Search

Background: Left ventricular (LV) circumferential strain has received less attention than longitudinal deformation, which has recently become part of routine clinical practice. Among other reasons, this is because of the lack of established normal values. Accordingly, the aim of this study was to establish normative values for LV circumferential strain and determine sex-, age-, and race-related differences in a large cohort of healthy adults. Methods: Complete two-dimensional transthoracic echocardiograms were obtained in 1,572 healthy subjects (51% men), enrolled in the World Alliance Societies of Echocardiography Normal Values Study. Subjects were divided into three age groups (<35, 35-55, and >55 years) and stratified by sex and by race. Vendor-independent semiautomated speckle-tracking software was used to determine LV regional circumferential strain and global circumferential strain (GCS) values. Limits of normal for each measurement were defined as 95% of the corresponding sex and age group falling between the 2.5th and 97.5th percentiles. Intergroup differences were analyzed using unpaired t tests. Results: Circumferential strain showed a gradient, with lower magnitude at the mitral valve level, increasing progressively toward the apex. Compared with men, women had statistically higher magnitudes of regional and global strain. Older age was associated with a stepwise increase in GCS despite an unaffected ejection fraction, a decrease in LV volume, and relatively stable global longitudinal strain in men, with a small gradual decrease in women. Asian subjects demonstrated significantly higher GCS magnitudes than whites of both sexes and blacks among women only. In contrast, no significant differences in GCS were found between white and black subjects of either sex. Importantly, despite statistical significance of these differences across sex, age, and race, circumferential strain values were similar in all groups, with variations of the order of magnitude

Objective - to determine the effect of the combination of valsartan and hydrochlorothiazide on the parameters of the left ventricular deformation and the dynamics ofbiochemical markers of cardiac remodeling (cardiotrophin-1 and soluble ST-2) inpostmenopausal women with arterial hypertension.Material and methods. An open, prospective, controlled study included 100 postmenopausal women with stage I - II of arterial hypertension. Transthoracic and speckletracking echocardiography were performed on a Vivid E9 XDClear Console 4D Expert100 ultrasound scanner (General Electric, USA) with ECG synchronization. Ambulatorymonitoring of blood pressure was performed using the device ABPM-04 (Meditech, Hungary). The concentrations of cardiotrophin-1 and ST-2 were determined by the method ofenzyme-linked immunosorbent assay. After 6 months of treatment with a combination ofvalsartan and hydrochlorothiazide, all women were re-examined. Statistical analysis wasperformed using the Statistica 13.0 software package. All tests were two-sided;statistically significant differences were considered at p <0.05.Results. As a result of a 6-month treatment of patients with a combination of valsartan andhydrochlorothiazide, a significant decreasing of the interventricular septum thickness andLV myocardial mass index, increasing of the LV global longitudinal strain and a decreasing of the mechanical dispersion of segmental strain curves were recorded. Thepositive effect of combination therapy with valsartan and hydrochlorothiazide on thedynamics of cardiac remodeling markers has been established. The median of decreasingof cardiotrophin-1 was -37.93% (p <0.000001), and of soluble ST-2 was -19.74% (p =0.000046).Conclusions. Therapy with a combination of valsartan and hydrochlorothiazide during 6months helps to reduce the severity of left ventricular hypertrophy and improves thedeformation properties of the myocardium. For the first time it was found that thiscombination significantly reduced, Цель работы - определить влияние комбинации валсартана и гидрохлортиазида напараметры деформации миокарда левого желудочка и динамику биохимическихмаркеров кардиального ремоделирования (кардиотрофина-1 и растворимого ST-2)у женщин с гипертонической болезнью в состоянии постменопаузы.Материалы и методы. В открытое проспективное контролируемое исследованиебыло включено 100 женщин в состоянии постменопаузы с гипертонической болезнью I-II стадий. Трансторакальную и спекл-трекинг эхокардиографию проводилина ультразвуковом сканере "Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100" (GeneralElectric, США) синхронизованно с записью ЭКГ. Суточное мониторирование АДпроводилось с помощью устройства АВРМ-04 (Meditech, Венгрия). Определениеконцентрации маркеров кардиотрофина-1 и ST-2 проводили методом твердофазного иммуноферментного анализа. Через 6 месяцев лечения комбинацией валсартана и гидрохлортиазида всем женщинам повторно проводили обследование вполном объеме. Статистический анализ результатов осуществляли с использованием пакета програм Statistica 13.0. Все тесты были двусторонними,статистически значимыми считали отличия при p<0,05.Результаты. В результате 6-месячного лечения больных комбинацией валсартана игидрохлортиазида зарегистрировано достоверное уменьшение толщины МЖП ииндекса массы миокарда ЛЖ, увеличение глобального продольного стрейна ЛЖ иуменьшение механической дисперсии сегментарных кривых стрейна. Установленопозитивное влияние комбинированной терапии валсартаном и гидрохлортиазидомна динамику маркеров кардиального ремоделирования. Медиана снижения кардиотрофина-1 составляла -37,93% (р<0,000001), а растворимого ST-2 -19,74%(р=0,000046).Выводы. Терапия комбинацией валсартана с гидрохлортиазидом на протяжении 6месяцев способствует уменьшению выраженности гипертрофии левого желудочкаи улучшению деформационных свойств миокарда. Впервые установлено, что этакомбинация достоверно снижает концентрацию маркеров кардиального ремоделирования и фиброза - кардиотрофину-1 и рас, Мета роботи - визначити вплив комбінації валсартану та гідрохлортіазиду напараметри деформації міокарда лівого шлуночка та вміст біохімічних маркерівкардіального ремоделювання (кардіотрофіну-1 та розчинного ST-2) у жінок із ГХ встані постменопаузи.Матеріали та методи. У відкрите проспективне контрольоване дослідження булозалучено 100 жінок в постменопаузі із ГХ I-II стадій. Трансторакальну та спеклтрекінг ехокардіографію проводили на ультразвуковому сканері "Vivid E9 XDClearConsole 4D Expert 100" (General Electric, США) синхронізовано із записом ЕКГ. Добове моніторування АТ проводилося за допомогою приладу АВРМ-04 (Meditech,Угорщина). Визначення концентрації маркерів кардіотрофіну-1 і ST-2 проводилиметодом твердофазного імуноферментного аналізу. Через 6 місяців лікування комбінацією валсартану і гідрохлортіазиду всім жінкам повторно проводили обстеження в повному обсязі. Статистичний аналіз результатів здійснювали ізвикористанням пакета програм Statistica 13.0. Усі тести були двобічними, статистично значущими вважали відмінності при p<0,05.Результати. В результаті 6-місячного лікування хворих комбінацією валсартану ізгідрохлортіазидом зареєстровано достовірне зменшення товщини МШП та ІММЛШ, збільшення глобального повздовжнього стрейну ЛШ та зменшення механічноїдисперсії сегментарних кривих стрейну. Встановлено позитивний вплив комбінованої терапії валсартаном і гідрохлортіазидом на динаміку маркерів кардіальногоремоделювання. Медіана зниження кардіотрофіну-1 становила -37,93%(р<0,000001), а розчинного ST-2 -19,74% (р=0,000046).Висновки. Терапія комбінацією валсартану із гідрохлортіазидом протягом 6 місяців сприяє зменшенню вираженості гіпертрофії ЛШ та покращенню деформаційних властивостей міокарда. Вперше визначено, що комбінація достовірнознижує концентрацію маркерів кардіального ремоделювання та фіброзу -кардіотрофіну-1 та розчинного ST-2.

The study evaluated the parameters of myocardial deformation of the left ventricle (LV) to identify patients at high risk of early post-infarction LV dilation. We examined 76 patients with a first acute Q myocardial infarction within the first 24 hours of developing symptoms of the disease. Indicators of longitudinal, radial and circular LV deformation were evaluated using speckle-tracking echocardiography. Early post-infarction LV cavity dilation (increase in end-diastolic volume by 15 % or more) was diagnosed in 21 (27.6 %) patients. This category of patients already in the first day of the disease had a violation of the circular LV function, but in terms of the longitudinal and radial strain did not differ from patients without pathological remodeling. The value of the circular deformation > –11.0 % with a sensitivity of 78.3 % and specificity of 73.1% was a predictor of early pathologic LV remodeling. Using LV longitudinal strain parameters we identified patients with a high probability of acute heart failure in the hospital period of the disease., В исследовании проведена оценка показателей деформации миокарда левого желудочка (ЛЖ) для выявления больных с высоким риском развития ранней постинфарктной дилатации ЛЖ. Обследовано 76 больных с первым острым Q-инфарктом миокарда в первые 24 часа от развития симптоматики заболевания. Показатели продольной, радиальной и циркулярной деформации ЛЖ оценивали с помощью спекл-трекинг-эхокардиографии. Раннюю постинфарктную дилатацию полости ЛЖ (увеличение конечно-диастолического объема на 15 % и более) диагностировали у 21 (27,6 %) пациента. Эта категория больных уже в первые сутки заболевания имела нарушение циркулярной функции ЛЖ, однако по показателям продольной и радиальной деформации не отличалась от пациентов без патологического ремоделирования. Значение циркулярной деформации > –11,0 % с чувствительностью 78,3 % и специфичностью 73,1 % было предиктором раннего патологического ремоделирования ЛЖ. По показателям продольной деформации ЛЖ выявляли больных с высокой вероятностью развития острой сердечной недостаточности в госпитальном периоде заболевания., У дослідженні проведена оцінка показників деформації міокарда лiвого шлуночка (ЛШ) для виявлення хворих із високим ризиком розвитку ранньої післяінфарктної дилатації ЛШ. Обстежені 76 хворих із першим гострим Q-інфарктом міокарда в перші 24 години від розвитку симптоматики захворювання. Показники поздовжньої, радіальної та циркулярної деформації ЛШ оцінювали за допомогою методики спекл-трекінг-ехокардіографії. Ранню постінфарктну дилатацію порожнини ЛШ (збільшення кінцево-діастолічного об’єму на 15 % та більше) діагностували у 21 (27,6 %) пацієнта. Ця категорія хворих уже в першу добу захворювання мала порушення циркулярної функцiї ЛШ, утім за показниками поздовжньої та радіальної деформацiї не відрізнялася від пацiєнтiв без патологічного ремоделювання. Значення циркулярної деформації > –11,0 % з чутливістю 78,3 % та специфічністю 73,1 % було предиктором раннього патологічного ремоделювання ЛШ. За показниками поздовжньої деформації ЛШ виявляли хворих із високою ймовірністю розвитку гострої серцевої недостатності в госпітальному періоді захворювання.