Search

Стаття присвячена аналізу базового законодав­ства, яким регулюються сфери азартних ігор та ло­терей, виявлення проблем та прогалин в правово­му регулюванні цієї сфери, які впливають на про­цес доказування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 203-2 КК України та формуван­ню наукових пропозицій щодо шляхів вирішення цих проблем. Авторами акцентується увага на тому граль­ний бізнес завжди був і залишатиметься високоризиковим видом діяльності, який характеризу­ється високим рівнем тіньової сфери, а ряд невирішених проблем правого регулювання сьогодні допомагають нелегальному бізнесу ухилятись від кримінальної відповідальності за здійснен­ня незаконної діяльності, адже ці проблеми не дозволяють органам досудового розслідування встановлювати подію кримінального правопо­рушення, яка є центральним елементом предме­та доказування насамперед під час кваліфікації таких діянь, як: випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей; організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет. Як наслідок не більше 10% розпочатих кримінальних прова­джень за ст. 203-2 КК України закінчуються ви­несенням вироку судом. Автори визнають, що сьогодні обмеження чи заборони в діяльності з організації та проведення азартних ігор не проводити лотерей, а для діяль­ності та випуску і проведення лотерей заборона проводити азартні ігри не дозволяють зробити однозначний висновок, проводиться лотерея чи азартна гра лише за візуальними ознаками. Тому автори наводять комплекс ознак, які дозволяють відрізнити ці види діяльності. Також чітко визначено проблеми спеціального законодавства, які регулюють порядки здійснен­ня цих видів діяльності і запропоновано конкретні шляхи вирішення цих проблем для Парламенту, Уряду та КРАІЛ.