Search

Мета статті — охарактеризувати танцювальну і педагогічну діяльність Г. Боденвізер, виявити особливості розвитку експресивного танцю першої половини ХХ ст. Методологія дослідження. Застосовано біографічний метод для вивчення «історії» становлення особистості Г. Боденвізер, методом системного аналізу досліджено феномен експресивного танцю, типологічний метод посприяв виявленню атрибутивних характеристик віденської школи Ausdruckstanz, а завдяки аналітичному методу і логіко- теоретичному аналізу опрацьовано наукову літературу. Результати. Г. Боденвізер як безпосередня учасниця європейських модерністських рухів належала до першого покоління експресивних віденських танцюристок. Засоби модерністського танцю розкривали соціальні, емоційні та політичні проблеми, концентрували на рухах тіла, а не на складному реквізиті або костюмах. Особливості ідей і філософії руху Г. Боденвізер введено до вітчизняного наукового обігу, описано маловідомі та невідомі матеріали з історії австрійського вільного танцю, а також нові історіографічні джерела. Розглянуто принципи імпровізації видатної танцюристки, зокрема підхід до швидкості та динаміки танцювального руху «гра у грі». Окреслено перспективи застосування філософії руху Г. Боденвізер у контексті еволюції сучасного танцю початку третього десятиліття ХХІ ст. З’ясовано, що у філософському баченні Г. Боденвізер рух танцю має бути сповнений плавності та ритмічної тонкості, засвідчувати бездоганне чуття музики і делікатної реакції тіла на неї — рух сильний у пульсі, тонкий в ритмі та повноцінний у своєму зв’язку з текстом танцю. Принципи імпровізації, викладені Гертрудою Боденвізер та її послідовниками, актуальні для сучасних хореографічних теорій і практик. Наукова новизна. Досліджено танцювальну та педагогічну діяльність однієї з провідних представниць австрійського танцю Ausdruckstanz Г. Боденвізер.

This essay aims to retrace the history of Tanztheater, starting from the early 20th century, with the birth of free dance by the Hungarian master Rudolf Laban, to the contemporary Tanztheater later developed by the German dancer and choreographer Pina Bausch. The first step of the analysis consists in identifying the common points on a technical and compositional level. Then, we examine the innovations, mainly methodological, brought and systematically adopted by Pina Bausch since 1977, with the choreographic composition of the pièce “Blaubart”. In conclusion, the essay proposes a reflection about the symbolic dimension of movement and dance, which can be considered the main element in establishing continuity between the free dance of Rudolf Laban and the Tanztheater of Pina Bausch.

Smiljana Mandukić (1908-1992) a dancer, choreographer, and teacher, was among those dancers who pioneering the modern dance in Serbia. The beginning of the 20th century brought new forms of art as the old ones were not sufficient to express new feelings and experiences, in that era of rapid technological progress. Mandukic was educated as a dancer in interwar Vienna, so she happened to be at the centre of Central European expressionist dance, free dance, at the time of her formation as a dancer. Smiljana acquired dance knowledge from her teachers, famous dancers and choreographers, Gertrud Bodenwieser, who developed her own style of modern expressionist dance, known as “Bodenwieser Viennise Style”, and Grete Wiesenthal, who was a member of the corps de ballet of the Hofoper in Vienna (Vienna Court Opera Ballet). Both her teachers were the representatives of “Ausdrukstanz” or “Neur Tanz”, and were rejected formalism and virtuosity of classical dance in favour of more natural movements. Like her pair, Maga Magazinovic (1882-1968), who introduced expressionist dance in Serbia, established the first school of modern dance in 1910, and founded the first modern dance group consisted of female dancers, Mandukic advocated for the importance of dance in education of female population. In the traditional, patriarchal Serbian society, she opened the second school of modern dance in 1931, and was the first artist who established a professional group of modern dance. Her greatest achievement was the creation of “epic-patriotic choreodrama”. The main goal of this article is to confirm that Smiljana Mandukic’s pioneer work in establishing modern dance in Serbia was the part of the European expressionist modern dance movement of the equal importance and significance not only when considering the Western Balkans but the broader European context.