Search

Uterine fibroids (also known as leiomyomas or myomas) are the most common form of benign uterine tumors. Clinical presentations include abnormal bleeding, pelvic masses, pelvic pain, infertility, bulk symptoms and obstetric complications. Almost a third of women with leiomyomas will request treatment due to symptoms.Current treatment strategies mainly involve surgical interventions, but the choice of treatment is guided by patient’s age and desire to preserve fertility or avoid “radical” surgery such as hysterectomy. The treatment tactic of uterine fibroids also depends on the number, size и location of the fibroids. Other surgical и non-surgical approaches include myomectomy by hysteroscopy, myomectomy by laparotomy or laparoscopy, uterine artery embolization and interventions performed under radiologic or ultrasound guidance to induce thermal ablation of the uterine fibroids.There are only a few randomized trials comparing various therapies for fibroids. Further investigations are required as there is a lack of concrete evidence of effectiveness and areas of uncertainty surrounding correct management according to symptoms. The economic impact of uterine fibroid management is significant and it is imperative that new treatments be developed to provide alternatives to surgical intervention.There is growing evidence of the crucial role of progesterone pathways in the pathophysiology of uterine fibroids due to the use of selective progesterone receptor modulators (SPRMs) such as ulipristal acetate (UPA). The efficacy of long-term intermittent use of UPA was recently demonstrated by randomized controlled studies. The need for alternatives to surgical intervention is very real, especially for women seeking to preserve their fertility. These options now exist, with SPRMs which are proven to treat fibroid symptoms effectively. Gynecologists now have new tools in their armamentarium, opening up novel strategies for the management of uterine fibroids., Миома матки (также известная как лейомиома или фибромиома) является наиболее распространенной формой доброкачественных опухолей этого органа. Клинические проявления данной патологии включают аномальное кровотечение, опухоль в малом тазу, боль в области таза, бесплодие, симптомы сдавления и акушерские осложнения.Почти треть женщин с лейомиомой матки нуждаются в лечении из-за ее симптомов.Современные стратегии лечения миомы матки в основном включают хирургическое вмешательство, но выбор лечения зависит от возраста пациентки и желания сохранить фертильность или стремления избежать радикальной операции, такой как гистерэктомия. Тактика лечения миомы матки также зависит от количества, размера и расположения миом. Другие хирургические и нехирургические подходы включают миомэктомию с помощью гистероскопии, миомэктомию путем лапаротомии или лапароскопии, эмболизацию маточных артерий и вмешательства, выполняемые под радиологическим или ультразвуковым контролем с целью вызова тепловой абляции миомы матки.Проведено только несколько рандомизированных исследований, сравнивающих различные методы лечения миомы. Необходимы дальнейшие исследования, поскольку конкретные доказательства эффективности отсутствуют и наблюдается неопределенность в отношении правильной тактики ведения в зависимости от симптомов. Экономический эффект менеджмента миомы матки является значительным, и разработка новых методов лечения, альтернативных хирургическому вмешательству, крайне важна.Появляется все больше доказательств, свидетельствующих о решающей роли прогестероновых путей в патофизиологии миомы матки в связи с использованием селективных модуляторов прогестероновых рецепторов, таких как улипристала ацетат. Эффективность долгосрочного прерывистого лечения улипристала ацетатом недавно была продемонстрирована в рандомизированных контролируемых исследованиях. Это еще раз подчеркивает важность нахождения альтернативы хирургическому вмешательству, особенно для женщин, стремящихся сохранить фертильность. В качестве такой альтернативы в настоящее время могут выступить селективные модуляторы прогестероновых рецепторов, которые, как было доказано, эффективны в лечении симптомов миомы. Теперь гинекологи имеют новые инструменты в своем арсенале, что открывает пути к разработке новых стратегий для менеджмента миомы матки., Міома матки (також відома як лейоміома або фіброміома) є найбільш поширеною формою доброякісних пухлин цього органу. Клінічні прояви даної патології включають аномальну кровотечу, наявність пухлини в малому тазі, тазовий біль, безпліддя, симптоми стиснення і акушерські ускладнення. Майже третина жінок із лейоміомою матки потребують лікування через її симптоми.Сучасні стратегії лікування міоми матки в основному включають хірургічне втручання, але вибір лікування залежить від віку пацієнтки і бажання зберегти фертильність або прагнення уникнути радикальної операції, такої як гістеректомія. Тактика лікування міоми матки також залежить від кількості, розміру і розташування міом. Інші хірургічні та нехірургічні підходи включають міомектомію за допомогою гістероскопії, міомектомію шляхом лапаротомії або лапароскопії, емболізацію маткових артерій і втручання, що виконуються під радіологічним або ультразвуковим контролем з метою виклику теплової абляції міоми матки.Виконано лише декілька рандомізованих досліджень, які порівнюють різні методи лікування міоми. Необхідні подальші дослідження, оскільки конкретні докази ефективності відсутні та існує невизначеність щодо правильної тактики ведення в залежності від симптомів. Економічний ефект менеджменту міоми матки є значним, і розробка нових методів лікування, альтернативних хірургічному втручанню, є вкрай важливою.З’являється все більше доказів, які свідчать про вирішальну роль прогестеронових шляхів у патофізіології міоми матки у зв’язку з використанням селективних модуляторів прогестеронових рецепторів, таких як уліпристала ацетат. Ефективність довгострокового переривчастого лікування уліпристала ацетатом нещодавно була продемонстрована в рандомізованих контрольованих дослідженнях. Це ще раз підкреслює важливість знаходження альтернативи хірургічному втручанню, особливо для жінок, які прагнуть зберегти свою фертильність. Такою альтернативою на даний час можуть виступити селективні модулятори прогестеронових рецепторів, що, як було доведено, ефективні в лікуванні симптомів міоми. Тепер гінекологи мають нові інструменти в своєму арсеналі, що відкриває шляхи до розроблення нових стратегій для менеджменту міоми матки.