Search

A large amount of effort is being applied to develop a more accurate diagnosis, prevention and timely detection of sepsis in patients of different age groups. Despite current advances in prevention and treatment, sepsis remains the leading cause of death for severe burn injury. The threat of developing sepsis in burn patients remains until the wounds are completely closed. The study aimed to review the current literature on screening and early diagnosis of sepsis in burn patients. This article analyzes the literature using PubMed, Scopus, GoogleScholar and highlights the current problems of the prevention and diagnosis of burn sepsis that occurs in patients of different age groups. At the third international consensus (Sepsis-3) in 2016, sepsis was defined as a life-threatening organ dysfunction, causing a disturbance in the patient’s response to infection. The article presents the diffe­rences of pathophysiological changes in the wound and late phase of burn disease, when manifestations of organ failure develop. The criteria for high, moderate and low risk based on anam­nesis, changes in respiratory and cardiovascular systems, skin, circulation and hydration of the patient were determined during the stratification of sepsis for adults and children. Although the criteria for the development of burn sepsis are consistent with gene­rally accepted, however, the development of a systemic inflammatory response from the first days of severe burn disease should be taken into account, which distinguishes burn sepsis from sepsis in the general intensive care population and complicates the diagnosis and treatment. The article deals with the expediency of biochemical markers, in particular the dynamics of procalcitonin, C-reactive protein, and presepsin. It is concluded that patients with thermal trauma until the moment of the closure of burn wounds have a systemic inflammatory response syndrome, hypermetabolism-hypercatabolism and possible manifestations of organ failure. Therefore, many scientific papers are aimed at finding and developing an accurate algorithm for the diagnosis of burn sepsis. The development of genetic methods for the study of burn sepsis is one of the promising directions in the prediction and prevention of serious complications, which will allow timely prognosis and correction of the development of sepsis., На сегодняшний день много усилий приклады­вается для разработки более точной диагностики, профилактики и своевременного выявления сепсиса у больных разных возрастных групп. Несмотря на современные достижения в профилактике и лечении, сепсис остается основной причиной смертности при тяжелой ожоговой травме. Угроза развития сепсиса у ожоговых больных остается до тех пор, пока раны не будут полностью закрыты. Цель обзора: рассмотреть современные данные литературы по проведению скрининга и ранней диагностики сепсиса у больных с ожогами. В статье проведен анализ литературы с использованием PubMed, Scopus, GoogleScholar и освещены актуальные проблемы профилактики и диагностики ожогового сепсиса, возникающего у больных разных возрастных групп. На третьем международном консенсусе «Сепсис-3» в 2016 году сепсис был определен как угрожающая жизни органная дисфункция, вызывающая нарушения реакции организма пациента на инфекцию. В статье представлены различия патофизиологических изменений в раннюю и позднюю фазы течения ожоговой болезни, когда развивается органная недостаточность. Определено, что при проведении стратификации сепсиса для взрослых и детей определяются критерии высокого, умеренного и низкого риска на основании анамнеза, изменений со стороны дыхательной и сердечно-сосудистой систем, кожи, циркуляции и гидратации пациента. Хотя критерии развития ожогового сепсиса соответствуют общепринятым, однако следует учитывать развитие системного воспалительного ответа с первых дней тяжелой ожоговой болезни, что отличает ожоговый сепсис от сепсиса в общей популяции интенсивной терапии и ­усложняет диагностику и лечение. В статье рассмотрены вопросы информативности биохимических маркеров, в частности динамики прокальцитонина, С-реактивного белка, пресепсина. Сделан вывод, что у больных с термической травмой до момента закрытия ожоговых ран имеют место синдром системного воспалительного ответа, гиперметаболизма-гиперкатаболизма и возможны проявления органной недостаточности. Поэтому многие научные работы направлены на поиск и разработку точного алгоритма диагностики ожогового сепсиса. Развитие генетических методов диагностики ожогового сепсиса — одно из перспективных направлений в прогнозировании и предупреждении тяжелых осложнений, что позволит своевременно спрогнозировать и корректировать развитие сепсиса., На сьогодні багато зусиль докладається для розробки більш точної діагностики, профілактики та своєчасного виявлення сепсису у хворих різних вікових груп. Незважаючи на сучасні досягнення в профілактиці і лікуванні, сепсис залишається основною причиною смертності тяжкої опікової травми. Загроза розвитку сепсису в опікових хворих залишається до тих пір, поки рани не будуть повністю закриті. Мета огляду: розглянути сучасні дані літератури щодо скринінгу та ранньої діагностики сепсису у хворих з опіками. У статті проведено аналіз літератури з використанням PubMed, Scopus, GoogleScholar і висвітлені актуальні проблеми діагностики опікового сепсису, що виникає у хворих різних вікових груп. На третьому міжнародному консенсусі «Сепсис-3» у 2016 році сепсис був визначений як загрозлива для життя органна дисфункція, яка викликає порушення реакції організму пацієнта на інфекцію. У статті розглянуті відмінності патофізіологічних змін у ранню та пізню фази перебігу опікової хвороби, коли проявляється органна недостатність. Визначено, що при проведенні стратифікації сепсису для дорослих і дітей визначаються критерії високого, помірного та низького ризику на підставі анамнезу, змін з боку дихальної та серцево-судинної систем, шкіри, циркуляції та гідратації пацієнта. Хоча критерії розвитку опікового сепсису відповідають загальноприйнятим, проте слід враховувати розвиток системної запальної відповіді з перших днів тяжкої опікової хвороби, що відрізняє опіковий сепсис від сепсису в загальній популяції інтенсивної терапії і ускладнює діагностику і лікування. У статті розглянуті питання інформативності біохімічних маркерів, зокрема динаміки прокальцитоніну, С-реактивного білка, пресепсину. Зроблено висновок, що у хворих з термічною травмою до моменту закриття опікових ран мають місце синдром системної запальної відповіді, гіперметаболізму-гіперкатаболізму та можливі прояви органної недостатності. Тому багато наукових робот спрямовані на пошук та розробку точного алгоритму діагностики опікового сепсису. Розвиток генетичних методів дослідження опікового сепсису — один з перспективних напрямків в прогнозуванні та запобіганні тяжким ускладненням, що дозволить ­своєчасно спрогнозувати та корегувати розвиток сепсису.