Search

The research shows the way to liberate the word from the imperative hierarchical social system to the equality, to the cooperative search for truth. It’s the way from Logos to Dialogos. The article analyzes the development of the social structure of Athens from the Mycenaean Age to the end of the 6th century BC. The author highlights the main stages and principles of this development: dysnomia, eunomia, isonomia. Special attention was paid to the definitions and explication the relationship between these principles. Dysnomia is characterized as wrong order, lawlessness. It was a principle of total political inequality, where the class of urban aristocracy is endowed with full rights, and ordinary people do not have them at all. Eunomia is the conception of good order, the right social system. It was a principle of geometrical equality that left power in the hands of the aristocracy, but expanded the rights of the people. The author shows that Eunomia“s role in the development of the political equality in Athens as a transitional stage to the notion of Isonomia was fundamental. He claims that the emergence of dialogue as a social phenomenon, and partly as a genre, in Athens becomes possible after Cleisthenes“ reforms on the ground of principle of Isonomia (an equal distribution of political power or full arithmetical equality).

У статті висунута ідея про можливість розглядати само по собі місто як особливий правовий феномен. В основі лежить антропологічне визначення міста та розуміння права через правосвідомість. Обґрунтування включає два моменти. По-перше, місто являє собою принципово новий тип соціальних зв’язків, відмінних від традиційних родових і племінних. З’єднання разом чужих по народженню і роду людей вимагає розвитку норм взаємодії, в основі яких лежить визнання іншого (чужого) рівним собі. По-друге, джерелом народження міського права виступає організація міської території, за допомогою вибудовування горизонтального і вертикального вимірювань для поселення. Обидва моменти виявляються можливі для ранніх етапів розвитку людського суспільства завдяки переосмисленню (універсалізації) релігії. Місто виявляється свого роду «перехрестям» фрагментів старих правових систем, і на їх основі виникає принципово нова форма осмислення громадянином міста власного соціального буття, свого статусу в бутті. Міське право постає як форма вираження нової самосвідомості громадянина і його іншого розуміння свого місця і функції в універсумі.