будь-якому віці. Мета: оцінити особливості морфологічного стану слизової оболонки товстої кишки хворих на хронічні запальні захворювання кишечника залежно від віку та статі. Матеріали та методи. Для дослідження було використано біоптати слизової оболонки товстої кишки хворих, які перебували на лікуванні у відділенні захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» і були розподілені за статтю та віком. Результати. При аналізі морфофункціонального стану слизової оболонки хворих було виявлено ознаки хронічного неспецифічного запалення помірного і чітко вираженого ступеня вираженості при неспецифічному виразковому коліті. При хворобі Крона і в чоловіків, і в жінок відмічались ознаки хронічного неспецифічного запалення першого ступеня. Алергічний компонент запалення, представлений еозинофілами, був відмічений у всіх випадках. Також відмічались порушення архітектоніки крипт, виснаження муцинового шару та порушення цілісності епітелію. Висновки. Пацієнти молодого віку мали більш чітко виражену морфологічну картину хронічного запалення слизової оболонки товстої кишки при неспецифічному виразковому коліті. Чоловіки, хворі на неспецифічний виразковий коліт, мають більше виснаження шару муцину та порушення архітектоніки крипт у молодому та середньому віці, а при хворобі Крона такі ознаки частіше зустрічаються в жінок., Background. The importance of the problem of chronic bowel diseases is beyond doubt today. This is confirmed by unknown origin, lack of specific treatment, the development of life-threa­tening complications, the need for long, often life-long, expensive therapy and adverse prognosis. The majority of patients are persons of young working age, whose average age is 20–35 years. But in 30–50 % of cases, the disease can manifest at any age. Purpose was to conduct morphological evaluation of the mucous membrane of the colon in patients with chronic inflammatory bowel diseases depending on the age and gender. Materials and methods. We have examined biopsy specimens of the mucous membrane of the colon in patients who were treated at the department of intestinal diseases of the State Institution “Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine” and were distri­buted by gender and age. Results. When analyzing the morphological and functional state of the mucous membrane of patients, signs of moderate and clearly pronounced chronic nonspecific inflammation were revealed in nonspecific ulcerative colitis. In Crohn’s disease, manifestations of chronic nonspecific inflammation of the first degree were observed in both men and women. The allergic component of inflammation represented by eosinophils was noted in all cases. An impaired crypt architectonics, depletion of the mucin layer and a breach in the integrity of the epithelium were also noted. Conclusions. Young patients had a more pronounced morphological picture of chronic inflammation of the mucous membrane of the colon in nonspecific ulcerative colitis. Men with nonspecific ulcerative colitis experience greater depletion of the mucin layer and impaired crypt architectonics in young and middle age, and with Crohn’s disease, such signs are more common in women. Also in patients with Crohn’s disease, fibrosis of the colon mucosa was noted.

A vast amount of works is devoted to studying the heart rate variability (HRV). The article covers a literature review on modern concepts about heart rate variability as a method for estimation of mechanisms of physiological functions regulation in a human body, standard methods of the analysis and opportunities of clinical application. The heart rhythm is the indicator of the deviations arising in vegetative nervous system, and change of heart rhythm — the earliest prognostic sign of many diseases. In clinical practice, the analysis of HRV finds wider application in basic diseases in gastroenterological practice (gastroesophageal reflux disease, peptic ulcer, irritable bowel syndrome), interaction of compartments of the vegetative nervous system in various gastroenterological pathologies. Patients with different pathologies of digestive system are examined using the up-to-date Precise-diagnostics to determine adaptive and vegetative disorders in State Institution “Institute of Gastroenterology of Medical Sciences of Ukraine”. Precise-diagnostics defines stress level and possible risk to predict complications in patients with gastrointestinal diseases. The treatment using the virtual reality is used for patients with revealed disorders. The Precise-diagnostics uses a unique cloud-based algorithm to quickly analyze an ECG interpretation and produces within seconds a detailed report based on HRV аnalysis and the full range of the standardized Minnesota Code classification system for electrocardiographic findings. Cloud and the PRECISE Report are the latest medical innovations developed and being brought to market by Precise Cardiology Limited. They are unique detailed cloud-based electrocardiogram instant interpretation products aimed initially at the GP and medical diagnostic companies but with wider potential beyond including artificial intelligence enhancement.

Extracellular vesicles (EVs) are small membrane vesicles that are secreted by cells into the extracellular environment. EVs are cell-produced communication molecules that can affect a range of target cells in their cellular environment and may also have a long-range effect. Currently, EVs are considered to be highly sensitive biomarkers of chronic liver diseases. The article gives an overview of the current literature on the role of EVs in the pathogenesis of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), as well as the diagnostic value of EVs in the context of NAFLD. The article deals with the classification of EVs, the structure of EV, describes molecules that make up EV. Attention is paid to the issues of EV identification in the blood serum. The role of EV in the formation and progression of NAFLD is discussed in detail. The article demonstrates that progression of NAFLD is associated with EVs derived from hepatocytes, as well as extrahepatic and bacterial EVs. It is shown that the value of EV in NAFLD is not limited to the formation of dysmetabolic changes, but includes the development of inflammation and liver fibrosis. On the other hand, EVs can be used as transporters of exogenous RNA molecules to the liver cells. EV-associated ncRNAs are confidently recognized as important regulators of biological processes in both physiological and pathological conditions., Экстрацеллюлярные везикулы (ЭВ) — это небольшие мембранные везикулы, выделяемые клетками во внеклеточную среду. ЭВ представлюют собой коммуникационные молекулы и могут влиять на целый ряд целевых клеток в окружающей их клеточной среде, а также могут оказывать дистанционное действие. ЭВ рассматриваются в качестве высокочувствительных биомаркеров хронических заболеваний печени. В статье приведен обзор современных литературных данных о роли ЭВ в патогенезе неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП), а также диагностическом значении ЭВ в разрезе НАЖБП. Рассмотрены вопросы классификации ЭВ, строение ЭВ, описаны молекулы, входящие в состав ЭВ. Уделено внимание особенностям идентификации ЭВ в сыворотке крови. Подробно рассмотрены вопросы роли ЭВ в формировании и развитии НАЖБП. В cтатье показано, что в прогрессировании НАЖБП имеют значение как ЭВ, происходящие из гепатоцитов, так и внепеченочные и бактериальные ЭВ. Показано, что значение ЭВ при НАЖБП не ограничивается формированием дисметаболических изменений, а включает развитие воспаления и фиброза печени. С другой стороны, ЭВ могут использоваться в качестве транспортеров экзогенных молекул РНК в клетки печени. ЭВ-ассоциированные ncRNA уверенно признаются в качестве важных регуляторов биологических процессов как в физиологических, так и в патологических условиях., Екстрацелюлярні везикули (ЕВ) — це невеликі мембранні везикули, що виділяються клітинами в позаклітинне середовище. ЕВ являють собою полікомпозиційні комунікаційні молекули й можуть впливати на низку цільових клітин в оточуючому їх клітинному середовищі, а також мати дистанційну дію. У даний час ЕВ розглядаються як високочутливі біомаркери хронічних захворювань печінки. У статті наведений огляд сучасних літературних даних щодо ролі ЕВ у патогенезі неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), а також діагностичного значення ЕВ у розрізі НАЖХП. Розглянуті питання класифікації, будови ЕВ, описані молекули, що входять до складу ЕВ. Увага приділена особливостям ідентифікації ЕВ у сироватці крові. У статті продемонстровано, що в прогресуванні НАЖХП мають значення як ЕВ, що походять із гепатоцитів, так і екстрагепатичні та бактеріальні ЕВ. Показано, що значення ЕВ при НАЖХП не обмежується формуванням дисметаболічних змін, а включає розвиток запалення та фіброзу печінки. З іншого боку, ЕВ можуть використовуватися як транспортери екзогенних молекул РНК до клітин печінки. EВ-асоційовані ncRNA впевнено визнаються як важливі регулятори біологічних процесів як у фізіологічних, так і в патологічних умовах.

Background. The purpose was to evaluate the aggressive and protective properties of gastric juice depending on the severity of pyloroduodenal stenosis in patients with severe peptic ulcer disease. Materials and methods. In 2014–2019, 157 patients with different degrees of pyloroduodenal stenosis of ulcerative origin were examined at the Department of Surgery of the Digestive Organs of the State Institution “Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine”. Of these, 92 patients with compensated and subcompensated degree of stenosis were selected for the study of gastric acid and mucus production, among which there were 71 men and 21 women aged 38–56 years, mean age (45.3 ± 5.2) years. Patients were divided into 2 groups depending on the degree of stenosis: group 1 — 57 persons with compensated stenosis, group 2 — 35 patients with subcompensated stenosis. The control group consisted of 20 apparently healthy individuals. In gastric contents, we determined: pH level, concentration of pepsin, glycoproteins, hexosamines, fucose, sialic acids. Results. Analysis of the levels of acid and mucus production in piloroduodenal stenosis of varying severity showed that in patients with subcompensated stenosis, there was an increase in the frequency of hyperacid secretion by 21.1 % (p

Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) является самой распространенной причиной хронических заболеваний печени во всем мире. НАЖБП у лиц с нормальным весом представляет собой заболевание, морфологическим субстратом которого выступает стеатоз печени, индуцированный неоднородным спектром этиологических факторов, начиная от пищевых привычек (таких как избыточное содержание фруктозы и жиров в диете), распределения жира в организме (висцеральное ожирение в противовес общему ожирению), состава тела (приобретенная или врожденная липодистрофия, саркопения) и генетических факторов риска, включая редкие врожденные дефекты обмена веществ. У около 20 % таких пациентов диагностируется стеатогепатит, характеризующийся гистопатологической степенью тяжести, подобной состоянию пациентов с классической НАЖБП. Существуют большие пробелы в понимании НАЖБП среди лиц с нормальным весом, поэтому освещению основных аспектов этиологии, патогенеза, диагностической и лечебной тактики посвящен данный обзор литературы.

Background. The etiological causes of irritable bowel syndrome (IBS) symptoms have not been fully established. The lack of a clear understanding of the pathogenetic mechanisms of the development of one or another functional intestinal disease, including IBS, taking into account the presence of various structural and morphological disorders in the intestinal wall, dictates the need to search for new drugs, the action of which will be directed to different links in the pathogenesis of intestinal diseases. The aim of the study is to examine the efficacy and safety of Colonzak using in patients with various clinical variants of irritable bowel syndrome. Materials and methods. We examined 42 patients with a verified diagnosis of IBS (14 — IBS type 1; 14 — IBS type 2; 9 — IBS type 3; 5 — IBS type 4) aged 25 to 45 years (average age 35 ± 1.7 years). In all IBS patients, organic intestinal pathology was excluded during colonoscopy. IBS was diagnosed according to Rome IV criteria. In addition to lifestyle modification and adherence to dietary rules, depending on the type of IBS, all patients (regardless of the IBS variant) received monotherapy with Colonzak in a dosage of 1 capsule 2 times a day in the morning and in the evening before meals for 30 days. All patients completed the IBS Symptoms Severity Score (IBS-SSS) questionnaire before and after the study. The results were statistically processed using Excel 2017 (Microsoft) and Statistica 13. Results. The study showed that Colonzak containing probiotic strains of bifidobacteria, prebiotic inulin, and butyric acid can be considered as a safe, well-tolerated, and highly effective drug for the treatment of patients with different types of IBS. In patients with IBS, the use of Colonzak was accompanied by a statistically significant increase in the clinical effectiveness of treatment. Conclusions. Our study has confirmed the clinical efficacy of Colonzak as a multicomponent protector for a colon in IBS. The results obtained allow us to recommend the widespread use of Сolonzak in the complex treatment of patients with different types of IBS.

Актуальность. Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) охватывает спектр заболеваний, тесно связанных с метаболическими факторами риска. Цель: изучить эффективность терапии с использованием препарата Bifidobacterium infantis (B.infantis) 35624 на динамику проявлений депрессии у больных НАЖБП и сахарным диабетом (СД) 2-го типа. Материалы и методы. Обследовано 56 больных НАЖБП. Больные разделены на 2 группы: больные I группы (n = 26) для коррекции дисбиоза толстой кишки (ДТК) получали комбинированный пробиотик; II группы (n = 30) — препарат B.іnfantis. Нарушение функций центральной нервной системы определяли с помощью таких нейропсихометрических тестов, как шкала самооценки Спилбергера — Ханина, шкала депрессии Бека (BDI), шкала Zung, Торонтская алекситимическая шкала. Результаты. Анализ микробиологического исследования фекалий у обследованных больных обеих групп до лечения указывает на выраженные изменениями в количественном и качественном составе микрофлоры толстой кишки. У больных НАЖБП и СД 2-го типа соматическая патология сопровождается выраженными проявлениями депрессии, тревожности, неуверенности в себе. Продемонстрировано значительное уменьшение выраженности депрессии, тревожности на фоне нормализации микробного состава толстой кишки при длительном приеме B.infantis 35624 у больных НАЖБП и СД 2-го типа. Выводы. У больных НАЖБП и СД 2-го типа установлено ДТК преимущественно II (у 53,3–53,8 % обследованных) и I степеней (у 30,0–30,8 % обследованных). У больных НАЖБП и СД 2-го типа определяются тревожные расстройства, умеренно выраженные проявления депрессии по шкале Спилбергера — Ханина, BDI, шкале Zung и Торонтской шкале, что требует соответствующей коррекции. Курсовой прием B.infantis 35624 у больных НАЖБП и СД 2-го типа является эффективным средством не только для коррекции дисбиоза толстой кишки, но и коррекции проявлений депрессии и тревожных состояний у данных пациентов., Актуальність. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) охоплює спектр захворювань, тісно пов’язаних із метаболічними факторами ризику. Мета: визначити ефективність комплексної терапії з використанням препарату Bifidobacterium infantis (B.іnfantis) 35624 на динаміку проявів депресії у хворих на НАЖХП та цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих з НАЖХП. Хворих розподілено на 2 групи: хворі І групи (n = 26) для корекції дисбіозу товстої кишки (ДТК) отримували комбінований пробіотик; ІІ групи (n = 30) — препарат B.іnfantis. Порушення функції центральної нервової системи визначали за допомогою таких нейропсихометричних тестів, як шкала самооцінки Спілбергера — Ханіна, шкала депресії Бека (BDI), шкала Zung, Торонтська алекситимічна шкала. Результати. Аналіз мікробіологічного дослідження фекалій в обстежених хворих обох груп до лікування вказує на виражені зміни в кількісному і якісному складі мікрофлори товстої кишки. У хворих на НАЖХП та ЦД 2-го типу соматична патологія супроводжується вираженими проявами депресії, тривожності, невпевненості у собі. Продемонстровано значне зменшення вираженості депресії, тривожності на фоні нормалізації мікробного складу товстої кишки при тривалому прийомі B.infantis 35624 у хворих на НАЖХП та ЦД 2-го типу. Висновки. У хворих на НАЖХП та ЦД 2-го типу встановлено ДТК переважно ІІ (у 53,3–53,8 % обстежених) та І ступенів (30,0–30,8 % обстежених). У хворих на НАЖХП та ЦД 2-го типу визначаються тривожні розлади, помірно виражені прояви депресії за шкалою Спілбергера — Ханіна, BDI, шкалою Zung та Торонтською шкалою, а це вимагає корекції. Курсовий прийом B.infantis 35624 хворими на НАЖХП та ЦД 2-го типу є ефективним засобом не тільки для корекції дисбіозу товстої кишки, але і зменшення проявів депресії та тривожних станів у таких пацієнтів., Background. Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) includes a spectrum of diseases, which are closely associated with metabolic risk factors. The purpose of the research was to determine the effect of comprehensive therapy using Bifidobacterium infantis (B.infantis) 35624 drug on the dynamics of depression manifestations in patients with NAFLD and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Materials and methods. Fifty-six patients with NAFLD were examined. They were divided into 2 groups: the first group (n = 26) of patients received a combined probiotic for the correction of colon dysbiosis, the second group (n = 30) received B.іnfantis preparation. Central nervous system disorders were determined using the following neuropsychometric tests (Spielberg-Hanin Self-Rating Scale, Beck Depression Inventory, Zung Self-Rating Depression Scale, Toronto Alexithymia Scale). Results. Analysis of microbiological study of feces in the examined patients of both groups before treatment indicates pronounced changes in the quantitative and qualitative composition of intestinal microflora. In patients with NAFLD and T2DM, somatic pathology is accompanied by marked manifestations of depression, anxiety, self-doubt. The research demonstrated a significant decrease in the severity of depression and anxiety on the background of normalization of the microbial composition of the colon with long-term administration of B.infantis 35624 in patients with NAFLD and T2DM. Conclusions. In patients with NAFLD and T2DM, colon dysbiosis was detected, mainly degrees II (in 53.3–53.8 % of surveyed people) and I (in 30.0–30.8 % of individuals). Patients with NAFLD and T2DM are diagnosed with anxiety disorders, moderate manifestations of depression on the Spielberg-Hanin scale, Beck Depression Inventory, Zung Self-Rating Depression Scale, and Toronto Alexithymia Scale, which requires correction. Course intake of B.infantis 35624 by patients with NAFLD and T2DM is an effective tool not only for the correction of colon dysbiosis, but also for the reduction of the manifestations of depression and anxiety in these patients.

The article deals with the problem of gastroesophageal reflux disease in pregnant women. The peculiarities of the mechanism of developing this disease in pregnant women are highlighted. A number of scientific studies of different authors on the safety of therapeutic measures in this category of patients have been analyzed. The author focuses on the presence of unresolved issues in pharmacotherapy for gastroesophageal reflux disease in pregnant women., Статья посвящена проблеме гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) у беременных. Освещены особенности механизма развития ГЭРБ у беременных. Проанализован ряд научных исследований разных авторов относительно безопасности лечебных мероприятий у данной категории пациенток. Автор акцентирует внимание на наличии нерешенных вопросов в фармакотерапии ГЭРБ у беременных., Стаття присвячена проблемі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у вагітних. Висвітлені особливості механізму розвитку ГЕРХ у вагітних. Проаналізовано низку наукових досліджень різних авторів щодо безпеки терапевтичних заходів у зазначеної категорії пацієнток. Автор акцентує увагу на наявності невирішених питань у фармакотерапії ГЕРХ у вагітних.

Inflammatory bowel diseases (IBDs), including Crohn’s disease and ulcerative colitis, are chronic, progressive, immune-mediated diseases of adults and children that have no cure. IBD can cause significant morbidity and lead to complications such as strictures, fistulas, infections, and cancer. In children, IBD can also result in growth impairment and pubertal delays. IBD is highly heterogenous, with severity ranging from mild to severe and symptoms ranging from mild to debilitating. Delay in IBD diagnosis, especially in Crohn’s disease, is common and associated with adverse outcomes. Early diagnosis and prompt institution of treatment are the cornerstones for improving outcomes and maximizing health. Early diagnosis requires a low threshold of suspicion and red flags to guide early specialist referral at the primary provider level. Although the armamentarium of IBD medications is growing, many patients will not respond to treatment, and the selection of first-line therapy is critical. Risk stratification of disease severity, based on clinical, demographic, and serologic markers, can help guide selection of first-line therapy. Clinical decision support tools, genomics, and other biomarkers of response to therapy and risk of adverse events are the future of personalized medicine. After starting appropriate therapy, it is important to confirm remission using objective end points (treat to target) with continued control of inflammation with adjustment of therapy using surrogate biomarkers (tight control). Lastly, IBD therapy extends far beyond medications, and other aspects of the overall health and wellbeing of the patient are critical. These include preventive health, nutrition, and psychobehavioral support addressing patients’ concerns around complementary therapy and medication adherence, prevention of disability, and ensuring open communication.

The analysis of current views on Crohn’s disease (CD) has been carried out. A case report of the sudden onset of CD by symptoms of acute appendicitis in young patient is described. The events took place as follows: cumulative negative impact of risk factors — acute CD with primary lesion of vermiform appendix — clinical manifestations of acute appendicitis — appendectomy — recovery, possibly deceptive.

Although Crohn's disease (CD) and ulcerative colitis (UC) have been considered as disorders that affect individuals of European ancestry, the epidemiology of the inflammatory bowel diseases (IBDs) is changing. Coupled with the increasing incidence of IBD in previously low-incidence areas, the population demographics of IBD in the United States are also changing, with increases among non-White races and ethnicities. It is therefore important to fully understand the epidemiology and progression of IBD in different racial and ethnic groups, and the effects of race and ethnicity on access to care, use of resources, and disease-related outcomes. We review differences in IBD development and progression among patients of different races and ethnicities, discussing the effects of factors such as access to care, delays in diagnosis, and health and disease perception on disparities in IBD care and outcomes. We identify research priorities for improving health equity among minority patients with IBD.

The incidence of celiac disease is increasing, partly because of improved recognition of, and testing for, the disease. The rise in incidence is also due to a real increase of this immune-based disorder, independent of disease detection. The reasons for this true rise in recent decades are unknown but may be related to environmental factors that may promote loss of tolerance to dietary gluten. Strategies to reduce the development of celiac disease have not been proven successful in randomized trials, but the quantity of early-life gluten exposure has been a major focus of prevention efforts. The criteria for the diagnosis of celiac disease are changing, but in adults, diagnosis still depends on the presence of duodenal villous atrophy while the patient is on a gluten-containing diet, along with findings from serology analysis. Although guidelines in the United States continue to mandate a biopsy at all ages, some children receive a diagnosis of celiac disease without a biopsy. If proven accurate and scalable, assays that detect gluten-HLA tetramer complexes might be used in diagnosis to be made in the context of a gluten-free diet without intestinal biopsy.

There have been numerous human studies reporting associations between the intestinal microbiome and functional gastrointestinal disorders (FGIDs), and independently animal studies have explored microbiome-driven mechanisms underlying FGIDs. However, there is often a disconnect between human and animal studies, which hampers translation of microbiome findings to the clinic. Changes in the microbiota composition of patients with FGIDs are generally subtle, whereas changes in microbial function, reflected in the fecal metabolome, appear to be more precise indicators of disease subtype-specific mechanisms. Although we have made significant progress in characterizing the microbiome, to effectively translate microbiome science in a timely manner, we need concurrent and iterative longitudinal studies in humans and animals to determine the precise microbial functions that can be targeted to address specific pathophysiological processes in FGIDs. A systems approach integrating multiple data layers rather than evaluating individual data layers of symptoms, physiological changes, or -omics data in isolation will allow for validation of mechanistic insights from animal studies while also allowing new discovery. Patient stratification for clinical trials based on functional microbiome alterations and/or pathophysiological measurements may allow for more accurate determination of efficacy of individual microbiome-targeted interventions designed to correct an underlying abnormality. In this review, we outline current approaches and knowledge, and identify gaps, to provide a potential roadmap for accelerating translation of microbiome science toward microbiome-targeted personalized treatments for FGIDs.

The composition of the intestinal microbiome affects health from the prenatal period throughout childhood, and many diseases have been associated with dysbiosis. The gut microbiome is constantly changing, from birth throughout adulthood, and several variables affect its development and content. Features of the intestinal microbiota can affect development of the brain, immune system, and lungs, as well as body growth. We review the development of the gut microbiome, proponents of dysbiosis, and interactions of the microbiota with other organs. The gut microbiome should be thought of as an organ system that has important effects on childhood development. Dysbiosis has been associated with diseases in children and adults, including autism, attention deficit hyperactivity disorder, asthma, and allergies.

Background & Aims Biomarkers are needed to identify patients at risk for development of inflammatory bowel diseases. We aimed to identify serum biomarkers of Crohn's disease and ulcerative colitis that can be detected and quantified before diagnosis. Methods We obtained serum samples from patients archived before a diagnosis of Crohn's disease (n = 200) or ulcerative colitis (n = 199), as well as from 200 healthy individuals (controls), collected from 1998 through 2013 as part of the US Defense Medical Surveillance System. We measured levels of antibodies against microbes (anti–Saccharomyces cerevisiae IgA or IgG, anti–Escherichia coli outer membrane porin C, anti-CBir1, anti-flagellin 2, anti-flagellin X, and perinuclear anti-neutrophil cytoplasmic antibodies) and 1129 proteins in each sample. We then used functional principal component analysis to derive the time-varying trajectory for each marker, which then was used in a multivariate model to predict disease status. Predictive performances at different prediagnosis timepoints were evaluated using area under the receiver operating characteristic curves (AUROCs). Biological pathways that were up-regulated in serum from patients with Crohn's disease were identified based on changes in protein abundance at different time periods preceding diagnosis. Results We identified a panel of 51 protein biomarkers that were predictive of Crohn's disease within 5 years with an AUROC of 0.76 and a diagnosis within 1 year with an AUROC of 0.87. Based on the proteins included in the panel, imminent development of CD was associated with changes in the complement cascade, lysosomes, innate immune response, and glycosaminoglycan metabolism. Serum antibodies and proteins identified patients who received a diagnosis of ulcerative colitis within 5 years with an AUROC of only 0.56 and within 1 year with an AUROC of 0.72. Conclusions We identified a panel of serum antibodies and proteins that were predictive of patients who will receive a diagnosis of Crohn's disease within 5 years with high accuracy. By contrast we did not identify biomarkers associated with future diagnosis of ulcerative colitis.

Treatment of eosinophilic esophagitis has progressed from elemental formula for children and esophageal dilation for adults to selective exclusion of food triggers and swallowed topical corticosteroids. Management guidelines are available from the American Gastroenterological Association and the Joint Task Force on Allergy Immunology Practice Parameters. We cannot, however, evaluate the efficacy of treatments without a definition of response. We propose a treat-to-target approach, based on symptoms and findings from endoscopy and histology. This approach addresses dissociations between outcomes, such as symptom persistence despite normalization of histologic features and symptom resolution after esophageal dilation despite histologic features of active disease. Eosinophilic esophagitis can now be treated with biologic agents that target specific immune pathways, and findings from prospective trials have indicated that less-restrictive, empiric, elimination diets can be effective and reduce the need for repeated endoscopic assessment of disease activity during food reintroduction. We also discuss eosinophilic esophagitis subtypes, factors associated with disease, and advances in management.

In contrast to the decreasing incidence of colorectal cancer (CRC) in older populations, the incidence has nearly doubled in younger adults since the early 1990s. Approximately 1 in 10 new diagnoses of CRC are now made in individuals 50 years or younger. Patients’ risk of CRC has been calculated largely by age and family history, yet 3 of 4 patients with early-onset CRC have no family history of the disease. Rapidly increasing incidence rates in younger persons could result from generational differences in diet, environmental exposures, and lifestyle factors. We review epidemiologic trends in CRC, data on genetic and non-genetic risk factors, and new approaches for determining CRC risk. These may identify individuals likely to benefit from early screening and specialized surveillance.