The world has always been, and will always be a fascinating enigma to man. Generations of thinkers have struggled to fathom the world and explain it in an intelligible formation. Till date, a thoroughly satisfactory explanation of the cosmos has not been finagled. The search for a comprehensive explanation of the world continues. Dominating the interpretations of the world are the materialistic and idealistic schools of thought. These are diametrically opposed cosmological systems without a middle ground. The materialists see the world as essentially material, devoid of any god or maker. The idealists see the world as a product of a spirit or mind. They believe the world to be fundamentally non-material in nature. Nkrumah, a thorough going materialist, believes the world to be fundamentally material in nature, Berkeley who was the most radical advocate of idealism, however, believes the world to be fundamentally spiritual. But the cosmos is, irrespective of man’s interpretation of it. It is fundamentally one in our experience. The problem lies with our conception of some phenomena as material; and some others as spiritual. How can the material and non-material interact? If the world is material, it is definitely not spiritual. If it is made of ideas only, it is definitely not material. But supposing the world is neither material nor spiritual? It could as well be that our definition of matter does not encompass some of the properties inherent in the phenomena we regard as ‘matter”. It could as well be that what we refer as “spiritual” are properties inherent in but not encompassed by the definition of what we call matter. We could as well be living in a “matserial” cosmos, a world that is fundamentally made up of substances whose properties include those we conceive as “material” and some of those we consider as “spiritual”. Perhaps it is time to re-examine our concept of matter and our concept of spirit. Perhaps, we should be talking of “matser” rather than matter and spirit. This work is a product of library research, philosophical analysis and systematic philosophical speculation. It addresses the problem of the interpretation of the world which encompasses the problem of language and the mind/matter dichotomy. It is the finding of this work that the cosmos is neither made up solely of matter or spirit. Phenomena exhibit characteristics which we traditionally describe as spiritual and material. Our conceptualizations of mind and spirit logically leads to a dual cosmos of mind and spirit, which obviously is fallacious. We are in one cosmos. The cosmos is only doubled in our language, not in our experience. Our experience of the cosmos remains one. It is the recommendation of this work that “matser” rather than mind and spirit should be used to characterize phenomena. Ours is a matserial cosmos., У статті переусвідомлюються домінуючі онтологічні та епістемологічні інтерпретації Всесвіту, включаючи матеріалістичні та ідеалістичні варіанти. На прикладі філософських поглядів, з одного боку, ганського мислителя, політичного діяча Кваме Нкруми та ірландського філософа, єпископа Джорджа Берклі, з іншого, автор демонструє неможливість досягнення компромісу між названими світоглядними картинами світу. Матеріалісти бачать світ як по суті матеріальний, позбавлений Бога чи творця. Ідеалісти бачать світ як продукт духу або розуму. Вони вважають, що світ є принципово нематеріальним. Обидві позиції не можуть задовольнити дослідників Всесвіту. Адже космос є, існує, незалежно від його інтерпретації.Спираючись на текстологічні дослідження та спекулятивний філософський аналіз, автор доводить, що так звана амбівалентність космосу з протиставленням матеріального та духовного має штучний характер і не виходить за межі епістемології. Якщо світ є матеріальним, він, безумовно, не є ідеальним; якщо все зроблено тільки з ідей, то це, безумовно, нематеріальне. У реальності ж існує чимало явищ, які не можна класифікувати виключно як матеріальні або духовні. Тоді виявляється, що існуюче визначення матерії не охоплює деяких властивостей, притаманних явищам, які класифікуються як «матеріальні». Так само може бути, що те, що називається «духовним», - це атрибути, властивості, суть яких не вичерпується визначенням того, що ми називаємо матерією. Ми могли б також жити в космосі, який складається з речовин, властивостями яких є ті, що ми мислимо як «матеріальні», а деякі з них ми вважаємо «духовними».Автор доходить висновків, що філософи традиційно поділяють явища реального світу на матеріальні та духовні, але якщо явища демонструють атрибути, які епістемологічно не можуть перебувати в одній сутності без концептуальних суперечностей, звідси випливає, що традиційна концепція реальності як розуму і матерії є явно недостатньою. Космос не складається виключно з матерії або духу. Раціональна концептуалізація реальності логічно призводить до протиставлення матерії і духу, тоді як сама залишається неподільною цілісністю.У статті лунає заклик переглянути чинне поняття матерії й існуючу концепцію духу, узагальнити їх в категорії “матсер” (тобто до матерії додається літера «с», що вказує на дух (спірит)), яка знімає інтелектуальну абсурдність дихотомізації реальності. Ми знаходимося в одному космосі, який «подвоюється» лише в мові, але не в нашому досвіді. Наш досвід космосу залишається єдиним. Ми - це «матсерний космос»., В статье переосмысливаются доминирующие онтологические и эпистемологические интерпретации Вселенной, в том числе материалистические и идеалистические варианты. На примере философских взглядов, с одной стороны, мыслителя из Ганы, политического деятеля Кваме Нкрумы и ирландского философа, епископа Джорджа Беркли, с другой, автор демонстрирует невозможность достижения компромисса между названными мировоззренческими картинами мира. Материалисты видят мир, как по сути материальный, лишенный Бога или создателя. Идеалисты видят мир, как продукт духа или ума. Они считают, что мир принципиально нематериален. Обе позиции не могут удовлетворить исследователей Вселенной. Ведь космос есть, существует, независимо от его интерпретации.Опираясь на текстологические исследования и спекулятивный философский анализ, автор доказывает, что так называемая амбивалентность космоса с противопоставлением материального и духовного носит искусственный характер и не выходит за пределы эпистемологии. Если мир является материальным, он, безусловно, не является идеальным; если все сделано только из идей, то это, безусловно, нематериальное. В реальности же существует немало явлений, которые нельзя классифицировать исключительно как материальные или духовные. Тогда оказывается, что существующее определение материи не охватывает некоторых свойств, присущих явлениям, которые классифицируются как «материальные». Так же может быть, что то, что называется «духовным», - это атрибуты, свойства, суть которых не исчерпывается определением того, что мы называем материей. Мы могли бы также жить в космосе, который состоит из веществ, свойствами которых является то, что мы мыслим как «материальные», а некоторые из них мы считаем «духовными».Автор приходит к выводу, что философы традиционно разделяют явления реального мира на материальные и духовные, но если явления демонстрируют атрибуты, которые эпистемологически не могут находиться в одной сущности без концептуальных противоречий, отсюда следует, что традиционная концепция реальности как ума и материи является явно недостаточной. Космос не состоит исключительно из материи или духа. Рациональная концептуализация реальности логично приводит к противопоставлению материи и духа, тогда как сама остается неделимой целостностью.В статье звучит призыв пересмотреть действующее понятие материи и существующую концепцию духа, обобщить их в категории "матсер" (то есть к материи добавляется буква «с», что указывает на дух (спирит)), которая снимает интеллектуальную абсурдность дихотомизации реальности. Мы находимся в одном космосе, который «удваивается» только в языке, но не в нашем опыте. Наш опыт космоса остается единственным. Мы - это «матсерный космос».